Вирок від 11 листопада 2026 р. у справі №640/15048/18 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №640/15048/18

Суддя: Колесник С. А.

Справа № 640/15048/18

н/п 1-кп/953/366/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарях – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої – ОСОБА_6 ,

обвинувачених – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника – адвоката – ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42017221080000190 від 09.06.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, працюючого інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, не одруженого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, працюючого інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, не одруженого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу голови Національної поліції України №115 о/с від 07.11.2015, призначений на посаду інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу голови Національної поліції України №115 о/с від 07.11.2015 призначений на посаду інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 23 Закон України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Згідно із п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 29 Закону України «Про Національну поліцію» визначеного вимоги до поліцейського заходу.

Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Статтею 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено види поліцейських заходів примусу.

Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Статтею 44 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування фізичної сили.

Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Статтею 45 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування спеціальних засобів.

Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Відповідно до частини першої статті 43 згаданого Закону, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Проте, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , нехтуючи вище зазначеними нормами чинного законодавства, відверто їх ігноруючи, а також нівелюючи основні засади державної служби в Україні, конституційні права та свободи громадян, являючись працівниками правоохоронного органу, будучи наділеними владними повноваженнями, маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, свідомо і цілеспрямовано використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вчинили кримінальне правопорушення в сфері службової діяльності за наступних обставин.

19.05.2017 близько 17.09 год. ОСОБА_7 прибув за викликом до квартири АДРЕСА_3 , де в кімнаті вже знаходився ОСОБА_10 . Разом з ним на виклик прибули поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

В проміжок часу з 17.11 до 18.13 в цей же день ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою примушення ОСОБА_12 до визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в обстановці, яка не становила жодної суспільної небезпеки для поліцейського чи інших осіб, явно перевищуючи свої службові повноваження, за відсутності будь-яких підстав, визначених законом, без попередження про намір застосувати фізичну силу, усвідомлюючи наслідки своїх дій, незаконно застосовували до потерпілого заходи фізичного насильства, штовхнули ОСОБА_12 на підлогу кімнати та, безпідставно, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, порушили встановлений чинним законодавством порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, і умисно нанесли ОСОБА_12 більше трьох ударів правою та лівою рукою в голову, грудну клітину та живіт.

Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_7 завдав ОСОБА_12 фізичного болю, образив його честь та гідність, спричинив йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №4876-ая/17 від 02.08.2017, наступні тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока та у ділянці правої щоки, садна у ділянці грудної клітини (легкі тілесні ушкодження).

Крім того, 19.05.2017 в період з часу з 17.11 год. до 18.13 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 продовжуючи здійснювати незаконні дії щодо ОСОБА_12 , посадили останнього на підлогу кімнати та, утримуючи його у вимушеному та незручному положенні із закинутими назад руками, не дозволяли йому піднятися та залишатися у вертикальному положенні. При цьому будь-яка необхідність у подальшому утриманні ОСОБА_10 саме на підлозі та в такому положенні була відсутня.

У той час як інші особи, які перебували у квартирі, знаходилися на стільцях, ОСОБА_12 , якого працівники поліції позбавили можливості вільно змінити положення тіла та піднятися, утримувався на підлозі із закинутими назад руками.

Перебуваючи у такому вимушеному та принизливому положенні, ОСОБА_12 намагався підвестися, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не дозволяли йому цього зробити. При цьому працівники поліції продовжували ставити ОСОБА_12 запитання щодо обставин події та вимагали від нього відповідей, фактично здійснюючи його допит у той час, коли він перебував у підпорядкованому та фізично залежному від них становищі.

Зазначений спосіб поводження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із ОСОБА_12 не був необхідним для виконання завдань із затримання особи та забезпечення її безпеки, а полягав у демонстративному приниженні його як людини, оскільки ОСОБА_12 , на відміну від інших присутніх осіб, був змушений перебувати на підлозі у незручному та вимушеному положенні, не маючи можливості самостійно підвестися та змінити положення тіла. У сукупності з нанесенням йому ударів такі дії спричинили ОСОБА_12 фізичний біль, моральні та психологічні страждання та принизили його честь і особисту гідність. До того ж не зважаючи на те, що патрульні поліцейські позбавлені права здійснювати допит особи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом усього часу спілкування з ОСОБА_12 ставили йому одне й те саме питання, що він робить у вказаній квартирі, при цьому нав`язуючи йому свій варіант відповіді, а саме, що він прийшов до цього помешкання скоїти злочин майнового характеру. ОСОБА_12 повідомляв, що прийшов до знайомого, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполягали на тому, що якщо ОСОБА_12 не хотів вчиняти злочин майнового характеру, то його будуть підозрювати у скоєнні злочину проти статевої свободи неповнолітнього. Тим самим подавляючи опір ОСОБА_12 та схиляючи його до надання викриваючих показів у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_8 19.05.2017 близько 17.09 год. прибув за викликом до квартири АДРЕСА_3 , де в кімнаті вже знаходився ОСОБА_12 . Разом з ним на виклик прибули поліцейські ОСОБА_7 і ОСОБА_11 .

В проміжок часу з 17.11 год. до 18.13 год. в цей же день ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 з метою примушення ОСОБА_10 до визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в обстановці, яка не становила жодної суспільної небезпеки для поліцейського чи інших осіб, явно перевищуючи свої службові повноваження, за відсутності будь-яких підстав, визначених законом, без попередження про намір застосувати фізичну силу, усвідомлюючи наслідки своїх дій, незаконно застосовував до потерпілого заходи фізичного насильства, штовхнув ОСОБА_12 на підлогу кімнати та, безпідставно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, порушив встановлений чинним законодавством порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, і умисно наніс ОСОБА_12 більше трьох ударів правою та лівою рукою в голову, грудну клітину та живіт.

Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_8 завдав ОСОБА_12 фізичного болю, образив його честь та гідність, спричинив йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №4876-ая/17 від 02.08.2017, наступні тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока та у ділянці правої щоки, садна у ділянці грудної клітини (легкі тілесні ушкодження).

Крім того, 19.05.2017 в період з часу з 17.11 год. до 18.13 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 продовжуючи здійснювати незаконні дії щодо ОСОБА_10 , посадили останнього на підлогу кімнати та, утримуючи його у вимушеному та незручному положенні із закинутими назад руками, не дозволяли йому піднятися та залишатися у вертикальному положенні. При цьому будь-яка необхідність у подальшому утриманні ОСОБА_10 саме на підлозі та в такому положенні була відсутня.

У той час як інші особи, які перебували у квартирі, знаходилися на стільцях, ОСОБА_10 , якого працівники поліції позбавили можливості вільно змінити положення тіла та піднятися, утримувався на підлозі із закинутими назад руками.

Перебуваючи у такому вимушеному та принизливому положенні, ОСОБА_10 намагався підвестися, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не дозволяли йому цього зробити. При цьому працівники поліції продовжували ставити ОСОБА_12 запитання щодо обставин події та вимагали від нього відповідей, фактично здійснюючи його допит у той час, коли він перебував у підпорядкованому та фізично залежному від них становищі.

Зазначений спосіб поводження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із ОСОБА_12 не був необхідним для виконання завдань із затримання особи та забезпечення її безпеки, а полягав у демонстративному приниженні його як людини, оскільки ОСОБА_12 , на відміну від інших присутніх осіб, був змушений перебувати на підлозі у незручному та вимушеному положенні, не маючи можливості самостійно підвестися та змінити положення тіла. У сукупності з нанесенням йому ударів такі дії спричинили ОСОБА_12 фізичний біль, моральні та психологічні страждання та принизили його честь і особисту гідність.

До того ж не зважаючи на те, що патрульні поліцейські позбавлені права здійснювати допит особи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом усього часу спілкування з ОСОБА_12 ставили йому одне й те саме питання, що він робить у вказаній квартирі, при цьому нав`язуючи йому свій варіант відповіді, а саме, що він прийшов до цього помешкання скоїти злочин майнового характеру. ОСОБА_12 повідомляв, що прийшов до знайомого, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполягали на тому, що якщо ОСОБА_12 не хотів вчиняти злочин майнового характеру, то його будуть підозрювати у скоєнні злочину проти статевої свободи неповнолітнього. Тим самим подавляючи опір ОСОБА_12 та схиляючи його до надання викриваючих показів у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 в обсязі висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України винним себе не визнав та пояснив наступне.

З 2015 року він працює інспектором патрульної поліції в Управлінні патрульної поліції в Харківській області. 19 травня 2017 року перебував на службі у складі екіпажу патрульної поліції № 206 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , здійснюючи патрулювання території Київського району м. Харкова. Приблизно о 17:00 год. на службовий планшет надійшло повідомлення про перебування підозрілої особи за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до інформації, зазначеної у повідомленні, невідомий чоловік проник до сусідської квартири, де вчиняв незрозумілі дії, а на прохання залишити помешкання поводився неадекватно, у зв`язку з чим сусіди викликали працівників поліції.

Прибувши за вказаною адресою, екіпаж побачив біля квартири значну кількість людей, зокрема, сусідів, які зібралися на сходовому майданчику. Квартира знаходилася на першому поверсі двоповерхового будинку, з правого боку від входу. Двері квартири були відчинені, тому працівники поліції разом із сусідами зайшли всередину, де побачили малолітнього хлопчика, який сидів на дивані та дивився телевізор, а також невідомого чоловіка, яким, як з`ясувалося, був ОСОБА_12 . На момент прибуття працівників поліції останній перебував поблизу виходу з квартири, фактично у проході, та намагався залишити приміщення, однак поліцейські не дозволили йому цього зробити, з метою з`ясування обставин його перебування у чужому помешканні. Зазначив, що працівники поліції намагалися встановити особу чоловіка, дізнатися його ім`я та причини перебування у квартирі, однак останній ухилявся від відповідей, поводився дивно, тримав праву руку в штанях у ділянці паху, а ліву - у кишені. На неодноразові прохання вийняти руки не реагував та продовжував намагатися вийти з квартири. Під час спілкування з дитиною та сусідами було встановлено, що ніхто з них зазначеного чоловіка не знав. У зв`язку з цим у працівників поліції виникло припущення, що невідомий чоловік міг проникнути до квартири з метою вчинення протиправних дій стосовно малолітньої дитини або заволодіння майном. Тому було прийнято рішення викликати слідчо-оперативну групу для встановлення всіх обставин події. При цьому, дитину попросили перейти з кімнати до іншої частини квартири, а працівники патрульної поліції залишилися на місці події до прибуття слідчо-оперативної групи. Пояснив, що ОСОБА_12 мав неохайний вигляд, його одяг був забруднений землею та глиною, він здійснював прискорені рухи, мав посмикування тіла, скляні очі та незв`язне мовлення, у зв`язку з чим складав враження особи, яка перебуває під впливом наркотичних або психотропних речовин. Крім того, ОСОБА_12 постійно пересувався квартирою, намагався кудись піти, встати або залишити приміщення, а також залізти ногами на ліжко. У зв`язку з такою поведінкою, з метою забезпечення безпеки самого ОСОБА_12 та присутніх осіб, йому запропонували сісти на підлогу, проти чого він не заперечував. Надалі ОСОБА_12 перебував на підлозі, однак періодично намагався підвестися та піти. Під час спілкування на запитання, чи бажає він щось повідомити, ОСОБА_12 відповідав ствердно, проте на конкретні запитання щодо обставин його перебування у квартирі відповідей не надавав. При цьому, жодного психологічного тиску на потерпілого не здійснювалося, спілкувалися з ним ввічливо та коректно. Під час подальшого допиту ОСОБА_12 сам зазначав про перебування під впливом препарату «Неогабін», що пояснювало його незвичайну поведінку під час зазначених подій. Крім того, пояснив, що на момент прибуття екіпажу ОСОБА_12 вже мав почервоніле обличчя, припухлості та мішки під очима, а його зовнішній вигляд нагадував людину, яка тривалий час зловживала алкогольними напоями. Зазначив, що у квартирі було дуже душно, оскільки приміщення було невеликим, у ньому перебувала значна кількість людей, а перед цим пройшла сильна злива. Сусіди періодично заходили до квартири, а згодом прибула її власниця. Вказав, що протягом усього часу перебування працівників патрульної поліції на місці події ОСОБА_12 жодних тілесних ушкоджень не завдавали. Водночас не заперечував, що могли притримувати останнього за плече, пояснюючи такі дії необхідністю обмеження його пересування та забезпечення безпеки. Зазначив, що потерпілий висловлював невдоволення з приводу того, що його тримали за плече, однак скарг щодо застосування до нього фізичного насильства, погроз або заподіяння тілесних ушкоджень не висловлював. Чи скаржився ОСОБА_12 на стан здоров`я не пам`ятає. Щодо застосування заходів фізичного впливу пояснив, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські за наявності визначених законом підстав мають право застосовувати фізичну силу, прийоми боротьби, спеціальні засоби, зокрема гумові кийки та газові балончики. Проте в цьому випадку жодних зазначених заходів до ОСОБА_12 не застосовували, оскільки об`єктивної необхідності в цьому не було. Єдиними діями, спрямованими на обмеження його пересування, було притримування за плече та пропозиція сісти на підлогу. Однак, не вважав такі дії незаконним фізичним або психологічним впливом, оскільки, вони були спрямовані виключно на забезпечення безпеки присутніх осіб та самого потерпілого. Категорично заперечив нанесення ОСОБА_12 ударів руками, ногами чи будь-якими іншими предметами, зокрема за обставин, викладених в обвинувальному акті. Стосовно використання нагрудних відеокамер пояснив, що у 2017 році працівники патрульної поліції користувалися відеокамерами перших моделей, які видавалися приблизно з 2015 року та мали обмежений ресурс акумулятора, що забезпечував близько двох годин безперервної роботи. При цьому камери нерідко видавалися працівникам поліції з частково розрядженими акумуляторами, у зв`язку з чим їх використовували залежно від конкретної ситуації та необхідності здійснення відеофіксації. Зазначив, що на той час не існувало встановленого порядку, який би зобов`язував усіх працівників екіпажу здійснювати безперервну відеозйомку протягом усієї зміни. Посилаючись на положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», зазначив, що працівники поліції мали право використовувати технічні засоби відеофіксації, самостійно визначаючи необхідність їх застосування залежно від обставин. Пояснив, що під час прибуття на виклик, коли особа поводилася неадекватно, відеокамери вмикалися з метою фіксації відповідних подій, однак у подальшому, під час тривалого очікування слідчо-оперативної групи, коли нічого надзвичайного не відбувалося, а потерпілий не виявляв агресії, потреби у безперервній відеофіксації, на його думку, не було. Також вказав, що точної кількості нагрудних відеокамер, які перебували у працівників екіпажу того дня, не пам`ятає, однак припустив, що камери могли бути у всіх трьох поліцейських та всі вони вмикалися. Водночас пояснив, що у 2017 році траплялися випадки, коли нагрудних відеокамер не вистачало на всіх членів екіпажу, проте щонайменше один із працівників мав бути забезпечений таким технічним засобом. Наголосив, що на час отримання виклику було близько 17:00, робоча зміна наближалася до завершення, а тому екіпаж повинен був насамперед оперативно відреагувати на повідомлення, а не повертатися для заміни розряджених відеокамер. При цьому, звернув увагу, що на теперішній час порядок використання нагрудних відеокамер змінився, оскільки застарілі моделі були замінені новими, які забезпечують тривалішу роботу, а вимоги щодо здійснення відеофіксації стали суворішими. Щодо подальшого розвитку подій пояснив, що слідчо-оперативну групу очікували приблизно дві години, протягом яких працівники патрульної поліції забезпечували охорону місця події, спостерігали за поведінкою ОСОБА_12 , а також опитували сусідів та інших присутніх осіб для встановлення обставин події. Після прибуття слідчо-оперативної групи у складі слідчої, експерта-криміналіста та водія розпочалося проведення відповідних слідчих дій, зокрема огляду квартири та речей, які знаходилися при потерпілому. Зазначив, що ОСОБА_12 неохоче виконував прохання працівників поліції дістати речі з кишень, а на запитання слідчої та експерта належним чином не відповідав. Після прибуття слідчо-оперативної групи відповідальність за проведення подальших процесуальних дій перейшла до її працівників, а патрульні поліцейські фактично виконували допоміжні функції. При цьому, екіпаж не залишив місце події відразу, оскільки працівники слідчо-оперативної групи попросили їх допомогти з опитуванням свідків та заявників, щоб прискорити проведення необхідних дій. Також зазначив, що після завершення огляду місця події прибув оперативний працівник Київського районного відділу поліції на автомобілі марки «Жигулі», якого раніше особисто не знав та бачив уперше, однак працівники слідчо-оперативної групи були з ним знайомі, та саме цьому працівнику було передано ОСОБА_12 для подальшого доставлення до відділу поліції. Оперативний працівник посадив потерпілого до автомобіля, після чого застосував до нього кайданки, зафіксувавши їх позаду сидіння. Куди саме та з якою метою оперативний працівник повіз ОСОБА_12 йому невідомо, оскільки подальше переміщення останнього не входило до компетенції екіпажу патрульної поліції. Зазначив, що потерпілий залишив місце події у тому самому зовнішньому стані, в якому перебував на момент прибуття патрульних поліцейських, та не висловлював скарг на заподіяння йому тілесних ушкоджень. Також, під час спілкування зі слідчою та оперативним працівником ОСОБА_12 також не повідомляв про застосування до нього фізичного насильства, а на запитання щодо необхідності надання медичної допомоги відповів, що такої допомоги не потребує. При цьому, зазначив, що якби слідча виявила у потерпілого тілесні ушкодження, які потребували медичного втручання, вона мала б викликати швидку медичну допомогу. Після передачі ОСОБА_12 оперативному працівнику всі учасники залишили місце події. Слідчо-оперативна група поїхала на інший виклик, а екіпаж патрульної поліції доставив відповідний рапорт до відділу поліції та направився для завершення робочої зміни. Також, пояснив, що того дня його зміна розпочалася приблизно о 07:00 год. та мала закінчитися близько 18:00, однак через тривале перебування на виклику він разом із напарниками завершив службу значно пізніше, зокрема службову зброю здавали приблизно о 21:00 год. Як зазначив, відповідно до відомостей журналу обліку доставлених осіб, ОСОБА_12 було доставлено до відділу поліції приблизно о 23:00 год., коли він та його напарники вже перебували вдома. Де саме перебував потерпілий протягом часу між залишенням місця події та доставленням до відділу поліції, а також куди його возив оперативний працівник, йому невідомо. Крім того, зазначив, що наступного разу побачив ОСОБА_12 вже під час судового розгляду кримінального провадження. У подальшому під час виконання службових обов`язків неодноразово зустрічав останнього на території району патрулювання, при цьому, ОСОБА_12 перебував у стані, який він сприймав як наркотичне сп`яніння, та під час таких зустрічей його не впізнавав і не згадував обставин подій 19 травня 2017 року. Також повідомив, що стосовно нього за фактом зазначених подій проводилася службова перевірка, за результатами якої будь-яких порушень службової дисципліни чи вимог законодавства у його діях встановлено не було. При цьому, категорично заперечив свою причетність до заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, наголосивши, що жодних ударів, зазначених в обвинувальному акті, потерпілому не завдавав. Стверджував, що під час перебування екіпажу патрульної поліції у квартирі всі дії працівників були спрямовані виключно на встановлення обставин проникнення сторонньої особи до житла, забезпечення безпеки малолітньої дитини та інших присутніх осіб, а також передачу відповідної інформації слідчо-оперативній групі. Наполягав на тому, що ОСОБА_12 було передано оперативному працівнику поліції у тому самому фізичному стані, в якому його виявили після прибуття на виклик, а обставини подальшого перебування потерпілого та можливого виникнення у нього тілесних ушкоджень йому невідомі.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 в обсязі висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України винним себе не визнав та пояснив, що працює інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області. 19 травня 2017 року під час виконання службових обов`язків у складі екіпажу патрульної поліції разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 отримав виклик щодо перебування невідомої особи у квартирі. Повідомлення до поліції надійшло від сусіда, який помітив у квартирі чоловіка, якого раніше не знав. Прибувши за вказаною адресою, виявили у квартирі невідомого чоловіка, яким, як з`ясувалося, був ОСОБА_12 , а також сусіда, який перебував разом із ним. Зазначив, що почали з`ясовувати особу чоловіка та причини його перебування у помешканні, зокрема намагалися встановити, чи був він знайомий із власницею квартири або жінкою, яка її орендувала. Водночас ОСОБА_12 поводив себе неадекватно, мав «скляний погляд», дивився ніби крізь співрозмовників, його поведінка не відповідала обстановці, а також він декілька разів намагався залишити квартиру. До прибуття орендарки квартири сусід постійно перебував у приміщенні разом із працівниками поліції та ОСОБА_12 . У подальшому до квартири прибула жінка, яка її орендувала, та після перевірки належних їй речей повідомила про зникнення певного майна. У зв`язку з виникненням підозри щодо можливого вчинення кримінального правопорушення працівники патрульної поліції, відповідно до встановленого порядку реагування на такі повідомлення, викликали слідчо-оперативну групу. Після прибуття останньої було проведено огляд місця події, під час якого у ОСОБА_12 виявлено та вилучено золоті сережки й мобільний телефон, які належали жінці, що орендувала квартиру. Зазначив, що після прибуття слідчо-оперативної групи вони залишилися на місці події на прохання її співробітників для надання необхідної допомоги у проведенні відповідних дій. Стосовно поведінки та стану ОСОБА_12 пояснив, що останній перебував у неадекватному стані, який, на його думку, був зумовлений впливом наркотичних речовин. При цьому, наголосив, що працівники патрульної поліції не проводили допиту ОСОБА_12 , оскільки здійснення такої процесуальної дії не належало до їхніх повноважень. Вони лише ставили йому запитання з метою встановлення особи та з`ясування причин перебування у чужому помешканні. Зокрема, після того як сусід повідомив, що не знає зазначеного чоловіка, працівники поліції намагалися отримати від ОСОБА_12 пояснення щодо обставин його появи у квартирі. Також, зазначив, що помешкання складалося з двох кімнат та кухні, було невеликим за площею, а через значну кількість присутніх осіб у приміщенні було душно. Пояснив, що зазначені події відбувалися у травні, а тому температура повітря в квартирі була досить високою. На його думку, саме цим пояснювалося почервоніння обличчя ОСОБА_12 , яке він спостерігав під час перебування на місці події. Водночас категорично заперечив наявність у потерпілого будь-яких тілесних ушкоджень на момент прибуття екіпажу патрульної поліції та подальшої передачі його працівникам слідчо-оперативної групи. Так, протягом усього часу перебування у квартирі, окрім ОСОБА_12 , постійно знаходилася щонайменше ще одна стороння особа, а тому вони як працівники поліції не залишалися з потерпілим наодинці. Крім того, пояснив, що відповідно до встановленого порядку у разі виявлення у затриманої особи тілесних ушкоджень працівники слідчо-оперативної групи повинні були зафіксувати зазначені обставини у відповідному рапорті, зокрема відобразити факт прийняття особи з тілесними ушкодженнями. Водночас, за його словами, якщо тілесні ушкодження відсутні, необхідності у складанні такого рапорту немає. У зв`язку з цим обвинувачений зазначив, що якби на момент прибуття слідчо-оперативної групи у ОСОБА_12 були наявні тілесні ушкодження, слідча мала б їх зафіксувати у відповідних службових документах. Наголосив, що під час передачі потерпілого працівникам слідчо-оперативної групи будь-яких тілесних ушкоджень у нього не спостерігав, а обставини його подальшого перебування та можливого отримання ушкоджень йому невідомі. Стосовно використання нагрудних відеокамер обвинувачений пояснив, що на момент зазначених подій во використовували відеокамери старих моделей, тривалість безперервної роботи яких становила приблизно дві години. У зв`язку з обмеженим ресурсом акумуляторів відеокамери періодично вмикалися та вимикалися залежно від обставин і необхідності фіксації певних подій, щоб забезпечити наявність хоча б частини відеозаписів службових дій. При цьому ОСОБА_8 не пам`ятає, у кого саме з членів екіпажу працювали нагрудні відеокамери під час перебування у квартирі. Зазначив, що будь-якого встановленого порядку почергового увімкнення відеокамер не існувало, а рішення про їх використання кожен працівник поліції приймав самостійно залежно від конкретної ситуації. Також наголосив, що жодної попередньої домовленості між членами екіпажу щодо почергового вимкнення або увімкнення нагрудних відеокамер не було. Відповідаючи на запитання щодо можливого застосування фізичного або психологічного насильства до ОСОБА_12 , обвинувачений категорично заперечив такі обставини. Пояснив, що під час спілкування з потерпілим працівники поліції поводилися делікатно та коректно, не висловлювали на його адресу образ, не принижували його честі й гідності, не чинили психологічного тиску та не завдавали фізичного болю. Особисто він не застосовував до ОСОБА_12 фізичної сили, не штовхав його, не завдавав ударів руками чи ногами, не вчиняв інших насильницьких дій та не виходив за межі наданих йому службових повноважень. Додав, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_12 не вчиняв, тілесних ушкоджень йому не завдавав та його честі й гідності не принижував. Стверджував, що дії працівників патрульної поліції були спрямовані виключно на встановлення особи невідомого чоловіка, з`ясування обставин його перебування у квартирі та забезпечення належного реагування на повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення. При цьому зазначив, що на момент прибуття слідчо-оперативної групи ОСОБА_12 не мав видимих тілесних ушкоджень, окрім почервоніння обличчя, а про подальші обставини його перебування після завершення подій у квартирі йому нічого не відомо.

За показаннями потерпілого ОСОБА_12 , даними ним в судовому засіданні 28.09.2021 та, у зв`язку зі смертю потерпілого, прослуханими в судовому засіданні 10.06.2025, 19 травня 2017 він був біля будинку по АДРЕСА_4 , перебував у стані наркотичного сп`яніння. Зайшов до під`їзду, шукав дівчину на ім`я ОСОБА_13 (яку ОСОБА_13 та з якою метою повідомити не міг, зазначив що був трохи неадекватним). На першому поверсі була відчинена квартира, він до неї зайшов, одразу за ним зайшов хлопець почав казати, щоб він покинув квартиру. Коли він вже виходив з квартири приїхали поліцейські, це були обвинувачені. Вони його завели до квартири, поклали на підлогу на живіт, ОСОБА_7 сів на нього зверху, а ОСОБА_8 бив кулаком правої руки у голову - в ділянку правого та лівого ока, в щелепу. ОСОБА_7 в цей час викручував йому руки. Потім приїхала слідча та оперативний співробітник і його відвезли до райвідділу поліції. Ударів було десь близько 30-50, всі удари були в ділянку голови, тривали на протязі 30 хв. Діяли обвинувачені спільно. Чи били його долонею по голові пригадати не зміг.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю ОСОБА_12 , який помер у 2023 році від інфаркту, у зв`язку з чим вона бере участь у цьому кримінальному провадженні в процесуальному статусі потерпілої. Обвинувачені їй відомі у зв`язку з їх участю у попередньому судовому розгляді цього кримінального провадження. З приводу подій 2017 року зазначила, що її син проживав окремо від неї разом із цивільною дружиною за адресою: АДРЕСА_5 , однак іноді залишався ночувати у неї. Одного разу син зателефонував їй та повідомив, що загубив ключі від квартири, у зв`язку з чим попросив принести йому запасні ключі. Проте, коли вона прийшла до квартири, сина там не було, після чого вона почала його шукати. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_12 забрали працівники поліції біля під`їзду будинку та доставили до Київського відділу поліції м. Харкова, тоді як вона спочатку розшукувала його у ОСОБА_14 (кол. Московському) районі міста. Наступного дня вона прибула до Київського відділу поліції, намагаючись поспілкуватися з сином, однак її до нього не допустили. За її словами, після перебування у Київському відділі поліції поліції син вийшов звідти та, маючи, як вона вказує, травмовану голову, заблукав серед гуртожитків і потрапив до квартири, де перебував малолітній хлопчик на прізвище ОСОБА_15 . Зазначила, що затримання сина було пов`язане з підозрою працівників поліції у вчиненні ним крадіжки золотих сережок. У подальшому ОСОБА_12 проходив лікування у медичному закладі м. Дніпра, після чого, приблизно через два місяці його було направлено до ізолятора тимчасового тримання. Пояснила, що після повернення додому син повідомив їй про застосування до нього фізичного насильства, однак особисто тілесних ушкоджень на його тілі вона не бачила. При цьому, зазначила, що побачила сина приблизно через два місяці під час судового засідання, де він розповів їй, що його обвинувачують у крадіжці золотих сережок та примушували зізнатися у вчиненні цього кримінального правопорушення. Також син повідомляв, що його побили особи, які вважали, що він викрав золоті сережки. За словами потерпілої, ОСОБА_12 розповідав, що йому завдавали удари кирзовими чоботами по всьому тілу, внаслідок чого він мав тілесні ушкодження на обличчі та інших частинах тіла. Водночас конкретного характеру, локалізації та ступеня тяжкості отриманих ушкоджень син їй не описував. Також не повідомляв, у якому саме місці йому завдавали удари, а про обставини та місце ймовірного побиття вона дізналася під час попереднього судового розгляду кримінального провадження. Імен та прізвищ осіб, які, за словами сина, застосовували до нього фізичне насильство, вона особисто не знала, а прізвища обвинувачених стали їй відомі лише у зв`язку з участю в попередньому судовому розгляді. При цьому, син не повідомляв їй, чи були зазначені особи одягнені у форменний або цивільний одяг, а також чи містив їхній одяг будь-які розпізнавальні знаки або написи. Крім того, зазначила, що її син не мав наркотичної залежності, проходив військову службу в Національній гвардії України у АДРЕСА_6 , а після демобілізації у 2023 році працював на розбиранні завалів. Підтвердила, що ОСОБА_12 раніше один раз перебував у місцях позбавлення волі. Водночас заперечила наявність у нього спроб самогубства до проходження військової служби. Пояснила, що у січні 2022 року проживала за адресою: АДРЕСА_7 , однак про виклик працівників поліції у зв`язку з нібито спробою самогубства її сина їй нічого не відомо. Також зазначила, що ОСОБА_16 не знає та будь-якими відомостями щодо неї не володіє. Стосовно попереднього судового розгляду повідомила, що ОСОБА_12 спочатку брав участь у судових засіданнях, однак у подальшому перестав з`являтися до суду через необхідність працювати. Про те, чи відмовлявся він від участі у судових засіданнях, їй невідомо. Також не змогла пояснити причин подання сином касаційних скарг. Так, безпосереднім очевидцем обставин затримання ОСОБА_12 , застосування до нього фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень вона не була, а відомості щодо зазначених обставин отримала переважно зі слів свого сина, а також під час попереднього судового розгляду кримінального провадження. Разом з цим, цивільний позов не заявляла.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які колегія суддів вважає належними та допустимими, а саме:

- Витягом з ЄРДР № 42017221080000190 відповідно до якого 08.06.2017 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст.365 ч.2 КК України, Фабула: 20.05.2017 в Київському районному суді м.Харкова, під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_12 , останнім було повідомлено про спричинення йому 19.05.2017 тілесних ушкоджень з боку співробітників поліції під час затримання за адресою: АДРЕСА_8 (т.3 а.с.3);

- рапортом прокурора ОСОБА_17 від 08.06.2016 про необхідність внесення інформації до ЄРДР з Диском, на яких маються відеозаписи портативних нагрудних відеокамер патрульних поліцейських вбачається, що записи зроблені 19.05.2017, їх тривалість з 17:09 год. по 19:39 год. Записи періодично перериваються. Так, із відеозапису вбачається як 19.05.2017 о 17:09 год. ОСОБА_12 ходить по кімнаті, руки сховані в карманах. Поліцейські намагаються в нього з`ясувати його причину перебування у квартирі та не дають покинути приміщення кімнати, на обличчі ОСОБА_18 відсутні будь-які тілесні ушкодження, що вбачається оскільки поліцейський підсвічує в обличчя ліхтариком мобільного телефону, закінчується відео о 17:11 год. Перед зупиненням відео ОСОБА_7 робить рухи рукою в якому тримає мобільний телефон. Наступне відео в той же день розпочинається в 17:26 год. та триває до 17:28 год., на якому вбачається, що ОСОБА_12 сидить на підлозі , ОСОБА_7 його тримає за руку, яка відведена в бік та піднята, задає йому питання. Також на відео ОСОБА_12 звертаючись до поліцейських зазначає, що вони його мучають та що відбили йому голову. Наступне відео за участі ОСОБА_12 розпочинається о 17:46 год., де вбачається, що він сидить на підлозі, руки заведені за спину та поліцейські йому задають питання, щодо мети його перебування у квартирі. В даній розмові ОСОБА_12 зазначає, що йому розбили око, питає навіщо це зробили та хто це зробив. Крім того, ОСОБА_12 відмовляється відповідати на питання поліцейських зазначаючи, що у нього все побите. Останнє відео на якому зафіксований ОСОБА_12 - 19.07.2017 о 19:36 год. (т.3 а.с.4-5,6);

- довідкою про прийняття та реєстрацію заяви від 09.06.2017 (т.3 а.с.6);

- постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017221080000190 від 09.06.2017 (т.3 а.с.7);

- постановою прокурора про визначення підслідності від 09.06.2017 (т.3 а.с.8);

- копією ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20.05.2017 за результатми розгляду клопотання слідчого СВ Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській оласті старшого лейтенанта поліції ОСОБА_19 у кримінальному провадженні №12017220490001678 від 19.05.2017 про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.3 а.с.9-12);

- повідомленням про початок досудового розслідування № 42017221080000190 від 09.06.2017 (т.3 а.с.15);

- листом начальнику Управління патрульної поліції у м. Харкові від 16.06.2017 та матеріали за результатами розгляду листа від 10.07.2017 (т.3 а.с.16,17-24);

- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій від 20.06.2017 та матеріали відповіді на нього (т.3, а.с.24-101);

- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України від 18.07.2017 та матеріали відповіді на нього та диск огляду місця події від 19.05.2017 (т.3 а.с.101-111а);

- листом головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» від 21.07.2017; Журнал реєстрації амбулаторних хворих – кабінет терапевта з 27.04.2017 по 15.07.2017 (т.3 а.с.114-116);

- запитом начальнику Управління патрульної поліції м. Харкова від 18.07.2017 та матеріалами відповіді на нього (т.3 а.с.125-127);

- постановою про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 від 09.06.2017 (т.3 а.с.128-129);

- консультативним висновком лікаря-спеціаліста КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.Проф.О.І.Мещанінова» від 20.05.2017 №10/7539 відносно пацієнта ОСОБА_12 (т.3 а.с.130);

- постановою про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 від 18.07.2017 (т.3 а.с.134);

- постановою від 12.10.2017 про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 (т.3 а.с.176);

- висновком судово-медичних експертиз №4876-Ая/17 від 02.08.2017р. та №6363-Ая/17 від 12.10.2017р. на момент огляду ОСОБА_12 02.08.2017р. будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів встановлено не було. Згідно наданої медичної документації у гр. ОСОБА_12 мали місце наступні тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока та у ділянці правої щоки; садна у ділянці грудної клітини. Дані ушкодження, враховуючи їх звичайний механізм утворення, утворились від дії тупих твердих предметів, синці – за механізмом удару-стиснення, садна – за механізмом тертя-ковзання. Однак більш детально висловитися про механізм, індивідуальні особливості діючих предметів, від якої кількості травматичних дій та давність отримання вищевказаних тілесних ушкоджень не є можливим у зв`язку з недостатнім описом їх морфологічних особливостей. За ступенем тяжкості гематоми (синці) та садна, виходячи із їх звичайних термінів, викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_12 що викладені в протоколі слідчого експерименту від 12.10.2017р., в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_12 , можливість їх утворення внаслідок падіння потерпілого на площині на рівну поверхню, тобто з висоти власного росту, не виключається (т.3 а.с.137-139, 179-181);

- протоколом від 01.08.2017 огляду документів кримінального провадження №12017220490001678 від 19.05.2017 за підозрою ОСОБА_12 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України (т.3 а.с.141,142-168);

- протоколом огляду від 14.10.2017р., відповідно до якого прокурор оглянув відеозапис портативних нагрудних відеокамер патрульних поліцейських наданих УПП та виклав суть розмов зафіксованих на відео, а також свої коментарі аудіовізуальної обстановки в протоколі (т.3 а.с.194-223);

- протоколом проведення слідчого експерименту з Пазущаном від 12.10.2017, відповідно до якого за даними слідчого експерименту за участі ОСОБА_12 , останній розповів як він потрапив до чужої квартири, двері якої були відчинені та коли хотів її покинути приїхали поліцейські, стали питати, що він тут робить. Потім показав, як його поклали на підлогу на живіт. Один поліцейський сів на нього та тримав його за руки, підіймаючи їх в гору, інший поліцейський наносив йому удари кулаком руки в обличчя - в ділянку лівого та правого ока, вилиці та носа. Удари тривали близько 15-20 хвил. Ударів було 5-7, точніше назвати не зміг (т.3 а.с.172-175);

- ухвалою про обрання запобіжних заходів та про відсторонення від посад відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.3 а.с.182-193);

- витягом із наказу №115 о/с від 07.11.2015 відповідно до якого ОСОБА_7 призначено інспектором Управління патрульної поліції у м.Харкові Департаменту патрульної поліції батальйону №3 роти №2, присвоєне спеціальне звання молодший лейтенант (т.3 а.с.123);

- витягом із наказу №115 о/с від 07.11.2015р. відповідно до якого ОСОБА_8 призначено інспектором Управління патрульної поліції у м.Харкові Департаменту патрульної поліції батальйону № 3 роти № 2, присвоєне спеціальне лейтенант (т.3 а.с.124);

- функціональними обов`язками інспектора Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 (т.3 а.с.117);

- функціональними обов`язками інспектора Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 (т.3 а.с.119);

- функціональними обов`язами інспектора Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_11 (т.3 а.с.121);

- постановою про визнання предметів речовими доказами (т.3 а.с.224);

- копією журналу первинного обстеження осіб, які поміщаються в ізолятор тимчасового тримання №1 ГУ НП в Харківській області, з яких вбачається, що ОСОБА_12 був поміщений в ізолятор 20.05.2017 о 14:45 год., у нього виявлені: гематоми під правим та лівим околом, велика гематома правої щоки, садна в ділянці грудної клітини, підпис та прізвище чергового - ОСОБА_20 (т.3 а.с.35);

- копією журналу обліку доставлених до Київського відділу поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_12 доставлений до відділу поліції 19.05.2017 о 22:00 год. (т.3 а.с.39-44);

- витягом з книги нарядів Київського РВ ГУНП в Харківській області 19.05.2017р. визначена розстановка нарядів, а також основна слідчо-оперативна група, резервна та конвой, до яких включені, в тому числі слідча ОСОБА_21 , експерт ОСОБА_22 (а.с.45-48);

- журналом реєстрації амбулаторних хворих КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої допомоги та невідкладної медицини ім.проф. О.І. Мещанінова» 20.05.2017р., відповідно до якого був оглянутий ОСОБА_12 у якого скарги були відсутні. З копії консультативного висновку КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої допомоги та невідкладної медицини ім.проф. О.І. Мещанінова» від 20.05.2017р. ОСОБА_12 скарг не пред`являв, госпіталізації не потребує, наявний забій м`яких тканин голови, обличчя (т.3 а.с.115-116,130).

Крім того, під час судового розгляду були допитані свідки, які пояснили наступне:

- свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачені йому відомі у зв`язку з проведенням у 2017 році досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом незакінченого замаху на крадіжку, вчиненого ОСОБА_23 . Зазначив, що працює слідчим з 2012 року та особисто здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Безпосередньо на місце події та затримання ОСОБА_23 він не виїжджав. Під час досудового розслідування бачив ОСОБА_23 у зв`язку з проведенням слідчих дій за його участю, однак на теперішній час не пам`ятає його зовнішності, наявності чи відсутності у нього тілесних ушкоджень, а також його стану після затримання. Крім того, не пам`ятає, куди саме було доставлено ОСОБА_23 після затримання, хто був потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні та які конкретно слідчі дії проводилися, зокрема за участю останнього. Водночас зазначив, що ОСОБА_23 запам`ятався йому у зв`язку з проведенням стосовно нього стаціонарної судово-психіатричної експертизи в іншому місті, однак підстав її призначення на даний час він також не пам`ятає. Також повідомив, що стосовно Пазущана у Київському районному суді м. Харкова розглядалося питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами досудового розслідування обвинувальний акт стосовно ОСОБА_23 за ч. 3 ст. 185 КК України було направлено до Київського районного суду м. Харкова для розгляду по суті;

- свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що працює слідчим, однак обвинувачених не пам`ятає. З приводу подій, які мали місце у травні 2017 року, зазначила, що перебувала у складі слідчо-оперативної групи, яка виїжджала на місце події в районі Шишківки у м. Харкові. Прибувши на місце події разом з експертом-криміналістом, побачила чоловіка, прізвище якого не пам`ятає, та малолітнього хлопчика, згодом на місце події прийшла мати останнього. За її словами, чоловік перебував у неадекватному стані, який за зовнішніми ознаками нагадував стан під впливом певних препаратів, оскільки він незрозуміло розмовляв, нечітко відповідав на поставлені запитання, у зв`язку з чим його стан був їй незрозумілий. При цьому зовнішності та точного віку чоловіка не пам`ятає, однак зазначила, що він не був молодим хлопцем. Зі скаргами на наявність тілесних ушкоджень зазначений чоловік до неї не звертався та про їх заподіяння нічого не повідомляв. Під час проведення огляду місця події чоловік добровільно видав золоті сережки, які були вилучені, водночас чи вилучалися будь-які інші речі, свідок не пам`ятає. Огляд місця події проводився за участю експерта-криміналіста та понятих, яких було залучено безпосередньо на місці події. Крім того, на місці перебували працівники патрульної поліції, щонайменше двоє осіб. За результатами проведення слідчої дії нею було складено протокол огляду місця події, після чого вона разом з експертом-криміналістом залишила місце події. Чи перебували на місці події обвинувачені, не пам`ятає. Особисто затримання зазначеного чоловіка в порядку ст. 208 КПК України не здійснювала, протоколу затримання не складала та до ізолятора тимчасового тримання його не доставляла. Хто саме здійснював затримання та складав відповідний протокол, їй невідомо. Також не пам`ятає, з ким залишився чоловік після завершення огляду місця події, припустивши, що він міг залишитися з оперативними працівниками поліції;

- свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що працює черговим інспектором у ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, де проходить службу з 2003 року. Зазначив, що обличчя обвинувачених йому знайомі, однак конкретних обставин подій, які мали місце у 2017 році, не пам`ятає. Також не зміг пригадати, чи перебував він на чергуванні у день затримання потерпілого ОСОБА_23 . Пояснив, що відповідно до встановленого порядку відомості про осіб, доставлених до відділу поліції, зокрема щодо часу їх доставлення та подальшого перебування, вносяться до відповідного журналу обліку працівником, який здійснює чергування у вестибюлі, або особою, яка безпосередньо доставила затриманого до відділу поліції. Водночас обставин доставлення ОСОБА_23 до відділу поліції, зокрема ким, коли та за яких обставин його було доставлено, а також чи мав останній на момент доставлення будь-які тілесні ушкодження, не пам`ятає;

- свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснив, що на теперішній час працює виконуючим обов`язки начальника ізолятора тимчасового тримання у м. Харкові, а у 2017 році працював у цій же установі на посаді старшого інспектора-чергового. Обвинувачених раніше бачив. З приводу обставин подій зазначив, що пам`ятає випадок, коли до ізолятора тимчасового тримання у вечірній час було доставлено затриманого чоловіка, прізвища якого на даний час не пам`ятає. Вказав, що зазначений чоловік поводився неадекватно, протягом значної частини ночі ходив по камері, постійно піднімався, не міг заспокоїтися, у зв`язку з чим свідок неодноразово намагався його заспокоїти, що вдалося зробити лише вночі. Крім того, затриманий обмазав камеру власними фекаліями. З огляду на свій професійний досвід припустив, що така поведінка чоловіка могла свідчити про перебування останнього під впливом наркотичних засобів. Водночас точної дати зазначених подій не пам`ятає. Щодо наявності тілесних ушкоджень у затриманого пояснив, що останній мав тілесні ушкодження у вигляді саден, однак їх точної локалізації та характеру на теперішній час не пам`ятає. При цьому, зазначив, що критичних тілесних ушкоджень у чоловіка не було. Пояснив, що відповідно до встановленого порядку під час доставлення кожної особи до ізолятора тимчасового тримання обов`язково проводиться її поверхневий огляд, для чого особа роздягається, а виявлені тілесні ушкодження фіксуються у журналі первинного медичного огляду із зазначенням їх зовнішніх ознак. Вказав, що працівниками ізолятора не встановлюються характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, а лише описуються візуально виявлені ушкодження. У разі виявлення таких ушкоджень в особи з`ясовуються обставини їх отримання, відбираються відповідні пояснення та призначається службова перевірка, результати якої відображаються у відповідному акті. Також повідомив, що перед доставленням затриманих до ізолятора тимчасового тримання працівники конвою зазвичай доставляють їх до медичного закладу, а саме до лікарні № 4, для проходження медичного огляду. Зазначив, що доставлення затриманих до ізолятора переважно здійснюється конвоєм районного відділу поліції, іноді оперативними працівниками, однак хто саме доставив зазначеного чоловіка, не пам`ятає. Стосовно конкретних обставин доставлення та огляду затриманого чоловіка зазначив, що через сплив значного проміжку часу всіх деталей не пам`ятає. Разом з цим, підтвердив раніше надані ним під час досудового розслідування показання, зокрема щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_23 ;

- свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що 19 травня 2017 року перебувала на службі у складі одного екіпажу патрульної поліції разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначила, що того дня наприкінці робочої зміни їхній екіпаж отримав виклик на вул. Лісопарківську у м. Харкові, однак точну адресу та первісну суть повідомлення не пам`ятає. Прибувши на місце події, від сусідів дізналися, що у квартирі, де перебувала малолітня дитина, знаходиться невідомий чоловік, якого мешканці будинку не знають. Зайшовши до квартири, працівники поліції побачили чоловіка, яким, як з`ясувалося, був ОСОБА_12 , та малолітнього хлопчика, який сидів на дивані. При цьому ОСОБА_12 ходив по квартирі. На запитання працівників поліції хлопчик повідомив, що зазначеного чоловіка не знає, після чого дитину перевели до іншої частини квартири, зокрема на кухню, та передали під нагляд сусідки. Надалі працівники поліції намагалися встановити особу чоловіка та з`ясувати причини його перебування у квартирі. Сусідка тим часом намагалася зв`язатися з матір`ю дитини. За словами свідка, ані сусіди, ані дитина не знали ОСОБА_12 . Стосовно поведінки та зовнішнього вигляду ОСОБА_12 пояснила, що він перебував у дивному, загальмованому стані, мав «скляні очі», постійно ходив по квартирі, тримаючи руки в кишенях штанів, та один раз намагався вийти з квартири до коридору, однак сусіди не дозволили йому цього зробити. При цьому, чоловік не виявляв агресії, ні на кого не кидався, не чинив активного опору та його руки не становили жодної загрози для оточуючих. Вказала, що поведінка ОСОБА_12 нагадувала стан сп`яніння або перебування під впливом невідомих речовин, однак запаху алкоголю від нього вона не відчувала. Також зазначила, що обличчя ОСОБА_12 було червоним, проте пояснила це високою температурою повітря у невеликому та задушливому приміщенні, де перебувала значна кількість людей. За її словами, через спеку обличчя були червоними й в інших присутніх осіб. Будь-яких видимих тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_12 вона не помітила. Під час спілкування з ОСОБА_12 намагалися встановити його анкетні дані та з`ясувати обставини перебування у чужому помешканні, оскільки ці відомості були необхідні для складання відповідного рапорту та передачі інформації до чергової частини. З метою припинення постійного пересування чоловіка квартирою його посадили на підлогу, однак хто саме з працівників поліції запропонував йому сісти чи безпосередньо посадив його, не пам`ятає. Також не пам`ятає, у якому положенні перебували руки ОСОБА_12 та чи тримав хтось його за руки або притискав до підлоги. При цьому наголосила, що поведінка останнього не була агресивною, він не становив небезпеки для присутніх, а тому будь-якої необхідності застосовувати до нього фізичну силу не було. За словами свідка, працівники поліції ставилися до ОСОБА_12 толерантно та намагалися з`ясувати обставини події. Крім того, пояснила, що після встановлення обставин перебування сторонньої особи у квартирі працівники патрульної поліції викликали слідчо-оперативну групу, прибуття якої очікували на місці події, оскільки повинні були передати їй відповідні матеріали та інформацію. Загалом екіпаж перебував у квартирі приблизно півтори-дві години. Упродовж цього часу всі троє працівників патрульної поліції, а саме вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебували разом, ніхто з них, за її словами, не залишав місце події окремо, а після завершення відповідних дій вони також поїхали разом. У квартирі постійно перебували сторонні особи, зокрема сусіди, які знаходилися біля вхідних дверей. Після прибуття слідчо-оперативної групи було проведено відповідні слідчі дії, під час яких у ОСОБА_12 виявили певні речі, можливо мобільний телефон або коштовності, які були вилучені працівниками слідчо-оперативної групи. Точного переліку вилучених речей свідок не пам`ятає. Після передачі інформації та матеріалів слідчо-оперативній групі екіпаж патрульної поліції залишив місце події. Обставин подальшого доставлення ОСОБА_12 до службового автомобіля та його перевезення до відділу поліції не бачила. Щодо використання нагрудних відеокамер пояснила, що пам`ятає наявність претензій стосовно їх вимкнення під час зазначеного виклику. За її словами, це був останній виклик перед завершенням робочої зміни, у зв`язку з чим акумулятори нагрудних відеокамер були розряджені. Зазначила, що, наскільки їй пригадується, працівники екіпажу увімкнули відеокамери під час наближення до місця події, оскільки необхідно було зафіксувати факт перебування сторонньої особи у квартирі. Під час первинного спілкування з ОСОБА_12 відеокамери працювали, однак у подальшому, після розрядження акумуляторів, їх роботу було припинено. Точного часу вимкнення відеокамер не пам`ятає, проте зазначила, що це відбулося під час очікування прибуття слідчо-оперативної групи. Також не змогла достовірно повідомити, скільки саме нагрудних відеокамер було в екіпажі та кому вони належали, однак припустила, що їх було дві. Чи припинили всі відеокамери роботу одночасно, не пам`ятає. Пояснила, що всі члени екіпажу працювали разом із початку зміни та повинні були здійснювати відеофіксацію службових дій. Водночас порядку отримання та здавання відеокамер, строків зберігання відеозаписів не пам`ятає, зазначивши, що патрульні поліцейські не мали безпосереднього доступу до записаних відеоматеріалів. Чи були нагрудні відеокамери у працівників слідчо-оперативної групи, їй невідомо. Щодо можливого застосування фізичного насильства до ОСОБА_12 , категорично заперечила, що хтось із її напарників завдавав останньому ударів у її присутності. Зазначила, що не бачила, щоб ОСОБА_7 або ОСОБА_8 били ОСОБА_12 руками чи ногами, штовхали його або вчиняли інші насильницькі дії. На її переконання, необхідності у застосуванні фізичної сили не було, оскільки ОСОБА_12 не поводився агресивно та не становив загрози для працівників поліції або інших присутніх осіб. Також зазначила, що протягом усього часу перебування у квартирі поруч знаходилися інші люди, зокрема сусіди, а тому, на її думку, нанесення ударів ОСОБА_12 не могло залишитися непоміченим. Наголосила, що під час перебування на місці події жодних ударів або інших насильницьких дій щодо ОСОБА_12 у її присутності не вчинялося, а на момент передачі останнього працівникам слідчо-оперативної групи видимих пошкоджень на його обличчі вона не спостерігала, окрім почервоніння, яке пов`язувала зі спекою у приміщенні. Крім того, повідомила, що після того, як їй стало відомо про притягнення її колишніх напарників до кримінальної відповідальності, вона спілкувалася з прокурором, прізвища якого на теперішній час не пам`ятає. За її словами, під час цієї розмови прокурор зазначив, що всі троє працівників екіпажу не могли одночасно брати участь у побитті ОСОБА_12 , у зв`язку з чим двоє з них будуть обвинуваченими у кримінальному провадженні, а вона може бути притягнута до відповідальності за надання неправдивих показань. Водночас наполягала на достовірності своїх показань та повторно зазначила, що жодних підстав для застосування фізичного насильства до ОСОБА_12 не було, а фактів нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими вона особисто не спостерігала;

- свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні 26.05.2026 пояснив, що у період з 2012 по 2017 рік працював на посаді помічника чергового ізолятора тимчасового тримання № 1 м. Харкова. З приводу обставин доставлення потерпілого ОСОБА_12 до ізолятора тимчасового тримання зазначив, що точних дати та часу його доставлення не пам`ятає, однак відповідно до наявних документів зазначені події відбувалися у 2017 році. Хто саме доставив ОСОБА_12 та звідки, також не пам`ятає, пояснивши, що зазвичай доставлення затриманих осіб до ізолятора тимчасового тримання здійснюється працівниками конвойної служби, при цьому відомості про старшого конвою вносяться до відповідного журналу обліку. Зазначив, що ОСОБА_12 запам`ятався йому через свою неадекватну поведінку після поміщення до камери ізолятора тимчасового тримання. Зокрема, за його словами, після поміщення до камери останній справив природні потреби, після чого почав розмазувати власні фекалії по стінах камери, які він охарактеризував як неадекватні дії. Саме ця обставина найбільше запам`яталася йому з огляду на незвичність такої поведінки. Водночас зазначив, що у подальшому ОСОБА_12 почав поводитися більш-менш адекватно. Чи звертався останній зі скаргами на стан здоров`я та чи викликалася йому медична допомога не пам`ятає. Стосовно зовнішнього вигляду потерпілого пояснив, що, наскільки йому пригадується, той був одягнений у штани та сорочку, однак інших подробиць його зовнішності не пам`ятає. Щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 пояснив, що через значний проміжок часу не може достовірно пригадати, чи були у нього тілесні ушкодження під час доставлення до ізолятора тимчасового тримання, а також їх характер та локалізацію. Разом із тим підтвердив, що під час досудового розслідування надавав показання щодо виявлення тілесних ушкоджень у потерпілого та внесення відповідних відомостей до журналу первинного обстеження осіб, доставлених до ізолятора тимчасового тримання. Пояснив, що відповідно до встановленого порядку всі виявлені у затриманих осіб тілесні ушкодження підлягали обов`язковій фіксації у зазначеному журналі. Зокрема, під час приймання затриманої особи працівники ізолятора проводили її первинний огляд, за результатами якого вносили до журналу відомості про наявні тілесні ушкодження, а також зазначали номер медичної довідки, виданої закладом охорони здоров`я, у якому особа проходила обстеження перед поміщенням до ізолятора. При цьому до журналу переносилися відомості про діагноз, зазначений лікарем у відповідній медичній документації. Крім того, наголосив, що всі затримані особи доставлялися до ізолятора тимчасового тримання виключно після проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я та за наявності відповідної медичної довідки. Без проходження такого огляду та надання медичної документації особи до ізолятора не приймалися. Зазначив, що затримані особи до вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазвичай перебували в ізоляторі протягом двох-трьох днів, однак точного строку перебування ОСОБА_12 не пам`ятає. Також пояснив, що особисто не був очевидцем обставин заподіяння потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень, а під час перебування ОСОБА_12 в ізоляторі тимчасового тримання тілесні ушкодження йому не завдавалися. Інших обставин, пов`язаних із доставленням, перебуванням та станом здоров`я ОСОБА_12 не пам`ятає;

- свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснила, що у період з 2015 по 2019 рік працювала на посаді інспектора-криміналіста, а приблизно з 2020 року обіймає посаду старшого спеціаліста-криміналіста. З приводу обставин подій, які мали місце у травні 2017 року, зазначила, що на той час перебувала на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи, яка отримала повідомлення про перебування у квартирі заявниці невідомого чоловіка, якого підозрювали у вчиненні крадіжки майна. Точної дати події, адреси та місця розташування будинку не пам`ятає, однак зазначила, що подія відбувалася у Київському районі м. Харкова, у двоповерховому будинку. На місце події прибула у денний час разом зі слідчою ОСОБА_21 , працівником кримінального розшуку та водієм службового автомобіля. При цьому до квартири зайшли вона, слідча та працівник кримінального розшуку, тоді як водій залишився в автомобілі. Прибувши на місце події, у квартирі побачила жінку, яка, як вона зрозуміла, була власницею житла, двох працівників патрульної поліції та невідомого чоловіка, яким був ОСОБА_12 . Крім того, під час виходу з квартири помітила у коридорі малолітню дитину. Вказала, що власниця квартири висловлювала обурення з приводу перебування у її помешканні стороннього чоловіка. Від присутніх осіб їй стало відомо, що з квартири зникли певні речі, які згодом були виявлені у зазначеного чоловіка. При цьому, безпосередньо обставин можливого викрадення речей не спостерігала, а відомості про це отримала зі слів осіб, які перебували у квартирі. Після прибуття слідчо-оперативної групи було проведено огляд місця події та відповідні процесуальні дії, під час яких здійснювалася відеофіксація. У проведенні огляду також брали участь поняті. Стосовно зовнішнього вигляду та поведінки ОСОБА_12 пояснила, що на момент її прибуття він перебував у положенні стоячи, мав неохайний вигляд, був одягнений у заношений та брудний одяг, однак конкретних предметів одягу не пам`ятає. Обличчя та руки чоловіка були дуже брудними, а колір його обличчя мав жовтуватий відтінок. За зовнішнім виглядом і поведінкою чоловіка, а також з огляду на наявність запаху алкоголю, припустила, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, зазначила, що його вигляд нагадував людину, яка зловживає алкогольними напоями та тривалий час не дотримується особистої гігієни. Щодо наявності тілесних ушкоджень пояснила, що на обличчі ОСОБА_12 бачила синець під лівим оком, який, на її думку, був давнього походження, оскільки мав жовтувате забарвлення. Також зазначила, що, зі слів сусідів, чоловік раніше падав, у зв`язку з чим припустила, що виявлене ушкодження могло утворитися внаслідок падіння. Водночас безпосереднім очевидцем будь-якого падіння ОСОБА_12 вона не була. Наголосила, що на момент її прибуття до квартири зазначене ушкодження вже було на обличчі чоловіка. Інших виражених тілесних ушкоджень, зокрема червоних гематом або значного почервоніння лівої частини обличчя, вона не спостерігала. Також не помітила синців на руках потерпілого. При цьому зазначила, що температура повітря у квартирі була звичайною, спекотно не було, а обличчя інших присутніх осіб не мали вираженого почервоніння. Щодо поведінки працівників патрульної поліції пояснила, що на момент прибуття слідчо-оперативної групи двоє патрульних поліцейських перебували поруч із ОСОБА_12 та забезпечували безпеку на місці події. Водночас не пам`ятає, у якому саме положенні вони стояли, чи тримали потерпілого за руки та чи перебував він у кайданках. Зазначила, що протягом усього часу її перебування у квартирі ніхто з присутніх працівників поліції не застосовував до ОСОБА_12 фізичного насильства, не завдавав йому ударів, не викручував руки та не ставив на коліна. Будь-яких насильницьких дій щодо потерпілого у її присутності не вчинялося. Також пояснила, що ОСОБА_12 не скаржився їй на погане самопочуття, заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до нього фізичного насильства працівниками поліції. Зазначила, що слідча з`ясовувала у чоловіка, чи застосовувався до нього фізичний вплив, однак скарг із цього приводу не надходило. Чи намагався потерпілий сісти або залишити приміщення, не пам`ятає. Крім того, пояснила, що під час проведення огляду місця події здійснювала відеозйомку, зокрема фіксувала зовнішній вигляд чоловіка та виявлені у нього речі. Зазначила, що відеозйомка проводилася безперервно протягом відповідної слідчої дії, а вказівки щодо початку та завершення відеофіксації надавала слідча. Після завершення необхідних процесуальних дій відеозйомку було припинено. При цьому, наголосила, що як під час здійснення відеофіксації, так і після її завершення у її присутності ніхто не ображав потерпілого та не застосовував до нього фізичної сили. Під час судового засідання свідку було продемонстровано фотознімки ОСОБА_12 , які містяться у матеріалах кримінального провадження. Ознайомившись із ними, вона пояснила, що на момент її прибуття до квартири потерпілий виглядав дещо краще, ніж на представлених фотознімках. Зокрема, зазначила, що ліва частина його обличчя не була червоною, а мала брудний та жовтуватий вигляд, при цьому під лівим оком був синець, який вона сприйняла як давній. За її словами, таких виражених слідів побоїв, які відображені на продемонстрованих фотознімках, під час перебування на місці події у потерпілого не було. Водночас зазначила, що через значний проміжок часу не може достовірно відтворити всі особливості зовнішнього вигляду ОСОБА_12 та для більш точного порівняння їй необхідно переглянути відеозапис огляду місця події. Також повідомила, що працівник кримінального розшуку, який прибув у складі слідчо-оперативної групи, здійснював опитування заявниці та інших осіб, які перебували на місці події. Зокрема, він спілкувався із жінкою безпосередньо у квартирі, а також із сусідами, періодично заходив до квартири та виходив із неї. Скільки саме часу він перебував у приміщенні, не пам`ятає. Чи прибував на місце події працівник поліції Платонов, також не пам`ятає. Після завершення огляду місця події разом зі слідчою та працівником кримінального розшуку залишили квартиру, при цьому працівники патрульної поліції, за її словами, йшли позаду них. Надалі вона сіла до службового автомобіля та разом з іншими членами слідчо-оперативної групи залишила місце події для виїзду на інший виклик. Зазначила, що, усі члени слідчо-оперативної групи поїхали разом одним автомобілем. Водночас не пам`ятає, де саме перебував ОСОБА_12 після завершення огляду, з ким він залишився, а також хто, коли та куди здійснював його подальше доставлення. Крім того, зазначила, що працівники патрульної поліції, які перебували на місці події, не могли вчинити кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_12 , оскільки вважала їх порядними працівниками поліції. Разом із тим зазначила, що її висновки щодо відсутності застосування фізичного насильства ґрунтуються на обставинах, які вона особисто спостерігала під час перебування на місці події, та підтвердила, що у її присутності будь-яких ударів чи інших насильницьких дій стосовно ОСОБА_12 не вчинялося.

Суд враховує вищезазначенні показання свідків, повідомлені ними обставини, які стали відомі свідкам, однак, вважає їх такими, що не узгоджуються з сукупністю досліджених доказів.

Так, відповідно до вимог статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За змістом статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх осіб, зазначених стороною обвинувачення та захисту, а також досліджені всі докази, надані учасниками кримінального провадження.

Належність та допустимість доказів визначаються положеннями статей 85 - 88 КПК України. За приписами цих статей, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, які були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Так, суд визнає здобуті по даному кримінальному провадженню докази належними, допустимими, достатніми і достовірними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Аналізуючи всі дослідженні письмові докази, а також покази свідків, суд дійшов висновку про їх належність та допустимість, і у своїй сукупності докази упевнюють суд у винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними злочину за вищевказаних обставин, та є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує дії кожного з них за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вказує, що винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версії обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що факти, встановлені на підставі допустимих доказів для розумної і безсторонньої людини дають підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на думку суду, було дотримано.

Разом з цим, з огляду на зазначене, суд ставиться критично до показань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , щодо не визнання своєї вини, оскільки вони є суперечливими, спростовуються сукупністю досліджених судом доказами, і спрямовані на спробу обвинуваченого уникнути покарання.

Так, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд оцінює не лише з погляду факту заподіяння потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, а насамперед правомірність застосування працівниками поліції фізичної сили, межі їхніх службових повноважень, характер поводження з потерпілим, спрямованість умислу кожного обвинуваченого та наявність попередньої домовленості між ними.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.12.2018 у справі № 301/2178/13-к, для кваліфікації за ч. 2 ст. 365 КК України не є обов`язковим встановлення наслідків у вигляді істотної шкоди, передбаченої приміткою до ст. 364 КК України. Визначальним є встановлення факту умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі його повноважень та супроводжуються хоча б однією з альтернативних ознак, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України.

Безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують нормальну, законну діяльність правоохоронних органів, здійснення їх працівниками владних повноважень виключно у визначених законодавством межах, а також авторитет державної влади.

Додатковим безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, є охоронювані законом права та свободи людини, зокрема право на повагу до честі та гідності, особисту недоторканність, фізичну і психічну недоторканність, а також право не зазнавати насильства, жорстокого чи такого, що принижує людську гідність, поводження.

Так, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були спрямовані проти зазначених суспільних відносин, оскільки, здійснюючи службові повноваження працівників патрульної поліції, вони застосували до ОСОБА_12 фізичний вплив не з метою припинення протиправних дій чи забезпечення безпеки, а з метою примушування останнього до визнання причетності до кримінального правопорушення.

Таким чином, їхні дії посягали одночасно як на встановлений законом порядок діяльності правоохоронного органу, так і на особисту недоторканність, честь та гідність потерпілого ОСОБА_10 , які перебувають під захистом держави незалежно від наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Разом з тим, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, характеризується вчиненням працівником правоохоронного органу активних умисних дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та супроводжуються насильством або іншими передбаченими цією нормою кваліфікуючими обставинами.

При цьому, під явним перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення працівником правоохоронного органу таких дій, неправомірність яких є очевидною, а вихід за межі наданих повноважень має безсумнівний характер з огляду на нормативно визначену компетенцію відповідної службової особи.

З огляду на положення статей 29, 42, 43, 44 Закону України «Про Національну поліцію», застосування поліцейським фізичної сили є допустимим лише за наявності передбачених законом підстав, з дотриманням вимог необхідності та пропорційності.

Водночас сам факт виконання працівником поліції службових обов`язків, пов`язаних із виявленням кримінального правопорушення або затриманням особи, не надає йому необмеженого права застосовувати фізичне насильство.

Також слід урахувати актуальну позицію ККС ВС у постанові від 07.05.2026 у справі № 754/13191/16-к: застосування поліцейським фізичної сили з утворенням легких тілесних ушкоджень саме собою не становить перевищення повноважень, якщо примус був законним.

Однак, як вбачається з записів з нагрудних камер відеоспостереження робітників патрульної служби поліції, 19.05.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , застосували до ОСОБА_10 фізичне насильство, яке виразилося у штовханні останнього на підлогу кімнати та завданні ударів руками в ділянки голови, грудної клітини та живота.

Крім того, після застосування фізичного насильства обвинувачені примусово утримували потерпілого на підлозі у вимушеному та незручному положенні із закинутими назад руками, перешкоджаючи його спробам підвестися та самостійно змінити положення тіла.

Зазначені дії здійснювалися в умовах, коли потерпілий перебував під фактичним контролем працівників поліції, а необхідність його подальшого утримання саме в такому положенні не була зумовлена об`єктивними обставинами, які б свідчили про загрозу життю чи здоров`ю поліцейських або інших осіб.

За таких обставин застосування фізичної сили не відповідало вимогам необхідності та пропорційності, оскільки мало характер фізичного примусу і принизливого поводження, що виходило за межі заходів, допустимих для реалізації передбачених законом повноважень поліції.

Суд враховує, що наявність у працівників поліції повноважень на затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, сама по собі не свідчить про правомірність будь-яких способів фізичного впливу на таку особу.

Застосування сили повинно бути обумовлене конкретною необхідністю, зокрема подоланням фізичного опору, припиненням небезпечних дій чи запобіганням заподіянню шкоди.

Натомість за встановлених у цьому провадженні обставин не вбачається наявності таких дій потерпілого ОСОБА_12 , які б об`єктивно вимагали завдання йому численних ударів та подальшого утримання на підлозі в положенні, що спричиняло фізичний дискомфорт і принижувало його гідність.

При цьому, суд звертає увагу, що незаконний характер дій обвинувачених полягав не виключно у спричиненні тілесних ушкоджень, а й у самому способі поводження з потерпілим, зокрема, ОСОБА_12 був змушений залишатися на підлозі із закинутими назад руками, не маючи можливості самостійно підвестися.

Сукупність таких дій свідчить про використання фізичної переваги та владного становища працівників поліції для встановлення фактичного контролю над потерпілим і створення умов його фізичної та психологічної залежності від їхньої волі.

За своїм характером зазначене поводження виходило за межі законних поліцейських заходів, оскільки не мало об`єктивно необхідного зв`язку із забезпеченням затримання, безпеки осіб або припиненням правопорушення.

Вказані обставини у сукупності характеризують об`єктивну сторону кримінального правопорушення як умисне вчинення працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходили за межі наданих їм службових повноважень та супроводжувалися фізичним насильством, болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Разом з цим, відповідно до висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 4876-ая/17 від 02.08.2017 у ОСОБА_10 виявлено гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока, правої щоки, а також садна в ділянці грудної клітини, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження.

Зазначені тілесні ушкодження є об`єктивно зафіксованими наслідками фізичного впливу на потерпілого та мають значення для встановлення характеру і ступеня застосованого до нього насильства.

Однак, суд зауважує, що кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 365 КК України не ставиться у залежність виключно від ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень.

Насильство як ознака об`єктивної сторони охоплює протиправний фізичний вплив на особу, зокрема завдання ударів, побоїв та інші дії, спрямовані на подолання її волі або заподіяння фізичного болю.

Разом із тим, болісний і такий, що ображає особисту гідність потерпілого, характер дій може виявлятися не лише у безпосередньому фізичному впливі, а й у способі поводження з особою, який за конкретних обставин спричиняє фізичні чи моральні страждання, відчуття приниження, безпорадності та залежності від службових осіб.

Тобто, нанесення ОСОБА_12 ударів, примусове утримання його на підлозі, перешкоджання спробам підвестися та одночасне психологічне примушування до надання бажаних для поліцейських пояснень становлять взаємопов`язану сукупність дій, спрямованих на фізичне й психологічне підкорення потерпілого.

Тому, суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення характеризується не лише наслідками у вигляді тілесних ушкоджень, але й протиправним способом застосування фізичного примусу, що супроводжувався приниженням особистої гідності потерпілого.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, є спеціальним - працівник правоохоронного органу, наділений відповідними службовими повноваженнями.

Як убачається з установлених обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на момент події 19.05.2017 проходили службу в органах Національної поліції України, обіймаючи посади інспекторів 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, на які були призначені відповідно до наказу голови Національної поліції України № 115 о/с від 07.11.2015.

Отже, кожен із них був працівником правоохоронного органу, наділеним визначеними законом владними повноваженнями, зокрема щодо виявлення та припинення правопорушень, затримання осіб у встановлених законом випадках і застосування передбачених законом заходів поліцейського примусу.

Відповідно, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є спеціальними суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

При цьому, суд зауважує, що встановлення їхнього службового статусу має істотне значення, оскільки саме перебування на посадах працівників поліції та реалізація наданих державою владних повноважень створили умови, за яких потерпілий був змушений підкорятися їхнім вимогам та перебував у фактично залежному від них становищі.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, характеризується умисною формою вини щодо вчинення дій, які явно виходять за межі службових повноважень.

Так, про умисний характер поведінки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можуть свідчити характер, послідовність, тривалість і спрямованість вчинених ними дій.

Обвинувачені, будучи працівниками патрульної поліції, які пройшли відповідну професійну підготовку, були обізнані з нормативно встановленими підставами та порядком застосування фізичної сили, а також із забороною насильства і принизливого поводження з особами, щодо яких здійснюються поліцейські заходи.

Незважаючи на це, вони застосували до потерпілого фізичний вплив в умовах, коли необхідність завдання ударів, подальшого утримання його у вимушеному положенні та перешкоджання спробам підвестися не була обумовлена обставинами затримання.

При цьому, суд вважає, що зазначені дії не мали характеру випадкового, необережного або одиничного перевищення допустимого рівня фізичного впливу, а становили послідовну поведінку, що супроводжувалася продовженням психологічного тиску на потерпілого.

Отже, умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_8 характеризувався усвідомленням ними фактичного характеру вчинених дій, очевидного виходу за межі наданих службових повноважень і бажанням застосувати до потерпілого незаконний фізичний та психологічний примус.

Разом з цим, відсутність особистих неприязних відносин між обвинуваченими та потерпілим не виключає умисного характеру вчинених дій, оскільки мотивом такого перевищення службових повноважень могло бути прагнення отримати від особи пояснення або визнання її причетності до вчинення кримінального правопорушення.

Щодо кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, передбаченою ч. 2 ст. 28 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому, судовою практикою передбачається, що домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, у формі конклюдентних дій.

Домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо).

При цьому проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає, що декілька осіб, діючи спільно, є безпосередніми виконавцями кримінального правопорушення, суб`єктивна сторона якого охоплюється єдиним умислом. Їхні дії можуть мати різний характер та їхні ролі однакові - вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК України як ознаки об`єктивної сторони конкретного складу кримінального правопорушення. При цьому злочинні наслідки настають у результаті саме сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.

Крім того, суд зазначає, що попередня домовленість між співучасниками може бути досягнута не лише шляхом безпосереднього словесного узгодження дій, а й шляхом конклюдентних дій, тобто певної поведінки, жестів або інших узгоджених дій, які свідчать про наявність спільного умислу на вчинення кримінального правопорушення.

Оцінюючи наявність у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознак вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, суд бере до уваги не лише спільність та послідовність їхніх дій під час застосування фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_10 , а й обставини, які передували таким діям та були зафіксовані засобами відеозапису.

Так, відповідно до протоколу огляду предмета від 14.10.2017, а саме відеозаписів із нагрудних камер працівників патрульної поліції, встановлено, що 19.05.2017 приблизно о 17 год. 08 хв. ОСОБА_7 , здійснивши помах мобільним телефоном, подав ОСОБА_8 сигнал щодо вимкнення нагрудної відеокамери, одночасно сам натиснувши кнопку вимкнення власного відеореєстратора, що зафіксовано на відповідному відеозаписі тривалістю 02 хв. 04 сек.

Наведені обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_7 щодо припинення відеофіксації не були відокремленими від поведінки ОСОБА_8 , оскільки їм передувало подання останньому відповідного сигналу. Така поведінка вказує на свідоме узгодження працівниками поліції питання щодо припинення документування подальших подій.

Крім того, згідно із зазначеним протоколом огляду, на іншому відеозаписі тривалістю 01 хв 43 сек, здійсненому 19.05.2017 приблизно о 17 год. 26 хв., зафіксовано, як ОСОБА_8 дістає нагрудну відеокамеру, ймовірно з кишені, та закріплює її у звичному положенні. Водночас потерпілий ОСОБА_12 перебуває на підлозі, його обличчя спітніле, волосся вологе, на лівій частині обличчя спостерігається почервоніння, а ОСОБА_7 у цей час утримує потерпілого.

На переконання суду, зазначені обставини підлягають оцінці у їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки відображають послідовність поведінки обох обвинувачених: попереднє погодження припинення відеофіксації шляхом подання відповідного сигналу, фактичне переривання документування подій та подальше перебування потерпілого під фізичним контролем працівників поліції.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані дії обвинувачених не були зумовлені необхідністю виконання службових повноважень, а припинення відеофіксації контактів з особою суперечило встановленому порядку використання нагрудних відеокамер, передбаченому пунктами 3.3, 3.5 Інструкції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 № 100 (в редакції на момент вчинення злочину).

Саме по собі порушення порядку використання відеореєстраторів не утворює складу інкримінованого кримінального правопорушення та не є безумовним доказом попередньої змови. Водночас у сукупності з іншими встановленими обставинами воно має істотне доказове значення для з`ясування спрямованості умислу обвинувачених та характеру узгодженості їхньої поведінки.

Зокрема, подання ОСОБА_7 сигналу ОСОБА_8 щодо припинення відеофіксації до початку застосування незаконного насильства, за умови підтвердження такої послідовності подій іншими доказами, свідчить про те, що їхня взаємодія не виникла спонтанно вже під час фізичного впливу на потерпілого, а мала ознаки попереднього погодження.

Подальше спільне застосування фізичного насильства до ОСОБА_12 , його примусове утримання у вимушеному положенні та здійснення психологічного впливу з метою отримання бажаних пояснень дозволяють оцінювати припинення відеофіксації не як ізольований дисциплінарний проступок, а як можливу складову реалізації заздалегідь узгоджених неправомірних дій.

Важливе значення має й та обставина, що на відеозаписі приблизно о 17 год 26 хв ОСОБА_7 продовжує утримувати потерпілого, тоді як ОСОБА_8 здійснює маніпуляції з нагрудною камерою. Така поведінка у взаємозв`язку з попереднім сигналом та іншими дослідженими доказами може свідчити про взаємну обізнаність обвинувачених щодо дій один одного та узгоджений характер їхньої участі у події.

Отже, якщо сукупністю досліджених доказів підтверджено, що до початку незаконного застосування фізичної сили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домовилися не лише про припинення відеофіксації, а й про спільне здійснення неправомірного впливу на потерпілого, а їхні подальші дії були реалізацією такого рішення, наведені обставини підтверджують наявність попередньої змови у розумінні ч. 2 ст. 28 КК України.

За таких обставин суд має підстави для висновку, що погодження дій обвинувачених шляхом подання відповідного сигналу, припинення відеофіксації та подальше спільне виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення становили послідовні етапи реалізації єдиного протиправного умислу, який сформувався до початку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяли саме як співвиконавці кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у розумінні ч. 2 ст. 28 КК України.

Правові підстави вважати, що встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. З цих підстав суд вважає недоведеними та необґрунтованими доводи і вимоги сторони захисту про виправдання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України.

З урахуванням викладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає поза розумним сумнівом доведеними всі елементи, як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону та є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особи винних та обставини, передбачені ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 67 КК України.

Так, вивченням осіб обвинувачених встановлено, що:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, із вищою освітою, має спеціальне звання – старший лейтенант поліції, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно службової характеристики за підписом начальника ВКЗ управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_26 від 09.09.2026, ОСОБА_7 в ОВС - з липня 2016 в органах НП - з листопада 2016 року, в займаній посаді - з липня 2018 року. За час проходження служби старший лейтенант поліції ОСОБА_7 зарекомендував себе, як посередньо підготовлений працівник. ОСОБА_7 посередньо знає нормативно-правову базу, що регламентує діяльність Національної поліції та намагається дотримуватись її вимог. Зазвичай виконує розпорядження, розуміє завдання, що стоять перед поліцією у справі боротьби зі злочинністю та правопорушеннями. Розпочату роботу доводить до завершення. ОСОБА_7 готовий працювати у складних умовах, але не поступаючись особистими інтересами. В повсякденній роботі виявляє принциповість, адекватність в оцінюванні ситуацій, моральну стійкість. У побуті скромний, в стосунках з громадянами ввічливий, коректний та тактовний. ОСОБА_7 фізично розвинутий добре, табельною вогнепальною зброєю володіє також добре, в стройовому відношенні підтягнутий, критику на свою адресу сприймає спокійно. Службою в поліції дорожить. Державною мовою володіє гарно. Державну та службову таємниці зберігати вміє.

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Харкова, громадянин України, із вищою освітою, має спеціальне звання – старший лейтенант поліції, інспектор 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Харкові, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Згідно службової характеристики за підписом начальника ВКЗ управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_26 від 09.09.2026, ОСОБА_8 в органах ОВС - з липня 2015 року, в органах НП - з липня 2015 року, в займаній посаді - з липня 2018 року. За час проходження служби старший лейтенант поліції ОСОБА_8 зарекомендував себе наступним чином: завдання, які стоять перед поліцією у справі боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку розуміє не в повній мірі, до служби відноситься в більшості негативно. Свої функціональні обов?язки виконує не в повному обсязі, потребує додаткового контролю, так як схильний приймати одноосібні рішення не інформуючи про це своїх командирів. ОСОБА_8 не в повній мірі знає нормативно-правову базу яка регламентує діяльність Національної поліції. На зауваження реагує з притаманним йому обуренням і впевненістю у своїй правоті, завжди знаходячи виправдання своїх чисельних недоліків, не визнає й не усуває їх після нагадування. ОСОБА_8 схильний до конфліктів з командирами та колегами. ОСОБА_8 систематично робились зауваження з приводу порядку та організації несення служби та запізнень. Не користується авторитетом та повагою в колективі. Службою у Національній поліції не дорожить.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є осудними, на обліках у психіатра та нарколога не перебувають.

При призначенні обвинуваченим покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, а саме: законність, справедливість, обґрунтованість; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; відомості про осіб обвинувачених, які є громадянами України, раніше не судимі, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, однак, вчинили тяжке кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг – перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, а тому обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особи обвинувачених винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Суд, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, характер і спосіб його вчинення, форму вини, застосування фізичного насильства, використання службового статусу, а також дані про особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Суд також враховує, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були працівниками Управління патрульної поліції у м.Харкові Департаменту патрульної поліції, тобто державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями. Використання ними службового статусу всупереч призначенню наданих їм повноважень, застосування фізичного насильства та незаконне обмеження прав громадян під час вчинення кримінального правопорушення посягають не лише на права потерпілого, а й підривають авторитет правоохоронних органів та довіру до них.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, що є достатнім для виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах.

Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених та обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без відбування реального покарання з випробуванням, а тому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно зі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку, що буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ними в подальшому інших кримінальних правопорушень, з покладенням на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Відповідно до ст.54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 633/195/17, застосування додаткового покарання, передбаченого ст. 54 КК України, є правом, а не обов`язком суду. Необхідною умовою його застосування є вчинення особою тяжкого чи особливо тяжкого злочину та наявність у неї відповідного військового чи спеціального звання на час вчинення кримінального правопорушення.

У даному кримінальному провадженні зазначені формальні умови наявні.

Разом із тим, вирішуючи питання про застосування додаткового покарання, суд виходить із необхідності дотримання принципу індивідуалізації покарання та досягнення його мети, визначеної ст. 50 КК України.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу кожного з обвинувачених, їх службу до вчинення кримінального правопорушення, а також те, що призначене судом основне покарання та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах є достатніми для досягнення мети покарання.

За таких обставин суд не вбачає необхідності у застосуванні до обвинувачених додаткового покарання у виді позбавлення військового звання.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.10.2017 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, строк дії якого закінчився та не продовжувався.

Суд також враховує, що після припинення дії запобіжного заходу обвинувачені належним чином виконували покладені на них процесуальні обов`язки, своєчасно з`являлися до суду, не ухилялися від судового розгляду, не перешкоджали кримінальному провадженню та загалом демонстрували бездоганну процесуальну поведінку. За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: ДВД-диск, 16х «MastAK», 4,7 Gb/120 min, сріблястого кольору з відеозаписами подій 19.05.2017 – залишити в матеріалах кримінального провадження № 42017221080000190.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - в той же строк з моменту вручення копії цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua