Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №385/1754/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Суд: Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №385/1754/26

Суддя: ВЕНГРИН М. В.

Справа № 385/1754/26

Провадження № 1-кп/385/91/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2026 року м. Гайворон

м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гайворон кримінальне провадження № 12026121120000129 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх осіб, осіб похилого віку, не депутатом, працездатного, який не працює та не навчається, особи з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

03 липня 2026 року о 00.38 год. м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 перебуваючи на території АЗС «LUX OIL», яка розташована по вул. Варшавській 5Е, використовуючи незначний привід, вчинив сварку з ОСОБА_5 . В подальшому, вході сварки, у ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу ОСОБА_5 .

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 діючи умисно, з мотивів раптово-виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання у виді спричинення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу, перебуваючи навпроти потерпілого на відстані приблизно 1 метру, умисно зі значною силою наніс три послідовні удари кулаком правої руки в область обличчя, а саме лівої сторони щелепи ОСОБА_5 . Внаслідок протиправних дій, потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.

В той час коли ОСОБА_5 перебував в положенні - на колінах та намагався підвестись, то ОСОБА_4 , знаходячись по праву сторону від потерпілого, умисно наніс одного удару гомілкою правої ноги в область голови, а саме правої сторони щелепи ОСОБА_5 , від чого останній знову впав на землю.

ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії направлені на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , знову підійшов до останнього, який намагався вкотре підвестись та знаходився в положенні – на колінах, умисно наніс один удар гомілкою правої ноги а потім один удар кулаком правої руки в область лівої сторони щелепи ОСОБА_5 . Вважаючи свої дії достатніми, ОСОБА_4 припинив свої протиправні дії.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: двобічного перелому нижньої щелепи із зміщенням відламків, ментального отвору зліва, кута справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №105 від 26.08.2026 відповідають вказаному в постанові часу, утворились як від ударів кулаками рук, так і взутими ногами та згідно з пунктом 2.2.2. «Правил призначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (тривалий розлад здоров`я перевищує 21 день), а також спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я..

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 28.09.2026 слідчим СВ ВП № 1 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області і затверджений прокурором Гайворонського відділу Голованівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України. В судових дебатах прокурор просить суд призначити обвинуваченому покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосування іспитового строку, згідно ст. 75 КК України на 1 рік.

Правова позиція потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, подав на адресу суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за його відсутності, просив притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, при призначенні міри покарання покладається на розсуд суду.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Зокрема, вказав, що 03.07.2026 після 00:30 год внаслідок сварки з ОСОБА_5 завдав тому ряду ударів руками і ногами, в щелепу. Щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе відповідні висновки та більше таких дій не пвоторить. Просить суд суворо його не карати.

Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого та процесуальних доказів, документів, що стосуються речових доказів. Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України.

Висновки суду.

Таким чином суд вважає доведенимфакт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд враховує, як обставини, що пом`якшують покарання щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обтяжуючих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, а також те, що обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненні даного правопорушення, розкаюється у вчиненому, а також обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючі дані, згідно яких обвинувачений раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, є особою з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни, обвинувачений усвідомив протиправність вчиненого ним діяння, позицію потерпілого, який при призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду та доходить висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений не працює, а тому не є можливим застосувати до нього покарання у виді виправних робіт, а враховуючи характер вчиненого діяння суд не вбачає за можливе застосовувати покарання у виді обмеження волі.

Крім того, враховуючи характер та обставини вчиненого суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України. Також судом не встановлено підстав для застосування ст. 69-2 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації, згідно якої є можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення експертизи відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 122 КК України й призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися у вказаний орган для реєстрації, виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речовий доказ: відеозапис на оптичному диску (CD-R) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Роз`яснити обвинуваченому, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_6

Дата документу 11.11.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua