Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №185/7234/23
Суддя: Ткаченко І. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/227/26 Справа № 185/7234/23 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря – Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року, -
В С Т А Н О В И В:
29 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», в якому просив суд усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, площею 5,0212 га кадастровий номер 1223584000:01:001:0448, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 29-12/20 від 11.01.2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Нерода Д.Д. від 10.02.2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56555733; стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що є власником земельної ділянки, площею 5,0212 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223584000:01:001:0448, яка заходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району. 03.02.2009 року між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Старт» був укладений договір оренди землі б/н відповідно до якого позивач передав в оренду ПП «Агрофірма Старт» належну йому земельні ділянку строком на 15 років. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що його земельна ділянка кадастровий номер якої 1223584000:01:001:0448 площею 5,0212 га перебуває в оренді ТОВ «Максимал–Агро» на підставі договору оренди землі № 29-12/20 від 11.01.2021 року. Однак, позивач не має жодного відношення до укладання даного договору, не підписував його. Відповідач без згоди позивача зареєстрував договір, безпідставно використовує земельні ділянки чим порушує його права, у зв`язку з чим, він вимушений звернутися до суду з даним позовом (том 1, а.с. 2-9).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Максимал Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задоволено.
Усунено перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, кадастровий номер 1223584000:01:001:0448 площею 5,0212 га, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом зобов`язання ТОВ «Максимал Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1223584000:01:001:0448 площею 5,0212 га.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 29-12/20 від 11.01.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Максимал Агро», зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Нерода Д.Д. від 10.02.2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56555733.
Стягнуто з ТОВ «Максимал Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 гривень 20 копійок; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13 000 гривень 00 копійок; витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 18 356 гривень 46 копійок, а всього 33 503 гривні 66 копійок (том 1 а.с.167-170).
Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «Максимал-Агро» звернулось із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди фактично виконувався Товариством, оскільки власник землі регулярно отримував оплату у вигляді зерна та грошей. Вказує, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки не відповідають встановленим законом способам захисту прав. Крім того, апелянт вважає стягнуту судом першої інстанції суму у розмірі 13 000,00 грн на користь позивача необґрунтованою та завищеною (том 1 а.с.175-180).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,0212 га, яка розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1223584000:01:001:0448, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).
03.02.2009 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Старт» були укладені договори оренди землі б/н, згідно якого в оренду була передана належна позивачу земельна ділянка площею 5,0212 га, кадастровий номер: 1223584000:01:001:0448 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 26.09.2022 року ТОВ АФ «Старт-Плюс» знаходиться в стані припинення, підстава: внесення СР про визнання ЮО банкрутом, номер запису: 1002321410008003858.
Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право позивачу стало відомо про те, що 10.02.2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Неродою Д.Д. було здійснено запис № 40494378 про реєстрацію речового права, а саме, договору оренди земельної ділянки площею 5, 0212 га, серія та номер: 29-12/20, від 11.01.2021 року, де зазначено, орендар: ТОВ «Максимал-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , зі строком дії оренди на 7 років, а саме, до 11.01.2028 року.
Як зазначає позивач у позові, він не укладав та не підписував з ТОВ «Максимал-Агро» будь-яких договорів оренди належної йому земельної ділянки, з кадастровим номером: 1223584000:01:001:0448.
Представником відповідача до суду були надані оригінал договору оренди та акту-приймання передачі.
За клопотанням представника позивача судом по справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 3102-24: підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений у розділі «Реквізити та підписи сторін «у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 29-12/20 від 11.01.2021 року – виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Земельну ділянку передав: Орендодавець» в акті приймання передачі земельної ділянки від 11.01.2021 до договору оренди земельної ділянки № 29-20/20 від 11.01.2021 – виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.
За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі та оспорених договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером: 1223584000:01:001:0448.
Водночас, позивач зазначає, що ніколи не підписував договору оренди земельної ділянки №29-12/20 від 11.01.2021 року з орендарем, а саме: ТОВ «Максимал-Агро».
Судом першої інстанції, для перевірки вказаних фактів, за клопотанням представника позивача, було призначено судово - почеркознавчу експертизу, за результатами якої було встановлено, що підписи від імені власника у договорі та акті приймання-передачі були виконані іншою особою, а не позивачем ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції представником позивача також подавалося клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для з`ясування обставин у справі, яке було задоволено та призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта № 4224-25 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній цивільній справі, складеного 10.04.2026 року, було встановлено, що: 1. Вирішити питання: “Чи виконано підпис у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу зерна кукурудзи в рахунок оренди земельних паїв за 2021 рік в графі «Підпис» в рядку № 29 від імені ОСОБА_1 - самим ОСОБА_1 чи іншою особою?” - не надається можливим з причин, що викладені у дослідницькій частині. 2. Вирішити питання: “Чи виконано підпис у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу зерна пшениці в рахунок оренди земельних паїв за 2021 рік в графі «Примітки» в рядку № 33 від імені ОСОБА_1 - самим ОСОБА_1 чи іншою особою? - не надається можливим з причин, що викладені у дослідницькій частині. 3. Підпис від імені ОСОБА_1 , що розташований у відомості ТОВ “Максимал-Агро” на видачу в натуральній формі зерна кукурудзи в рахунок оренди земельних паїв за 2022 рік в графі “Підпис” в рядку № 35 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. 4. Підпис від імені ОСОБА_1 , що розташований у відомості ТОВ “Максимал-Агро” на видачу в натуральній формі зерна пшениці в рахунок оренди земельних паїв за 2022 рік в графі “фактично видано, кг” в рядку № 35 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. 5. Підпис від імені ОСОБА_1 , що розташований у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу коштів в рахунок оренди земельних паїв за 2022 рік в графі «Підпис» в рядку № 14 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 2 а.с.56-83).
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо фактичного виконання умов спірного договору оренди землі та отримання позивачем орендної плати в натуральній формі, оскільки дані твердження повністю спростовуються матеріалами справи, а саме:
Висновком судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4224-25 від 10 квітня 2026 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу в натуральній формі зерна кукурудзи за 2022 рік в рядку №35, у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу в натуральній формі зерна пшениці за 2022 рік в рядку № 35 та у відомості ТОВ «Максимал-Агро» на видачу коштів за 2022 рік в рядку №14 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Таким чином, надані відповідачем відомості є недопустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України та не підтверджують факт реального передання майна (зерна) позивачці.
Посилання апелянта на те, що факт отримання позивачем орендної плати зерном кукурудзи за 2021 рік та зерном пшениці за 2021 рік є доведеним, у зв`язку із тим, що експерт ОСОБА_2 по питанню № 1, щодо відомості про видачу кукурудзи за 2021 рік рядок № 29 та по питанню №2 щодо відомості про видачу зерна пшениці за 2021 рік рядок №33, не зміг надати категоричної відповіді, а тому факт отримання цього зерна позивачем не спростований, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки враховуючи зазначений висновок, відповідач так саме не довів протилежний факт, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, ґрунтується на сукупності доказів, наявних в матеріалах справи, не обмежується лише висновком експертизи.
За змістом дослідної частини висновку експерта № 4224-25, надання категоричної відповіді щодо підпису у відомостях на видачу кукурудзи за 2021 рік (рядок № 29), у відомостях на видачу пшениці за 2021 рік (рядок № 33) виявилося неможливим через виняткову спрощеність, нечіткість штрихів та його графічну незіставність зі зразками справжнього підпису ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Посилання апелянта на практику Верховного Суду, зокрема, постанову ОП КЦС ВС від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 та постанову ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, стверджуючи, що навіть за відсутності підпису на самому договорі, його подальше двостороннє виконання (сплата оренди, користування землею) свідчить про укладення правочину через конклюдентні дії, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права.
Згідно з імперативною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25), у разі якщо закон вимагає обов`язкової письмової форми для певного виду договору (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»), первісна відсутність внутрішньої волі та особистого підпису власника майна не може бути підмінена, компенсована чи «виправлена» будь-якими подальшими діями сторін.
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами не укладався та фактично не виконувався, а отже є неукладеним, а тому використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, виходячи з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 чітко роз`яснила, що реєстрація неукладеного договору оренди землі в державному реєстрі порушує права власника на вільне користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Захист прав у такому випадку здійснюється шляхом пред`явлення негаторного позову.
Тому вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди, згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » є повністю належними, ефективними та спрямованими на відновлення порушеного права власності.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.
Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. (том 1 а.с.147-148).
Правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Пархановою О.І. на підставі Договору про надання правничої допомоги №11704/23-2 від 17 квітня 2023 року (том 1 а.с.65-68).
Відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги сторонами погоджено, що вартість наданих послуг складатиме 15 000 грн, у тому числі: консультація з вивченням документів – 1000 грн, підготовка позовної заяви – 6000 грн, представництво інтересів в суді першої інстанції (за одну справу) (4 судових засідання) – 8000 грн. (том 1 а.с.68).
За змістом додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги вартість участі адвоката у 4-х судових засіданнях складає 6000 грн, відповідно вартість участі в одному судовому засіданні — 2000,00 грн.
Згідно акта №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.05.2023 року, підготовка позовної заяви до суду, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 7 000 грн. протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (том 1 а.с.69).
Згідно акта № 2 приймання-передачі наданої правової допомоги від 23.08.2023 року, участь в судовому засіданні 22.08.2023 року, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 2 000 грн протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (том 1 а.с.150).
Згідно акта № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.04.2024 року, участь в судовому засіданні 25.04.2024 року підготовка процесуальних документів, а саме клопотання про призначення експертизи, сторони підтвердили, що послуги надані якісно, в повному обсязі та у строк, визначений договором, за надані послуги клієнт сплачує адвокату 4000 грн протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (том 1 а.с.151).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, надану позивачеві, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг у цій справі, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Позивачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання щодо відшкодування витрат понесених на проведення судово -почеркознавчої експертизи.
Як вбачається із матеріалів справи, у межах розгляду зазначеної справи ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року було призначено судову почеркознавчу експертизу за клопотанням представника ОСОБА_1 .
На підтвердження понесених витрат позивачем надано платіжну інструкцією № 75030410 від 18 грудня 2025 року на суму 23748,48 грн. (том 2 а.с.103).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Частина 2 статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, а у разі задоволення позову — на відповідача.
Враховуючи, що заявлені вимоги задоволено в повному обсязі, а апеляційна скарга піддягає залишенню без задоволення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи (згідно квитанції до платіжної інструкції за переказ готівки № 75030410 від 18 грудня 2025 року) у розмірі 23 748,48 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал Агро» (ЄДРПОУ 43411091) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 23 748 гривень 48 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua