Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №438/492/23 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №438/492/23

Суддя: Ніткевич А. В.

Справа № 438/492/23 Головуючий у 1 інстанції: Пантелєєв Д.Г.

Провадження № 22-ц/811/1335/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року в складі судді Пантелєєва Д.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Приватного підприємства «Борислав Комфорт», про відшкодування шкоди,-

встановив:

У квітні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , з участю третьої особи Приватного підприємства «Борислав Комфорт» про відшкодування шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що їй належить квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира розташована на 2 поверсі триповерхового багатоквартирного будинку, управителем даного будинку є ПП «Борислав Комфорт».

Квартира неодноразово зазнавала затоплення з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , яка є власністю ОСОБА_2 , систематичні залиття були спричинені недбалим ставленням власника і мешканців квартири АДРЕСА_2 до санітарно-технічного обладнання.

У березні 2020 року задля поліпшення умов проживання, зробила ремонт в окремих кімнатах належної їй квартири. Після завершення ремонтних робіт 22.05.2020 близько 22-00 год., перебуваючи у спальні своєї квартири та готуючись до сну, вона відчула сильний гуркіт (гупання) незрозумілого походження, який лунав з розташованої вище квартири відповідачки. Через кілька хвилин з-за дверей вітальні донісся звук падіння чогось важкого. Увійшовши до вітальні, виявила на столі і підлозі кімнати шматки штукатурки, які обвалилися зі стелі. На стелі у спальні також з`явилася тріщина. Крім того, незадовго перед цією подією (обвалом штукатурки у вітальні) її помешкання було залите водою з квартири АДРЕСА_2 , внаслідок чого у кухні та ванні з`являлися характерні сліди затікання (плями), вказане підтверджується Актом обстеження приміщення квартири.

Під час проведення обстеження, двері квартири АДРЕСА_2 членам комісії ніхто не відчинив, листом Бориславської міської ради Львівської області від 10.06.2020 №Т-407, повідомлено про те, що за результатами обстеження квартири ПП «Борислав Комфорт» зобов`язано скерувати попередження власнику квартири АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 30.09.2022 вартість ремонтно-будівельних робіт по усуненню стін та стель квартири становить 12082 грн. Через залиття приміщення кухні, руйнування штукатурки у вітальні, знищені результати проведеного нею ремонту. Своїми діями відповідачка поставила її, як особу пенсійного віку, у скрутне матеріальне становище, яке вимагає додаткових зусиль для відновлення нормального життя. Ушкодження її єдиного житла призвело до негативних емоцій та переживань з приводу неможливого користування квартирою, порушення звичайного способу життя у зв`язку з неприйнятними умовами для проживання у квартирі, вона зазнала сильного нервового потрясіння внаслідок руйнування штукатурки у нічний час доби, що завдало їй моральних страждань, які оцінює в 2000,00 грн. Відповідачка відмовляється відшкодовувати нанесені їй матеріальні збитки і за свої дії не вибачилася. Просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне підприємство «Борислав Комфорт» про відшкодування шкоди – відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, надано неналежну оцінку доказам.

Стверджує, що заподіяння їй шкоди є наслідком порушення відповідачкою правил користування житлом, її недбалого, безвідповідального ставлення до своєї власності.

Зокрема, з Актів обстеження приміщень квартири АДРЕСА_1 , складених управителем будинку ПП «Борислав Комфорт» та Бориславською міською радою, вбачається причинний зв`язок між заподіянням ушкоджень її квартири та діями власника квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище безпосередньо над квартирою позивачки.

Крім цього, під час комісійних обстежень житла фактів незадовільного стану конструктивних елементів будинку чи невиконання позивачем обов`язку утримувати квартиру у належному санітарно-технічному стані, не встановлено.

Залиттям приміщення кухні, ушкодженням стель у житлових кімнатах їй заподіяно матеріальну шкоду, що відповідає вартості відновлювального ремонту, який потрібно виконати для приведення майна до попереднього стану, а саме 12082, 00 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , допитаної як свідка, представника третьої особи ПП «Борислав Комфорт», показами свідка ОСОБА_3 , висновком судової будівельно-технічної експертизи та поясненнями експерта ОСОБА_4 .

Згідно із Актом ПП «Борислав Комфорт» від 25.05.2020, під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , встановлено, що 22.05.2020 приблизно о 22 год 00 хв. відбувся обвал штукатурки стелі площею 2,0 кв.м. у вітальні внаслідок гупання сусідів квартири АДРЕСА_2 також встановлено тріщину на стелі, у спальні незначні плями у кухні та ванні через залиття із квартири АДРЕСА_2 .

Крім цього, факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджується зібраними у справі комісійними актами Державно комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1».

Також заперечує факт, що відповідачка ОСОБА_2 за всі випадки залиття квартири, добровільно відшкодувала кошти, оскільки докази цього у матеріалах справи відсутні.

На думку апелянта, відповідачка не спростувала своєї вини у затопленні квартири позивачки та в обвалі штукатурки, внаслідок чого пошкоджено її майно, а суд побудував рішення на заборонених припущеннях, оскільки відсутність встановленої причини пошкодження стелі не є підставою для відмови у позові.

Вважає, що саме через дії відповідачки неможливо встановити точну причину залиття, і цю обставину суд використав проти позивача, проігнорувавши презумпцію вини відповідача, неправильно розподіливши тягар доказування.

Звертає увагу, що у разі здійснення ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту – як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

У зв`язку з пошкодженням майна, моральну шкоду оцінює у розмірі 2000,00 грн., що відповідає принципу розумності.

Вважає, що наявні всі правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути судові витрати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності доказів про причинний зв`язок між завданою позивачці шкодою і порушенням правил користування житлом мешканцями квартири, власником якої є відповідачка, а саме те, що з їх вини спричинено залиття та обвал штукатурки на стелі в квартирі позивачки.

Крім цього, представник третьої особи Хомин Б.Й., свідок ОСОБА_5 підтвердили, що при складанні відповідних Актів була оглянута лише квартира позивачки, квартира відповідачки не оглядалася, тому лише як припущення, однією з причин виникнення залиття та обвалу штукатурки, розглядалася можливість допущення неправомірних дій з боку мешканців квартири відповідачки.

У висновку експертизи встановлено лише вартість ремонтно-будівельних робіт, причина заподіяння збитків не встановлювалася.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що в межах даного спору позивачкою не доведено правомірності заявлених позовних вимог до відповідачки про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, тому відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 11.06.1996 та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.10.2005 (т. 1 а.с. 34-36).

У відповіді «Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за вих № 2969 від 02.06.2023 зазначено, що квартира АДРЕСА_4 належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08 серпня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Матолич-Обрізко Г.С., зареєстрований у реєстрі за №139 (т. 1 а.с. 60-61).

З Акту, складеного працівниками ПП «Борислав Комфорт» 25.05.2020 слідує, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , встановлено тріщину на стелі у спальні, незначні плями на кухні та ванні через залиття із кв. АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_1 встановлено, що 22.05.2020 приблизно о 22.00 год відбувся обвал штукатурки стелі площею 2 кв.м. у вітальні внаслідок гупання сусідів із квартири АДРЕСА_2 , під час обстеження квартира АДРЕСА_2 була зачинена (т. 1 а.с. 26).

Відповідно до Акту обстеження приміщення квартири АДРЕСА_1 , від 01.06.2020, складеного членами комісії у складі представників ПП «Борислав-Комфорт» та представників Бориславської міської ради, встановлено відсутність штукатурки на стелі в одній із житлових кімнат квартири, загальною площею 1,8 кв.м., ймовірно причиною руйнування штукатурки є умисні дії мешканців квартири АДРЕСА_2 , яка розташована безпосередньо над квартирою АДРЕСА_3 . Комісія пропонувала: скерувати попередження власнику квартири АДРЕСА_2 щодо протиправних дій стосовно ОСОБА_1 , а також про заборону після 22 годин проведення дій, що створюють перешкоди іншим мешканцям будинку. Рекомендовано вирішити проблему з врахуванням правил добросусідства. Під час обстеження вхідні двері квартири АДРЕСА_2 членам комісії ніхто не відчинив (т. 1 а.с. 30).

Заначений Акт надіслано листом Бориславської міської ради від 10.06.2020 № Т-407 (т. 1 а.с. 28).

Суду також надана відповідь Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області від 29.05.2020 на звернення ОСОБА_1 щодо пошкодження штукатурного покриття у її помешканні, з якої вбачається, що у ході розгляду звернення ознак кримінального чи адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_6 не встановлено, з приводу відшкодування матеріальних та моральних збитків запропоновано звернутися до суду.

Згідно із висновком судового експерта за №10 від 30.09.2022, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , вартість ремонтно-будівельних робіт стелі житлових кімнат під літ. «4» та під літ. «6» до пошкоджень становить 8232 грн., вартість ремонтно-будівельних робіт стелі та стін приміщення кухні під літ. «3» квартири АДРЕСА_5 , проведення яких необхідне для усунення пошкоджень після залиття становить 3850 грн. До висновку також надані зведені кошторисні розрахунки, локальні кошториси на будівельні роботи та відомість ресурсів, фототаблиці (т. 1 а.с. 10-21).

Звертаючись з позовними вимогами, позивачка ОСОБА_1 свої доводи фактично зводить до того, що через залиття приміщення кухні, руйнування штукатурки у вітальні, знищені результати проведеного нею ремонту, відповідними діями відповідачка поставила її у скрутне матеріальне становище, яке вимагає додаткових зусиль для відновлення нормального життя. Вартість ремонтно-будівельних робіт по усуненню пошкоджень стін та стель квартири становить 12082 грн. Ушкодження її єдиного житла призвело до негативних емоцій та переживань, порушення звичайного способу життя у зв`язку з неприйнятними умовами для проживання у квартирі, зазнала сильного нервового потрясіння внаслідок руйнування штукатурки у нічний час доби, що завдало їй моральних страждань, які оцінює у розмірі 2000,00 грн.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Також у ч. 4 та 5 цієї статті зазначено, що власність зобов`язує і власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 151, 177, 179 ЖК України та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами).

Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян.

Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, комунікацій у такій, дійсно належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності відповідних несправностей вживати заходів щодо їх усунення.

Іншими словами відповідальність за квартирні мережі та сантехнічні прилади несуть власники і наймачі квартири, що підтверджує доводи позивачки у цій частині.

В свою чергу, загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Так, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Колегія суддів виходить з того, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Так, серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України є висновок експерта.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Ноймайстер проти Австрії» (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Колегія суддів виходить з того, що визначення розміру матеріального збитку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, висновком експерта, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

Як зазначалося вище, згідно із висновком судового експерта за №10 від 30.09.2022 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , вартість ремонтно-будівельних робіт стелі житлових кімнат під літ. «4» та під літ. «6» до пошкоджень становить 8232 грн., вартість ремонтно-будівельних робіт з ремонту стелі та стін приміщення кухні під літ. «3» квартири АДРЕСА_5 , проведення яких необхідне для усунення пошкоджень після залиття становить 3850 грн. До висновку додані зведені кошторисні розрахунки, локальні кошториси на будівельні роботи та відомість ресурсів, фототаблиці.

Аналізуючи такий з погляду обсягу заявлених вимог, колегія суддів звертає увагу, що зокрема, у висновку чітко зазначено, що вартість ремонтно-будівельних робіт стелі та стін приміщення кухні під літ. «3» квартири АДРЕСА_5 , проведення яких необхідне для усунення пошкоджень після залиття становить 3850,00 грн, при цьому, сума 8232,00 грн. експертом визначена, як вартість ремонтно-будівельних робіт стелі житлових кімнат під літ. «4» та під літ. «6» до пошкоджень, тому не може братися до уваги.

В свою чергу, як правильно встановлено судом, у висновку експертизи експерт встановив лише вартість ремонтно-будівельних робіт, причину збитків не встановлював, оскільки відповідного питання перед ним не ставилося.

Колегія суддів звертає увагу, що питання правової оцінки та встановлення (констатація) вини у відповідних правовідносинах (зобов`язанні) належить до компетенції суду на підставі поданих сторонами доказів та встановлених судом обставин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що права та інтереси позивачки, як власника відповідного майна (квартири), є порушені, оскільки майну останньої заподіяно шкоди, яка виражена у формі плям та тріщин на стінах та стелі квартири, відпаденій штукатурці.

Власником квартири, яка знаходиться поверхом вище над квартирою позивачки є відповідачка.

В свою чергу, як в Актах, якими позивачка обґрунтовує пред`явлені вимоги, так і у більшості Актів, які складалися у продовж відповідного часу зазначено, що при складанні таких, квартира, що знаходиться над квартирою позивачки, тобто поверхом вище, не оглядалася.

Враховуючи наведене, як факт залиття квартири позивачки внаслідок дій відповідачки, так і розмір заподіяної їй шкоди, на переконання колегії суддів, не доведений належними у справі доказами.

У цьому контексті, колегія суддів враховує, що один Акт щодо пошкоджень стін та стелі квартири позивачки складений 25.05.2020, інший 01.06.2020, при цьому, у таких йдеться про події, які мали місце 22.05.2020 та описані зі слів самої позивачки.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц (провадження № 61-29055св18).

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів залиття квартири позивачки внаслідок дій відповідачки, причини та розміру завданої шкоди її майну, навіть за відсутності доводів зі сторони відповідача про спростування вини у завданні відповідної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки задоволення затих ґрунтувалося б виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст 81 ЦПК України.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, які позивачка обґрунтовує характером та глибиною моральних страждань, протиправними діями відповідачки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що моральна шкода не є прив`язаною до матеріальної та не залежить від такої, відтак навіть за наявності встановлених обставин щодо стягнення збитків (матеріальної шкоди) моральна шкода може бути недоведеною.

В свою чергу, вимога про відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, на переконання колегії суддів, є похідною від вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та залежить від доведеності такої.

Іншими словами, оскільки судом не встановлено підстав для стягнення матеріальної шкоди із відповідачки, тобто не встановлено вину останньої, то і покладення на неї обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди буде безпідставним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому оскаржуване рішення суду необхідно залишити без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 листопада 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua