Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №127/18062/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №127/18062/26

Суддя: Сичук М. М.

Справа № 127/18062/26

Провадження № 2/127/5165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 червня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір №01903-06/2024 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 000 грн строком на 120 днів, тобто до 30 вересня 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №24092024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором №01903-06/2024 від 03 червня 2024 року, укладеним із відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 28 890 грн, з яких: 9 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 15 390 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 4 500 грн — штраф.

Позивач зазначає, що після набуття права вимоги за кредитним договором проценти за користування кредитом продовжували нараховуватися в межах погодженого сторонами строку кредитування, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача станом на 30 вересня 2024 року становить 29 700 грн, з яких: 9 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 16 200 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 4 500 грн — штраф.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 700 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Також зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї грошових коштів у розмірі 9 000 грн у період з 03 червня 2024 року по 08 червня 2024 року.

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано. Будь-яких інших заяв чи клопотань від відповідача після відкриття провадження у справі на адресу суду не надходило.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

З огляду на викладене та відповідно до положень статей 178, 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд оцінює надані докази з урахуванням вимог ст. 89 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір №01903-06/2024 про надання споживчого кредиту.

Зазначений договір укладено в електронній формі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, яку використовують сторони.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або іншого передбаченого цією статтею способу підписання електронного правочину.

Досліджені судом матеріали справи, зокрема електронний кредитний договір та додані до нього документи щодо ідентифікації позичальника і підтвердження укладення договору, свідчать про погодження сторонами його умов та укладення правочину в електронній формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність.

Судом установлено, що відповідно до умов договору №01903-06/2024 від 03 червня 2024 року відповідачу надано кредит у розмірі 9 000 грн строком на 120 днів, зі встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 30 вересня 2024 року.

Водночас, з огляду на те, що факт укладення договору сам по собі не є безумовним підтвердженням фактичного отримання позичальником кредитних коштів, судом було витребувано відповідні докази у банку-емітента.

Так, відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 31 серпня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260826/42761-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 29 травня 2026 року, банківська картка № НОМЕР_1 та відповідний рахунок належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Крім того, згідно з інформацією, наданою банком, на зазначену картку відповідача 03 червня 2024 року було зараховано грошові кошти в розмірі 9 000 грн.

Таким чином, відповідь банку підтверджує належність відповідачу рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, та фактичне отримання ним суми кредиту в розмірі 9 000 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом також установлено, що 24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №24092024.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджені судом договір факторингу №24092024 від 24 вересня 2024 року, реєстр боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників та платіжний документ на підтвердження виконання умов договору факторингу свідчать про відступлення первісним кредитором на користь позивача права грошової вимоги до відповідача за договором №01903-06/2024 від 03 червня 2024 року.

Отже, суд вважає доведеним факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

При цьому відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, після відступлення права вимоги позивач набув статусу нового кредитора за кредитним зобов`язанням та право вимагати від відповідача належного виконання обов`язків за кредитним договором у межах обсягу переданих прав.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 9 000 грн, однак доказів їх повернення в матеріалах справи не міститься.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема доказів повернення основної суми кредиту повністю або частково.

З урахуванням установленого факту отримання відповідачем кредитних коштів, умов договору та відсутності доказів їх повернення суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 9 000 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з умовами договору №01903-06/2024 від 03 червня 2024 року сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування, який становить 120 днів.

Суд враховує, що Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження щодо максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом.

Разом з тим пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено перехідний період поступового зниження максимальної денної процентної ставки. У період, до якого належить дата укладення спірного договору — 03 червня 2024 року, граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %.

Отже, погоджена сторонами процентна ставка за договором у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом не перевищувала встановленого на дату укладення договору законодавчого обмеження.

Як убачається з розрахунку заборгованості, на дату відступлення права вимоги, 24 вересня 2024 року, заборгованість за процентами становила 15 390 грн, а надалі позивачем заявлено до стягнення проценти за період з 25 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 810 грн.

Загальний розмір процентів за весь строк кредитування становить 16 200 грн.

Перевіряючи зазначений розрахунок, суд враховує, що відповідно до умов договору сума кредиту становила 9 000 грн, а денна процентна ставка — 1,50 %, що складає 135 грн за один день користування кредитом.

Таким чином, за 120 днів користування кредитом сума процентів становить 16 200 грн (9 000 грн ? 1,50 % ? 120 днів).

Отже, заявлений позивачем розмір процентів відповідає погодженій сторонами процентній ставці та строку кредитування, визначеному договором.

При цьому суд враховує, що право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу 24 вересня 2024 року, тобто до закінчення строку кредитування. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право вимоги процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У даному випадку позивач заявив до стягнення проценти лише за погоджений сторонами 120-денний строк кредитування, який закінчився 30 вересня 2024 року, а тому підстав для відмови у стягненні зазначеної суми процентів з цієї підстави суд не вбачає.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 16 200 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 4 500 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом установлено, що спірний кредитний договір укладено 03 червня 2024 року, а строк його виконання закінчився 30 вересня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, ураховуючи наведені положення закону, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за спірним кредитним договором.

Крім того, позивачем не наведено належного обґрунтування правової та фактичної підстави нарахування штрафу в розмірі 4 500 грн, не розкрито період його нарахування та не надано такого розрахунку, який дозволяв би суду перевірити відповідність зазначеної суми умовам договору та вимогам законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 500 грн задоволенню не підлягає.

Отже, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 9 000 грн, набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, а також наявність заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому вимоги в частині стягнення штрафу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 25 200 грн із заявлених 29 700 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 259,01 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг та детальний опис виконаних адвокатом робіт, відповідно до яких вартість правничої допомоги у цій справі становить 8 000 грн.

Згідно з наданим детальним описом адвокатом здійснювалися консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, формування правової позиції, підготовка позовної заяви та її подання до суду.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З урахуванням наведеного суд вважає підтвердженими факт надання позивачу професійної правничої допомоги та заявлений розмір витрат у сумі 8 000 грн таким, що відповідає обсягу виконаних робіт.

Разом з тим, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 6 787,88 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 9 046,89 грн, з яких: 2 259,01 грн — судовий збір та 6 787,88 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 549, 629, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №01903-06/2024 від 03 червня 2024 року в розмірі 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких 9 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 16 200 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 9 046 (дев`ять тисяч сорок шість) гривень 89 копійок, з яких 2259,01 грн — судовий збір; 6 787,88 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 12 листопада 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua