Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №161/26644/25
Суддя: Федонюк С. Ю.
Справа № 161/26644/25Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/1282/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 18 лютого 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 171891 в електронній формі (одноразовий ідентифікатор e08bf116), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15585 грн строком на 126 днів, дата повернення кредиту – 24 червня 2025 року.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного договору.
16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 16042025, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Позивач також зазначав, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 32204,97 грн, з яких 15585 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12218,97 грн – заборгованість за процентами, 801 грн – заборгованість за комісією, 3600 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявлялися.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 28604,97 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року в даній справі позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 28604,97 грн заборгованості за кредитним договором № 171891 від 18 лютого 2025 року, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу (за тілом кредиту) – 15585,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 12218,97 грн, сума заборгованості за комісією – 801,00 грн, а також стягнуто понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2026 року в даній справі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погодившись із даним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення боргу на користь позивача та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором до нього. Вказав, що розмір правничої допомоги є завищеним і не мав би бути стягнутий у заявленому розмірі не залежно від результатів розгляду справи. Окрім того вказав, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 28604,97 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.
У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28604,97 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону й обставинам справи з огляду на наступне.
За матеріалами справи судом установлено, що 18 лютого 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 171891 (індивідуальна частина) в електронній формі (підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора e08bf116).
Зі змісту договору вбачається, що він укладається позичальником і складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту договір про споживчий кредит набуває чинності (пункт 1.1. договору). Позичальник засвідчує, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини договору (пункт 1.2. договору).
Договором передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 2.1 договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 15585 грн і надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 12000,45 грн – на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3584,55 грн шляхом погашення комісії, нарахованої згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1 договору).
Сторонами договору також погоджено сплату позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 350,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована.
Комісія за надання кредиту складає 3584,55 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 23,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 18 лютого 2025 року до 24 червня 2025 року. Строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів (пункти 2.3, 2.5, 2.6, 2.6.1).
У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість у примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника (пункт 4.1 договору) (а. с. 39-42).
У матеріалах справи також наявна заява на видачу кредиту № 100765308 від 18 лютого 2025 року, графік платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем за допомогою одноразового індентифікатора. У зазначеному паспорті споживчого кредиту міститься інформація щодо умов договору про споживчий кредит (а. с. 30-32).
Із довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 30 жовтня 2026 року за вихідним № 3885/30-10 убачається, що товариство повідомляє про успішність операцій, проведених згідно з договором № 1412/22-1 від 14 грудня 2022 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», зокрема, про успішний переказ 18 лютого 2025 року грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 12000,45 грн, призначення платежу - видача кредиту № 171891 від 18 лютого 2025 року (а. с. 17).
16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 16042025, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором (а. с. 7-11).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28604,97 грн, з яких 15585,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12218,97 грн – заборгованість за процентами, 801 грн – заборгованість за комісією (а. с. 56, 57).
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» .
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як видно з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення ним електронного кредитного договору 18 лютого 2025 року з ТОВ «ФК «Кредіплюс».
Отже, судом установлено, що договір про споживчий кредит № 171891 від 18 лютого 2025 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням статті 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону.
Згідно із частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.
Однак, відповідачем у даній справі не доведено, що він сплачував визначену договором суму заборгованості первісному кредитору.
Судом установлено, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 16042025 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 16042025 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру за формою, встановленою у відповідних додатках.
Згідно з витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року реєстру прав вимоги № 5 від 05 серпня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (а. с. 60).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив, що внаслідок укладення договору факторингу право вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року № 171891, перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Кредитний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», договір факторингу укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Таким чином, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права грошової вимоги, спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Враховуючи наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ТОВ «Юніт Капітал» не набуло право грошової вимоги до нього.
Отже, суд правильно дійшов висновку, що оскільки свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало та перерахувало грошові кошти на картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, то унаслідок цього в нього перед позивачем виникла заборгованість за укладеним кредитним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 28604,97 грн, з яких 15585 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12218,97 грн – заборгованість за процентами, 801 грн – заборгованість за комісією (а. с. 56, 57).
Разом з тим, щодо розміру нарахованої заборгованості в сумі 28604,97 грн відповідачем жодних заперечень в апеляційній скарзі не наведено, а тому колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в межах доводів апеляційної скарги, відтак, у цій частині підстав для перевірки правильності висновку суду немає.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи від 24 лютого 2026 року, в якій відповідач просив суд перенести підготовче судове засідання, яке призначене на 25 лютого 2026 року на інший день (а. с. 77), а крім того, у справі є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від Луцького міськрайонного суду з викликом ОСОБА_1 в судове засідання на 25.02.2026 (а.с.76 ) та на 08.04.2026 (а.с.88), які йому були вручені.
Наведене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений із тим, що в Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебуває дана цивільна справа та про дату і час її розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 137 ЦПК України).
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано суду ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2004308 від 10 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, додаткову угоду № 25771367806 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року від 11 вересня 2025 року, договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року (а. с. 15, 49-54).
Стягуючи з відповідача в користь позивача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно врахував критерії реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також беручи до уваги відсутність заперечень щодо розміру витрат з боку відповідача, повідомленого належним чином про наявність даного позову у провадженні суду.
Врахувавши наведені обставини, беручи до уваги принцип додержання меж апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитом.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні та розумінні відповідачем спірних правовідносин і положень законодавства, однак вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування чи зміни рішення суду.
За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 12 листопада 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua