Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №155/860/26
Суддя: Клок О. М.
Справа № 155/860/26 Провадження №11-кп/802/646/26Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання – ОСОБА_5 ,
прокурора – ОСОБА_6 ,
обвинуваченого – ОСОБА_7 ,
захисника – ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Горохівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 , на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 12 серпня 2026 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Горохів, Луцького району, Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, раніше судимого вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2024 за ч.1 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України до основного покарання у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_7 за цим вироком, повністю приєднано невідбуту ним частину додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами за попереднім вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2024, яка на день постановлення вироку становить 1 рік 1 місяць 13 днів та остаточно визначено до відбуття покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 1 місяць 13 днів.
На підставі ст.59-1 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком вирішено питання речових доказів.
В С Т А Н О В И В
Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він, будучи засудженим вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2024 за ч.1 ст.286-1 КК України до основного покарання у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, 18.10.2024 з`явився до Луцького районного сектора №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, де його ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання, роз`яснено обов`язки відповідно до ч.2 ст.34 КВК України про те, що засудженому до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України, а також ОСОБА_7 поставлено на облік, про що він надав особисту підписку.
З метою перевірки дотримання засудженим ОСОБА_7 обов`язків, які покладені на осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачених пунктом 1 глави 2 розділу VI наказу Міністерства юстиції від 29.01.2019 №272/5 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі», до Головного центру обробки спеціальної інформації Державно" прикордонної служби України було надіслано запит про перетин державного кордону громадянином ОСОБА_7 протягом І кварталу 2026 року.
Встановлено, що відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 без погодження з уповноваженим органом з питань пробації 13.02.2026 о 15 год 00 хв перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Шегині» та повернувся в Україну 19.03.2026 о 14 год 11 хв.
Таким чином, засуджений ОСОБА_7 , ігноруючи законні вимоги працівників Луцького районного сектора №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, ухилився від відбування покарання, призначеного вироком Горохівського районного суду від 30.05.2024 року у виді позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в ухиленні від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.389 КК України.
У поданій апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Апелянт зазначає про те, що за змістом ст.374 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути чітко зазначені вид і розмір основного і додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, а також за сукупністю злочинів або вироків. Однак, місцевий суд при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 вказаних вимог не дотримався в повному обсязі, що у подальшому не дає можливості однозначно трактувати обраний обвинуваченому вид та розмір покарання, а також можливість і порядок його виконання. Вказує, що у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду, особа повинна виконувати обов`язки, визначенні у ч.2 ст.59-1 КК України, або ж у ч.3 цієї статті, які можуть покладатись додатково. Тому покладення таких обов`язків являється невід`ємною та обов`язковою частиною цього заходу примусу. Проте, місцевий суд призначивши обвинуваченому за ч.1 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню. Враховуючи викладене, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, та на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України, з покладенням на останнього обов`язків. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину додаткового покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2024, яка на день постановлення вироку становить 1 рік 1 місяць 13 днів та визначити остаточно до відбуття покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 1 місяць 13 днів. На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок просить залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, міркування обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. При цьому з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.
Беручи до уваги вимоги ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази, які судом, згідно положень ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.389 КК України, є вірною.
Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, положеннями ч.1 ст.59-1 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. При цьому, ч.2 ст.59-1 КК України визначено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а ч.3 цієї статті, - обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, тобто законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.
Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.
Однак, як вбачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду, не поклав на останнього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання. При цьому, покладення місцевим судом таких обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України вже при призначенні остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, в даному випадку є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, місцевий суд не дотримався приписів матеріального закону під час призначення ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, оскільки перед призначенням за приписами ч.1 ст.71 КК України остаточного покарання, хоча і правильно призначив за ч.1 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, але без покладення обов`язків, визначених у ч.2 ст.59-1 КК України, які фактично є невід`ємними елементами цього виду покарання.
З огляду на вищевикладене, апеляційні доводи прокурора є цілком обґрунтованими.
Зазначене є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, - незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, суд ухвалив вирок всупереч вимог ст.370 КПК України, істотно порушив вимоги кримінально процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відтак слід застосувати більш суворе покарання до обвинуваченого, що відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України вимагає скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу прокурора слід – задовольнити частково, оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 12 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2024, яка на день постановлення вироку становить 10 місяців 13 днів та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 місяців 13 днів.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua