Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №308/19259/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виселення (вселення)

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №308/19259/25

Суддя: Чепка В. В.

Справа № 308/19259/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді - Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання - Кут Ю. Ю., позивачки - ОСОБА_1 , представниці позивачки - адвокатки Гумен Н. В., представника відповідачів - адвоката Гомзи В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гумен Наталія Василівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гумен Н. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просила зобов`язати відповідачів усунути їй перешкоди в користуванні 1/4 часткою домоволодіння шляхом вселення до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2003 після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власницею 1/4 частки житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою. За цією адресою проживають відповідачі, які не допускають її до будинку, зокрема не дозволяють навіть зайти за ворота домоволодіння. З цього приводу 06.10.2025 позивачка зверталася до поліції, однак перевірку за її заявою припинено у зв`язку з наявністю цивільно-правових відносин. Добровільно відповідачі не бажають допустити позивачку до користування належним їй майном. Предметом спору, як зазначає позивачка, не є поділ чи виділ частки або встановлення порядку користування будинком.

11.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гомзи В. І. надійшов відзив, у якому він просив у задоволенні позову відмовити. Відзив мотивовано тим, що на підставі заповіту ОСОБА_5 від 23.08.2022, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2024 відповідачу ОСОБА_2 належить 3/4 частки спірного будинку, у якому він проживає. Разом із ним без реєстрації проживає ОСОБА_3 , яка народилася в цьому будинку та пересувається ним за допомогою сторонніх осіб. Представник відповідача зазначив, що рішенням Ужгородського районного суду від 12.03.2001 у справі № 2-193/01 за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право на житло в цьому будинку (за попередньою нумерацією - буд. 28), а також що будинок має загальну площу 45,2 кв. м, житлову - 18,6 кв. м і складається з однієї кімнати, а відповідач створив сім`ю та проживає в незареєстрованому шлюбі.

04.06.2026 від представниці позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що доводи відзиву не спростовують права позивачки як співвласниці будинку, а відповідачі не вказали жодної законної підстави, з якої вони не допускають її до домоволодіння. Також висловила сумніви щодо підстав переходу до ОСОБА_5 права власності на частку будинку, що належала матері позивачки ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву залишено без руху. 13.01.2026 від представниці позивачки надійшла заява про усунення недоліків із квитанцією про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

16.01.2026 суд в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до органу реєстрації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_3 . За відповіддю Холмківської сільської ради, що надійшла 17.03.2026, вона не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, виклик відповідачки ОСОБА_3 вирішено здійснити через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою суду від 11.05.2026 задоволено клопотання представниці позивачки та витребувано від Холмківської територіальної громади відомості щодо підстав реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою спірного будинку. Витребувані докази надійшли від Холмківської сільської ради через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою суду від 13.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просили їх задоволити. Позивачка пояснила, що неодноразово намагалася отримати доступ до будинку, однак відповідачі її не допускають; іншого житла у власності вона не має і проживає в доньки. Також позивачка зазначила, що можливо і не заперечувала б отримання компенсації своєї частки у спільному будинку, однак відповідачі зайняли уникаючу позицію, на жодні переговори не йдуть, на телефонні розмови не відповідають, у двір спірного домоволодіння її не допускають. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 не зможе виплатити їй вартість частки майна, оскільки він навіть не сплачує заборгованість за комунальні послуги, через що в будинку відключили газопостачання. Заперечує твердження щодо неможливості вселення її у будинок через наявність чиного рішення суду про її виселення.

Представник відповідачів - адвокат Гомза В. І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що жодних перешкод у користуванні власністю відповідачі позивачці не чинять, відповідач ОСОБА_2 бажає врегулювати спір шляхом відшкодування позивачці вартості її частки, однак після завершення розгляду справи. Вказує, що рішенням Ужгородського районного суду позивачку було виселено зі спірного будинку, рішення не оскаржувалося, відтак є чинним. Підстав для вселення позивачки немає.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить 1/4 частка житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2003, посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-543, виданого після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Право власності позивачки зареєстровано 04.06.2003 в Ужгородському районному державному підприємстві технічної інвентаризації за реєстраційним номером 21097, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2003 та інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 27.11.2025. Право власності позивачки не оспорене і не припинене.

Інші 3/4 частки цього ж будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1176787421248) належать відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2024, виданого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Венгер О. А. після смерті ОСОБА_5 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2024, що підтверджується витягом з цього реєстру від 01.02.2024 № 364065893.

Згідно з відомостями реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок під літ. «А» складається з однієї кімнати, житлова площа – 18,6 кв. м, загальна площа – 45,2 кв. м; до нього належать літня кухня (літ. «Б»), сарай (літ. «В»), свинарник (літ. «Г»), гараж (літ. «Д»), огорожа та споруди.

ОСОБА_2 зареєстрував місце проживання в спірному будинку 29.09.2025 на підставі власної заяви як співвласник; до цього його місце проживання було зареєстроване в м. Чернівці. Це підтверджується документами, що надійшли від Холмківської сільської ради на виконання ухвали суду від 11.05.2026, та витягом з реєстру територіальної громади від 29.09.2025.

Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , співвласницею будинку не є і за цією адресою не зареєстрована, що підтверджується відповідями Холмківської сільської ради. Водночас вона фактично проживає в спірному будинку все її життя, що визнається сторонами.

06.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до відділу поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області із заявою про вжиття заходів щодо сестри – ОСОБА_3 , яка не пускає її жити в будинок за вказаною адресою, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку від 06.10.2025.

Позивачка з 20.01.2004 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Її єдиним джерелом доходу є пенсія за віком, яка з березня 2025 року становить 3 613 грн на місяць (довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.11.2025). Відомостей про наявність у неї іншого житла на праві власності матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної фізичної особи мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальними для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом факту перешкод у користуванні власником своєю власністю. Вимога про усунення перешкод може бути пред`явлена до будь-якої особи, яка такі перешкоди чинить, у тому числі до іншого співвласника.

Одним із способів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України), а вселення власника до належного йому житла є належним способом усунення таких перешкод.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 дійшов висновку, що для задоволення позову про усунення перешкод необхідна одночасна наявність двох умов: позивач є власником майна, а дії відповідача фактично порушують його право користування. Цей висновок відтворено також у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року у справі № 175/181/23 (провадження № 61-2606св25), у якій залишено без змін судові рішення про усунення перешкод співвласнику шляхом вселення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачка є співвласницею спірного будинку, і їй належить право володіння та користування ним у межах своєї частки. Спірні правовідносини виникли між співвласниками будинку та особою, яка проживає в ньому без самостійного права на це житло. Домовленості між співвласниками про порядок користування будинком не досягнуто, а фактично будинком користуються лише відповідачі.

Суд вважає доведеним, що відповідачі чинять позивачці перешкоди у користуванні будинком. Це підтверджується зверненням позивачки до поліції 06.10.2025 саме з приводу того, що її не пускають жити в будинок, а також позицією відповідачів у справі. Твердження представника відповідачів про те, що перешкод позивачці не чиниться, суд відхиляє. Доказів того, що позивачка має вільний доступ до будинку, відповідачі не надали. Таке твердження суперечить позиції самих відповідачів, які у відзиві та в судовому засіданні заперечували саме право позивачки на проживання в будинку, посилаючись на рішення суду 2001 року та на недостатню площу будинку, і стверджували, що підстав для її вселення немає. Намір відповідача ОСОБА_2 врегулювати спір шляхом виплати компенсації лише після завершення розгляду справи також свідчить про те, що на час розгляду справи позивачка не має можливості користуватися належним їй майном.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, згідно з якою заперечення співвласника проти позову та проти вселення іншого співвласника, який не має вільного доступу до своєї частки, свідчать про наявність перешкод (постанови від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22, від 18 листопада 2024 року у справі № 727/8103/23, від 09 лютого 2026 року у справі № 686/18555/24, від 06 жовтня 2026 року у справі № 175/181/23).

Доводи відзиву про те, що рішенням Ужгородського районного суду від 12.03.2001 у справі № 2-193/01 позивачку визнано такою, що втратила право на житло, суд не бере до уваги. За тим рішенням вирішувалося питання права позивачки користуватися житлом у будинку її матері ОСОБА_6 у зв`язку з тривалим непроживанням у ньому. Питання права власності позивачки на частку будинку тим рішенням не вирішувалося. Право власності на 1/4 частку будинку підтверджене свідоцтвом про право на спадщину від 26.02.2003 і зареєстроване 04.06.2003, тобто після ухвалення цього рішення. Воно є самостійною підставою для користування будинком в силу ст. 317, 319, 358 ЦК України. Обставина непроживання позивачки в будинку до 2001 року не припиняє і не обмежує її право власності, а на зміст права власності за ст. 317 ЦК України не впливає місце проживання власника.

Рішення суду від 12.03.2001 є чинним, і його законність предметом розгляду в цій справі не є. Водночас тим рішенням вирішено спір щодо права позивачки на житло як прописаної в будинку особи за обставин, що існували на той час. На час його ухвалення позивачка не мала оформленого права власності на частку будинку, і питання її прав як спадкоємиці чи власниці частки суд тоді не вирішував. Свідоцтво про право на спадщину видано позивачці 26.02.2003, а право власності зареєстровано 04.06.2003. З цього часу її право на користування будинком ґрунтується на іншій підставі – праві спільної часткової власності, яка предметом того спору не була. Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц (провадження № 61-4509св18) вказав, що співвласник житла не може бути визнаний таким, що втратив право користування ним. Тому наявність рішення від 12.03.2001 не є підставою для відмови позивачці у захисті прав співвласниці, оформлених і зареєстрованих після його ухвалення.

Наявність у ОСОБА_2 більшої частки у праві власності не дає йому права одноосібно користуватися спільним майном та усувати від користування ним іншого співвласника. За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється за згодою всіх співвласників, а відсутність домовленості про порядок користування не позбавляє співвласника права користуватися майном.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2026 року у справі № 175/181/23 також зазначив, що співвласник має право на реальне користування спільним майном, а інший співвласник не вправі одноосібно користуватися всім майном і перешкоджати в цьому.

Доводи про невелику площу будинку, склад осіб, які в ньому проживають, і стан здоров`я ОСОБА_3 суд також не вважає підставою для відмови у позові. Право співвласника на користування спільним майном не залежить від розміру його частки. Передбачене ч. 3 ст. 358 ЦК України право вимагати матеріальної компенсації належить саме співвласникові, який позбавлений можливості користуватися своєю часткою, і не може бути покладене на нього всупереч його волі. Позивачка в судовому засіданні не виключала можливості отримання компенсації вартості своєї частки, а представник відповідачів зазначив про бажання ОСОБА_2 її виплатити. Проте домовленості про це між сторонами не досягнуто, а вимог про припинення права позивачки на частку з виплатою їй компенсації (ст. 365 ЦК України) відповідач не заявляв. Намір врегулювати спір у майбутньому не усуває порушення права позивачки та не позбавляє її права на судовий захист. Сторони не позбавлені можливості вирішити питання компенсації вартості частки в добровільному порядку або в окремому провадженні. ОСОБА_3 не має самостійного права на спірний будинок, а її проживання в ньому за згодою одного зі співвласників не може обмежувати права іншого співвласника. Вселення позивачки не тягне виселення або позбавлення житла будь-кого з відповідачів.

Суд також враховує, що позивачці 72 роки, її єдиним джерелом доходу є пенсія, а відомостей про наявність у неї іншого житла у власності справа не містить. За таких обставин повне усунення позивачки від користування належним їй майном порушує справедливий баланс між інтересами сторін, тоді як вселення є пропорційним способом захисту її права.

Доводи сторони позивачки щодо сумніву в законності переходу до ОСОБА_5 , а відтак і до ОСОБА_2 , права власності на 3/4 частки будинку виходять за межі предмета цього спору і судом не оцінюються (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Зареєстроване право власності ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оспорене.

За таких обставин суд доходить висновку, що право позивачки на користування належною їй 1/4 часткою будинку порушене відповідачами та підлягає захисту шляхом усунення перешкод та вселення її до будинку. Позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, який слід стягнути з відповідачів у рівних частках – по 605,60 грн з кожного.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 317, 319, 321, 358, 391 Цивільного кодексу України, ст. 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй 1/4 часткою житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цього будинку.

Вселити ОСОБА_1 до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні, або якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП суду не відомий, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11.11.2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua