Вирок від 11 листопада 2026 р. у справі №522/9024/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №522/9024/25

Суддя: Щербіна А. В.

Номер провадження: 11-кп/813/927/26

Справа № 522/9024/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурор Приморської окружної прокуратури м.Одеси на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 29.05.2025 року у кримінальному провадженні №12025163520000082 від 08.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.308 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст оскаржуваного судового рішення.

Вироком суду першої інстанції, який був ухвалений за наслідками судового розгляду відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.308 КК України та йому призначено покарання: за ч.1 ст.308 КК України у виді позбавлення волі на строк три (3) роки; за ч.2 ст.308 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією всього належного майна, крім житла, та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією всього належного майна, крім житла.

Крім того, на підставі ст.75 КК України обвинуваченого було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два (2) роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Також, вироком скасовано арешт майна, який було накладено в межах кримінального провадження, вирішено долю речових доказів та стягнуто з обвинуваченого процесуальні витрати пов`язані із залученням експерта у сумі 6367,20 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , страждаючи на наркоманію та з 20.02.2023 року проходячи лікування у ТОВ «АДІМЕД» за адресою: м.Одеса, вул.Стовбова, 19-А по програмі замісної підтримуючої терапії, та отримуючи за призначенням лікаря щоденну дозу препарату «Methadoni (0,025)» у кількості 50 мг., який містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, всупереч вимог законодавства України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також щодо порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, з метою отримання надмірної щоденної дози лікарського препарату, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, діючи з прямим умислом, 04.06.2026 року ввів в оману лікаря ТОВ «Медичний центр «ШАНС» за адресою: м.Одеса, пров.Онілової, 8/10, шляхом повідомлення останньому, що не перебуває на програмі замісної підтримуючої терапії в іншій медичній установі такого ж профілю, та отримав за призначенням лікаря по програмі замісної підтримуючої терапії на базі ТОВ «Медичний заклад «Шанс» за адресою: м.Одеса, пров.Онілової, 8/10, препарат «Methadoni», що містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, у кількості 0,025 г. в одній таблетці, з дозуванням 4 таблетки на добу, на 10 днів, тобто заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Крім того, 14.06.2024, 24.06.2024, 04.07.2024, 15.07.2024, 26.07.2024, 06.08.2024, 16.08.2024, 30.08.2024, 13.09.2024, 28.09.2024, 23.10.2024, 21.12.2024, 03.01.2025, 13.01.2025, ОСОБА_6 , продовжуючи проходити лікування у ТОВ «АДІМЕД» за адресою: м.Одеса, вул.Стовбова, 19-А по програмі замісної підтримуючої терапії, всупереч вимог законодавства України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також щодо порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, з метою отримання надмірної щоденної дози лікарського препарату, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, діючи з прямим умислом, повторно, ввів в оману лікаря ТОВ «Медичний центр «ШАНС» та отримав за призначенням лікаря, у кожний з вищевказаних днів, по програмі замісної підтримуючої терапії на базі ТОВ «Медичний заклад «Шанс» за адресою: м.Одеса, пров.Онілової, 8/10, препарат «Methadoni», що містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, у кількості 0,025 г. в одній таблетці, з дозуванням 4 таблетки на добу, на 10 днів, тобто заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства, вчинене повторно.

Крім того, ОСОБА_6 , продовжуючи проходити лікування у ТОВ «АДІМЕД» за адресою: м.Одеса, вул.Стовбова, 19-А по програмі замісної підтримуючої терапії, всупереч вимог законодавства України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також щодо порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, з метою отримання надмірної щоденної дози лікарського препарату, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, продовжуючи отримувати у ТОВ «Медичний центр «ШАНС»» наркотичний лікарський препарат «Methadone (0,025)», що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, 21.12.2024 року діючи з прямим умислом, повторно, ввівши в оману лікаря ТОВ «Медичний центр «НОВЕ ЗДОРОВ?Я ХХІ» за адресою: м.Одеса, вул.Лейтенанта Шмидта, 24, тобто шляхом шахрайства, отримав рецепт лікаря на придбання препарату «Methadoni» по програмі замісної підтримуючої терапії на базі ТОВ «Медичний центр «НОВЕ ЗДОРОВ?Я ХХІ», що містить у собі наркотичний засіб метадон, в кількості 0,025 г. в одній таблетці, з дозуванням 4 таблетки на добу, на 10 днів, та цього ж дня, прийшов до аптеки №2 ТДВ «Інтерхім» за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 12, де на підставі рецепту лікаря отримав 40 таблеток Метадону, 25 мг., тобто заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства, вчинене повторно.

Крім того, 03.01.2025, 13.01.2025, 30.01.2025 року, ОСОБА_6 , продовжуючи проходити лікування у ТОВ «АДІМЕД» по програмі замісної підтримуючої терапії, всупереч вимог законодавства України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також щодо порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, з метою отримання надмірної щоденної дози лікарського препарату, що містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, перебуваючи у ТОВ «Медичний центр «НОВЕ ЗДОРОВ`Я XXI», за адресою: м.Одеса, вул.Лейтенанта Шмидта, 24, діючи з прямим умислом, повторно, шляхом обману, отримав призначення лікаря на видачу препарату «Methadoni», що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, в дозуванні 0,025 г, в одній таблетці, з дозуванням 4 таблетки на добу, на 10 днів, та у вищезазначені дні прийшов до аптеки №2 ТДВ «Інтерхім» за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 12, де на підставі рецептів лікаря, у кожний з вищевказаних днів, отримав 40 таблеток Метадону, 25 мг., тобто заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства, вчинене повторно.

Крім того, 10.02.2025 та 06.03.2025 року, ОСОБА_6 , продовжуючи проходити лікування у ТОВ «АДІМЕД» по програмі замісної підтримуючої терапії, всупереч вимог законодавства України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також щодо порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, з метою отримання надмірної щоденної дози лікарського препарату, що містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, перебуваючи у ТОВ «Медичний центр «НОВЕ ЗДОРОВ`Я XXI», за адресою: м.Одеса, вул.Лейтенанта Шмидта, 24, діючи з прямим умислом, повторно, шляхом обману, отримав призначення лікаря на видачу препарату «Methadoni», що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, в дозуванні 0,025 г, в одній таблетці, з дозуванням 5 таблеток на добу, на 8 днів, та у вищезазначені дні прийшов до аптеки №2 ТДВ «Інтерхім» за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 12, де на підставі рецепту лікаря, у кожний з вищевказаних днів, отримав 40 таблеток Метадону, 25 мг., тобто заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства, вчинене повторно.

ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор на вищевказаний вирок подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зокрема зазначив, що вказаний вирок є незаконним та підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме:

-) санкцією ч.2 ст.308 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Додатковим безальтернативним покаранням передбачено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна. Однак, суд у порушення закону України про кримінальну відповідальність обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не призначив.

При цьому, мотиви суду про те, що таке рішення відповідає п.17 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суперечить висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду, які відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судами при застосуванні таких норм права, зокрема висновку Об`єднаної палати ККС ВС, який викладений у постанові від 04.09.2023 року по справі №408/2081/22;

-) в порушення вимог ч.1 ст.77 КК України, призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та звільняючи останнього від відбування основного покарання з випробуванням, необґрунтовано призначив останньому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, оскільки ч.1 ст.77 КК України передбачає вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані при призначенні особі основаного покарання у виді позбавлення волі, то суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Посилаючись на викладене, просив апеляційний суд: 1) вирок Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новин вирок, яким ОСОБА_6 вважати засудженим за ч.1 ст.308 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; призначити покарання за ч.2 ст.308 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаними з обліком та/або доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 2 роки без конфіскації майна; 2) на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади та/або займатись діяльністю, пов`язаними з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 2 роки, без конфіскації майна; 3) на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, з покладанням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України; 4) В іншій частині вирок залишити без змін.

ІІІ. Позиції учасників апеляційного розгляду.

Під час апеляційного розгляду, прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Обвинувачений та захисник, вирішення питання щодо апеляційної скарги прокурора залишили на розсуд суду.

ІV. Мотиви та висновки апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в частині заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, а також винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дії за ч.1, 2 ст.308 КК України, оскільки апелянтом вирок суду першої інстанції в цих частинах не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.308 КК України, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Санкція ч.2 ст.308 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст.52, ч.1 ст.55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне (від двох до п`яти років), так і як додаткове (від одного до трьох років) покарання.

Водночас, оскільки у санкції ч.2 ст.308 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовано конструкцію зі сполучником «з» та визначено граничний строк у межах до «трьох років», то суд апеляційної інстанції вважає, що вказана санкція передбачає покарання у виді «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» як обов`язкове додаткове покарання, яке повинно бути призначене винуватому.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 04.09.2023 року по справі №404/2081/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396688), згідно з положеннями ст.55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність шляхом неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність призначення обвинуваченому покарання в частині конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.52 КК України, конфіскація майна є додатковим покаранням.

Питання застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, урегульовано ст.77 КК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України, а ч.2 цієї статті передбачає, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови його узгодження сторонами угоди.

Таким чином, апеляційний суд погоджується і з цими доводами апелянта, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, було також неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність шляхом призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, в той час, коли вказане додаткове покарання не може бути призначено у разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, відповідно до п.6 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити зокрема питання, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тож, оскільки конфіскація майна не призначається, то вказівка на словосполучення «без конфіскації майна» є зайвим, так як закон про кримінальну відповідальність не передбачає такої міри покарання, як «без конфіскації майна».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.

2. Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2025 року, в частині призначеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

3. Ухвалити в цій частині новий вирок, та призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- за ч.1 ст.308 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три (3) роки;

- за ч.2 ст.308 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, що пов`язані з обліком та/або доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на два (2) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 , покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, що пов`язані з обліком та/або доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на два (2) роки.

3. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – два (2) роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 , протягом іспитового строку виконання наступних обов`язків:

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

4. В іншій частині вирок Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2025 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін.

5. Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua