Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №203/9145/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №203/9145/25

Суддя: Варнавська Л. О.

Справа №203/9145/25

Провадження №2/333/1971/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

представника позивача ОСОБА_1

прокурорів Ведмедьової В.В., Калниша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Гуржія К.С. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Центрального районного суду м. Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління – служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначається, що 15 червня 2018 року позивачка ОСОБА_2 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , який був зареєстрований Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Від шлюбу в них 28.09.2018 року народилось дві доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на наразі проживають з позивачкою. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України сторонами були прийнято рішення, що позивачка разом з дітьми якнайшвидше виїжджає до безпечного місця на території України, а відповідач приєднається до них згодом. Так, у 2022 році позивачка разом з дітьми виїхала до безпечного місця та з того часу зв`язок з відповідачем ставав все рідшим, а згодом і зовсім обірвався. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2023 року по справі №202/9239/22 шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 липня 2023 року по справі №202/9336/22 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4 і доньки ОСОБА_5 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.11.2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Наразі місце перебування відповідача позивачці невідомо, дітьми він не цікавиться, жодної участі в їх житті не приймає, матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. Діти проживають разом з позивачкою, саме вона піклується про фізичне та психологічне здоров`я дітей, їх розумовий розвиток, утримує дітей матеріально. Водночас, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, станом на час подання позову жодного зв`язку з ним не має, не приймає участі у вихованні дітей, не відвідує дітей та не спілкується з ними, не турбується про їх здоров`я та розвиток, ухиляється від утримання дітей, про що свідчить заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 134 847, 00 грн. станом на 14.10.2025 року. Отже, на думку позивачки наявні всі підстави для позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітніх дітей.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Дніпра від 16.12.2025 року матеріали справи № 203/9145/25 за вказаною позовною заявою передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б. від 14.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Кулик В.Б. від 01.04.2026 року клопотання представника третьої особи про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору задоволено; замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у цивільній справі № 203/9145/25, а саме: Управління – служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради на орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради; витребувано у органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітніх дітей та закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2026 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження судді Варнавської Л.О. на підставі повторного автоматичного розподілу справ між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 року, по справі призначено підготовче засідання.

25.05.2026 року на адресу суду поштою від представника третьої особи надійшов висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 11.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року до участі у справі залучено прокурора на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 45 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Також зазначив, що за наявною в нього інформацією, відповідач знаходиться закордоном у Польщі та повертатися в Україну не збирається, життям дітей не цікавиться, не піклується про них, проти позбавлення його батьківських прав він не заперечує, про що свідчить відповідна його заява.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява в якій він просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.

Відповідач, який зареєстрований на тимчасово окупованій території України, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщування оголошення на сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя про його виклик до суду. В матеріалах справи міститься заява від імені відповідача ОСОБА_3 датована 06.02.2026 року, яка відповідно до перевірки статусу відстежень «Укрпошта» була направлена поштою до суду з м. Дніпра (а.с.76-79, 110). Відповідно до вказаної заяви відповідач ОСОБА_3 повідомляє, що він повністю усвідомлює правові наслідки позбавлення його батьківських прав, передбачені СК України, не заперечує та надає свою добровільну згоду на позбавлення його батьківських прав відносно його дітей. Також зазначено, що заяву він подає добровільно, без будь-якого тиску, у тверезому стані та з повним усвідомленням правових наслідків. Просить суд розглядати справу за його відсутності. На заяві значиться підпис з ініціалами « ОСОБА_3 ».

Суд зазначає, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, думку прокурорів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтв про народження, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих 02 жовтня 2018 року Вознесенським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є : ОСОБА_3 – батько та ОСОБА_7 – мати (а.с.13 та зворот).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено та шлюб укладений між ними та зареєстрований 15.06.2018 року Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 334 – розірвано (а.с.16-17).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2023 року позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, доньки ОСОБА_4 і доньки ОСОБА_5 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.11.2022 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.14-15).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка уклала шлюб з громадянином ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 299 та у зв`язку з чим змінила своє прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с.102).

З довідок від 21.10.2023 року № 1202-5003005244, № 1202-5003005246, № 1202-5003005248 вбачається, що позивачка та малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають статус внутрішньо-переміщених осіб та фактичне місце їх проживання є за адресо: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Відповідно до характеристик наданих керівником дитячого центру «Happy Land» (ФОП ОСОБА_11 ) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відвідують вказаний дитячий центр кожен день починаючи з червня 2022 року по теперішній час разом зі своєю матір`ю, батько за весь час жодного разу не відвідував дитячий центр. Діти відвідують усі святкові заходи, які проводяться в ньому, діти мають високі розумові здібності, дуже комунікабельні та товариські, активно приймають участь у всіх заходах (а.с.18-19).

Згідно з характеристиками виданими громадською організацією «М.АРТ.ІН – клуб» діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є постійними учасниками активностей дитячого безпечного простору починаючи з 03 жовтня 2023 року по теперішній час. Протягом усього часу перебування дітей у вказаному просторі їх супроводжувала виключно мати ОСОБА_12 , яка проявляє постійну залученість до розвитку доньок, демонструє відповідальне та уважне ставлення до психоемоційного та інтелектуального розвитку дітей, відповідально ставиться до їх потреб, підтримує регулярне відвідування занять та участь дітей у всіляких програмах, спілкується з фахівцями, виконує рекомендації спеціалістів (а.с.20-21).

Відповідно до відповіді КНП «ДЦМПСД №8» ДМР від 08 липня 2025 року № 135/1/03 на адвокатський запит ОСОБА_13 зазначено, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту укладання декларації з лікарем відвідують лікаря разом з матір`ю, батько дітей ОСОБА_3 не був присутній на прийомах (а.с.25).

З характеристик наданих Дніпровською гімназією № 16 Дніпровської міської ради встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у 1-А класі за очною формою навчання, систематично відвідують навчальний заклад, бувають відсутніми по хворобі або з поважної причини, діти забезпечені усім необхідним для очного навчання та шкільним приладдям. Дітей зараз виховує мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідально ставиться до навчання та виховання дітей, піклується про них, завжди цікавиться їх здобутками, підтримує зв`язок з класним керівником (а.с.26-27).

11.07.2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Частюка Віталія Олександровича було відкрито виконавче провадження № 78589269 з приводу примусового виконання виконавчого листа № 202/9336/22 виданого 03.07.2025 Індустріальним районним судом м. Дніпра про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2022 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.22-23).

Згідно довідки від 14.10.2025 року виданої головним державним виконавцем Частюком В.О. у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 134 847, 00 грн. (а.с.24).

Судом вивчено висновок органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, який надійшов до суду 25.05.2026 року, згідно з яким визнано доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що літи та їх матір – позивачка по справі є внутрішньо-переміщеними особами, зареєстроване їх місце проживання: АДРЕСА_2 , наразі їх фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . Шлюб між батьками дітей (сторонами по справі) було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року, мати дітей ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 299 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 09.09.2023). Діти мешкають разом з позивачкою та відповідно до наданих характеристик з дитячого центру «Happy Land», Дніпровської гімназії № 16 Дніпровської міської ради та інформацією наданою з КНП «ДЦМПСД №8» ДМР остання займається їх вихованням та доглядом, відвідує разом з дітьми вказані установи, батько участі у житті дітей не приймає. На електронну пошту Центральної служби у справах дітей Дніпровської міської ради 23.04.2026 від ОСОБА_3 надійшло повідомлення в якому зазначено, що він отримав запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Центральній адміністрації ДМР, де 06.05.2026 буде розглядатися питання щодо позбавлення його батьківських прав, повідомив, що він знаходиться в Польщі та повертатися не збирається, колишній дружині ОСОБА_2 відправив згоду на позбавлення його батьківських прав відносно доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прохав розглядати це питання без його участі. До листа додав копію свого паспорту громадянина України (а.с.102-104).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 Сімейного кодексу України є усталеною.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживає разом з матір`ю.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, а посилання сторони позивачки щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачкою зазначається, що відповідач мешкає в Республіці Польща, що дає підстави суду вважати, що відсутність участі батька в повсякденному житті доньок обумовлена об`єктивними обставинами. В судовому засіданні не доведено, що батько обізнаний про місце проживання доньок, про засоби зв`язку з ними.

Суд оцінює критично надіслану на адресу суду заяву відповідача датовану 06.02.2026 року про визнання ним позову та його згоду на позбавлення його батьківських прав відносно його малолітніх доньок, оскільки остання нотаріально не посвідчена, до неї не додано навіть копії паспорта відповідача, відправлена з м. Дніпра, де наразі мешкає позивачка по справі. Суд не в змозі перевірити справжність підпису та пересвідчитися в тому, що вказана заява є справжнім волевиявлення саме відповідача по справі, а не сторонньої особи. На запитання суду стосовно того, чому заяву було відправлено з м. Дніпра, а не з Польщі, де зараз перебуває відповідач за твердженнями сторони позивача, представник позивачки повідомив, що відповідач надіслав заяву саме позивачці, щоб вона переслала його заяву до суду.

Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що на цей час відсутні достатні та беззаперечні підстави для застосування до відповідача такого виняткового заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує свої батьківські обов`язки, та допускається лише у випадках, коли зміна поведінки матері чи батька є неможливою, а збереження правового зв`язку між ними та дитиною суперечить найкращим інтересам дитини.

Незважаючи на встановлені обставини неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що відновлення родинних відносин між батьком та дітьми є неможливим. Суд вважає, що існуючий між ними родинний зв`язок не є остаточно втраченим, а тому зберігається можливість налагодження спілкування, відновлення участі батька у житті дітей та виконання ним батьківських обов`язків у майбутньому.

За таких обставин суд не вбачає доведеності необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, що фактично призводить до припинення особистих немайнових прав та обов`язків батька щодо дітей і є винятковим втручанням у сімейні правовідносини.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися із своїми дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, які наразі проживають з матір`ю.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька та дітей чи непорозуміння між батьками може мати тимчасовий характер і не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дітей займається мати, а батько проживає окремо від дітей та, як вказує позивачка, майже не спілкується з нею, не свідчить безумовно про те, що відповідач не бажає брати участі в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав суд зазначає таке.

Статтею 19 Сімейного кодексу України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд при ухваленні рішення враховує обставини, наведені у висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, однак з огляду на вищевикладене є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам самих дітей.

Так, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є недостатньо обґрунтованим, оскільки в ньому наведено лише загальні формулювання про невиконання відповідачем батьківських обов`язків. Поруч з цим, у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав; не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Також у висновку органу опіки та піклування не встановлені фактичні обставини свідомого умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та можливі причини такого ухилення. Посилання на повідомлення відповідача, яке надійшло на електронну пошту Центральної служби у справах дітей Дніпровської міської ради щодо його згоди на позбавлення батьківських прав та розгляд даного питання без його участі, суд не приймає до уваги та оцінює критично, оскільки перевірити достовірність вказаного повідомлення та волевиявлення саме відповідача у суду немає можливості.

Проживання дітей разом з матір`ю, саме по собі не свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення його батьківських прав. Позивачкою і його представником не підтверджено системної асоціальної поведінки відповідача, злісної вини в ухиленні від виконання ним батьківських обов`язків. При цьому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При цьому суд враховує, що позивачка та його представник під час розгляду справи не навели переконливих доводів та не надали належних доказів на підтвердження того, яким чином позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав забезпечить більш ефективний захист прав та законних інтересів дітей, які саме негативні наслідки для дітей будуть усунуті внаслідок застосування такого заходу та яких позитивних змін у становищі малолітніх осіб буде досягнуто.

У даному випадку позивачкою не доведено, що збереження за відповідачем статусу батька створює реальну загрозу правам, свободам чи інтересам дітей або що позбавлення його батьківських прав призведе до покращення умов життя, виховання чи розвитку малолітніх дітей. Так само не доведено, що досягнення мети захисту прав дітей неможливе без застосування такого виняткового заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не може бути самоціллю та застосовуватись виключно як реакція на неналежне виконання одним із батьків своїх обов`язків. Такий захід повинен переслідувати легітимну мету захисту найкращих інтересів дитини та бути необхідним і пропорційним у конкретних обставинах справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачкою не обґрунтовано необхідність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав саме з точки зору забезпечення найкращих інтересів дітей.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 77-80, 263-265, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 13 листопада 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua