Вирок від 11 листопада 2026 р. у справі №314/1537/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Дезертирство

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №314/1537/26

Суддя: Швець О. В.

Справа № 314/1537/26

Провадження № 1-кп/314/731/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження № 62025080100004751 від 25.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, який перебував на посаді помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 проходячи військову службу за мобілізацією на посаді помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19 квітня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби у місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на території військового містечка № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 29 квітня 2025 року.

Крім того, ОСОБА_3 проходячи військову службу за мобілізацією на посаді помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07 червня 2025 року, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, самовільно залишив місце служби у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і органи військового управління не повідомляв.

2. Стаття (частина статті) закону України, що передбачає відповідальність за інкриміноване кримінальне правопорушення

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

- ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місце служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

3. Позиція обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 протягом усього розгляду справи змінював позицію захисту, свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнавав частково, або не визнавав.

Суду пояснив, що за першим епізодом відпросився додому на три дні, а після їх закінчення вирішив залишитися ще на п`ять днів, щоб допомогти дружині та дітям. Його зупинили працівники поліції та доставили до військової частини. За другим епізодом пояснив, що пішов із поліклініки у зв`язку з тим, що його не направили на ВЛК. Перебував удома та працював. Наміру повертатися до військової частини не мав. Повідомив, що наразі бажає повернутися на військову службу.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення

Незважаючи на фактичне невизнання своєї провини за викладених обставин, винуватість ОСОБА_3 повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що ОСОБА_3 двічі самовільно залишав військову частину, однак точних дат свідок не пам`ятає. Після першого випадку СЗЧ ОСОБА_3 повернули працівники поліції. Після останнього епізоду він не звертався з приводу повернення до військової частини та постійно наголошував, що не хоче служити. Рапортів про переведення до іншої військової частини не подавав.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є заступником командира з роботи з персоналом військової частини, у якій ОСОБА_3 проходив військову службу. На момент, коли він самовільно залишив військову частину, вона лише розпочала службу в цій частині. Уперше ОСОБА_3 вчинив СЗЧ 19.04.2025, після чого його повернули працівники поліції, і він продовжив службу. Удруге він вчинив СЗЧ 07.06.2025. Його також повернули працівники поліції, проте він відмовився від подальшого проходження військової служби. Свідок також повідомила, що їй відомі інші випадки самовільного залишення ОСОБА_3 місця служби, однак тривалість його відсутності не перевищувала трьох днів. ОСОБА_3 характеризується негативно, вживав алкогольні напої та з 20.03.2025 не виконував бойових завдань. Після доставлення працівниками поліції він також відмовлявся виконувати бойові завдання. Про подання ним рапортів щодо переведення до іншої військової частини свідку не відомо. За її словами, ОСОБА_3 придатний до військової служби. Після самовільного залишення військової частини він не виходив на зв`язок, у зв`язку з чим було призначено службове розслідування. Висновок розслідування направили до ДБР, а відповідні відомості на його підставі внесли до ЄРДР.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді сержанта з матеріального забезпечення. За його словами, 19.04.2025 ОСОБА_3 був відсутній на КПД № 6, а 07.06.2026 вдруге самовільно залишив військову частину. Свідку відомі й інші випадки залишення ОСОБА_3 військової частини. Під час першого СЗЧ він не виходив на зв`язок. Щодо другого випадку свідку не відомо, чи висловлював ОСОБА_3 намір повернутися до військової частини. Про подання ним рапортів щодо переведення до іншої військової частини свідок також не знає. У зв`язку зі скаргами на стан здоров`я ОСОБА_3 неодноразово направляли на лікування. Однак він самовільно залишив саме лікарню, оскільки йому не сподобалося, що його не направили на ВЛК. За словами свідка, ОСОБА_3 порушував військову дисципліну, неодноразово перебував у стані алкогольного сп`яніння, відмовлявся виконувати службові обов`язки та не бажав проходити військову службу.

Від допиту решти свідків прокурор відмовився, через неможливість допиту цих осіб з об`єктивних причин.

Покази допитаних у судовому засіданні свідків логічні, послідовні, доповнюють одне одного та не містять суперечок, узгоджуються між собою, а тому сумнівів у суду не викликають. У суду не має підстав сумніватися в достовірності показів свідків, всі свідчення надавалися під присягою.

Крім того, зазначені покази відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, що досліджені судом у судовому засіданні.

Так, під час судового засідання за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені наступні письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

По епізоду за ч. 5 ст. 407 КК України:

- повідомлення т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення, з якого слідує, що 19.04.2025 виявлено відсутність у пункті тимчасової дислокації підрозділу (Вознесенівський район, м.Запоріжжя) солдата ОСОБА_3 29.04.2025 о 12:00 солдата ОСОБА_3 працівниками поліції було доставлено до пункту тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ). (т. 2 а.п. 14);

- висновок службового розслідування офіцера секції S-1 штабу 4 батальйону оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_10 , погодженого начальником юридичного відділення майора юстиції ОСОБА_11 , затвердженого т.в.о. командиром військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 , за висновками якого було запропоновано враховуючи те, що в діях солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомити керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по даному факту із надсиланням службового розслідування, у зв`язку з підтвердженими фактами самовільного залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 17-22);

- наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 про призначення службового розслідування №2532 від 19.04.2025 (т. 2 а.п.23);

- рапортом т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_12 де зазначено, що о 08:00 19.04.2025, під час перевірки наявності особового складу у місці розташування підрозділу (Вознесенівський район, місто Запоріжжя) була виявлена відсутність помічника гранатометника 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 . На телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме, пошукові дії бажаного результату не принесли, просить призначити службове розслідування. (т. 2 а.п. 24);

- рапортом т.в.о. командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_12 де зазначено, що 29.04.2025 о 12:00 до пункту тимчасової дислокації був доставлений працівниками поліції помічник гранатометника 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 . Даний військовослужбовець був незаконно відсутній з 19.04.2025. (т. 2 а.п. 25);

- витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 № 116 від 19.04.2025 про уважати таким, що був відсутній під час перевірки наявності особового складу помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 по (мобілізації), 19 квітня 2025 року. Знятий з усіх видів забезпечення з 19 квітня 2025 року. (т. 2 а.п. 33);

- витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 №126 від 29.04.2025 про уважати таким, що прибув після самовільного залишення військової частини помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 по (мобілізації), який 19 квітня 2025 року самовільно залишив військову частину, 29 квітня 2025 року із зарахуванням на усі види забезпечення. (т. 2 а.п.34);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_14 №158 від 26.05.2023 про зарахування та початок виконання обов`язків з 26.05.2023 солдата запасу ОСОБА_3 (т. 1 а.п.35);

- витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_15 №344 від 19.11.2024 про уважати таким, що приступив до виконання обов`язків солдата ОСОБА_3 (по мобілізації) з 19.11.2023 за посадою помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом командира НГ України від 19 жовтня2024 року №87 о/с. (т. 1 а.п.36 );

По епізоду за ч. 4 ст. 408 КК України:

- повідомлення т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_16 про вчинення кримінального правопорушення, з якого слідує, що 07.06.2025 під час здійснення перевірки фактичної наявності особового складу в пункті тимчасової дислокації підрозділу (Запорізький район, Запорізька область) виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 . Встановлено, що 07.06.2025 під час здійснення перевірки фактичної наявності особового складу в пункті тимчасової дислокації підрозділу (Запорізький район, Запорізька область) виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 . Станом на 17.06.2025 солдат ОСОБА_3 до пункту тимчасової дислокації підрозділу не повернувся.(т.2 а.п. 44);

- висновок службового розслідування начальника секції S-1 (персонал) штабу 4 батальйону оперативного призначення молодший лейтенант ОСОБА_10 , погодженого начальником юридичного відділення майора юстиції ОСОБА_11 , затвердженого т.в.о. командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_13 , за висновками якого було запропоновано враховуючи те, що в діях солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомити керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по даному факту із надсиланням службового розслідування, у зв`язку з підтвердженими фактами самовільного залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 47-52);

- наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 про призначення службового розслідування №3573 від 07.06.2025 (т. 2 а.п.53);

- рапортом т.в.о. командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_12 про те, що о 08:00 07.06.2025, під час перевірки наявності особового складу у місці розташування підрозділу (Запорізька область, с.Дніпровка) була виявлена відсутність помічника гранатометника 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 . На телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме, пошукові дії бажаного результату не принесли, просить призначити службове розслідування. (т. 2 а.п. 54);

- рапортом т.в.о. командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_3 , який 07.06.2025 самовільно залишив місце служби, станом на 17.06.2025 на місце тимчасової дислокації підрозділу не повернувся, на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме. (т. 2 а.п. 55);

- витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 № 165 від 07.06.2025 про уважати таким, що був відсутній під час перевірки наявності особового складу помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 по (мобілізації), 07 червня 2025 року. Знятий з усіх видів забезпечення з 07 червня 2025 року. (т. 2 а.п.62);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_14 №158 від 26.05.2023 про зарахування та початок виконання обов`язків з 26.05.2023 солдата запасу ОСОБА_3 (т. 1 а.п.63);

- витяг з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_15 №344 від 19.11.2024 про уважати таким, що приступив до виконання обов`язків солдата ОСОБА_3 (по мобілізації) з 19.11.2023 за посадою помічника гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом командира НГ України від 19 жовтня2024 року №87 о/с. (т. 1 а.п.64);

Клопотань про витребування та дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків, суд вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України.

5. Перевірка доводів сторони захисту.

Під час судових дебатів адвокат ОСОБА_5 , захисниця обвинуваченого ОСОБА_3 , просила суд призначити її підзахисному мінімальне покарання, а за першим епізодом — виправдати у зв`язку з недоведеністю обвинувачення. Вона зазначила, що ОСОБА_3 мав намір перевестися до іншої військової частини, скаржився на стан здоров`я та хотів пройти ВЛК, однак його не направляли на відповідний огляд, що й призвело до залишення військової частини. Захисниця наголосила, що дії ОСОБА_3 свідчать про єдиний умисел ухилитися від проходження військової служби.

Оцінюючи доводи захисника — адвоката ОСОБА_5 , висловлені під час судових дебатів, суд виходить із такого.

Посилання сторони захисту на необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 за першим епізодом у зв`язку з недоведеністю його винуватості суд визнає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні належних, допустимих та достовірних доказів, зокрема показаннями свідків, даними наказів командира військової частини та матеріалами службового розслідування.

Твердження захисника про те, що причиною залишення обвинуваченим місця служби стали погіршення стану його здоров`я, ненаправлення на військово-лікарську комісію (ВЛК) та намір перевестися до іншої військової частини, суд оцінює критично та розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення або пом`якшення кримінальної відповідальності.

Суд зазначає, що наявність у військовослужбовця скарг на стан здоров`я чи наміру змінити місце служби не надає йому права самовільно залишати військову частину або місце служби поза встановленим статутами Збройних Сил України порядком. Обвинувачений не був позбавлений можливості звернутися з відповідними рапортами до командування у визначений законом спосіб, натомість свідомо обрав протиправний варіант поведінки. Більше того, об`єктивних медичних даних, які б свідчили про перебування ОСОБА_3 у стані, що виключав можливість виконання ним обов`язків військової служби або унеможливлював подання рапорту, стороною захисту суду не надано.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту про наявність у діях ОСОБА_3 єдиного умислу на ухилення від військової служби як підстави для кваліфікації вчиненого як одного продовжуваного кримінального правопорушення. Відповідно до усталеної судової практики, кожен епізод самовільного залишення військової частини, який мав місце після повернення військовослужбовця до місця служби (або затримання) та поновлення виконання ним службових обов`язків, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, оскільки умисел на кожне наступне залишення частини виникав у обвинуваченого заново за нових обставин.

7. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого

З огляду на викладене, суд вважає, що дослідженими доказами підтверджено вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Тому, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за:

- ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби, військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

8. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

9. Мотиви призначення судом покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та відповідно до розділу Особливої частини КК України є кримінальними правопорушеннями проти порядку проходження служби та обороноздатності держави.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він має середню спеціальну освіту, одружений, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

При призначенні виду покарання обвинуваченому, суд виходить із змісту ст.ст.50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, з врахуванням особи обвинуваченого, думки прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, відсутність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставини, враховуючи характер кримінального правопорушення та враховуючи інші обставини, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 з урахуванням ст.70 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статей 69 і 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407, 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

10. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

10. 1 питання щодо запобіжного заходу

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи призначення покарання у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_3 , а саме з 06.03.2026.

10.2 питання щодо долі речових доказів

Речові докази в справі відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ст. ст.349, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 408 КК України у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 06.03.2026.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_17

12.11.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua