Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №201/7945/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №201/7945/25

Суддя: Никифоряк Л. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11589/26 Справа № 201/7945/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 17 вересня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Демидова С.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

17 вересня 2026року відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, Соборного районного суду м. Дніпра, Держава України в особі судді Демидової С.О., Держава України в особі судді Дніпровського апеляційного суду, третя особа Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про компенсацію моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 17 вересня 2026року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, Соборного районного суду м. Дніпра, Держава України в особі судді Демидової С.О., Держава України в особі судді Дніпровського апеляційного суду, третя особа Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про компенсацію моральної шкоди. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_3 та роз`яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява подана з пропуском строку встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

21 вересня 2026року ОСОБА_3 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 17 вересня 2026року.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали та просив про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що в ухвалі не зазначено конкретної ухвали суду, якою було встановлено строк для подання відзиву, не наведено її змісту та не здійснено розрахунку, на підставі якого саме 20 листопада 2025року визначено останнім днем такого строку.

Вказував, що суд не дослідив належним чином докази вручення документів, суд послався на розписки в матеріалах справи, однак в ухвалі не встановлено зміст кожної розписки, хто саме її підписав, та які саме документи були отримані тощо.

Наголошував, що суд не дослідив взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів. Первісний позов стосується відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, зустрічний позов також стосується компенсації моральної шкоди, але до іншого суб`єктного складу. За таких обставин суд повинен був встановити конкретні фактичні та правові зв`язки між вимогами.

Окремою та істотною підставою для скасування оскаржуваної ухвали на думку скаржника є те, що зустрічна позовна заява ОСОБА_3 була подана, зокрема, до Держави України в особі судді Демидової С.О., тобто містила вимоги, безпосередньо пов`язані з діями та процесуальними рішеннями судді Демидової С.О. та незважаючи на це, питання про долю зазначеної зустрічної позовної заяви — її прийняття або повернення — було вирішено тією самою суддею, яка прямо зазначена у складі відповідачів зустрічного позову.

Інші вимоги апеляційної скарги зводились до численних процесуальних порушень суду при постановленні оскаржуваної ухвали, а також питань щодо наявності обставин для відводу судді від розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

24 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра виділені матеріали цивільної справи №201/7945/25; та 05 жовтня 2026року виділені матеріали цивільної справи надійшли на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

22 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що його подано відповідачем 17 вересня 2026року, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України строку та доказів про поважні причини пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви відповідачем суду не надано.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій /частина четверта статті 12 ЦПК України/.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов /пункт 8 частини другої статті 187 ЦПК України/.

За правилом частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи /частина третя статті 194 ЦПК України/.

Вказаною нормою права визначено обов`язок суду першої інстанції повернути зустрічну позовну заяву заявникові у випадку, якщо остання подана з порушенням процесуального строку на її подання.

Відповідно до частин першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Встановлення процесуальних строків законом або судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019року в справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) та Верховного Суду від 20 липня 2022року у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Зі змісту ухвали про відкриття провадження у даній справі від 01 липня 2025року, яка знаходиться в ЄДРСР, вбачається, що суд роз`яснив відповідачу, що згідно зі статтею 178 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача та відповідачу строк для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів – 5 днів з дня отримання вказаних документів, роз`яснивши про необхідність дотримання вимог встановлених частинами третьою-п`ятою статті 178 ЦПК України.

Як встановлено судом, ухвала про відкриття провадження та судові повістки направленні судом відповідачам повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» 20 та 29 липня 2025року.

Водночас, ухвалою суду від 23 жовтня 2025року було закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Та 29 жовтня 2025року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали копію позовної заяви разом з додатками, ухвалу про відкриття провадження та судові повістки, суд посилався, що на підтвердження цього в матеріалах справи наявні розписки.

За таких обставин, п`ятнадцятиденний строк на подання зустрічного позову сплив 13 листопада 2025року, проте, зустрічна позовна заява подана 17 вересня 2026року, тобто з порушенням строків, зазначених в ухвалі про відкриття провадження в справі. Клопотання про продовження строку з обґрунтуванням поважності його пропуску заявлено не було.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий строк відповідачем ОСОБА_3 пропущений, що стало наслідком повернення зустрічного позову відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що в ухвалі не зазначено конкретної ухвали суду, якою було встановлено строк для подання відзиву, не наведено її змісту та не здійснено розрахунку, на підставі якого саме 20 листопада 2025року визначено останнім днем такого строку, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки як вже було вказано, строк для подання відзиву було встановлено ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Водночас, зазначення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі останнім днем строку для подання відзиву помилково дату 20 листопада 2025року не може бути єдиною підставою для скасування процесуально правильної ухвали суду, позаяк не свідчить автоматично про те, що звернувшись до суду 17 вересня 2026року відповідач не пропустив строк для подання зустрічного позову, який сплив ще раніше, ніж визначено судом, а саме 13 листопада 2025року (15 днів з дня отримання відповідачем копії позовної заяви разом з додатками, ухвали про відкриття провадження у справі — 29 жовтня 2025року).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд не дослідив належним чином докази вручення документів, суд послався на розписки в матеріалах справи, однак в ухвалі не встановлено зміст кожної розписки, хто саме її підписав, які саме документи були отримані тощо, є безпідставними, оскільки копія розписки міститься у виділених матеріалах справи /а.с.31, т.1/, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, був повідомлений про дату засідання на 10 грудня 2025року та особисто підписав її. Об`єктивні підстави ставити під сумнів зміст чи дійсність вказаної розписки відсутні та скаржником не наведені.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не дослідив взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, суд повинен був встановити конкретні фактичні та правові зв`язки між вимогами, є необґрунтованими, оскільки суд повернув зустрічний позов з підстав пропуску строку для його подання, тож проведення аналізу взаємопов`язаності первісного та зустрічного позовів не було доцільним за таких обставин.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що зустрічна позовна заява ОСОБА_3 була подана, зокрема, до Держави України в особі судді Демидової С.О., тобто містила вимоги, безпосередньо пов`язані з діями та процесуальними рішеннями судді Демидової С.О. та незважаючи на це, питання про долю зазначеної зустрічної позовної заяви — її прийняття або повернення — було вирішено тією самою суддею, є безпідставними з огляду на таке.

Так, згідно частини шостої статті 30 ЦПК України, зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

Відповідно до частини першої статті 26 ЦПК України, підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

З аналізу вказаних вимог закону можна дійти висновку, що зустрічний позов пред`являється саме в суд за місцем розгляду первісного позову та незалежно від його підсудності за загальними правилами.

Тож у судів не було підстав для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України, незважаючи на зазначення у зустрічному позові співвідповідачем суддю суду першої інстанції, в провадженні якої знаходиться дана справа.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов в уже існуючій справі відкритій за первісним позовом, в якій головуючою є суддя Демидова С.О., про що він достовірно міг знати, проте на власний розсуд зазначив її співвідповідачем.

Інші, зазначені в апеляційній скарзі на думку скаржника, процесуальні порушення суду не знайшли свого підтвердження, а питання щодо наявності обставин для відводу судді від розгляду справи могли бути окремим предметом розгляду та вирішені у встановленому законом порядку.

Отже, встановивши, що зустрічний позов подано з пропуском строку для його подання, суд першої інстанції зробив правильний висновок про його повернення, оскільки він поданий з порушенням норм ЦПК України.

Суд дійшов такого висновку з метою досягнення завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тож колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Додержання судом вимог статті 193 ЦПК України є не формалізмом, а забезпеченням принципу правової визначеності, процесуальної дисципліни та недопущення зловживання процесуальними правами /стаття 44 ЦПК України/.

Оскаржувана ухвала не позбавляє ОСОБА_3 можливості захисту своїх прав, зокрема шляхом пред`явлення окремого позову, про що також було роз`яснено судом першої інстанції. Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і сумісне з розумними процесуальними обмеженнями, до яких належить і встановлення строків вчинення процесуальних дій. За таких умов ефективний засіб захисту для ОСОБА_3 зберігається, а прийняття зустрічного позову поза процесуальними строками, навпаки, порушувало б права інших сторін та затягувало розгляд справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність ухвали суду та правильно застосував норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції не порушив вимог процесуального закону, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 17 вересня 2026року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua