Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №930/2579/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Суд: Немирівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №930/2579/25

Суддя: Алєксєєнко В. М.

Справа № 930/2579/25

№2/930/260/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю представника позивача - адвоката: Абріна В.Г.

представника відповідача

ТОВ "СХК "Вінницька промислова група": Бурятинського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Абріна Володимира Григоровича до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Абрін Володимир Григорович, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 0523080200:03:001:0033 та 0523080200:03:001:0032, площею 4,3334 га та 4,3332 га відповідно, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих на території Байраківського старостинського округу Немирівської міської громади Вінницького району Вінницької області.

10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» укладено договір оренди землі № 16, відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,3334 га, кадастровий номер 0523080200:03:001:0033. Договір зареєстровано 25 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено строком на 10 років з моменту державної реєстрації. Згідно з пунктом 9 договору орендна плата визначена у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становило 2 027 грн 25 коп. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься щороку у строк до 31 грудня. Відповідно до пункту 31 договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Крім того, пунктом 13 договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати за взаємною згодою сторін у разі зміни умов господарювання, розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 14 договору в разі невнесення орендної плати у визначені договором строки орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пунктом 35 договору визначено, що його дія припиняється, зокрема, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Також 03 січня 2018 року між сторонами укладено інший договір оренди землі без номера щодо земельної ділянки площею 4,3332 га, кадастровий номер 0523080200:03:001:0032, строком на 10 років. Розмір орендної плати за користування цією земельною ділянкою визначено у розмірі 8,59 % від нормативної грошової оцінки, що становило 8 696 грн.

Позивач зазначає, що починаючи з 2022 року відповідач в односторонньому порядку збільшив розмір орендних виплат за користування належними їй земельними ділянками та став сплачувати по 15 300 грн за кожну земельну ділянку, тобто загалом 30 600 грн за рік користування обома земельними ділянками. Аналогічний розмір виплат здійснювався відповідачем і в 2023 році.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на відомості Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору № 0228-25-25810 від 22 липня 2025 року, відповідно до якої у грудні 2022 року їй було нараховано 38 012 грн 42 коп. доходу за користування земельними частками (паями), з якого утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Після утримання відповідних платежів позивач отримала 30 600 грн.

Позивач також зазначає, що у грудні 2024 року повідомила відповідача про небажання продовжувати договір оренди землі № 16 від 10 вересня 2014 року після закінчення строку його дії. У подальшому, 25 лютого 2025 року, на підставі акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки відповідач повернув їй земельну ділянку кадастровий номер 0523080200:03:001:0033.

Водночас, за твердженням позивача, відповідач не здійснив повного розрахунку за користування зазначеною земельною ділянкою у 2024 році.

Так, згідно з випискою про рух коштів за банківським рахунком позивача, 22 листопада 2024 року відповідач перерахував їй 1 631 грн відповідно до відомості № 3962 від 22 листопада 2024 року за користування однією земельною ділянкою та 15 000 грн відповідно до відомості № 3750 від 22 листопада 2024 року за користування іншою земельною ділянкою. Крім того, 19 грудня 2024 року позивачу було перераховано 800 грн, а 20 грудня 2024 року – 426 грн пайових виплат.

Позивач вважає, що за користування у 2024 році земельною ділянкою площею 4,3334 га, кадастровий номер 0523080200:03:001:0033, відповідач мав сплатити орендну плату в розмірі 30 600 грн, однак здійснив лише часткову оплату, внаслідок чого, за її розрахунком, утворилася заборгованість у розмірі 13 803 грн.

Обґрунтовуючи право на отримання орендної плати в зазначеному розмірі, позивач посилається на те, що відповідач протягом попередніх років самостійно збільшив розмір орендних виплат порівняно з визначеним договорами та регулярно здійснював їх у підвищеному розмірі. Позивач проти таких виплат не заперечувала, а тому вважає, що її поведінка свідчила про прийняття запропонованого відповідачем розміру орендної плати.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 та постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, відповідно до яких схвалення правочину може відбуватися, зокрема, шляхом вчинення особою конклюдентних дій, у тому числі прийняття виконання або оплати.

Позивач вважає, що невиплата відповідачем орендної плати в повному обсязі за останній рік користування земельною ділянкою є порушенням договірних зобов`язань та вимог статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства.

Крім того, посилаючись на пункт 14 договору оренди землі № 16 від 10 вересня 2014 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 8 198 грн 98 коп., розраховану виходячи зі ставки 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Кількість днів прострочення позивач визначає у 297 днів.

Також позивач просить стягнути інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 877 грн 54 коп.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача за користування у 2024 році земельною ділянкою кадастровий номер 0523080200:03:001:0033 становить 22 879 грн 52 коп., з яких: 13 803 грн – основний борг, 8 198 грн 98 коп. – пеня та 877 грн 54 коп. – інфляційні втрати.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв`язку з чим просить суд захистити її порушені права шляхом стягнення заборгованості, пені та інфляційних втрат.

У зв`язку із цим позивач просить суд стягнути з ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» на її користь заборгованість з орендної плати за користування у 2024 році земельною ділянкою кадастровий номер 0523080200:03:001:0033 у загальному розмірі 22 879 грн 52 коп., з яких 13 803 грн – основний борг, 8 198 грн 98 коп. – пеня та 877 грн 54 коп. – інфляційні втрати, а також покласти на відповідача судові витрати, у тому числі витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді від 30.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Абріна Володимира Григоровича до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

13 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» – Бурятинського В.О., який діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

На обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що між сторонами були укладені договори оренди землі у письмовій формі, а тому відповідач не мав правових підстав в односторонньому порядку змінювати їх умови, зокрема в частині розміру орендної плати, оскільки така умова є істотною умовою договору.

При цьому представник відповідача послався на те, що, як зазначено самою позивачкою у позовній заяві, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033 становить 3 % від її нормативної грошової оцінки, а за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523080200:03:001:0032 – 8,59 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033 становить 62 149 грн 67 коп., а земельної ділянки з кадастровим номером 0523080200:03:001:0032 – 62 146 грн 80 коп.

Виходячи із зазначених показників нормативної грошової оцінки та встановлених договорами розмірів орендної плати, представник відповідача зазначив, що річна орендна плата за користування належними позивачці земельними ділянками становить: за земельну ділянку з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033 – 1 864 грн 49 коп. (62 149 грн 67 коп. ? 3 %), а за земельну ділянку з кадастровим номером 0523080200:03:001:0032 – 5 338 грн 41 коп. (62 146 грн 80 коп. ? 8,59 %), що в сукупності становить 7 202 грн 90 коп.

Таким чином, представник відповідача вважає, що товариство виконало свої зобов`язання з виплати орендної плати в повному обсязі, а доводи позивачки щодо наявності заборгованості ґрунтуються на безпідставному визначенні нею розміру орендної плати, який не відповідає умовам укладених між сторонами договорів.

З огляду на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

25 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки – адвоката Абріна В.Г. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачки заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, зазначаючи, що відповідачем не було належним чином виконано зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. У зв`язку з цим просить прийняти відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» – Бурятинського В.О., який діє на підставі довіреності, надійшла заява про виконання протокольної ухвали суду від 14 січня 2026 року, до якої долучено копії документів на підтвердження здійснення на користь позивачки ОСОБА_1 виплат за 2022–2024 роки, зокрема орендної плати, компенсації за оранку присадибних ділянок, грошових подарунків та інших виплат. У заяві представник відповідача зазначає, що загальна сума виплачених позивачці коштів становила: за 2022 рік – 30 800,00 грн, за 2023 рік – 28 186,00 грн, за 2024 рік – 20 458,20 грн. Також представником наведено власний розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами 0523080200:03:001:0032 та 0523080200:03:001:0033 з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель.

23 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки – адвокат Абрін В.Г. – позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» – Бурятинський В.О. – у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, виходить із такого.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 цього Закону орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як встановлено судом, 10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» укладено договір оренди землі № 16, відповідно до умов якого позивачка передала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,3334 га, кадастровий номер 0523080200:03:001:0033.

Згідно з пунктом 8 зазначеного договору його укладено строком на 10 років, а дія договору розпочинається з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складало 2027 грн 25 коп.

Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься щороку у строк до 31 грудня.

Крім того, відповідно до пункту 13 договору перегляд розміру орендної плати здійснюється за взаємною згодою сторін у разі зміни умов господарювання, розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 31 договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Отже, сторони у письмовій формі погодили істотну умову договору щодо розміру орендної плати, визначивши її у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також передбачили порядок перегляду такого розміру за взаємною згодою.

Разом із тим позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що починаючи з 2022 року відповідач фактично збільшив розмір орендних виплат за користування належними їй земельними ділянками до 15 300 грн за кожну земельну ділянку, а тому вважає, що між сторонами було досягнуто домовленості про зміну розміру орендної плати, яку вона прийняла шляхом отримання відповідних коштів.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, зміна погодженого сторонами розміру орендної плати за спірним договором потребувала належного волевиявлення обох сторін та оформлення відповідної домовленості у передбаченій законом і договором формі.

При цьому суд враховує, що самі по собі факти перерахування відповідачем коштів у більшому розмірі, ніж передбачено договором, та їх отримання позивачкою не є безумовним доказом досягнення сторонами згоди про зміну істотної умови договору оренди землі.

Зокрема, матеріали справи не містять додаткової угоди до договору оренди землі № 16 від 10 вересня 2014 року, якою сторони погодили б збільшення орендної плати до 15 300 грн за рік, так само як і інших належних та допустимих доказів досягнення сторонами відповідної домовленості.

Саме лише прийняття позивачкою грошових коштів не свідчить про погодження нею конкретного нового розміру орендної плати, оскільки таке отримання коштів саме по собі не підтверджує узгодження сторонами всіх умов зміни договору.

Посилання представника позивачки на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 та постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, суд оцінює з урахуванням обставин цієї справи.

Зокрема, можливість схвалення правочину шляхом вчинення конклюдентних дій не звільняє сторону від необхідності доведення наявності відповідного волевиявлення та його змісту. У цій справі позивачкою не надано належних доказів того, що перерахування відповідачем коштів у певному розмірі супроводжувалося пропозицією змінити умови договору саме в частині встановлення річної орендної плати у сумі 15 300 грн за кожну земельну ділянку та що така пропозиція була прийнята позивачкою як домовленість про зміну договору.

Отже, наведені позивачкою обставини щодо отримання нею підвищених виплат протягом попередніх років не є достатніми для висновку про зміну сторонами умов письмового договору оренди землі.

Крім того, суд враховує, що між сторонами існували два окремі договори оренди щодо різних земельних ділянок, умови яких передбачали різні розміри орендної плати.

Так, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033 договором передбачено орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, тоді як щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523080200:03:001:0032 договором від 03 січня 2018 року встановлено орендну плату в розмірі 8,59 % від нормативної грошової оцінки.

За таких обставин сам факт здійснення відповідачем виплат на користь позивачки не дає підстав автоматично ототожнювати всі перераховані кошти з орендною платою саме за земельну ділянку, яка є предметом цього спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання протокольної ухвали суду від 14 січня 2026 року представником відповідача 30 січня 2026 року подано заяву про виконання ухвали суду з доданими документами щодо виплат на користь ОСОБА_1 за 2022–2024 роки.

Зазначені документи суд дослідив у сукупності з іншими доказами у справі.

Зокрема, відомістю нарахування коштів № 884 від 19 грудня 2022 року підтверджується перерахування на користь ОСОБА_1 30 600 грн.

Відомістю № 16348 від 02 березня 2023 року підтверджується виплата позивачці 186 грн, а відомістю № 2145 від 05 жовтня 2023 року – 28 000 грн.

Щодо 2024 року матеріали справи містять відомість № 20537 від 26 січня 2024 року, за якою позивачці перераховано 2 600 грн, відомість № 3750 від 22 листопада 2024 року, за якою перераховано 15 000 грн, та відомість № 3962 від 22 листопада 2024 року, за якою перераховано 1 631 грн 94 коп.

Крім того, відомістю № 4621 від 20 грудня 2024 року підтверджується нарахування позивачці 426 грн 26 коп. із зазначенням призначення виплати як орендної плати за земельну ділянку (пай).

Водночас відомість № 24748 від 19 грудня 2024 року містить відомості про виплату позивачці 800 грн у складі інших виплат, а саме нецільової благодійної допомоги, що за своїм призначенням не є орендною платою за користування земельною ділянкою.

Наведені докази свідчать про здійснення відповідачем на користь позивачки різних за своїм характером виплат. Однак вони не підтверджують погодження сторонами нового розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033.

При цьому суд звертає увагу, що відомості про перерахування коштів самі по собі не встановлюють правову природу кожної виплати та її належність до оплати за користування конкретною земельною ділянкою, якщо відповідне призначення платежу в документах не зазначено.

Також суд враховує поданий відповідачем розрахунок орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок та передбачених законодавством коефіцієнтів індексації.

Разом із тим, незалежно від наведених сторонами розрахунків, визначальним для вирішення цього спору є те, що позивачка обґрунтовує заявлений розмір основної заборгованості виходячи з річної орендної плати 30 600 грн за дві земельні ділянки, тобто 15 300 грн за кожну, тоді як належних доказів погодження сторонами такого розміру орендної плати щодо спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Відтак суд не вбачає правових підстав для покладення в основу розрахунку заборгованості суми 15 300 грн за рік, оскільки такий розмір не підтверджений умовами договору оренди землі № 16 або належним чином оформленою домовленістю сторін про зміну його умов.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачкою заявлено до стягнення 13 803 грн основного боргу, однак наведені нею відомості про здійснені відповідачем виплати та їх розмір не дають можливості встановити саме таку суму заборгованості за спірною земельною ділянкою без належного підтвердження правової природи кожного платежу та його зарахування в рахунок відповідного зобов`язання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми – докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Отже, саме на позивачку покладено обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу стягнення з відповідача заборгованості в заявленому розмірі, зокрема погодження сторонами відповідного розміру орендної плати, факту її неповної сплати та наявності заборгованості саме в сумі 13 803 грн.

Однак надані позивачкою докази у своїй сукупності не підтверджують наявності між сторонами домовленості про встановлення орендної плати за спірну земельну ділянку в розмірі 15 300 грн на рік, а також не підтверджують належним чином визначеного нею розміру основної заборгованості.

При цьому суд зазначає, що обставина повернення відповідачем земельної ділянки позивачці на підставі акта приймання-передачі (повернення) від 25 лютого 2025 року сама по собі не свідчить про наявність заборгованості за 2024 рік та не підтверджує її розмір.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Водночас відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивачки щодо наявності основної заборгованості з орендної плати в заявленому розмірі, а відтак не встановлено доведеного факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання саме в сумі, визначеній позивачкою, вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат як похідні від вимоги про стягнення основного боргу також не підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за користування у 2024 році земельною ділянкою з кадастровим номером 0523080200:03:001:0033 у заявленому розмірі, а також правових підстав для стягнення пені та інфляційних втрат.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, понесені позивачкою судові витрати покладаються на неї.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–259, 263–265 ЦПК України, статтями 11, 15, 509, 526, 549, 550, 625, 629, 651, 654, 792 ЦК України, статтями 1, 2, 13, 15, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», статтею 206 Земельного кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Абріна Володимира Григоровича до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua