Суд: Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №389/2778/26
Суддя: Український В. В.
05.11.2026
Провадження №2/389/1417/26
ЄУН 389/2778/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Українського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Кірова селища Знам`янка Друга, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389 та договору купівлі-продажу такого права від 15 квітня 1998 року, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається, в тому числі, із права на земельну частку (пай), яке вона не може отримати в порядку спадкування за законом через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай). Вказала, що ОСОБА_2 у квітні 1998 року домовився із ОСОБА_3 про купівлю в нього права на земельну частку (пай), яке належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389 виданого Знам`янською районною державною адміністрацією 22.05.1997, із земель колективної власності КСП ім. Кірова.
ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 кошти за купівлю права на земельну частку (пай) у сумі 300 гривень, про отримання яких останній розписався у договорі купівлі-продажу та передав батькові оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389. При цьому зобов`язався нотаріально оформити договір купівлі-продажу права на земельну частку пай. Однак, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) не був.
Вважає, що батько набув право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КПС ім. Кірова, так як із продавцем досяг всіх істотних умов договору, однак смерть продавця унеможливила нотаріальне посвідчення договору, через що звернулася до суду із вказаним позовом.
Позивач у судове засідання не з`явилася, просила проводити розгляд справи без її участі та задовольнити вимоги позову.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечив проти задоволення позовних вимог, просить винести рішення на розсуд суду.
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Знам`янка Знам`янського району Кіровоградської, батьком якої є ОСОБА_2 .
Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася його донька ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні, свідоцтва про право на спадщину не отримувала, що підтверджується матеріалами спадкової справи №96/2023 заведеної приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 домовився із ОСОБА_3 про купівлю в нього права на земельну частку (пай), яке належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389 виданого Знам`янською районною державною адміністрацією 22.05.1997, із земель колективної власності КСП ім. Кірова. ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 кошти за купівлю права на земельну частку (пай) у сумі 300 гривень, про отримання яких останній розписався у договорі купівлі-продажу від 15 квітня 1998 та передав ОСОБА_2 оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389. При цьому зобов`язався нотаріально оформити договорі купівлі-продажу права на земельну частку пай протягом трьох місяців.
Помер ОСОБА_3 22 квітня 1998 року, нотаріально договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) не посвідчений.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, який діє для України з 11 вересня 1997 року та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
За змістом положень книги 6 ЦК України, спадкове право захищає власність фізичних осіб. Позивач пов`язаний зі спадкодавцем кровним спорідненням. Усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача, виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких є позивач.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Наказом Міністерства юстиції України Державного комітету України по земельних ресурсах від 6 червня 1996 року N 14/5; 48, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 1996 р. за N 324/1349 затверджено порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок.
Відповідно до вказаного порядку та внесених до нього змін і доповнень, цей Порядок застосовується щодо випадків відчуження власниками земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і індивідуального гаражного будівництва, а також відчуження права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом.
Договір відчуження земельної ділянки посвідчується в нотаріальному порядку.
Право власності на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта, що посвідчує це право.
Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року було встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. У 1998 році Указом Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 року було запроваджено переважне право на придбання при відчуженні шляхом купівлі-продажу права на земельну частку (пай) членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також селянських (фермерських) господарств та громадян, які мають право їх створити. Водночас в законодавстві зміст такого переважного права, шляхи його реалізації та захисту визначені не були.
Цей Указ встановлював, що договори купівлі-продажу, дарування, міни права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, після нотаріального посвідчення підлягають реєстрації районною державною адміністрацією за місцезнаходженням колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Право на земельну частку (пай) є підставою набуття земельної ділянки у приватну власність шляхом виділення її в натурі (на місцевості).
Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статей 13, 41, 47 Конституції України кожному гарантується реалізація права власності і його захист та непорушність.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, зважаючи на те, що правовідносини щодо купівлі-продажу права на земельну частку (пай) виникли у 1998 році, на спірні правовідносини також поширюється дія норм ЦК Української PCP.
Відповідно до ст. 128 ЦК УPCP право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом статей 153, 225 ЦК Української PCP договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Відповідно до статті 224 ЦК Української PCP за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК Української PCP передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 47 ЦК Української PCP нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Однією з умов застосування статті 47 ЦК Української PCP є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. Позивачем доведено існування таких обставин, що виключає будь-яку можливість такого посвідчення, а саме смерть продавця та покупця права на земельну частку (пай).
Згідно зі ст. 41 Конституції України, та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, що включає неможливість обмеження у його здійсненні з боку будь-яких осіб; цьому кореспондує можливість особи усунути будь-які обмеження у здійсненні прав власності.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК).
Враховуючи вищевикладене, те що у день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді права на земельну частку (пай), яке він придбав на підставі домовленості із продавцем, тобто фактично між продавцем та покупцем укладено договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), де сторони досягли всіх істотних умов і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, шляхом прийняття виконання, а саме продавець отримав грошові кошти за продаж права, а позивач в свою чергу, повністю розрахувався з відповідачем та прийняв правовстановлюючі документи, але нотаріальне засвідчення договору не відбулось, позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину в установленому законом порядку, у позасудовому порядку не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) із земель, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Кірова селища Знам`янка Друга, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0192389 та договору купівлі-продажу такого права від 15 квітня 1998 року, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Знам`янська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області розташована в місті Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області вул. М.Грушевського, 19, код ЄДРПОУ 32986436.
Суддя В.В. Український
Оригінал: reyestr.court.gov.ua