Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №161/11732/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про поновлення на роботі, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №161/11732/26

Суддя: Киця С. I.

Справа № 161/11732/26Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/1314/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю:

представника позивача Чайки О. Ф.,

представника відповідача Бурди Д. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне некомерційне підприємство «Підгайцівський центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради», ОСОБА_2 , про скасування розпорядження та поновлення на роботі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 31 червня 2026 року звернулася в суд з позовом до відповідача Підгайцівської сільської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне некомерційне підприємство «Підгайцівський центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради», ОСОБА_2 , про скасування розпорядження та поновлення на роботі. Позов мотивовано тим, що 27 травня 2020 року між Підгайцівською сільською радою та Комунальним некомерційним підприємством «Підгайцівський Центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради» (далі КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради») в особі директора Гунько Ольги Ростиславівни було підписано контракт з керівником комунального некомерційного підприємства про призначення на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року на строк дії цього контракту. 02 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27 травня 2020 року, за якою контракт від 27 травня 2020 року продовжений на термін з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року. Розпорядженням № 65/ос від 29 травня 2026 року звільнено 31 травня 2026 року ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» у зв`язку із закінченням строку трудового договору контракту. 29 травня 2026 року Підгайцівською сільською радою складено акт про відмову від ознайомлення з розпорядженням про звільнення та отримання трудової книжки. Вважає звільнення незаконним з підстав, що посада позивача не належить до встановленого постановою Кабінету Міністрів України переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, у зв`язку з чим наявні підстави вважати, що позивач працює за безстроковим договором. Угода про продовження дії контракту з позивачем була укладена на другий день після закінчення строку чинності контракту від 27 травня 2020 року (а саме 02 червня 2025 року), а не за два місяці до закінчення строку дії контракту, як це визначено п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Після закінчення строку дії контракту, а саме з 01 червня 2025 року позивач вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, а тому була звільнена відповідачем з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку дії контракту незаконно. Вважає, що додаткова угода № 1 від 02 червня 2025 року не є новим контрактом, оскільки не містить істотних умов контракту, передбачених ч. 3 ст. 21 КЗпП України, а лише змінює строк дії попереднього контракту, і не містить визначених ч. 3 ст. 21 КЗпП України умов, необхідних для врегулювання трудових відносин сторін контракту (прав, обов`язків, відповідальності сторін; умов матеріального забезпечення і організації праці; умов розірвання договору тощо). Просить суд скасувати розпорядження № 65/ос від 29.05.2026 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2026 року; скасувати розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в частині призначення ОСОБА_2 на посаду директора зазначеного підприємства; стягнути з Підгайцівської сільської ради на користь позивача судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі. Вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, істотним порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, без належної оцінки доказів у їх сукупності. Суд не дав відповіді на питання: яким чином після закінчення строку дії контракту сторони могли 02 червня 2025 року продовжити дію вже припиненого строкового контракту, якщо такий контракт, за висновком самого суду, остаточно припинився 31 травня 2025 року? Норма статті 39-1 КЗпП України не може бути проігнорована лише з тієї підстави, що 02 червня 2025 року сторони підписали документ, названий додатковою угодою. Суд дійшов помилкового висновку, що положення ст. 39-1 КЗпП України не застосовуються до спірних правовідносин. Відповідач не вчиняв дій, спрямованих на припинення трудових відносин саме з 01.06.2025, та не видавав наказу про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту. Додаткова угода № 1 передбачила продовження контракту з 01 червня 2025 року, тобто не з 02 червня, а саме з дня, наступного за передбаченою первісним контрактом датою його закінчення. Сторони своїми діями підтвердили відсутність наміру припинити трудові відносини 31 травня 2025 року. Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Суд першої інстанції помилково застосував правовий висновок про те, що ст. 39-1 КЗпП не поширюється на керівників, ігноруючи фактичні обставини справи. У справах, на які посилався відповідач (№ 487/1448/20, № 344/3868/16-ц), контракти припинялися своєчасно, без фактичного продовження роботи наступного дня. Суд застосував ч. 3 ст. 631 ЦК України (зворотна дія договору), однак неправильно визначив предмет правового регулювання, оскільки питання виникнення, продовження та припинення трудових правовідносин із керівником КНП врегульоване КЗпП та спеціальним законодавством про охорону здоров`я, а тому необхідно було застосувати ці норми. Під сумнівом є повноваження секретаря ради підписувати додаткову угоду, оскільки не було рішення ради, а чинне законодавство прямо передбачає, що призначення керівника закладу охорони здоров`я здійснюється уповноваженим органом управління власника. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради задовольнити. Скасувати розпорядження № 65/ос від 29.05.2026 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального некомерційного підприємства «Підгайцівський Центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради» з 31.05.2026 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Підгайцівський Центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2026 року. Скасувати розпорядження № 64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський центр первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради» в частині призначення ОСОБА_2 на посаду директора зазначеного підприємства. Стягнути з Підгайцівської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Відповідач Підгайцівська сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що на підставі розпорядження секретаря сільської ради від 02 червня 2025 №66, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 02 червня 2025 року до контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27.05.2020. Чинним законодавством не передбачено повноважень місцевої ради щодо надання згоди на укладення контракту з керівниками комунальних установ чи організацій. Щодо доводів про те, що додаткова угода, спрямована на штучне «продовження» неіснуючого строку, є нікчемною і не може братися судом до уваги як підстава для подальшого звільнення, то ці доводи також є новими підставами позову. У суді першої інстанції позивачка Додаткову угоду № 1 не оспорювала, про її нікчемність або недійсність не заявляла, вимог із цього приводу не пред`являла. Доводи скарги є взаємовиключними, оскільки апелянт одночасно стверджує, що додаткова угода № 1 є нікчемною і не може братися до уваги, і що саме вона є «позитивним, документально зафіксованим волевиявленням роботодавця щодо продовження трудових відносин». Обидва твердження одночасно існувати не можуть. Виконання позивачем трудових обов`язків на наступний день після закінчення строку дії контракту 01 червня 2025 року, тим більше без повідомлення про це роботодавця та у вихідний день, не свідчить про автоматичне продовження дії Контракту на невизначений строк, оскільки, підписавши додаткову угоду позивач ОСОБА_1 погодилася з тим, що трудові відносини між нею і відповідачем продовжились на підставі умов контракту (п.п.22,30) та додаткової угоди №1 до нього і на строк, установлений у додатковій угоді, а не на підставі ст.39-1 КЗпП України. Контракт не був переукладений, а лише продовжений, а тому не може вважатися таким, що укладений на невизначений термін. З урахуванням умов додаткової угоди №1 останнім днем дії контракту є 31 травня 2026 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала відповідь на відзив в якому вказує, що предметом позову та апеляційного перегляду є законність розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Для вирішення питання про те, чи дійсно 31 травня 2026 року настав строк припинення трудових відносин, суд повинен встановити, чи виникли та чи існували правові підстави для продовження контракту до 31 травня 2026 року. Тому питання щодо додаткової угоди № 1 не є новою позовною вимогою. З одного боку, відповідач визнає, що первісний контракт діяв до 31 травня 2025 року. З іншого боку, відповідач посилається на додаткову угоду № 1 від 02 червня 2025 року як на документ, яким було продовжено дію контракту з 01 червня 2025 року. При цьому пункт 26 контракту передбачав можливість його продовження за згодою сторін до закінчення строку його дії. Таким чином, необхідно розмежовувати: 1. продовження чинного контракту до моменту закінчення його строку; 2. укладення 02 червня 2025 року документа, яким сторони намагаються встановити дію строкового контракту з 01 червня 2025 року.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Чайка О. Ф. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача Бурда Д. П. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи, їх представники в суд апеляційної інстанції не з`явились, були належно повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області №4/25 від 10 травня 2019 року було створено КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради».

Рішенням Підгайцівської сільської ради № 16/22 від 22 травня 2020 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» було призначено на посаду директора цього підприємства Гунько Ольгу Ростиславівну шляхом укладання контракту на п`ять років з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року. 27 травня 2020 року між Підгайцівською сільською радою в особі сільського голови Семенюка Ю.М. та КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в особі директора Гунько О.Р. було підписано контракт з керівником комунального некомерційного підприємства (далі – контракт) про призначення на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року на строк дії цього контракту. Розпорядженням секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. № 66/ос від 02 червня 2025 року продовжено дію контракту, укладеного 27 травня 2020 року Підгайцівською сільською радою з директором КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» Гунько О.Р. шляхом укладання додаткової угоди строком на один рік з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року.

Між Підгайцівською сільською радою в особі секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. та КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в особі директора Гунько О.Р. 02 червня 2025 року укладено додаткову угоду № 1 до контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27 травня 2020 року, згідно з якою сторони домовилися продовжити строк дії контракту на один рік з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року включно, в зв?язку з цим сторони домовилися викласти п.28 контракту в наступній редакції: «Цей контракт діє з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року і набирає чинності з дня підписання сторонами».

Розпорядженням секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. № 65/ос від 29 травня 2026 року «Про закінчення трудового договору з ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено 31 травня 2026 року з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» у зв`язку із закінченням строку трудового договору контракту.

Розпорядженням секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. №64/ос від 29 травня 2026 року було призначено з 02 червня 2026 року, без конкурсного відбору, ОСОБА_2 на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» до моменту заміщення цієї посади на конкурсній основі.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається, як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.10 ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №792, в редакції станом на день укладення, установлено, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою. Згідно з п.3-4 вказаного Порядку, контракт укладається згідно з типовою формою для відповідної організаційно-правової форми державного, комунального закладу охорони здоров`я в письмовій формі у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено контрактом, і може бути змінений за згодою сторін у письмовій формі. Контракт укладається на строк від трьох до п`яти років.

Апеляційним судом встановлено, що у відповідності до контракту від 27 травня 2020 року та додаткової угоди від 02 червня 2025 року, яка є невід`ємною частиною контракту, укладеного між Підгайцівською сільською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 була призначена на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» на строк з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року.

Відповідачем на підставі умов контракту та чинного законодавства у встановлений строк – 29 травня 2026 року видано розпорядження про звільнення 31 травня 2026 року позивача з посади директора, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, оскільки закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини. Припинення контракту у зв`язку з закінченням строку не потребувало волевиявлення позивача. Обчислення строків припинення трудових відносин відповідно ст. 241-1 КЗпП України у даному випадку не потрібне, оскільки контрактом чітко установлено його кінцеву дату.

Виконання позивачем трудових обов?язків 01 червня 2025 року, тим більше без повідомлення про це роботодавця та у вихідний день, не свідчить про автоматичне продовження дії контракту на невизначений строк, оскільки, підписавши додаткову угоду позивач ОСОБА_1 погодилася з тим, що трудові відносини між нею і відповідачем продовжились на підставі умов контракту (п.п.22,30) та додаткової угоди №1 до нього і на строк, установлений у додатковій угоді, а не на підставі ст.39-1 КЗпП України.

Сама собою обставина продовження строкового трудового договору не є безумовною підставою для визнання його безстроковим. Передбачені статтею 39-1 КЗпП України правові наслідки не настають у разі, якщо строковий характер трудових правовідносин обумовлений випадками, передбаченими частиною другою статті 23 КЗпП України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16, від 24 травня 2023 року у справі № 756/11999/20, від 18 лютого 2026 року у справі № 754/9467/22, від 28 вересня 2026 року у справі № 939/1920/23.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 39-1 КЗпП України.

Є правильними висновки суду про те, що додатковою угодою №1 до контракту було установлено дію контракту з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року, тобто 01 червня 2025 року за новою умовою контракту увійшло в строк його дії. Зміст додаткової угоди свідчить про узгоджене волевиявлення сторін щодо продовження саме строкових трудових відносин та визначення конкретного строку їх дії. Додаткову угоду №1 позивач не оспорювала. Контракт не був переукладений, а лише продовжений, а тому не може вважатися таким, що укладений на невизначений термін.

Повноваження секретаря Підгайцівської сільської ради Овсіюк О.Є. підтверджуються рішенням Підгайцівської сільської ради від 22 травня 2026 року № 63/2 «Про покладення обов`язків Підгайцівського сільського голови».

Позивачем заявлено вимогу про скасування розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора зазначеного підприємства. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що задоволення цієї позовної вимоги пов?язане з вирішенням питання про законність звільнення позивачки та наявність підстав для її поновлення на посаді. Суд першої інстанції підставно відмовив і в задоволенні цієї позовної вимоги. Порушення судом норм процесуального права при розгляді заяви позивача про збільшення позовних вимог, у якому ставилося питання про скасування розпоряджень і визнання недійсним контракту щодо ОСОБА_2 , не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду, враховуючи, що вони ґрунтуються на матеріалах справи та нормах законодавства і не встановлено підстав для скасування розпорядження відповідача про звільнення з роботи позивача та поновлення позивача на посаді директора.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua