Додаткове рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №531/2967/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №531/2967/25

Суддя: Дорош А. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2967/25 Номер провадження 22-з/814/182/26Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянув у судовому засіданні в м. Полтава заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки – відмовлено.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 серпня 2026 року) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року - залишено без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року – залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на додаткове рішення цього ж суду від 03 березня 2026 року – задоволено частково. Додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року - змінено. Зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 , з розміру 10 000 грн до розміру 5 000 грн (т.2 а.с. 15-35, 40).

15.08.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 сформувала заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у порядку ст. 141 ЦПК України (т.2 а.с. 42-43).

Заява мотивована тим, що відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу повідомлявся попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідне підтвердження міститься у матеріалах справи. Разом з цим, з метою документального та всебічного підтвердження понесених відповідачем витрат у суді, вважає за необхідне додати такі документи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2026, предметом якого є супроводження судової справи №531/2967/25 в суді апеляційної інстанції; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 14.08.2026, згідно якого відповідач прийняв адвокатські послуги при супроводженні судової справи №531/2967/25 у суді апеляційної інстанції; детальний опис робіт (наданих послуг) від 14.08.2026; копію документа, що свідчать про оплату гонорару. Таким чином, вищезазначені документи належним чином підтверджують понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, а отже, вони підлягають стягненню з позивача.

У судове засідання 11.11.2026 до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 16.09.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 59-61), які були доставлені до електронних кабінетів. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд у складі колегії суддів, вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови), зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначала, що орієнтовний загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції становить 10 000 грн (а.с. 62-65 матеріалів провадження №2-др/531/10/26).

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 додано копію договору №б/н від 28.04.2026 про надання правничої (правової) допомоги; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 14.08.2026; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 14.08.2026, виконаних адвокатом згідно договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2026; копію квитанції №б/н від 14.08.2026 (т.2 а.с. 44-46).

18.08.2026 ТОВ «Лип`янка» у системі «Електронний суд» сформовано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просило суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Лип`янка» (т.2 а.с. 49-50).

Клопотання мотивоване тим, що розгляд справи в апеляційній інстанції не супроводжувався значним збільшенням обсягу доказового матеріалу чи необхідністю проведення складних процесуальних дій. Правова позиція сторін була сформована ще під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому супровід справи в апеляційній інстанції фактично ґрунтувався на вже сформованій правовій позиції та аналізі доводів апеляційної скарги. Судове засідання у суді апеляційної інстанції тривало з 10:28 до 10:56 год, тобто 28 хвилин. При цьому, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн, що є неспівмірним із фактичним часом безпосередньої участі адвоката у судовому засіданні. Вказана обставина також має враховуватися судом при оцінці розумності та співмірності заявлених витрат. Отже, заявлений розмір у 10 000 грн не відповідає фактичному обсягу роботи, складності справи та характеру процесуальних дій, необхідних для представництва інтересів відповідача в апеляційній інстанції. Крім того, у цій же справі апеляційним судом уже була надана оцінка співмірності витрат на професійну правничу допомогу відповідача, а саме, постановою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2026 розмір витрат на правничу допомогу, заявлений у суді першої інстанції у сумі 10 000 грн, було зменшено до 5 000 грн. Зазначена обставина має істотне значення при оцінці заявлених у суді апеляційної інстанції витрат, оскільки йдеться про ту саму цивільну справу, аналогічний характер правничої допомоги та фактично продовження представництва інтересів тієї ж сторони у спорі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат з урахуванням наданих доказів, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Удовіченком І.О. відповідачу ОСОБА_1 , підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, додатковій постанові від 14.04.2022 у справі №755/18750/20 сформував висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом Удовіченком І.О. документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оцінюючи співмірність визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, перш за все, виходить з того, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним.

На підставі викладеного та враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача на користь відповідача належить 5 000 грн понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених витрат у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ч. 4, 6 ст. 127, ч. 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (постанови) – задовольнити частково і ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 11 листопада 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua