Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №720/2239/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №720/2239/26

Суддя: Ляху Г. О.

11.11.2026

Справа № 720/2239/26

Провадження № 2/720/1362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

за участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 22 лютого 2026 року між позивачем та відповідачем в електронній формі, за допомогою мобільного додатку «O.Bank 2.0», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № С-001-011405291-26-980, відповідно до якої останньому надано кредит в сумі 50000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 70,8 % річних. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим станом на 23 липня 2026 року допустив прострочену кредитну заборгованість в сумі 29091 гривень 54 копійок, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу – 24365 гривень 24 копійки, заборгованість за відсотками – 4726 гривень 30 копійок. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що не укладав жодного кредитного договору. Зазначає, що звернувся до органів поліції, де було зареєстровано кримінальне провадження за вчинення шахрайських дій з відкриття банківського рахунку. Крім того вказує, що він являється особою з інвалідністю ІІІ групи та не міг в повній мірі усвідомлювати свої дії, а тому просив відмовити позивачу у задоволені його вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою отримання кредитних послуг між АТ «Ідея Банк» та відповідачем, було підписано Договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку, та Договір Кредиту.

22 лютого 2026 року після проведення ідентифікації та верифікації клієнта між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2305014 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку. Даний договір було підписано Клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток «О.Bank 2.0» у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

Відповідно до умов п. 1.4.1. Договору Клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону, зазначеного в цьому Договорі, як Фінансового номеру телефону для отримання СМС-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису створює для Клієнта юридичні наслідки.

Крім того, згідно протоколу перевірки КЕП та фотографій клієнта, було проведено ідентифікацію особи, його власний підпис на номер телефону та проставлений власноручний підпис шляхом відтиску.

На підставі вказаних дій, 22 лютого 2026 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту № С-001-011405291-26-980, за допомогою мобільного додатку «O.Bank 2.0», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем

Тим самим, наявні у справі докази свідчать про укладання 22 лютого 2026 року між позивачем та відповідачем договору кредиту № С-001-011405291-26-980, а тому заперечення відповідача у цій частині є неспроможними.

Також, слід зазначити, що у своєму відзиві відповідач допускає підписання ним договору кредиту, однак посилається на свій незадовільний психічний стан. Тобто, відповідач заперечуючи проти позову посилається на дві взаємовиключні обставини. В той же, час доказів того, що він був неосудним не час підписання кредитного договору суду не надано.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу надано кредит в сумі 50000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 70,8 % річних.

Банк має право вимагати дострокового повернення Позичальником Кредиту за цим Договором в повному обсязі у випадку затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів на один календарний місяць. Сторони домовилися, що виникнення зобов`язання Позичальника достроково повернути Кредитору всю заборгованість за цим Договором з вказаних вище підстав, тягне за собою виконання всіх передбачених цим Договором платіжних зобов`язань Позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі Банку, яка надсилається Позичальнику в порядку, передбаченому п. 16 цього Договору.

В разі надіслання Банком вимоги про дострокове погашення заборгованості - термін повернення Кредиту та виконання інших грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав (п. 1.11.2 Договору).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23 липня 2026 року становить 29091 гривень 54 копійок, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу – 24365 гривень 24 копійки, заборгованість за відсотками – 4726 гривень 30 копійок .

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стосовно посилання відповідача щодо відсутності у справі доказів укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, то дії відповідача при укладанні договорів відповідали «Порядку укладання договору», останнім були вчинені дії, які свідчать про укладення договорів. Договори булі підписано одноразовим ідентифікатором, який був наданий відповідачу на веб-сайті кредитодавця або смс - повідомленням. Слід зазначити, що без проведення відповідних дій з боку відповідача укладення договорів було б неможливе.

Крім того, з наданих банком фото-таблиць вбачається, що відповідач своїми активними діями самостійно здійснював реєстрацію в додатку та підписував власноруч кредитний договір.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається,

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що зобов`язання між сторонами не припинено з підстав, передбачених законом (ст. 598 ЦК України), оскільки воно не виконано відповідачем належним чином, то суд вважає, що правовідносини між сторонами за кредитним договором не припинились, а тому позивач вправі вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови договору кредиту і не повернув борг позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч ст. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 1049, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея банк» суму кредитної заборгованості станом на 23 липня 2026 року за кредитним договором № С-001-011405291-26-980 від 22 лютого 2026 року в розмірі 29091 (двадцять дев`ять тисяч дев`яносто одної) гривні 54 копійок, а також судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua