Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №466/4672/25
Суддя: Данилів Є. О.
Справа № 466/4672/25 Провадження № 2/450/246/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді – Данилів Є.О.
при секретарі Куспісь О.І.
з участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Дацько М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
16.05.2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
29.05.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200495225 щодо кредитування, далі – Кредитний договір. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15250 грн., з встановленим строком користування з 04.04.2016 р. по 04.04.2019 р., а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». Таким чином, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 30.04.2025 р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 37314,71 грн., з яких: 12218,96 грн. – заборгованість за кредитом; 25095,75 грн. – заборгованість за відсотками. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 200495225 від 04.04.2016 року у розмірі 48 835,50 грн. та судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.08.2025 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю розміру заборгованості та враховуючи строк позовної давності.
27.08.2025 року судом отримано додаткові пояснення у справі.
13.02.2026 року представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення позивача.
Позивач в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, отримано заяву від представника позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 04.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200495225 який складається з заяви (оферти) від 04.04.2016 року №200495225, анкети від 04.04.2016 року №2620116, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 04.04.2016 року, графіка платежів від 04.04.2016 року, погоджених відповідачем 04.04.2016 року.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15250 грн., з встановленим строком користування з 04.04.2016 року по 04.04.2019 року р., а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з додатком №1 до Договору №7БМ від 20.07.2020 року ОСОБА_1 за кредитним договором № 200495225 зі строком дії до 04.04.2019 року має загальний залишок заборгованості 37314,71 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту – 12218,96 грн., заборгованість за доходами – 25095,75 грн.
Звертаючись до суду з вищевказаними вимогами, позивач просить сягнути з відповідача вказану заборгованість, яка виникла у відповідача за порушення умов Кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
На підставі ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення ( ч. 1 ст. 517 ЦК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За обставинами справи встановлено, що кредитний договір з відповідачем укладено 04.04.2016 року, на строк до 04.04.2019 року.
Як зазначено вище, 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, в тому числі право вимоги і до відповідача.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 16.05.2025 року.
Суд відзначає, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обгрунтовані тим, що розмір заборгованості за кредитним договором від 04.04.2016 року №200495225 становить суму, що зазначена у додатку №1 до Договору №7БМ від 20.07.2020 року про відступлення прав вимоги, з цього часу позивач жодних нарахувань боргу по тілу кредиту, відсотках, штрафних санкціях не здійснював.
Проте представник відповідача заперечувала наявність заборгованості та оспорювала її розмір в сумі 37314,71 грн.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому позивач не довів належними та допустимим доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості.
Суд вважає, що додаток №1 до Договору №7БМ від 20.07.2020 року про відступлення прав вимоги без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач в межах встановленого кредитного ліміту, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.04.2016 року № 200495225.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК, ст.ст. 15, 16, 76, 77, 81, 207,512, 516, 517, 526, 610, 611, 1048, 1049,1077, 1078 ЦК України України, суд, -
ухвалив :
у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів
Оригінал: reyestr.court.gov.ua