Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №390/3096/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Суд: Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №390/3096/26

Суддя: Бойко І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"12" листопада 2026 р.Справа № 390/3096/26

Провадження № 2/390/2220/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Бойко І.А.,

при секретарі – Губанові М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в заочному порядку, в місті Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 109415,60 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 08.03.2026 між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика» укладено договір № 564529003 про надання кредиту, на виконання якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15000,00 грн шляхом зарахування коштів на банківську картку відповідача. 10.03.2026 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою позивач надав відповідачу додатково кредит у сумі 18000,00 грн. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору виникла заборгованість на вказану суму, яку позивач просить стягнути, а також просить стягнути судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу без її участі, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

Згідно вимог ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено договір № 564529003 про надання кредиту.

Відповідно до п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.8 договору позичальнику надано грошові кошти в розмірі 15000,00 грн на строк 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована; комісія за видачу кредиту 3000,00 грн; строк дії договору до 23.08.2026. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-3948). У розділі 12 договору зазначено номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_1 .

10.03.2026 між сторонами в такому самому порядку укладено додаткову угоду № 1 до договору, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-3254). Відповідно до п. 2.1, 2.2, 4 додаткової угоди кредит збільшено на 18000,00 грн, загальний розмір кредиту становить 33000,00 грн, комісія за надання додаткової суми кредиту – 3600,00 грн.

Перерахування ТОВ «Бізнес Позика» ОСОБА_1 коштів у сумі 15000,00 грн 08.03.2026 та в сумі 18000,00 грн 10.03.2026 на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, а також відомостями АТ КБ «ПриватБанк» від 20.10.2026 та випискою по рахунку відповідача (картка № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 ) за період з 08.03.2026 по 23.08.2026, які витребувані судом за клопотанням представника позивача. Згідно з цими відомостями картку № НОМЕР_2 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , а 08.03.2026 та 10.03.2026 на неї зараховано відповідно 15000,00 грн і 18000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та додаткову угоду до нього в електронній формі. Грошові кошти на виконання умов договору та додаткової угоди були перераховані відповідачу, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Розрахунок заборгованості за договором № 564529003 від 08.03.2026, проведений ТОВ «Бізнес Позика», свідчить, що відповідач здійснила часткову оплату в сумі 1360,00 грн, яку зараховано в погашення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховано в межах строку дії договору – до 23.08.2026. Загальна сума заборгованості становить 109415,60 грн та складається з заборгованості: за кредитом – 31640,00 грн; за процентами – 54675,60 грн; за комісією – 6600,00 грн; відсотки за ст. 625 ЦК України – 16500,00 грн.

Пункт 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, містить приписи, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України введений в дію Законом України № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Воєнний стан, що триває, введений в Україні із 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів – з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, в силу прямої вказівки закону, і позовні вимоги в частині стягнення 16500,00 грн відсотків, нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 92915,60 грн, з яких 31640,00 грн – тіло кредиту; 54675,60 грн – проценти та 6600,00 грн – комісія.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2260,91 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення сторонами певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати критерії реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, співмірності та пропорційності до предмета спору. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що заявлена сума є неспівмірною з урахуванням цих критеріїв, і може зробити це з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» укладено договір про надання професійної правничої допомоги, п. 4.3 якого розмір гонорару за підготовку позовних заяв визначено фіксованим – 10000 гривень за одну позовну заяву. На підтвердження витрат позивач надав рахунок-фактуру № 05-564529003 від 15.05.2026 на суму 10000,00 грн за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Водночас справа є малозначною та не становить значної складності. Позовна заява має типовий характер і ґрунтується на документах, сформованих в інформаційно-комунікаційній системі самого позивача. Її підготовка не потребувала значного обсягу юридичної роботи та часу. Участі в судових засіданнях адвокат не брав, позовну заяву подано до суду представником позивача Докукіною Д.В.

Крім того, згідно з п. 4.5 договору оплата гонорару за підготовку позовних заяв здійснюється клієнтом лише в розмірі фактично компенсованих йому витрат на професійну правничу допомогу. Рахунок-фактуру виставлено 15.05.2026, тобто до закінчення строку кредитування за договором (23.08.2026) та до формування розрахунку заборгованості.

Отже, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, ціни позову, а також критеріїв реальності та розумності витрат, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є неспівмірним і доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.525-527, 530, 625, 1054, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 564529003 про надання кредиту від 08.03.2026 у загальному розмірі 92915,60 грн, з яких 31640,00 грн – тіло кредиту; 54675,60 грн – проценти та 6600,00 грн – комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2260,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», б-р Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя І.А. Бойко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua