Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №389/2163/26 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Недбале ставлення до військової служби

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №389/2163/26

Суддя: Широкоряд Р. В.

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 33/4809/518/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н. М.

Справа № 389/2163/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Широкоряд Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Широкоряд Р.В., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Васильченко З.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Васильченко З.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Болград Одеської області, громадянина України, заступника командира частини – начальника зберігання військової частини НОМЕР_1 , посвідчення офіцера НОМЕР_2 , проживаючого у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, підполковник ОСОБА_1 будучи заступником командира військової частини – начальником зберігання військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військовою службовою особою, в місці тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_1 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.06.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях в різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 №5975 про виплату за травень пропорційно часу безпосередньої участі у виконані бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказаний рапорт, за власним підписом, від 02.06.2025 № 5975 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитків державі в розмірі 967,74. грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При таких обставинах, постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду мотивовано тим, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, доведена.

У апеляційній скарзі адвокат Васильченко З.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Стосовно клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, зазначила, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, повний текст оскаржуваної постанови надіслано судом до «Електронного суду» лише 22.09.2026 року.

25.09.2026 року адвокатом Васильченко З.С. через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області подано апеляційну скаргу на Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.09.2026 року.

Перевіривши апеляційну скаргу Кропивницький Апеляційний суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає поверненню, в зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не долучено витягу з договору, тому 09.10.2026 року виніс постанову про відмову у прийнятті до розгляду апеляції по справі про адміністративне правопорушення. Дана постанова доставлена в електронний кабінет адвоката Васильченко З.С. 13.09.2026 року.

Повернення апеляційної скарги з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню. Оскільки з технічних причин, а саме: Договір про надання правничої допомоги від 23.09.2026 року не загрузився в додатках до апеляційної скарги, вважає пропущений строк з поважних причин

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається постановою від 09.09.2026, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

24 вересня 2026 року адвокат Васильченко З.С. звернулась з апеляційною скаргою на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2026 року та клопотанням про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови адвокату Васильченко З.С. слід поновити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що подані стороною захисту до суду першої інстанції документи, спростовують твердження про відсутність штаб-сержанта ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 та невиконання ним службових обов`язків 05–06.05.2025, відповідно до наступного:

Відповіді командира військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит від 27.08.2026 року №2105, якою підтверджено, що штаб-сержант ОСОБА_2 перебував на території військової частини НОМЕР_1 05.05.2025 та виконував обов`язки військової служби, а також, що обставини перебування ОСОБА_2 на службі 05.05.2025 може підтвердити його безпосередній начальник — майор ОСОБА_4 , начальник відділу зберігання. Саме майор ОСОБА_4 віддав ОСОБА_2 усний наказ щодо розвантаження майна, яке надійшло залізничним транспортом на адміністративно-господарську територію військової частини НОМЕР_1 .

Витягу із системи контролю та управління доступом входу-виходу на технічну територію військової частини НОМЕР_1 , з якого вбачається, що 06.05.2025 ОСОБА_2 здійснював вхід та вихід через турнікет № 2.

Відомостей про те, що доступ на технічну територію військової частини здійснюється з використанням електронної системи СКУД, яка фіксує дату та факт входу-виходу, а також забезпечує візуальне відеоспостереження. Отже, дані СКУД є об`єктивним технічним доказом перебування військовослужбовця на території частини.

Відповіді військової частини НОМЕР_5 від 25.08.2026 року №587/3887 про те, що старший сержант ОСОБА_2 у період з 05.05.2025 по 06.05.2025 не перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині та в опорних цивільних закладах охорони здоров`я адміністративно-територіальної зони відповідальності військової частини НОМЕР_5 .

Рапорту ОСОБА_2 від 24.08.2026, у якому він доповів, що 05.05.2025 був направлений до військової частини НОМЕР_5 для проходження військово-лікарської комісії; після огляду лікарем-терапевтом проходження ВЛК було перенесено на 12.05.2025, а о 10 год. 30 хв. 05.05.2025 він прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків.

Наведені докази у сукупності підтверджують, що ОСОБА_2 фактично перебував у військовій частині НОМЕР_1 та виконував службові обов`язки щонайменше 05.05.2025 і 06.05.2025, тому вони спростовують фактичну передумову висновку про те, що відомості, включені ОСОБА_1 до рапорту, були завідомо або об`єктивно недостовірними.

Будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, прокурор до суду апеляційної інстанції не з`явився, від прокурора Цьоми Є. надійшло клопотання від 06.11.2026 року щодо розгляду справи у письмовому провадженні без виклику сторін.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника - адвоката Васильченко З.С., які підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Васильченко З.С. підлягає задоволенню, за таких підстав.

Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, суд першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Так, частина 1 ст.172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частина 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України, продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та триває він по даний час.

Диспозиція ст. 172-15 КУпАП містить спеціальний суб`єкт адміністративного правопорушення військова службова особа.

Поняття «військової службової особи» міститься в примітці до ст. 172-13 КУпАП. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Згідно ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити, що такі дії мали місце, винний зобов`язаний був, виходячи із службових повноважень, вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому у вину та мав реальну можливість виконати їх належним чином, проте за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків, проявив байдужість та нестаранність, та існують ґрунтовні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення для притягнення такої особи до відповідальності за даним фактом.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

В протоколі про адміністративне правопорушення № 27 від 09.06.2026 року, вказано, що будучи заступником командира військової частини – начальником зберігання військової частини НОМЕР_1 у підпорядкуванні підполковника ОСОБА_1 військову службу проходив сержант ОСОБА_2 .

Відповідно до витягів з наказів командира частини по В/Ч НОМЕР_1 про вибуття військовослужбовців з В/Ч НОМЕР_1 та зняття їх з котлового забезпечення на лікування, для проходження ВЛК, у відрядження, у відпустку, тощо:

сержант ОСОБА_2 - знятий з котлового забезпечення 05.05.2025 - зарахований 07.05.2025.

Разом з цим, підполковник ОСОБА_1 недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включив підлеглого військовослужбовця, а саме: сержанта ОСОБА_2 , капітана ОСОБА_5 , до рапорту від 02.06.2025 № 5975 про виплату за травень 2025 року додаткової грошової винагороди в розмірі 30 тис. грн. - пропорційно часу безпосередньої участі у виконані бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави, як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода, чим завдано збитків державі в розмірі 967,74 грн.

Таким чином, за викладених вище обставин підполковник ОСОБА_1 будучи заступником командира військової частини – начальником зберігання військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військовою службовою особою, в місці тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_1 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.06.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях в різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 №5975 про виплату за травень пропорційно часу безпосередньої участі у виконані бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказаний рапорт, за власним підписом, від 02.06.2025 № 5975 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитків державі в розмірі 967,74. грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

У даному випадку, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд констатував факт того, що ОСОБА_1 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 № 5975 про виплату за травень 2025 додаткової грошової винагороди.

Разом із тим, як вбачається у вищезазначеному протоколі зазначено, що сержант ОСОБА_2 не брав безпосередню участь у бойових завданнях в різні проміжки часу упродовж травня 2025 року. Проте, не конкретизовано та не встановлено в який саме період, тобто протокол містить загальне формулювання про різні проміжки часу, чим порушуються вимоги встановлені ст.256 КУпАП.

Також, аналізуючи докази додані до протоколу, а саме список особового складу відділів зберігання військової частини НОМЕР_1 для виплати додаткової грошової винагороди за травень 2025 року; витяг з наказу №139 від 19.05.2025; витяг з наказу №156 від 05.06.2025; витяг з наказу №122 від 02.05.2026; витяг з наказу №126 від 06.05.2026; картку особового рахунку військовослужбовця №114 за 2025 рік; витяг з наказу №1841 від 04.06.2025; додаток 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2025 №1841; аудиторський звіт №520/25/аз від 21.11.2025; постанову про закриття кримінального провадження від 28.05.2026; витяг з ЄРДР №42026121550000007 від 16.01.2026; витяг з наказу №1 від 04.01.20264 витяг з положення Про військову частину НОМЕР_1 Сил логістики Збройних сил України, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 04.06.2024 №1445

Апеляційний суд дійшов однозначного висновку про те, що відповідно відомості переплат та недоплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини не було виявлено безпідставну виплату додаткової грошової винагороди у різні проміжки часу упродовж травня 2025 року сержанту ОСОБА_2 , - в той час коли він нібито вибув до ВЧ НОМЕР_5 на дообстеження.

Оскільки відповідно до відомостей наданих захисником – адвокатам вказане твердження спростовується наступними доказами.

Так, відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_2 перебував на території військової частини НОМЕР_1 05.05.2025 та виконував обов`язки військової служби, що також може підтвердити його безпосередній начальник — майор ОСОБА_4 , оскільки саме він віддав ОСОБА_2 усний наказ щодо розвантаження майна, яке надійшло залізничним транспортом на адміністративно-господарську територію військової частини НОМЕР_1 .

Витягом із системи контролю та управління доступом входу-виходу на технічну територію військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що 06.05.2025 ОСОБА_2 здійснював вхід та вихід через турнікет № 2.

Крім того, згідно відповіді військової частини НОМЕР_5 від 25.08.2026 року встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 у період з 05.05.2025 по 06.05.2025 не перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині та в опорних цивільних закладах охорони здоров`я адміністративно-територіальної зони відповідальності військової частини НОМЕР_5 .

Разом з тим вказані обставини спростовуються рапортом ОСОБА_2 від 24.08.2026, у якому він доповів, що 05.05.2025 був направлений до військової частини НОМЕР_5 для проходження військово-лікарської комісії; після огляду лікарем-терапевтом проходження ВЛК було перенесено на 12.05.2025, а о 10 год. 30 хв. 05.05.2025 він прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків.

Вказані докази у сукупності спростовують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про наявність факту безпідставного включення відповідно до рапорту поданого підполковником ОСОБА_1 підлеглого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , та як наслідок безпідставного нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Висновок суду про те, що внаслідок дій ОСОБА_1 військовослужбовцю ОСОБА_2 безпідставно була нарахована та виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитків державі в розмірі 967,74 грн., є припущенням і лише підтверджує доводи апеляційної скарги про упередженість та необ`єктивність суду, оскільки суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела, що саме ОСОБА_1 вніс або подав відомості щодо участі ОСОБА_2 у виконанні завдань в період з 05 – 06.06.2025.

Як наслідок на переконання апеляційного суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення ч.2 за ст.172-15 КУпАП, є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2021 року) тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом» рішення ЕСПЛ «Іраландія проти Сполученого Королівства « від 18.01.1978 року.

У відповідності до роз`яснень викладених в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.01.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а тому постанову районного суду не можна вважати законною та обґрунтованою.

Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга адвоката Васильченко З.С. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Васильченко З.С. строк на апеляційне оскарження постанови Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Васильченко З.С. в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП – скасувати, провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Р.В. Широкоряд

Оригінал: reyestr.court.gov.ua