Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №209/6199/25
Суддя: Никифоряк Л. П.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11659/26 Справа № 209/6199/25 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
заявник Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія»,
боржник ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 вересня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Решетник Т.О.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
15 вересня 2025року Дніпровським районним судом міста Кам`янського видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості у розмірі 43782,80грн, з них: за послуги з постачання теплової енергії — 24390,72грн, 3% річних — 4051,52грн, інфляційні витрати — 13728,36грн, заборгованість за абонентське обслуговування — 1169,53грн, 3% річних — 99,44грн, інфляційні витрати — 343,23грн, а також судового збору сплаченого заявником в розмірі 242,24грн.
У вересні 2026року до суду із заявою про скасування судового наказу звернулась боржник ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 вересня 2026року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку та скасування судового наказу залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не свідчать про наявність спору про право, який може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження, а також з того, що боржник пропустив строк на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки, як вважав суд першої інстанції, судовий наказ вважається врученим боржнику 16 вересня 2025року та останнім днем для подання до суду заяви про скасування судового наказу було 31 вересня 2025року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
24 вересня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 вересня 2026року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (постановлення ухвали про скасування судового наказу).
В обґрунтування скарги вказувала, що відмовляючи у скасуванні судового наказу з підстав відсутності свідчень про наявність спору про право суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, визначених статтею 171 ЦПК України та фактично позбавив її права на судовий захист у позовному провадженні.
Наполягала, що наказне провадження є безспірним провадженням та сам факт подання боржником заяви з висловленою незгодою з вимогами стягувача свідчить про наявність спору про право.
Зазначала, що повернення на адресу суду конверта з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не є належним доказом вручення судового рішення боржнику, фактично копію судового наказу вона не отримувала, про його існування дізналась 18 серпня 2026року після накладення арешту на банківські рахунки у відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні.
Вказувала також, що суд безпідставно та помилково вказав, що наказ вважається врученим 16 вересня 2025року, тобто на наступний день після його видачі 15 вересня 2025року, оскільки судовий наказ було направлено поштою та конверт повернувся на адресу суду лише 03 листопада 2025року за довідкою Укрпошти від 27 жовтня 2025року; та крім того, останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу не могло бути 31 вересня 2025року, оскільки у вересні місяці лише тридцять днів.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
28 вересня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду справу №209/6199/25 витребувано із суду першої інстанції; та 06 жовтня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
22 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного документу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту ухвали, яку оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виснував, що доводи заяви не свідчать про наявність спору про право, який може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження та виснував про пропуск боржником строку на подання заяви про скасування судового наказу.
Та надважливого значення суд надав тій обставині, що судовий наказ за допомогою засобів поштового зв`язку направлявся за адресою реєстрації місця проживання боржника, конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти “за закінченням терміну зберігання”, а тому судовий наказ вважається врученим боржнику та у встановлений законом строк боржник не звертався до суду з заявою про скасування судового наказу. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018року у справі №800/547/17, від 27 листопада 2019року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020року у справі 10/249-10/19, від 15 червня 2020року у справі №24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023року у справі №909/548/16 суд зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення
від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх – не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Наказне провадження є особливим спрощеним видом провадження у цивільному судочинстві, спрямованим на прискорене надання судового захисту прав особи, які оцінюються як безспірні, шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без проведення судового засідання та без здійснення виклику заявника (стягувача) і боржника (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2025року Дніпровським районним судом міста Кам`янського видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та оплати за абонентське обслуговування.
Відповідно до частини третьої статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Нормами статті 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу, а також строки її подання.
Згідно з частиною п`ятою статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поновлення строку для її подання, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заяви не свідчать про наявність спору про право, який може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження, та боржником пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись.
Частиною шостою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Крім того, відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження /частина третя статті 171 ЦПК України/.
Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу від 22 вересня 2026року про залишення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку та скасування судового наказу суд вийшов за межі повноважень, визначених у статті 171 ЦПК України для розгляду заяви про скасування судового наказу, оскільки вказана норма не передбачає можливості залишення таких заяв без задоволення.
Та причин такого процесуального підходу, мотивів та детального пояснення своїх міркувань суд першої інстанції не навів.
З огляду на зміст статті 171 ЦПК України апеляційний суд приходить до переконання, що вказана норма закріплює лише повноваження суду повернути заяву про скасування судового наказу у випадку, якщо вона подана після закінчення строку встановленого частиною першою статті 170 ЦПК та суд не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви, а також у випадку подачі належним чином оформленої заяви за відсутності підстав для повернення заяви суд вправі тільки скасувати судовий наказ та роз`яснити стягувачу право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності такої процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив з того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і вони повинні розглядатись за процедурою спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований.
Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу, яка передбачає безумовність.
У розглядуваній справі суд першої інстанції порушив норми процесуального права, проігнорував імперативні положення статті 171 ЦПК України та безпідставно вдався до роздумів про відсутність у наведених в заяві доводах боржника щодо необґрунтованості вимог стягувача підстав вважати, що у справі наявний спір про право, який може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження.
Тож, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підставними.
Очевидно необґрунтованими та помилковими є також і висновки місцевого суду про те, що судовий наказ від 15 вересня 2025року по справі №209/6199/25 вважається врученим боржнику ОСОБА_1 16 вересня 2025року, тобто на наступний день після видачі судом судового наказу.
Згідно з частиною четвертою статті 169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Заразом, відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що днем вручення ОСОБА_1 судового наказу є 16 вересня 2025року чи інша дата.
Та наявність в матеріалах справи конверту, який направлявся за місцем реєстрації боржника та повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти від 27 жовтня 2025року “за закінченням терміну зберігання”, взагалі не є тією обставиною, яка б давала суду правові підставі вважати судовий наказ врученим боржнику, ані 16 вересня, ані в будь-яку іншу дату. Проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення відправлення з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не відноситься до передбачених статтею 272 ЦПК України умов, за яких судове рішення (в тому числі і судовий наказ) вважається врученим.
Безпідставними також є посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018року у справі №800/547/17, від 27 листопада 2019року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020року у справі 10/249-10/19, від 15 червня 2020року у справі №24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023року у справі №909/548/16, оскільки вони не є релевантними доданої справи, не містять висновків щодо вручення судового наказу боржнику, а стосуються належного повідомлення особи про розгляд справи.
Тож за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку та скасування судового наказу.
За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, про порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 вересня 2026року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22 вересня 2026року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua