Вирок від 12 листопада 2026 р. у справі №462/6529/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №462/6529/26

Суддя: Палюх Н. М.

справа № 462/6529/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12026141390000412 від 15.06.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 30.06.2026 Франківським районним судом м. Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 близько 19:15 год 14 червня 2026 року, перебуваючи на прилеглій території магазину «Новий Градус», що за адресою: м. Львів, вул. Симона Петлюри, 2, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 близько 19:15 год 14 червня 2026 року, перебуваючи на прилеглій території магазину «Новий Градус», що за адресою: м. Львів, вул.Симона Петлюри, 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: велосипед марки «Crosser SOLO 27.5», сірого кольору, номер рами НОМЕР_1 , вартістю 8866 гривень 67 копійок, який був оснащений навісним електрообладнанням, зокрема: акумуляторною літій-іонною батареєю марки «Wangzhaisheng» силою струму 48V, потужністю 20 Аh, у пластиковому корпусі, вартістю 9630 гривень 66 копійок; мотор-колесом марки «MXUS» 500W, серійний №ZWG36XF15R22090019, вартістю 4324 гривні та контролером для велосипеда, із силою струму 48V, потужністю 500W, вартістю 1143 гривні 46 копійок, а всього майна на загальну суму 23 964 гривні 79 копійок, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №740/2024 від 28.10.2024 у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 23 964 гривні 79 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, при вищезазначених обставинах визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, при цьому суду показав, що дійсно 14 червня 2026 року він, перебуваючи біля магазину «Новий Градус» на вул. С. Петлюри у м. Львові, таємно викрав електричний велосипед, який в подальшому добровільно передав працівникам поліції. У вчиненому щиро розкаюється та просив суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; останнім судом було роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на спеціальних обліках не перебуває, з 03.10.2026 перебуває в реабілітаційному центрі ГО «Допомога», де проходить програму реабілітації від хімічної залежності, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладені дані про особу винного, конкретні обставини справи, обставини, що пом`якшують покарання, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння та його щире каяття, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, викладені дані про особу винного, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що становить 23 964 гривні 79 копійок, яка відшкодована шляхом повернення майна, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та позицію прокурора щодо призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Як встановлено судом, вироком Франківського районного суду м. Львова від 30.06.2026 ОСОБА_4 засуджено за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення та сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, вчинено ним до ухвалення вироку Франківським районним судом м. Львова від 30.06.2026.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України.

Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Оскільки вирок Франківського районного суду м. Львова від 30.06.2026 за ст. 390-1 КК України набрав законної сили і на момент призначення судом остаточного покарання в цьому провадженні залишається незмінним, то ухвалене рішення про реальне відбування покарання за цим вироком зберігає свою законну силу.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України вирок Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2026, за яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 59-1 КК України - виконувати самостійно.

Речові докази: СD-R диски, на яких містяться відеозаписи із камер відеоспостереження,що на вул.Петлюри-Кульчицької у м.Львові за 14.06.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження; велосипед марки «Crosser SOLO 27.5» сірого кольору, із навісним електрообладнанням: акумуляторною батареєю у пластиковому корпусі, мотор-колесом марки «MXUS» та контролером в пластиковому футлярі – повернути потерпілому ОСОБА_6 ; кофту чорно-синього кольору на довгий рукав, яка застібається на пластмасову блискавку та камуфльовані чоловічі штани зелено-коричневого забарвлення – повернути ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Залізничного районного суду від 18.06.2026 на вилучені в гр. ОСОБА_4 під час проведення огляду 15.06.2026 речі: велосипед марки «Crosser SOLO 27.5» сірого кольору, із навісним електрообладнанням: акумуляторною батареєю у пластиковому корпусі, мотор-колесом марки «MXUS» та контролером в пластиковому футлярі та на кофту чорно-синього кольору на довгий рукав, яка застібається на пластмасову блискавку та камуфльовані чоловічі штани зелено-коричневого забарвлення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua