Суд: Чугуївський міський суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Створення терористичної групи чи терористичної організації
Дата: 13 січня 2026 р.
Справа: №636/2955/23
Суддя: Гніздилов Ю. М.
ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/2955/23 Провадження №1-кп/636/415/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12022221100001278 від 11 листопада 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 , вчинив кримінальні правопорушення - злочини за встановлених, в судовому засіданні, обставин.
Так, ОСОБА_5 вступив до структурного підрозділу т.з.в. «ДНР» з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності даної терористичної організації щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
Вступивши до не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», ОСОБА_5 не пізніше лютого 2017 року (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) був зарахований до його складу та виконував покладені на нього функції з використанням виданої вогнепальної зброї для здійснення збройного опору військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО, що проводилась з метою припинення діяльності терористичної організації «ДНР» на території Донецької області.
Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_5 був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.
ОСОБА_5 , вступаючи до терористичної організації «ДНР», а саме до її структурного підрозділу – невстановленого під час досудового розслідування збройного формування, був достовірно обізнаним, що він має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), з використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
Таким чином, в період з не пізніше лютого 2017 року по вересень 2022 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області та території Харківської області, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку, а також брав участь в окупаційних діях на території смт. Великий Бурлук, Куп`янського району, Харківської області.
Окрім того, за вищевикладених обставин, в період часу не пізніше лютого 2017 року, перебуваючи у невстановленому місці на території Донецької області, при вищевказаних обставинах ОСОБА_5 , діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, вступив до складу не встановленого під час досудового розслідування не передбаченого законом збройного формування так званої «ДНР», до складу якого здебільшого входять українські найманці, які воювали за інтереси рф на Донбасі.
Вступивши до вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», ОСОБА_5 не пізніше лютого 2017 року був зарахований до його складу та виконував покладені на нього функції з використанням виданої вогнепальної зброї для здійснення збройного опору військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяним у проведенні АТО, що проводилась з метою припинення діяльності терористичної організації «ДНР» на території Донецької області.
Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_5 був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.
Таким чином, ОСОБА_5 вступаючи до не встановленого під час досудового розслідування не передбаченого законом збройного формування так званої «ДНР», був достовірно обізнаним, що дане формування має організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок-постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
Крім того, ОСОБА_5 усвідомлював, що даний підрозділ, а саме не передбачене законом збройне формування так званої «ДНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про національну поліцію», Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.
Щодо обґрунтування здійснення стороною обвинувачення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, суд виходить з наступного.
Обвинувачений ОСОБА_5 належним чином повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час та місце розгляду даного кримінального провадження відносно нього, проте в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області 26 липня 2023 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, визначено здійснювати в порядку спеціального судового провадження, відповідно до ст. 323 КПК України, у відсутність обвинуваченого (in absentia).
Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України, шляхом опублікування повісток про виклик на офіційному сайті Чугуївського міського суду Харківської області, Офісу Генерального прокурора і в газеті «Урядовий кур`єр», у судові засідання не з`являвся, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.
Таким чином під час судового розгляду, стороною обвинувачення було використано всі надані законом можливості для дотримання прав обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя).
Стороні захисту було надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист обвинуваченого, судовий розгляд відбувався тривалий час, протягом якого обвинувачений у встановленому порядку викликався до суду.
Кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 , про розпочате кримінальне провадження та ухилення від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України.
Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «§» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, за встановлених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні.
Крім того, судом досліджені матеріали справи, які підтверджують заходи, які були вжиті щодо повідомлення обвинуваченого про вчинення стосовно нього процесуальних дій та забезпечення останнього правами на захист, а саме дані щодо публікації повідомлень про початок спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні та повісток про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до суду.
Обвинувачений у судові засідання не з`являвся, та про причини своєї неявки суду не повідомляв. Відомості про виклики судом розміщено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора відповідно та повідомлення аналогічного змісту опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр».
Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 кваліфіковано ч. 1 ст. 258-3 КК України - участь в терористичній організації та ч. 2 ст. 260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень - злочинів, доведена в повному обсязі і підтверджується отриманими та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-свідченнями ОСОБА_6 допитаної в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та попередженої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, яка пояснила, що вона працювала медичною сестрою у Великобурлуцькій центральній лікарні. Великий Бурлук був окупований воєнними РФ, «ДНР». Виконувала лікарські призначення. Навесні 2022 року у лікарню поступив раніше їй невідомий ОСОБА_5 , із опіками, він був у свідомості, сам назвав своє ім`я, прізвище, документи не надавав, записували зі слів, був у складі окупаційних військ. Вона його пам`ятає, впізнала по фото й впевнена, що це був ОСОБА_5 . Пізніше його забрали до Росії для подальшого лікування;
-свідченнями ОСОБА_7 допитаної в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та попередженої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, яка пояснила, що вона працює лікарем КНП «Великобурлуцька ЦЛ». Під час окупації с. Великий Бурлук Харківської області вона надавала медичну допомогу за місцем своєї роботи населенню громади, а також представникам окупаційної влади та збройного формування «ДНР». Навесні 2022 року під час її чергування був доставлений ОСОБА_5 в нього були опіки всього тіла, зробили очищення та капали. Основна задача була щоб його забрали з відділення та евакуювали до РФ, оскільки він був важкохворий. Вона спілкувалася з його супроводжуючим щоб його вивезти. На нього завели історію хвороби, документація збереглася. Він повідомив, що з Донецької області, військовий на окупованій території, назвав себе ОСОБА_5 , документів не надавав, зареєстрували зі слів. Їх командир та його супроводжуючий були у формі з нашивками і зверталися до нього, називаючи - Хвалько;
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 12022221100001278 від 11 листопада 2022 року, з якого вбачається, що 11 листопада 2022 року внесено до ЄРДР відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення;
-рапортом т.в.о. начальника відділення №2 СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 від 11 листопада 2022 року, з якого вбачається, що за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, а саме кримінального аналізу соціальних сторінок було виявлено осіб, які ймовірно є учасниками незаконних збройних формувань так званих «ЛНР» та «ДНР»;
-матеріалами кримінального аналізу сторінок, а саме: фототаблицею причетності до бойових дій ОСОБА_5 ; фототаблицею сайту миротворець відносно ОСОБА_5 ; фотознімками з соціальної сторінки ОСОБА_5 ; зображеннями на сторінках в соціальній мережі ВК у інших людей;
-рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС УСР в Харківській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_9 від 16 листопада 2022 року, з якого вбачається, що за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, а саме інформаційно-аналітичної роботи встановлено причетність ОСОБА_5 до окупаційних військ «Росії»;
-протоколом огляду документів від 26 листопада 2022 року – CD-R диск ТМ «VERBATIM» (технічні характеристики: 700 МВ/80 min, 52х speed), який містить інформацію про кримінальний аналіз соціальної сторінки в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 3 12022221100001278 від 21 листопада 2022 року. Об`єктом огляду є публікації на сайті «Миротворець» відносно ОСОБА_5 ;
-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2022 року, в ході якого свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка лікувалась в КНП «Великобурлуцька ЦЛ»;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2022 року, в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка лікувалась в КНП «Великобурлуцька ЦЛ»;
-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2022 року, в ході якого свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка лікувалась в КНП «Великобурлуцька ЦЛ»;
-рапортом про виявлення ознак складу злочину від 03 березня 2023 року, в якому зазначено, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме участь в терористичній організації;
-протоколом огляду документів від 15 червня 2023 року – оригінал медичної картки стаціонарного хворого №717 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 12 аркушах, яка вилучена з приміщення КНП «Великобурлуцька ЦЛ», медична карта має запис місце роботи, посада: не працює, місце проживання АДРЕСА_1 та постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів - вищезазначеної медичної картки.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вважаючи достатньо забезпеченими у ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1 ст. 258-3 КК України та ч. 2 ст. 260 КК України.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень – злочинів, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 в участі у терористичній організації та участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 258-3 КК України та ч. 2 ст. 260 КК України.
За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_5 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_5 , обставин, що пом`якшують його покарання судом не встановлено. Обставинами, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, які суд враховує при призначенні покарання є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до особливо тяжких злочинів, особу винного, є учасником терористичної організації ЛРН, вживав заходи спрямовані на окупацію території України, його вік, та відсутність обставини, що пом`якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.
За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд визначає ОСОБА_5 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вказану міру покарання обвинувачений ОСОБА_5 повинен відбувати реально.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
З урахуванням обставин справи початок строку відбування покарання ОСОБА_5 необхідно обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня фактичного його затримання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 395 КПК, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту його фактичного затримання.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- CD-R диск ТМ «VERBATIM» (технічні характеристики: 700MB/80 min, 52х speed), який надійшов 21.11.2022 від УСР в Харківській області ДСР НП України; оригінал медичної картки стаціонарного хворого №717 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення захиснику обвинуваченого та прокурору.
Повідомлення про зміст цього вироку опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» і на офіційному вебсайті Чугуївського міського суду Харківської області.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua