Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №334/3000/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №334/3000/26

Суддя: Дадашева С. В.

Дата документу 04.11.2026 Справа№ 334/3000/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3000/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/652/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула 04 листопада 2026 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Запоріжжя, має середню освіту, неодружений, непрацює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 .

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України і призначено йому покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_6 покладено такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 3562 грн 80 коп. в дохід держави.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

На підставі п.п.1, 2, 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї скарги прокурор зазначає, що не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Прокурор вважає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції безпідставно не поклав на обвинуваченого обов`язок, передбачений п.3 ч.2 ст.59-1 КК України, а саме - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Апелянт вказує, що зменшення судом обсягу передбачених законом обов`язків, зокрема, призначення лише двох з перелічених у ч.2 ст.59-1 КК України обов`язків, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, не пізніше 27 лютого 2026 року під час листування в додатку «Telegram» з абонентом « ОСОБА_10 » замовив у невстановленої особи психотропну речовину, зазначивши для доставки вигадані анкетні данні « ОСОБА_11 », власний номер телефону НОМЕР_1 , поштомат № НОМЕР_2 логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта».

05 березня 2026 року після отримання CMC-повідомлення про надходження відповідного поштового відправлення ОСОБА_6 прибув до поштомату ТОВ «Нова Пошта» №49418, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 69, де о 19:23 год. особисто отримав поштове відправлення №20451382635805, яке надійшло з м.Суми та містило психотропну речовину, чим незаконно в порушення ч.2 ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин, включених до таблиці І Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з обігу таких наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин у цілях, на підставах і з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом, придбав психотропну речовину, яку надалі в порушення вимог ст.25 вказаного Закону, згідно з якою зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється, зберігав її до моменту вилучення працівниками поліції.

Після чого, 05 березня 2026 року в період часу з 20 години 39 хвилин по 20 годину 56 хвилин, в ході огляду місця події біля поштомату ТОВ «Нова пошта» №49418, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, 69 працівниками поліції у добровільно наданому ОСОБА_6 для огляду поштовому відправленні №20451382635805 виявлено та вилучено один зіп- пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-26/4666-НЗПРАП від 18 березня 2026 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), маса якої склала 0,51448 г. (в перерахунку на основу).

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення (проступку) при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Разом з цим, перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, раніше не судимий, під наглядом лікаря нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на військовому обліку призовників, на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не призивався.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття.

В той же час, судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням фактичних обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 309 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

Разом з цим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що судом першої інстанції при призначенні вищевказаного покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не всі передбачені законом України про кримінальну відповідальність обов`язки покладені на останнього, чим неправильно застосовано вищевказаний закон.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

У відповідності до вимог ч.2 ст.59-1 КК України, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду покладення на нього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим (безумовним). Застосування ж обов`язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Проте, всупереч наведеним вище положенням закону, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язок, передбачений п.3 ч.2 ст.59-1 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст.407, 409, 413, 420 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку, з призначенням ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, на підставі ч.2 ст.59-1 КК України з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

На підставі п.п.1, 2, 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua