Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №344/5855/26
Суддя: Томин О. О.
Справа № 344/5855/26
Провадження № 22-ц/4808/1805/26
Провадження № 22-ц/4808/1804/26
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О. О.,
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
за участю секретаря Панасюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Крупея Станіслава Євгенійовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2026 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2026 року, ухвалені в складі судді Татарінової О. А. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позову вказано, що 09 вересня 2022 року о 12 год. 15 хв. у с. Лопушне Хустського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року у справі № 302/1020/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», оферта № 67077а1зг від 16 листопада 2021 року.
Власник пошкодженого автомобіля звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 16 вересня 2022 року. За результатами розгляду заяви пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком. АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 585 839,84 грн.
Посилаючись на положення статей 993, 1194 ЦК України та статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначає, що після виплати страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, з урахуванням зносу транспортного засобу.
На момент ДТП власник автомобіля «Fiat Scudo» застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СК «Еталон» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. СК «Еталон» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 129 000 грн згідно з платіжною інструкцією в межах ліміту відповідальності за полісом.
У зв`язку з наведеним позивач вважає, що набув право вимоги до відповідача на відшкодування різниці між виплаченим ним страховим відшкодуванням та страховою виплатою СК «Еталон», що становить 456 839,84 грн.
З огляду на викладене просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 619 945,46 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 6852,60 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 456 839 грн 84 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6582 грн 60 коп.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн 00 коп.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
На вказані судові рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крупей Станіслав Євгенійович, подав апеляційну скаргу. Вважає такі рішення суду незаконними та необґрунтованими, ухваленими із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.
Вказує, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним розмір завданої шкоди на підставі внутрішнього розрахунку страхового відшкодування, акта огляду транспортного засобу, рахунку СТО та платіжної інструкції, які, на думку апелянта, не є належними та допустимими доказами розміру збитків. Зазначає, що розрахунок страхового відшкодування та огляд автомобіля здійснив штатний працівник позивача, який не має кваліфікації оцінювача та є зацікавленою особою. Вважає, що визначення розміру матеріальної шкоди потребує спеціальних знань і має підтверджуватися звітом незалежного оцінювача або висновком автотоварознавчої експертизи, яких у матеріалах справи немає. При цьому надані позивачем документи не відповідають вимогам до висновку експерта, зокрема не містять відомостей про підготовку для подання до суду та обізнаність особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Стверджує, що акт огляду транспортного засобу складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки відповідача не повідомили про дату, час і місце огляду, чим позбавили можливості перевірити відповідність зафіксованих пошкоджень обставинам ДТП. Зокрема, зазначене в акті пошкодження у вигляді перекосу прорізу задніх дверей не підтверджене результатами інструментальних вимірювань геометрії кузова, тому не виключено, що воно було відсутнє, виникло до ДТП або за інших обставин.
Наголошує, що положення договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , не можуть поширюватися на відповідача, який не є його стороною, та слугувати підставою для визначення розміру шкоди без проведення незалежної оцінки чи експертизи.
Посилаючись на правову природу суброгації, зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування відбувається заміна кредитора в існуючому зобов`язанні, а не виникнення нового зобов`язання, як у разі регресу. Тому позивач зобов`язаний довести саме наявність і розмір завданої шкоди, а не лише суму виплаченого страхового відшкодування. Вважає, що суд першої інстанції не розмежував поняття суброгації та регресу, безпідставно прийнявши рахунок СТО № 617 і платіжну інструкцію № 924586 як докази розміру збитків.
Звертає увагу на внутрішні суперечності судового рішення щодо вартості ремонту автомобіля з урахуванням та без урахування ПДВ. Позивач не надав достовірних доказів того, що ТОВ «Джі Ел Ар Львів» є платником ПДВ, та не підтвердив фактичного здійснення ремонту. За таких обставин вважає безпідставним включення ПДВ до суми стягнення, а розмір відшкодування без урахування ПДВ та з відрахуванням виплачених СК «Еталон» 129 000 грн, на його думку, мав би становити 359 199,89 грн.
Крім того зазначає, що рахунок-фактура має лише інформаційний характер і не підтверджує фактичного виконання ремонтних робіт. У матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, видаткові накладні на запчастини та матеріали, наряди-допуски чи інші первинні документи, які підтверджували б реальність та обсяг ремонту. Саме перерахування коштів на рахунок СТО не доводить виконання робіт та їх зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП. Також вказує, що оплату здійснено після закінчення триденного строку дії рахунку-фактури, що ставить під сумнів актуальність зазначених у ньому цін та обґрунтованість заявлених витрат.
Стверджує, що суд першої інстанції не врахував відсутність в розрахунку страхового відшкодування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу та його складових, які підлягали заміні, безпідставно взявши за основу повну вартість нових запчастин.
Окремо наголошує, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача та наведеним ним правовим висновкам Верховного Суду, не зазначив мотивів їх відхилення, чим порушив вимоги щодо обґрунтованості судового рішення. Також залишив поза увагою доводи про невідповідність позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема щодо незазначення РНОКПП представника позивача, неповних відомостей про засоби зв`язку та електронні адреси, відсутності належних відомостей про електронні кабінети в ЄСІТС і попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу.
Щодо додаткового рішення від 28 липня 2026 року зазначає, що суд безпідставно стягнув із відповідача 22 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що Додаткова угода № 344/5855/26 між позивачем та АО «АКТА ЛЕКС» датована 20 липня 2027 року, а підписана електронними підписами 21 липня 2026 року, тобто після ухвалення рішення по суті спору, тому не могла підтверджувати витрати на правничу допомогу, надану до її укладення. Крім того, позивач не подав основного договору про надання правничої допомоги від 18 лютого 2019 року, невід`ємним додатком до якого є зазначена угода, що унеможливлює належну оцінку доказів понесених витрат.
Стверджує, що позивач не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат у першій заяві по суті спору та не зробив у встановлений законом строк заяви про намір подати докази витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення. Зазначення в позові загального наміру стягнути такі витрати, на думку апелянта, не є належною заявою в розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України. Вважає, що за таких обставин заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу належало залишити без розгляду або відмовити в її задоволенні.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2026 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову; скасувати додаткове рішення цього суду від 28 липня 2026 року та відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10 278,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Позиція інших учасників справи
АТ «СК «АРКС» подало відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Зазначає, що відповідно до умов договору добровільного страхування розмір збитків визначається страховиком на підставі різних документів, зокрема акта огляду транспортного засобу, висновку спеціаліста страховика, кошторису та калькуляції СТО, а проведення незалежної експертизи є правом сторін у разі виникнення спору щодо причин або розміру збитків, а не обов`язковою умовою визначення страхового відшкодування. Оскільки при визначенні розміру збитків між сторонами договору страхування суперечностей не виникло, незалежна експертиза не проводилася.
Страхове відшкодування виплачено відповідно до умов договору на підставі рахунку ТОВ «Джі Ел Ар Львів» № 617 від 11 жовтня 2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 924586 від 27 жовтня 2022 року. Крім того, фактичне виконання відновлювального ремонту підтверджується актом виконаних робіт. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що платіжний документ, який підтверджує оплату рахунку СТО, є належним доказом фактичного розміру збитків, тоді як звіт про оцінку транспортного засобу має попередній оціночний характер.
Заперечує проти необхідності врахування фізичного зносу транспортного засобу, оскільки умовами договору добровільного страхування передбачено визначення вартості відновлювального ремонту без урахування експлуатаційного зносу. Наголошує, що апелянт ототожнює порядок визначення страхового відшкодування за договором добровільного страхування з порядком відшкодування шкоди за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, автомобіль «Land Rover Range Rover Evoque» 2020 року випуску на момент ДТП експлуатувався близько двох років, а відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу для складників легкових транспортних засобів зі строком експлуатації до семи років приймається рівним нулю. Апелянт не надав доказів необхідності застосування іншого коефіцієнта фізичного зносу, відповідного контррозрахунку чи експертного висновку, які б спростовували визначену позивачем вартість ремонту.
Посилаючись на статті 22, 993, 1187, 1192 ЦК України, стверджує, що внаслідок виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до відповідача в межах фактично понесених витрат, які підтверджуються рахунком СТО, актом виконаних робіт та платіжною інструкцією. Відповідач не надав належних доказів на спростування розміру збитків, а його доводи ґрунтуються на припущеннях.
Щодо доводів про порушення порядку огляду транспортного засобу зазначає, що відповідно до пункту 5.2 Методики виклик заінтересованих осіб для участі в огляді здійснюється у разі потреби, тому позивач не був зобов`язаний забезпечувати присутність відповідача. Водночас пункти 5.1 та 5.5 Методики передбачають можливість визначення обсягу й характеру пошкоджень органолептичними методами, зокрема за допомогою зору та дотику. Відповідач, зі свого боку, не вживав заходів для врегулювання питання відшкодування шкоди з потерпілою стороною.
Стосовно оскарження додаткового рішення зазначає, що укладення додаткової угоди про надання правничої допомоги після ухвалення рішення по суті спору не свідчить про ненадання відповідних послуг та не виключає можливості погодження порядку й розміру їх оплати за попередній період. Посилаючись на частину третю статті 631 ЦК України, вказує, що сторони додаткової угоди прямо передбачили поширення її умов на правовідносини, які виникли до моменту її укладення, зокрема до відкриття провадження у справі. Наголошує на необхідності розмежування фактичного надання правничої допомоги та моменту документального оформлення умов її оплати.
Вважає, що відсутність у матеріалах справи основного договору про надання правничої допомоги сама по собі не доводить необґрунтованості додаткового рішення, якщо суд дослідив документи на підтвердження договірних відносин, обсягу та вартості наданих послуг. Стверджує, що апелянт не довів факту ненадання правничої допомоги, відсутності відповідних витрат або їх неспівмірності з виконаною адвокатом роботою, а тому підстав для скасування додаткового рішення немає.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник – адвокат Крупей С. Є. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.
Представник позивача ПрАТ «СК «АРКС» – адвокат Брусков В. Я., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2026 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2026 року зазначеним вимогам відповідають.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 11.11.2020 є власником автомобіля «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 13-14).
16 листопада 2021 року між АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», оферта № 67077а1зг, згідно з яким застраховано автомобіль «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, страхова сума – 1 980 000,00 грн. Дата закінчення дії договору – 19 листопада 2022 року (т. 1, а.с. 22-39).
Згідно п. 27.2 Договору розмір завданих збитків визначається страховиком з урахуванням дефектної відомості, автотоварознавчої, автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи/експертного дослідження, акта огляду ТЗ, висновку спеціаліста страховика, сертифіката аварійного комісара, документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце події із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин, документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (у тому числі, але не виключно, висновок спеціаліста страховика, сертифікат аварійного комісара, кошторису, калькуляції СТО, автотоварознавчої експертизи тощо).
Акт огляду ТЗ, дефектна відомість, рахунки СТО можуть містити зазначення пошкоджень автомобіля, які не пов`язані із заявленою подією, відтак не мають наперед визначеної сили. Для визначення, чи пов`язані пошкодження із заявленою подією, страховик має право замовляти або проводити відповідне дослідження, за результатами якого можуть складатися такі документи: дефектна відомість, висновок спеціаліста страховика, сертифікат аварійного комісара, висновок експерта/експертиза/експертне дослідження.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією відповіді Національної поліції України, 09 вересня 2022 року о 12 год 15 хв у с. Лопушне Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , у задню центральну частину автомобіля, задню ліву частину автомобіля, задню центральну нижню частину автомобіля. Винним визнано ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 18-21).
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року у справі № 302/1020/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (т. 1, а.с. 15-16).
Із зазначеної постанови вбачається, що 09 вересня 2022 року о 12 год 15 хв у с. Лопушне Хустського району Закарпатської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної швидкості та безпечного інтервалу, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , у задню частину автомобіля. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.
16 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, яка мала місце 09 вересня 2022 року, на підставі Договору страхування від 16 листопада 2021 року, за яким застраховано автомобіль «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 11-12).
16 вересня 2022 року аварійним комісаром, який діяв на підставі заяви АТ «СК «АРКС», складено протокол огляду транспортного засобу «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, та встановлено пошкодження внаслідок ДТП, яка мала місце 09 вересня 2022 року, за присутності ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 40-42).
Згідно з копією Полісу серії ЕР № 209494911 автомобіль марки «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 09 вересня 2022 року був застрахований у страховій компанії «Еталон». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза – 1000,00 грн (т. 1, а.с. 73).
Із копії рахунку на оплату № 0000000617 від 11 жовтня 2022 року, складеного ТОВ «Джі Ел Ар Львів», яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 488 199,89 грн без ПДВ, із яких сума за товари без ПДВ – 326 649,89 грн, сума за послуги без ПДВ – 161 550,00 грн. ПДВ 20 % становить 97 639,95 грн. Усього з ПДВ – 585 839,84 грн (т. 1, а.с. 43-45).
У матеріалах справи також містяться фотознімки пошкодженого транспортного засобу (т. 1, а.с. 46-67).
26 жовтня 2022 року представником АТ «СК «АРКС» складено Страховий акт № ARX3402844 щодо справи № 1.003.22.0014562 за заявою від 09 вересня 2022 року, за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 67077а1зг від 16 листопада 2021 року (т. 1, а.с. 68-69).
Відповідно до копії вказаного Страхового акта комісія дійшла висновку, що випадок є страховою подією, слід виплатити відшкодування. Сума відшкодування – 585 839,84 грн. Одержувачем виплати зазначено ТОВ «Джі Ел Ар Львів», код ЄДРПОУ 44477518, із призначенням платежу: « ОСОБА_3 / 2555319756 Страховий акт № ARX3402844 від 26.10.2022 Рахунок 617 від 11.10.22».
Із копії розрахунку страхового відшкодування у справі № 1.003.22.0014562 вбачається, що дійсна (оціночна) вартість автомобіля «Land Rover Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 1 980 000,00 грн, страхова сума – 1 980 000,00 грн, сума попередніх страхових відшкодувань – 0,00 грн, франшиза безумовна – 0,00 грн, вартість відновлювального ремонту – 585 839,84 грн згідно з рахунком ТОВ «Джі Ел Ар Львів» № 617 від 11 жовтня 2022 року. Розмір страхового відшкодування визначено в сумі 585 839,84 грн (т. 1, а.с. 70).
Згідно копії платіжного доручення № 924586 від 27 жовтня 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» перерахувало ТОВ «Джі Ел Ар Львів» страхове відшкодування в розмірі 585 839,84 грн із призначенням платежу: «Страхове відшкодування згідно акту № ARX3402844, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , рах. № 617 від 11.10.22 Без ПДВ» (т. 1, а.с. 71).
05 січня 2023 року АТ «СК «АРКС» звернулося до СК «Еталон» із заявою № 196/18/ЦВ, в якій просило відшкодувати 585 839,84 грн шляхом перерахування коштів на зазначені в заяві банківські реквізити (т. 1, а.с. 72).
Страхова компанія «Еталон» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 129 000,00 грн у межах ліміту відповідальності за Полісом серії ЕР №209494911 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З урахуванням викладеного, різниця між виплаченим АТ «СК «АРКС» страховим відшкодуванням у розмірі 585 839,84 грн та страховим відшкодуванням у розмірі 129 000,00 грн, виплаченим СК «Еталон», становить 456 839,84 грн.
За клопотанням представника АТ «СК «АРКС» до матеріалів справи долучено копію Акта виконаних робіт № 00006133 від 09 лютого 2023 року, складеного ТОВ «Джі Ел Ар Львів», з якого вбачається, що зазначеним Товариством виконано ремонт автомобіля Range Rover Evoque, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_2 . Вартість використаних запасних частин і матеріалів становить 391 979,84 грн, у тому числі ПДВ – 65 329,98 грн; вартість виконаних ремонтних робіт – 193 860 грн, у тому числі ПДВ – 32 310 грн. Загальна вартість ремонту - 585 839,84 грн, у тому числі ПДВ – 97 639,98 грн (т. 1, а.с. 246-247).
В акті зазначено, що виконавець якісно, відповідно до замовлення, у повному обсязі та в обумовлені строки надав замовнику послуги з ремонту/обслуговування його транспортного засобу. Даний акт є актом передання-прийняття ДТЗ, його складових після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту. Акт підписаний представниками виконавця та замовником ОСОБА_2 09 лютого 2023 року.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було відшкодовано власнику транспортного засобу збитки в розмірі 585 839,84 грн, завдані відповідачем внаслідок ДТП, вина якого доведена постановою суду від 16 вересня 2022 року. Тому позивач набув права вимоги до відповідача в межах різниці між фактично сплаченими коштами та страховим відшкодуванням у розмірі 129 000 грн, що становить 456 839,84 грн. Суд визнав безпідставними доводи відповідача про недоведеність розміру майнової шкоди, оскільки оцінка вартості матеріального збитку проведена страховою компанією відповідно до умов договору, законодавства та Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, а розмір сплаченого страхового відшкодування підтверджено рахунком ТОВ «Джі Ел Ар Львів». При цьому відповідач не вказав, які саме витрати на ремонт транспортного засобу не є необхідними, економічно необґрунтованими чи неспівмірними, не спростував достовірності наявних у справі доказів та не заявляв клопотання про проведення експертизи.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача частково обґрунтовано відповідність обсягу наданої адвокатом правничої допомоги заявленим витратам. Суд врахував фактичну кількість поданих представником позивача процесуальних заяв, тривалість його участі в судових засіданнях, а також те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 22 500 грн витрат на правничу допомогу із заявлених 48 000 грн.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно зі статтею 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові від 18 березня 2026 року у справі № 207/5014/24 (провадження № 61-8683св25) Верховний Суд зазначив, що у разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, а відбувається заміна кредитора у цьому зобов`язанні, внаслідок чого страховик набуває права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактичних витрат.
Отже, внаслідок здійснення виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна до позивача перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача як особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактичних витрат страховика.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розмежування суброгації та регресу не спростовують наявності у позивача права вимоги, оскільки спірні правовідносини за своїм змістом є суброгаційними та регулюються, зокрема, статтею 993 ЦК України.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди та відповідальність ОСОБА_1 за завдану шкоду підтверджуються матеріалами справи, зокрема постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року у справі № 302/1020/22, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування завданої шкоди.
Вирішуючи питання про доведеність розміру шкоди, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано докази про характер пошкоджень транспортного засобу, вартість його відновлювального ремонту та фактичну виплату страхового відшкодування в розмірі 585 839,84 грн безпосередньо ремонтному підприємству.
Крім того, долучена на стадії апеляційного розгляду копія акта виконаних робіт від 09 лютого 2023 року підтверджує фактичне проведення відновлювального ремонту автомобіля на зазначену суму, включно з ПДВ, та прийняття виконаних робіт замовником. І такі докази суд ухвалив долучити до матеріалів справи, оскільки вони подані саме на спростування доводів апеляційної скарги та не суперечать і не спростовують досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема документи щодо визначення вартості відновлювального ремонту, його виконання та фактичної виплати страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність розміру завданої шкоди, який доводами апеляційної скарги належним чином не спростований.
Твердження апелянта про те, що зазначені документи не можуть бути належними та допустимими доказами розміру шкоди через відсутність висновку незалежного оцінювача або судової автотоварознавчої експертизи, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до пункту 27.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ПрАТ «СК «АРКС» та власником пошкодженого автомобіля, розмір завданих збитків може визначатися страховиком на підставі, зокрема, дефектної відомості, акта огляду транспортного засобу, висновку спеціаліста страховика, кошторису, калькуляції СТО, автотоварознавчої експертизи або інших документів, що містять розрахунок витрат на компенсацію завданих збитків.
Отже, умовами договору проведення автотоварознавчої експертизи не визначено єдиним способом визначення розміру збитків.
Водночас наведені умови договору не є обов`язковими для відповідача, який не є його стороною, а надані позивачем документи підлягають оцінці судом відповідно до вимог процесуального закону.
У постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20 Верховний Суд, вирішуючи спір про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, врахував, що відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку суми фізичного зносу автомобіля, іншого розрахунку розміру шкоди, а також доказів, які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу. Верховний Суд звернув увагу, що відповідні доводи відповідача потребували спеціальних знань, у зв`язку з чим судом першої інстанції за його клопотанням було призначено судову автотоварознавчу експертизу, яка не була проведена через неоплату її вартості відповідачем. При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком судів про те, що відповідач не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, та не спростував наданих позивачем доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування і його розрахунку.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , заперечуючи достовірність визначеного позивачем розміру шкоди, не надав альтернативного розрахунку вартості відновлювального ремонту чи інших доказів, які б спростовували встановлені пошкодження автомобіля та обґрунтованість витрат на їх усунення, а також не заявляв клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Посилання апелянта на складення протоколу огляду транспортного засобу без повідомлення відповідача та відсутність інструментальних вимірювань перекосу прорізу задніх дверей самі по собі не свідчать про недостовірність зафіксованих пошкоджень, а припущення щодо їх можливого іншого походження не підтверджені належними доказами та не спростовують доказів, долучених позивачем до матеріалів справи.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо недопустимості страхового акта та розрахунку страхового відшкодування через відсутність у них відомостей про попередження осіб, які їх склали, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зазначені документи не є висновками експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, а тому до них не застосовуються встановлені процесуальним законом вимоги щодо оформлення експертного висновку, підготовленого для подання до суду.
Водночас факт складення таких документів працівником страхової компанії не є самостійною підставою для визнання їх недопустимими доказами, оскільки вони оцінюються судом у сукупності з іншими матеріалами справи.
Посилання апелянта на статтю 511 ЦК України також безпідставні, оскільки право вимоги позивача до відповідача виникло не з договору добровільного страхування, а на підставі статті 993 ЦК України внаслідок переходу до страховика права вимоги потерпілої особи.
Умови укладеного між позивачем та власником пошкодженого автомобіля договору добровільного страхування не покладають на відповідача договірних обов`язків, а визначають порядок здійснення страховиком виплати, після якої до нього переходить право вимоги у межах фактичних витрат.
Не спростовують розміру завданої шкоди й доводи апелянта щодо здійснення оплати після закінчення зазначеного в рахунку строку його дії, оскільки сама по собі ця обставина не підтверджує зміни вартості ремонтних робіт чи запасних частин.
При цьому відповідач не надав доказів того, що внаслідок спливу зазначеного строку вартість відновлювального ремонту змінилася або визначена в рахунку сума не відповідала необхідним витратам на усунення пошкоджень автомобіля.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне включення до розміру шкоди податку на додану вартість колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 30 липня 2025 року у справі № 200/6829/19 Верховний Суд навів правовий висновок, викладений у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц, відповідно до якого у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Водночас у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24 (провадження № 61-13184св25) Верховний Суд зазначив, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.
У справі, яка переглядається, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 585 839,84 грн шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок ТОВ «Джі Ел Ар Львів» відповідно до рахунку на оплату № 0000000617 від 11 жовтня 2022 року за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, вартість якого включала ПДВ у розмірі 97 639,95 грн.
Отже, страхове відшкодування було спрямоване не безпосередньо власнику пошкодженого автомобіля, а на оплату ремонтних послуг підприємству, яке є платником ПДВ.
Враховуючи викладене, у матеріалах справи наявні докази фактичного перерахування страховиком коштів у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ безпосередньо підприємству, яке здійснює відповідні ремонтні роботи.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував відсутність в розрахунку страхового відшкодування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу та його складових, які підлягали заміні, колегія суддів також не бере до уваги. Згідно умов договору добровільного страхування передбачено визначення вартості відновлювального ремонту без урахування експлуатаційного зносу. Крім того, відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу для складників легкових транспортних засобів зі строком експлуатації до семи років приймається рівним нулю.
Твердження апелянта про неврахування судом невідповідності позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України, не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та перевіривши доводи апеляційної скарги, які не спростовують установлених обставин і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 456 839,84 грн у рахунок відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).
Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві повідомив про намір стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, а після ухвалення рішення суду від 16 липня 2026 року у встановлений законом п`ятиденний строк подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо їх відшкодування в розмірі 48 000 грн із відповідними доказами.
На підтвердження заявлених витрат позивачем надано Додаткову угоду № 344/5855/26 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18 лютого 2019 року, укладену між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та Адвокатським об`єднанням «АКТА ЛЕКС», яка є невід`ємною частиною Договору (т. 1, а.с. 197), а також звіт про виконану роботу у справі № 344/5855/26 (т. 1, а.с. 198).
Відповідно до умов Додаткової угоди адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати позивачу правничу допомогу та представляти його інтереси у цій справі. Сторони погодили вартість години роботи адвоката в розмірі 3000 грн та передбачили складення звіту про виконану роботу із зазначенням переліку наданих послуг та їх вартості.
Пунктом 7 вказаної Додаткової угоди визначено, що така є невід`ємною частиною Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019, яку укладено при повному розумінні сторонами її умов, наслідків та термінології українською мовою в двох автентичних примірниках для кожної сторони (по одній сторінці кожна), що мають однакову юридичну силу, і яка набирає чинності з моменту її підписання представниками сторін.
Згідно зі звітом про виконану роботу адвокатом Брусковим В. Я. надано правничу допомогу загальною вартістю 48 000 грн, з яких: 12 000 грн – за формування правової позиції, підготовку та подання позовної заяви; 12 000 грн – за підготовку та подання відповіді на відзив; 9000 грн – за підготовку процесуальних заяв і клопотань; 15 000 грн – за участь у судових засіданнях.
Повноваження адвоката Брускова В. Я. на представництво інтересів позивача підтверджуються ордером серії АА № 1623842, виданим Адвокатським об`єднанням «АКТА ЛЕКС» на підставі Договору про надання правничої допомоги від 18 лютого 2019 року (т. 1, а.с. 194). У матеріалах справи також наявна копія свідоцтва про право Брускова В. Я. на заняття адвокатською діяльністю № 370 (т. 1, а.с. 195).
Фактичне надання адвокатом правничої допомоги підтверджується також наявними у справі процесуальними документами, поданими в інтересах ПрАТ «СК «АРКС» та його участю в судових засіданнях.
Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують повноваження адвоката, факт надання професійної правничої допомоги, її обсяг та погоджену сторонами вартість.
Водночас суд першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача, перевірив обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, зміст поданих процесуальних документів та тривалість його участі в судових засіданнях.
Зокрема, зіставивши заявлені витрати з фактично виконаною роботою, суд визнав обґрунтованими витрати на формування правової позиції, підготовку та подання позовної заяви в розмірі 12 000 грн, зменшив витрати на підготовку відповіді на відзив із 12 000 грн до 3000 грн, на підготовку процесуальних заяв і клопотань – із 9000 грн до 3000 грн, а на участь у судових засіданнях – із 15 000 грн до 4500 грн.
Таким чином, із заявлених позивачем 48 000 грн витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції визнав такими, що підлягають відшкодуванню, 22 500 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції належним чином оцінив подані докази та заперечення відповідача, перевірив фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи та обґрунтовано визначив розмір витрат з урахуванням критеріїв їх реальності, необхідності та розумності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни додаткового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Крупея Станіслава Євгенійовича залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2026 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О. О. Томин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 11 листопада 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua