Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №728/1843/25
Суддя: Луговець О. А.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 листопада 2026 рокум. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1843/25
Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2330/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
секретар судового засідання Хілик М.О.
учасники справи:
стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,
боржник ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року (суддя – Сороколіт Є.М., місце ухвалення – м. Бахмач) у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Бахмацьким районним судом Чернігівської області у цивільній справі №728/1843/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості; стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані за вказаним виконавчим листом кошти у розмірі 31907,07 грн.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця Палігіна О.П. перебувало виконавче провадження ВП №80070406 з примусового виконання виконавчого листа Бахмацького районного суду Чернігівської області, виданого у цивільній справі №728/1843/25 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ «Факторинг Партнерс». 10.03.2026 у межах даного виконавчого провадження з його рахунку в АТ «ПУМБ» було примусово стягнуто (списано) грошові кошти у загальному розмірі 31907,07 грн. Однак з травня 2024 року по теперішній час заявник є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» примусове стягнення коштів, що складаються з відсотків, комісій та штрафів, нарахованих під час несення ним військової служби, є протиправним та грубо порушує його права і державні гарантії. У зв`язку з цим, вказаний виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, а стягнуті за ним кошти підлягають поверненню.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.
Визнано виконавчий лист, виданий 05.12.2025 Бахмацьким районним судом у справі №728/1843/25 (провадження № 2/728/665/25) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором від 14.01.2022 № 2445400 у розмірі 25568,00 грн, яка складається із основної заборгованості у розмірі 15300,00 грн та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги – 10268,00 грн, а також 2271,48 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору і 2000,00 грн в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою, таким, що не підлягає виконанню у частині нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги у розмірі 10268,00 грн.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 10268,00 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Факторинг Партнерс» просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» грошових коштів – відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги узагальнено зводяться до того, що вказана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.09.2025 по справі №728/1843/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 14.01.2022 №2445400 у розмірі 25568,00 грн, що складається із основної заборгованості у розмірі 15300,00 грн та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги 10268,00 грн, 2271,48 грн судового збору, 2000,00 грн витрат на правничу допомогу, не переглядалося і набрало законної сили, було виконано в ході примусового виконання.
Апелянт вказує, що суд вийшов за межі дискреційних повноважень, фактично переглянувши зазначене остаточне судове рішення в не передбачений ЦПК України спосіб та застосував наслідки ст. 444 ЦПК України без скасування судового рішення у визначеному законом порядку.
Звертає увагу, що місцевим судом не були розглянуті подані 14.09.2026 ТОВ «Факторинг Партнерс» заперечення проти заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
За доводами скаржника, судом також неправильно застосовано ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», оскільки нарахування відсотків за кредитним договором відбулося за два роки до мобілізації боржника.
ОСОБА_1 , будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).
Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У липні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором №2445400 від 14.01.2022 у розмірі 27268,00 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та на правову допомогу в сумі 13000,00 грн (справа №728/1843/25) (а.с. 1-6).
Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.09.2025 даний позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 14.01.2022 №2445400 у розмірі 25568,00 грн, яка складається із основної заборгованості у розмірі 15300,00 грн та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги 10268,00 грн, 2271,48 грн судового збору і 2000,00 грн витрат на правничу допомогу (а.с. 75-81).
За заявами ТОВ «Факторинг Партнерс» від 12.11.2025 (а.с. 86) та від 02.12.2025 (а.с. 90) на виконання зазначеного судового рішення Бахмацьким районним судом Чернігівської області 05.12.2026 було видано відповідний виконавчий лист №728/1843/25 (а.с. 105 зворот-106).
23.01.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №80070406) за виконавчим листом №728/1843/25, виданим 05.12.2025 Бахмацьким районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором від 14.01.2022 №2445400 у розмірі 25568,00 грн, яка складається із основної заборгованості у розмірі 15300,00 грн та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги 10268,00 грн, 2271,48 грн судового збору і 2000,00 грн витрат на правничу допомогу (а.с. 146).
12.03.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (ВП №80070406) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 147).
Із наданої ОСОБА_1 роздруківки вбачається, що 10.03.2026 з його карткового рахунку було списано 31907,07 грн за ВП №80070406 з виконання виконавчого документа за виконавчим листом №728/1843/25, виданим Бахмацьким районним судом Чернігівської області (а.с. 128).
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією довідки форми 5 військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2026 та скріншоту застосунку «Дія» (а.с. 129-131, 136-137).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом положень ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч. 1). Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2). Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом (ч. 4).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що з наданої ОСОБА_1 довідки №891 від 18.08.2026 з військової частини НОМЕР_1 вбачається, що він проходить військову службу з 09.05.2024 по теперішній час, а тому заборгованість у частині нарахованих процентів підпадає під сферу дії п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», норма якого є імперативною, обов`язковою для застосування і не залежать від волі кредитора. У зв`язку з цим, нарахування та стягнення 10268,00 грн процентів на дату відступлення права вимоги за кредитним договором є безпідставними й на підставі ч. 4 ст. 432 ЦПК України вказана сума коштів, безпідставно одержаних стягувачем за виконавчим документом, підлягає поверненню боржнику.
Однак апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Аналіз ст. 432 ЦПК України вказує на те, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2024 року у справі №711/9608/15-ц, від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, 19 січня 2023 року у справі №824/2/22.
Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа від 05.12.2025 у справі №728/1843/25 таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що він з травня 2024 року по теперішній час є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» примусове стягнення коштів, що складаються з відсотків, комісій та штрафів, нарахованих під час несення ним військової служби, є протиправним та грубо порушує його права і державні гарантії.
Апеляційний суд зауважує, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, може бути самостійним процесуальним способом захисту прав боржника, передбаченим ст. 432 ЦПК України. Проте для застосування даного способу захисту повинні існувати відповідні підстави, визначені ч. 2 ст. 432 ЦПК України (матеріально-правові або процесуально-правові).
Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність захисту прав ОСОБА_1 у вказаний спосіб, оскільки боржник фактично піддає сумніву правильність визначеної в заочному судовому рішенні від 25.09.2025 стягнутої з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 25568,00 грн.
Разом з тим, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься й у п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Дана норма Основного Закону також кореспондується з ч. 1 ст. 18 ЦПК України.
У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§40) Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У справі «Глоба проти України» (заява №15729/07, §§26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, §84).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.
Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.
Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
На ці обставини звертає увагу й стягувач у поданих запереченнях, які залишені місцевим судом без жодної правової оцінки, а також у апеляційній скарзі.
Крім того, слушними є й доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У наданих ОСОБА_1 скріншоті з застосунку «Дія» посвідчення учасника бойових дій та довідці форми 5 військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2026 не зазначено періоду перебування боржника на військовій службі за призовом під час мобілізації. Сам ОСОБА_1 у заяві вказує, що є військовослужбовцем ЗСУ з травня 2024 року.
Водночас кредитний договір був укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 14.01.2022 строком на 30 днів із датою повернення до 13.02.2022 та можливістю пролонгації на строк не більше 60 днів.
Отже, на дату укладення та в період строку дії даного кредитного договору відповідач не перебував на військовій службі в лавах ЗСУ під час особливого періоду, у зв`язку з чим на має права на звільнення від сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій у відповідності до норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає (див. постанови Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц, від 14.05.2021 у справі №502/1438/1).
За таких обставин, ОСОБА_1 у заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не було доведено наявності матеріально-правових чи процесуально-правових підстав, з якими приписи ст. 432 ЦПК України пов`язують можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю чи частково.
Натомість суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність у справі обставин та фактів, що підтверджують часткове припинення матеріального обов`язку боржника, які виникли до ухвалення чинного та не оскарженого судового рішення.
За відсутності таких обставин та фактів у місцевого суду не було й правових підстав для стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 10268,00 грн, які були отримані стягувачем на правомірній основі – згідно остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, не переглядалось і підлягало обов`язковому виконанню.
Одночасно апеляційний суд зауважує, що в даному випадку належним способом захисту оспорюваних прав ОСОБА_1 у кредитних правовідносинах є оскарження заочного судового рішення в порядку, передбаченому главою 11 ЦПК України.
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу ч. 1 ст. 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.
Однак доказів звернення ОСОБА_1 про перегляд заочного судового рішення в установленому законом порядку матеріали справи не містять.
Отже, надавши оцінку вищенаведеним обставинам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визначив наявність правових підстав для часткового задоволення вимог заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У зв`язку з цим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» – задовольнити.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року – скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, – відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Головуючий О.А. Луговець
Судді О.Є. Мамонова
Н.В. Шитченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua