Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №584/1072/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Суд: Путивльський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №584/1072/25

Суддя: Токарєв С. М.

Справа № 584/1072/25

Провадження № 2/584/157/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.,

за участі: секретаря – Зікрати Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивльв порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області,про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , свої вимоги обґрунтовував тим, що вказаний будинок з 2009 року перебуває у його користуванні.

Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року було відкрито провадження у даній справі, розгляд якої підлягає здійсненню за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання у даній справі.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 07 жовтня 2025 року підготовче провадження у даній справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслала до суду письмову заяву, в якій повідомила, що ОСОБА_3 помер і надала суду підтверджуючі документи (а.с.35).

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 04 листопада 2025 року провадження у даній справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 28 травня 2026 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю. Залучено до участі у справі в якості позивачів правонаступників ОСОБА_3 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2 жовтня 2026 року від позивачів до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивачі просять визнати за ними право власності по 1/2 частці на житловий будинок «А», загальною площею 51,8 кв.м., житловою – 26,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за набувальною давністю, оскільки з 2009 року ОСОБА_3 проживав у спірному будинку і користувався будинком безперервно з дозволу власника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті ОСОБА_3 продовжував користуватись належним їй будинком, сплачуючи рахунки за комунальні послуги як фактичний власник будинку, роблячи необхідний ремонт в будинку, підтримуючи його належний стан. Жодна особа не претендувала на цей будинок та не висловила заперечення щодо його володіння цим будинком.

Однак, позивачі позбавлені можливості оформити право власності на вказаний будинок, а тому звертаються до суду з позовом про визнання за ними права власності на цей будинок за набувальною давністю.

Позивачі у судове засідання не з`явились, надіслали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі (а.с.73,74)

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, надав суду письмову заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнаєі, а справу просив розглянути за його відсутності (а.с.70).

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2026, занесеною до протоколу судового засідання, відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову, зважаючи на те, що визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 10 лютого 2010 року визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 (а.с.9).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Скуносове Путивльського району Сумської області, актовий запис №09 (а.с.8).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №291472 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_3 (а.с.10).

Згідно з виписки з погосподарської книги від 17 березня 2025 року №57, будинок за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта ПГО 106 в погосподарській книзі №4 (2006-2010 роки) відкритий на ОСОБА_4 . Власник буднику – ОСОБА_4 . В будинку ніхто не проживає. Зареєстрованих осіб немає (а.с.11).

Відповідно до технічного паспорта від 20 листопада 2009 року та копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25398202 від24 лютого 2010 року житловий будинок по АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_4 (а.с.12,13-16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 03 вересня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Конотоп Сумської області (а.с.36).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 25 березня 2026 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заводилася - інформація відсутня (а.с.45).

З довідки Заріченського старостинського округу № 3 виконавчого комітету Путивльської міської ради від 25 травня 2026 року № 193 вбачається, що ОСОБА_3 , 1973 року народження, дійсно був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані та проживали: мати ОСОБА_1 , 1954 року народження та дочка ОСОБА_2 , 1998 року народження (а.с.46).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

У відповідності до вищенаведених норм матеріального права, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст.344 ЦК України(особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

Разом з тим, у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Таким чином, за встановлених судом обставин, відсутні підстави вважати, що володіння ОСОБА_3 спірним будинком є добросовісним та правомірним для набуття права власності позивачами, як правонаступниками останнього, в порядку набувальної давності на підставі ст. 344 ЦК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.259, 263-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області (місцезнаходження: вул.князя Володимира, 50, м.Путивль, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058083), про визнання права власності на будинок за набувальною давністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua