Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №401/2183/24
Суддя: Єгорова С. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/2183/24
провадження № 22-ц/4809/1447/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Гармашем Андрієм Віталійовичем, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року у складі головуючого судді Іващенка В. М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісних позовних вимог, зустрічних позовних вимог, відзиву та рішення суду першої інстанції.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила поділити спільне сумісне майно її з відповідачем подружжя, а саме: передати їй у власність квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 залишити у власності квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки OPEL ZAMIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 14 грудня 1999 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . З травня 2022 року шлюбні стосунки між нею та відповідачем припинені, а вона проживає в будинку по АДРЕСА_3 , який є власністю її матері ОСОБА_3 .
В період шлюбу 31 травня 2000 року нею та відповідачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Придбали квартиру за 3 200 дол США, які надала позивачці її мати. Зазначена квартира була оформлена на відповідача, оскільки на той час стосунки між сторонами були нормальними, вони довіряли один одному. Вказує, що хоч вказана квартира і була придбана за кошти її матері, однак відноситься до спільного сумісного майна подружжя, оскільки була набута подружжям під час шлюбу. Зауважує, що на даний час ця квартира потребує ремонту, а її теперішня середня ринкова вартість у такому стані складає 493176 грн, що еквівалентно 12 000 дол. США при офіційному курсі НБУ 41,098 за 1 дол. США. Така вартість квартири підтверджується інформацією на сайті ОЛХ в розділі продажу аналогічних по розташуванню і площі квартир у м. Світловодськ. Оскільки в цій квартирі вони разом проживали з дня її придбання, вона повністю укомплектована побутовою технікою та меблями, які також відносяться до спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, 01 липня 2016 року позивачкою та відповідачем була куплена квартира АДРЕСА_2 . Ця квартира була придбана за їх спільні з відповідачем кошти та оформлена на його ім`я. Вказана квартира перебуває у гарному стані, її теперішня ринкова вартість складає 349 333,00 грн, еквівалентно 8 500 дол. США, що підтверджується інформацією на сайті ОЛХ в розділі продажу аналогічних по розташуванню і площі квартир у м. Світловодськ.
Також у січні 2022 року сторонами був куплений автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я відповідача. Ринкова вартість аналогічних транспортних засобів складає 184 941,00 грн, еквівалентно 4 500 дол США, що підтверджується інформацією з сайту АВТО РІА, який є найбільшим сайтом з купівлі-продажу транспортних засобів в Україні.
Позивачка стверджує, що на даний час відповідач не надає їй доступу до зазначених вище квартир. Автомобілем він користується одноособово. Зауважує, що з травня 2022 року вони припинили шлюбні відносини.
Враховуючи викладене, позивачка звернулась до суду із позовом у цій справі.
24 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.77-80 том 1).
Крім того, 13 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме :
- ОСОБА_1 передати у власність цілу квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 422 896,00 грн:
- ОСОБА_2 передати у власність цілу квартиру АДРЕСА_1 та цілий автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 844 622,6 грн,
-Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 210 863,3 грн, в якості грошової компенсації за частку у майні, які будуть внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду до початку розгляду справи.
В обґрунтування вказав, що 14 грудня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. ОСОБА_1 було подано до суду заяву про розірвання їхнього шлюбу.
ОСОБА_2 вказує, що за час шлюбу подружжям набуто у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , а також автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно висновку № 34-25 за результатами будівельно-оціночної експертизи від 30 червня 2025 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 695910, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 422 896 грн, а ринкова вартість автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 148 712, 60 грн.
Відтак загальна вартість спільного сумісного майна, яка ділиться між сторонами складає 1 267 518,60 грн, а кожен із подружжя має право на виділення майна на суму 633759, 30 грн кожному, що і складає ціну позову.
Стверджує, що шлюбні відносини були припинені в травні 2022 року, після чого ОСОБА_1 добровільно виїхала із спільної квартири подружжя та переїхала проживати до своєї матері ОСОБА_3 в її будинок.
В той же час, ОСОБА_2 проживає по теперішній час у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Квартира є об`єктом спільної сумісної власності, а тому позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що при поділі майна подружжя вказана квартира має відійти саме йому, особі яка в ній фактично проживає по теперішній час та утримує її в належному стані. В той же час, вважає, що ОСОБА_1 має відійти інша квартира, яка є об`єктом спільної сумісної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_6 .
При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що готовий попередньо внести на депозитний рахунок суду грошову компенсацію різниці у вартості між зазначеними квартирами.
Стосовно автомобіля, ОСОБА_2 вказує, що готовий на будь-який поділ, як того забажає ОСОБА_1 (а.с. 2-4 том 2).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 21 січня 2025 року об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно (а.с. 91 том 1).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 25 листопада 2025 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (а.с. 211 том 1).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 23 грудня 2025 року залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно, закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (а.с.52-53 том 2).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Передано у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Передано у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Передано у власність ОСОБА_2 автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 931 гривню 76 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням оціночно-будівельної експертизи в сумі 6 785 гривень 28 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з визначенням вартості автомобіля в сумі 3 000 гривень.
Перераховано з депозитного рахунку Світловодського міськрайонного суду на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 62 772 гривні 20 копійок, що були сплачені 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 у відповідності до платіжної інструкції на переказ коштів №88.
Повернуто з депозитного рахунку Світловодського міськрайонного суду на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 21 086 гривні 30 копійок, що були сплачені ним 06 травня 2026 року, відповідно до платіжної інструкції на переказ коштів №46.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий суд керувався тим, що сторони не можуть дійти згоди про розподіл вказаного майна, відтак доцільно поділ майна в натурі шляхом передання у власність ОСОБА_1 трикімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 передання у власність однокімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_6 , та автомобіля марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з виплатою останньому компенсації у розмірі 62 772, 20 гривень, які були сплачені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду. При визначенні майна яке підлягає передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і надання переваги в цьому, суд врахував, що місце роботи ОСОБА_1 розташоване поруч зі спірною трикімнатною квартирою подружжя, а саме по АДРЕСА_7 . Також суд врахував, що з 2022 року ОСОБА_1 фактично позбавлена житла, не проживала у жодній з належних подружжю квартир, при цьому відраховувала кошти на утримання цього майна, вказані обставини не заперечувались сторонами. Крім того, суд врахував факт отримання ОСОБА_2 коштів від сдачі в оренду квартири АДРЕСА_8 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гармаш Андрій Віталійович, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду від 06 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , та залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що з 2022 року ОСОБА_1 фактично позбавлена житла та не проживала у жодній з належних подружжю квартир. Це спростовується фактичними обставинами справи та поясненнями самої позивачки, наданими в судовому засіданні. Вона підтвердила, що у 2022 році, після погіршення сімейних відносин, вона самостійно, добровільно та свідомо змінила своє місце проживання, переїхавши до своєї матері. Виїзд був зумовлений виключно її особистим небажанням перебувати з ОСОБА_2 в одному житловому приміщенні після погіршення сімейних відносин. Зазначає, що в матеріалах справи повністю відсутні будь-які докази (акти правоохоронних органів, звернення на гарячу лінію 102, показання свідків, судові позови про вселення чи усунення перешкод у користуванні майном), які б свідчили про чинення ОСОБА_2 будь-яких перешкод у доступі позивачки до трикімнатної квартири. Вважає, що добровільне залишення житлового приміщення однією зі сторін конфлікту не може трактуватися судом як протиправне позбавлення її права на житло з боку іншого з подружжя.
Акцентує увагу, що обґрунтовуючи передачу трикімнатної квартири позивачці, суд проігнорував ту обставину, що остання мала законне право та реальну можливість проживати в іншому спільному об`єкті нерухомості – однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 .
Представник зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 хоча б раз намагалася реалізувати своє право на проживання за цією адресою, або що їй у цьому чинилися перешкоди. Відтак, її тривале проживання у матері є виключно результатом її особистого побутового вибору, а не наслідком утисків з боку апелянта.
Висновки суду щодо одноосібного отримання відповідачем доходів від оренди спільного майна - квартири АДРЕСА_8 є безпідставними та недоведеними, а посилання суду про визнання цих обставин сторонами очевидним викривленням реального стану речей. Наголошує, що жодних доходів від комерційного найму вказаного житла ОСОБА_2 не отримував. Матеріали справи не містять договорів оренди (найму), податкових декларацій, фінансових розписок, виписок по банківських рахунках або будь-яких інших доказів, які б фіксували факт передачі нерухомості в оренду та реального отримання ОСОБА_2 грошових коштів.
Суд повністю залишив поза увагою доводи відповідача, що в однокімнатній квартирі по АДРЕСА_6 , ще з 2018 року на законних підставах проживає сімейна пара. Вселення вказаних осіб відбулося задовго до початку розлучення (за 4 роки до конфлікту у 2022 році) і було спільним, погодженим рішенням обох сторін подружжя. Вважає, що ця обставина доводить сталий характер використання зазначеного нерухомого майна, який влаштовував позивачку протягом багатьох років шлюбу.
Представник звертає увагу, що суд порушив баланс інтересів сторін, принцип пропорційності та безпідставно позбавив апелянта права на єдине стале житло. Вважає зазначений підхід суду грубим порушенням статті 47 Конституції України та прихованим примусовим виселенням.
Стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано, протиставивши фундаментальне право людини на житло (захищене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) суто логістичному критерію – тривалості та зручності дороги позивачки до робочого місця.
Звертає увагу апеляційного суду, що позивачка є повністю мобільною особою, не обмеженою у виборі засобів пересування, і має об`єктивну можливість діставатися до ліцею з будь-якої іншої точки міста Світловодськ, що і здійснювалось нею впродовж останніх 4 років.
Крім того, ОСОБА_1 добровільно проживає з матір`ю і не позбавлена можливості в майбутньому переселитись в однокімнатну квартиру, оскільки їй достеменно відомо, що особи, які там проживають, перебувають у приміщенні без укладення будь-яких договірних зобов`язань, виключно на підставі усної згоди подружжя від 2018 року, а тому зобов`язані звільнити квартиру за першою ж вимогою власника
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник ОСОБА_1 – адвокат Міщенко А. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Вказує, що намагання ОСОБА_2 отримати у власність майно на підставі внесення ним на депозит суду суми більшої ніж внесла ОСОБА_1 за законом не дає йому переваги, оскільки знову таки поділ майна означає передачу цього майна у власність сторонам в натурі з урахуванням його вартості, а також інтересів дружини, чоловіка, дітей та інших обставини, що мають істотне значення. А грошова компенсація вноситься в якості вирівнювання вартості ділимого майна, якщо вона не співпадає.
Щодо квартири АДРЕСА_2 , зазначає, що ця квартира не є місцем проживання ОСОБА_4 , а остання ніколи нею не користувалась, оскільки доступу до неї ОСОБА_2 не надавав і не надає, вважаючи, що ця квартира є його особистою власністю.
Щодо квартири АДРЕСА_1 , вказав, що ця квартира є єдиним постійним (зареєстрованим) місцем проживання ОСОБА_1 . Не зважаючи на це, ОСОБА_2 змінив замки в цій квартирі в 2023 році, чим припинив доступ ОСОБА_1 до неї. Даний факт ОСОБА_2 особисто підтвердив у судовому засіданні. При цьому, особисті речі ОСОБА_1 і до тепер знаходяться в цій квартирі. Звертає увагу, що не маючи доступу до спірних квартир ОСОБА_1 вимушена тимчасово проживати у своєї матері в іншому мікрорайоні міста по АДРЕСА_3 .
Щодо автомобіля марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначив, що ОСОБА_4 не має інтересу до цього транспортного засобу, оскільки керувати ним не вміє, посвідчення водія у неї відсутнє. В автомобільній техніці вона взагалі не розуміється.
Вказує, що з урахуванням принципу поділу майна в натурі з мінімальною грошовою компенсацією стороні, яка отримає майно більшої вартості та з урахуванням статусів ділимого майна за його цільовим призначенням, вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив, що кожна із сторін з урахуванням об`єктивного інтересу кожного із колишнього подружжя отримає у власність по квартирі, тобто буде забезпечена житлом, а автомобіль надається особі, яка має до нього інтерес, тобто ОСОБА_2 , про що він і просив у своєму позові (а.с.117-199 том 2).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників: адвоката Міщенка А. М., адвоката Гармаша А. В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 грудня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом РАГС Світловодського міськвиконкому.
З травня 2022 року шлюбні відносини між подружжям припинені.
У період шлюбу, 31 травня 2000 року ОСОБА_2 придбав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_9 , що підтверджується копією договору (купівлі-продажу квартири), посвідченого 01 липня 2016 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Комаровим В. А. (а.с.11 том 1).
Крім того, ОСОБА_2 в період шлюбу придбав автомобіль марки OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22 лютого 2020 року (а.с.105 том 1).
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.83 том 1).
Згідно довідки від 18 жовтня 2024 року, ОСОБА_5 01 липня 2016 року отримала від СФГ "Зуєнко" кошти в сумі 75600 гривень у рахунок попередньої оплати за оренду земельної ділянки. (а.с.84-88 том 1).
За твердженням ОСОБА_2 саме за ці кошти була придбана квартира по АДРЕСА_10 березня
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.82 том 1).
Відповідно до висновку експерта №34-25 від 30 червня 2025 року, вартість квартири АДРЕСА_1 , на момент проведення експертизи становить 695 910 гривень, а вартість квартири АДРЕСА_4 , на момент проведення експертизи становить 422 896 гривень. Вартість послуг експерта становить 6 785, 20 грн. Вартість вказаних послуг сплатила ОСОБА_1 (а.с.116, 127-147 том 1).
Згідно висновку експерта №50-25 від 20 червня 2025 року, ринкова вартість автомобіля OPEL ZAMFIRA, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент проведення експертизи складає 148 712, 60 гривень.
Згідно рахунку-фактури №47 та квитанції про оплату послуг, ОСОБА_1 сплатила 3 000 гривень за послуги експерта (а.с.149-161, 173-174 том 1).
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів №88 від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплатила на депозитний рахунок суду 62772, 20грн. в рахунок компенсації за частку майна (а.с.182 том 1).
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів №46 від 06 травня 2026 року ОСОБА_2 сплатив на депозитний рахунок суду 210 663,50 грн в рахунок компенсації за частку майна (а.с.93 том 1).
Відповідно до довідки ОСББ "Фенікс-68" №22 від 08 вересня 2025 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка не проживає з квітня 2022 року, та ОСОБА_6 - не проживає (а.с.184 том 1).
Згідно довідки №01-52/1112 від 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 дійсно працює в комунальному закладі "Ліцей "Перспектива" (розташований в м. Світловодськ, вул. Приморська 70а), Світловодської міської ради, на посаді вчителя початкових класів з 15 серпня 1989 року - по теперішній час (а.с.221 том 1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (його частину), у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином:
- визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України);
-здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
При цьому, не виключається вирішення спору про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц (провадження № 61-17441св20)).
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом, при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Вирішення спору, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Поділу спільної сумісної власності необхідно здійснити настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Якщо особою заявляється позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суд вирішує спір з огляду відсутності необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22). При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
За приписами ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на квартиру можливе за його згодою і лише після внесення другим з подружжя відповідної суми на депозитний рахунок суду. Сімейний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, якими суд має керуватися, вирішуючи, який саме об`єкт спільного майна передати кожному з подружжя. За відсутності домовленості сторін суд вирішує цей спір з урахуванням інтересів кожного з подружжя та інших обставин, що мають істотне значення, і не пов`язаний варіантом поділу, запропонованим однією зі сторін (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18).
Апеляційним судом з`ясовано, що між сторонами немає спору щодо правового режиму майна: дві квартири та автомобіль визнаються спільною сумісною власністю подружжя. Обидві сторони у своїх позовах просили про однаковий за змістом спосіб поділу, а саме передачу кожному з подружжя окремих об`єктів у натурі з виплатою грошової компенсації різниці їх вартості, та внесли відповідні суми на депозитний рахунок суду. Отже, спір обмежується питанням, кому з подружжя має бути передано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що загальна вартість спільного майна становить 1 267 518,60 грн (695 910,00 грн + 422 896,00 грн + 148 712,60 грн), відтак на частку кожного з подружжя припадає 633 759,30 грн. Передана позивачці квартира АДРЕСА_11 вартістю 695 910,00 грн перевищує її частку на 62 150,70 грн, натомість передані відповідачу квартира АДРЕСА_12 та автомобіль загальною вартістю 571 608,60 грн на таку саму суму менші за його частку. Внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду сума 62 772,20 грн повністю покриває цю різницю.
Таким чином, рівність часток подружжя, передбачена ст. 70 СК України, судом першої інстанції дотримана, а майнові права ОСОБА_2 не порушені.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поклав в основу рішення недоведені обставини, а саме відрахування коштів із заробітної плати позивачки на погашення боргу за комунальні послуги та отримання відповідачем доходу від оренди квартири за адресою: АДРЕСА_6 , і тим самим порушив ст. 81, 89 ЦПК України.
Так, згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Названі обставини зазначені в мотивувальній частині рішення як такі, що характеризують користування спільним майном, а не як підстава позову чи єдина або вирішальна підстава для визначення, кому з подружжя передати той чи інший об`єкт.
Висновок суду першої інстанції ґрунтується насамперед на обставинах, підтверджених письмовими доказами, а саме: довідкою комунального закладу «Ліцей «Перспектива»» від 03 листопада 2025 року №01-52/1112, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює вчителем з 15 серпня 1989 року в закладі, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , тобто поруч із будинком АДРЕСА_12 ; довідкою ОСББ «Фенікс-68» від 08 вересня 2025 року, в якій вказано, що позивачка не проживає в квартирі АДРЕСА_11 з квітня 2022 року. Крім того, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що з 2022 року позивачка проживає разом зі своєю матір`ю.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що позивачка у 2022 році залишила квартиру добровільно.
Так, згідно зі ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а відповідно до ст. 69-71 СК України право на поділ такого майна не залежить від того, хто з подружжя і з яких причин залишив спільне житло. Виїзд одного з подружжя з квартири не припиняє його права власності на неї і не позбавляє права вимагати поділу майна та претендувати на певний об`єкт. Так само й фактичне проживання в квартирі одного з подружжя саме по собі не надає йому переваги: інакше сторона, яка одноосібно користується спільним майном, незалежно від інших обставин завжди отримувала б його при поділі.
Не заслуговує на увагу і довід апелянта про те, що позивачка мала реальну можливість проживати в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , оскільки це майно також перебуває у спільній власності.
Рівне право користування майном не означає, що фактична можливість його використання існувала й існує. За твердженнями самого апелянта, у цій квартирі з 2018 року проживає інша сім`я. Відсутність звернень позивачки з позовами про вселення чи усунення перешкод у користуванні не може ставитися їй у вину і не позбавляє її права ставити питання про поділ майна та про передачу їй конкретного об`єкта. Посилання на можливість переселення позивачки в цю квартиру в майбутньому, після звільнення її третіми особами, є припущенням, яке не спростовує обставин, що існують на час вирішення спору.
Колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції керувався виключно зручністю для позивачки.
Зокрема, суд урахував сукупність обставин, а саме, розташування місця роботи позивачки поруч із квартирою АДРЕСА_11 ; те, що з 2022 року вона не проживає в жодній із квартир подружжя; отримання відповідачем доходу від використання квартири АДРЕСА_12 .
Доводи про те, що позивачка є повністю мобільною особою і може добиратися до місця роботи з будь-якої точки міста, ґрунтуються на припущеннях, які нічим не підтверджені, тоді як за ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не знайшли підтвердження й доводи про те, що апелянта позбавлено єдиного житла.
Так, за результатом поділу ОСОБА_2 отримує у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 вартістю 422 896,00 грн, а також автомобіль і грошову компенсацію. Те, що в цій квартирі, за його ж твердженням, проживають треті особи без договірних підстав, не позбавляє його як власника можливості вимагати її звільнення і не дає підстав вважати, що житло для нього недоступне. Проживання апелянта в квартирі АДРЕСА_11 , у якій зареєстрована також позивачка, і наявність у нього зареєстрованого там місця проживання не створюють переважного права на цю квартиру при поділі.
Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Посилання апелянта на ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Поняття «житло» у розумінні ст. 8 Конвенції має автономне значення та залежить від фактичних обставин, зокрема від наявності достатніх і тривалих зв`язків з певним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, від 18 листопада 2004 року). Водночас у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03, рішення від 2 грудня 2010 року) суд встановив порушення ст. 8 Конвенції у ситуації, коли заявників було виселено з квартири, в якій вони проживали, без надання іншого житла, а національні суди не відповіли на їхні аргументи щодо пропорційності такого втручання.
Разом з тим, обставини справи, яка переглядається апеляційним судом різні, зокрема, спір стосується поділу спільного майна між особами, які мають на нього рівні права; ОСОБА_2 не виселено, не порушено його інтереси, оскільки він отримує у власність інше житло, автомобіль і компенсацію, що забезпечує рівність часток.
Стаття 8 Конвенції сама по собі не гарантує права на отримання житла певного розміру чи в певному місці, а вимога надати безумовну перевагу інтересам однієї сторони призвела б до непропорційного обмеження прав другого співвласника, які також підлягають захисту.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції доказів та обставин справи і не містять підстав для скасування рішення. Колегія суддів ураховує, що обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, п. 58; «Проніна проти України», заява № 63566/00, п. 23).
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при визначенні об`єктів, які підлягають передачі кожному з подружжя, урахував інтереси обох сторін і не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК – відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Гармашем Андрієм Віталійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 11.11.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua