Суд: Оболонський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №756/16212/26
Суддя: Касьян А. В.
23.10.2026 Справа № 756/16212/26
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 756/16212/26
3/756/4383/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.10.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що раніше притягався до адміністративної відповідальності:
— постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 (дев`ять) років 8 (вісім) місяців із застосуванням ч. 3 ст. 30 КУпАП (справа №362/2495/25), яка набрала законної сили 08.07.2025,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
в с т а н о в и в:
22.09.2026 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №762450, складений 04.09.2026 о 01:57 на вул. Міській у місті Києві поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві сержантом поліції Джантіміровою О.Є. стосовно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Судом встановлено, що 04.09.2026 приблизно о 01:05 на вул. Міській у місті Києві водій ОСОБА_2 , будучи особою, котра постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 №362/2495/25 була позбавлена права керування транспортним засобом на строк 9 (дев`ять) років 8 (вісім) місяців, керував транспортним засобом марки «TOYOTA» моделі «CAMRY» (д.н.з. НОМЕР_1 ) повторно протягом року (постанова від 30.10.2025 серії ЕНА №6049395), чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, повідомлений останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, в судове засідання не з`явився.
Відповідно до сформованої за допомогою автоматизованої системи документообігу суду довідки згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28, SMS-повідомлення про призначення розгляду справи на 23.10.2026 направлене за номером телефону, повідомленим ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, доставлено 19.10.2026 о 12:44.
Надання особою, стосовно якої складено протокол, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього номера мобільного телефону свідчить, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №757/48467/21 (провадження №61-10924св22), від 23.01.2025 у справі №591/4693/15 (провадження №51-3209км24), ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №560/5541/20 (провадження №К/9901/30825/21).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.02.2017).
З огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд з огляду на положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки явка такої особи не є обов`язковою.
Вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Положеннями ст. 15 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 3171 КУпАП та абз. 2 п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.12.2021 №1257, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
— даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.09.2026 серії ЕПР1 №762450;
При цьому, протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень, заперечень чи скарг під час його оформлення чи після цього, не надано таких суду й під час розгляду справи. Даних про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.
У протоколі зазначено про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП, посвідчення водія не вилучалось.
Своїм підписом водій ОСОБА_2 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав;
— даними, що містяться у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.10.2025 серії ЕНА №6049395 за ч. 4 ст. 126 КУпАП;
— даними, що містяться в постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 (справа №362/2495/25), яка набрала законної сили 08.07.2025;
— відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських №476515 та №477645, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою, відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом; якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
У цій справі ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, — 04.09.2026, тобто до повного відбуття застосованого стягнення за попередньою постановою місцевого суду від 27.06.2025 щодо останнього за ч. 5 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили 08.07.2025.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою слід приєднати невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою від 27.06.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та остаточно визначити ОСОБА_2 строк застосованого стягнення у виді позбавлення спеціального права — права на керування транспортними засобами — 15 (п`ятнадцять) років 6 (шість) місяців, початок якого слід обраховувати після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
При цьому, суд не вбачає обґрунтованих підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки до матеріалів адміністративної справи поліцейським не долучено довідку про належність транспортного засобу.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону. Доказів того, що ОСОБА_2 відноситься до осіб, зазначених у положенні вказаної норми закону, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови — не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 цього Кодексу у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Згідно з ч. 1 ст. 3171 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Крім того, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 27.02.2023 у справі №450/205/19 (провадження №51-1306км22), розтлумачив, що невиконання заборони керування транспортними засобами особою, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тобто її ухилення від виконання постанови суду, є однією з форм невиконання судового рішення, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України.
Так само, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в ухвалі від 21.05.2026 у справі №459/3651/25 (провадження №51-1694ск26) прийшов до висновку, що ч. 1 ст. 382 КК України встановлює кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та охороняє авторитет правосуддя як самостійний об`єкт кримінально-правової охорони. Визначальним для застосування ст. 382 КК України є не сам факт керування транспортним засобом, а свідоме ігнорування судового рішення, адресованого конкретній особі, яке встановлює для неї юридичний обов`язок утримуватися від керування. Саме така поведінка, за наявності прямого умислу, утворює склад кримінального правопорушення. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 22.05.2025 у справі №726/952/24 (провадження №51-164км25) та від 27.01.2025 у справі №685/1196/23 (провадження №51-4437км24).
За результатами судового провадження судом було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про те, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 №362/2495/25 його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч ст. 1291 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, систематично продовжував керувати транспортними засобами не маючи такого права.
Згідно зі ст. 253 КУпАП в разі, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Зміст наведеної вище статті дає підстави вважати, що суддя вправі повідомляти компетентні державні органи про ймовірні порушення закону, встановлені під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення.
Обмеження судді у такому праві є неприпустимим, оскільки суперечитиме завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, зміцненню законності і запобіганню правопорушенням, а також порушуватиме принцип рівності громадян перед законом і судом.
Враховуючи, що у даній справі встановлені судом обставини вказують на можливе вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення — умисного невиконання судового рішення, суд вважає за необхідне направити до Оболонської окружної прокуратури м. Києва копію постанови у цій справі для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 214 КПК України, та організації проведення досудового розслідування за фактом умисного невиконання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судового рішення, що набрало законної сили.
Керуючись статтями 23, 30, 33, 401, 126, 221, 253, 276-280, 283-287, 289, 307-308 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, —
п о с т а н о в и в:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою приєднати невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 (справа №362/2495/25) та остаточно визначити ОСОБА_3 загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами — 15 (п`ятнадцять) років 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування ОСОБА_4 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.
Копію постанови направити до Оболонської окружної прокуратури м. Києва для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 214 КПК України, та організації проведення досудового розслідування з метою перевірки у діянні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян
Оригінал: reyestr.court.gov.ua