Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №350/1277/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №350/1277/26

Суддя: Пулик М. В.

Справа № 350/1277/26

Номер провадження 2/350/1010/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за чотирма кредитними договорами у загальному розмірі 46 254,12 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем та первісними кредитодавцями укладено кредитні договори, відповідно до умов яких відповідачу надано кредитні кошти на умовах строковості, платності та повернення. Первісні кредитодавці свої зобов`язання виконали, однак відповідач отримані кредитні кошти та передбачені договорами проценти у повному обсязі не повернув.

Зокрема, 08 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №602027918, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 19 564,80 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 15 564,80 грн - заборгованість за процентами.

Позивач зазначає, що право вимоги за цим договором первісно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру боржників №271 від 13 лютого 2024 року, а надалі - до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року.

Крім того, 29 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №103911726, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн. Заборгованість за зазначеним договором становить 8 020,00 грн, з яких 8 000,00 грн - основний борг та 20,00 грн - проценти. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року.

Також 22 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2533981, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн. Унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 10 875,00 грн, з яких 3 000,00 грн - основний борг та 7 875,00 грн - проценти. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №14/06/21 та реєстру боржників №26 від 24 червня 2024 року.

Крім цього, 15 червня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №633712, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 18 750,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 7 794,32 грн, з яких 5 727,55 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 2 066,77 грн - заборгованість за процентами. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача відповідно до договору факторингу №2401-24 від 24 січня 2024 року.

Позивач зазначає, що перехід прав грошової вимоги за всіма зазначеними кредитними договорами підтверджується договорами факторингу та відповідними реєстрами боржників, а розмір заборгованості - наданими розрахунками. Після набуття права вимоги відповідач заборгованість не погасив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття позивачем прав нового кредитора, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за чотирма кредитними договорами в загальному розмірі 46 254,12 грн та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованими.

Щодо договору кредитної лінії №602027918 від 08 грудня 2023 року відповідач зазначив, що позивач посилається на договір факторингу, укладений 28 листопада 2018 року, тобто до виникнення спірного кредитного зобов`язання. На думку відповідача, наведена обставина ставить під сумнів належність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», а надалі - до позивача. Крім того, відповідач заперечив проти розміру нарахованих процентів у сумі 15 564,80 грн.

Стосовно договору позики №2533981 від 22 січня 2024 року відповідач посилався на необґрунтованість нарахування процентів у розмірі 7 875,00 грн, зазначаючи, що первісний строк кредитування становив 30 днів та закінчився 21 лютого 2024 року. Також відповідач вказував на необхідність застосування законодавчих обмежень максимальної денної процентної ставки, чинних на момент укладення договору.

Щодо кредитного договору №103911726 від 29 січня 2022 року, укладеного з ТОВ «Мілоан», та договору №633712 від 15 червня 2021 року, укладеного з ТОВ «Слон Кредит», відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що строки виконання зобов`язань за цими договорами настали відповідно 28 лютого 2022 року та 15 червня 2022 року.

Крім того, відповідач просив перевірити факт надання кредитних коштів за кожним договором, правильність розрахунків заборгованості, періоди та ставки нарахування процентів, урахування здійснених платежів, а також належність документального підтвердження переходу прав вимоги до позивача.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, яка, на його думку, не підтверджена належними доказами, та застосувати позовну давність до вимог за договорами №103911726 і №633712.

У відповіді на відзив представник позивача заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підтверджуються наданими доказами.

Щодо переходу права вимоги за договором №602027918 позивач зазначив, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в редакції додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року передбачає можливість передачі майбутніх грошових вимог, а перехід права вимоги за конкретним кредитним договором здійснюється на підставі відповідного реєстру боржників. Право вимоги до ОСОБА_1 було включено до реєстру №271 від 13 лютого 2024 року, тобто після укладення кредитного договору.

Позивач також зазначив, що відповідач погодив умови кредитування, включаючи розмір процентних ставок та порядок їх нарахування, а заявлена заборгованість підтверджується розрахунками первісних та наступних кредиторів.

Стосовно доводів відповідача про сплив позовної давності позивач послався на законодавчі положення щодо продовження відповідних строків у період карантину та воєнного стану, вважаючи, що строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено.

Крім того, представник позивача зазначила, що кредитні договори та договори факторингу є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані, а факт переходу права вимоги підтверджується належними документами.

З урахуванням наведеного представник позивача просила відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не прибули.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, що мають значення для вирішення спору, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що 08 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії №602027918, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог законодавства у сфері електронної комерції.

Умовами договору передбачено дисконтний період кредитування тривалістю 30 календарних днів, протягом якого застосовується процентна ставка у розмірі 1,15 % на день, а після закінчення дисконтного періоду - процентна ставка у розмірі 2,98 % на день. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строки та на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору первісний кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн на зазначену ним банківську платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням від 08 грудня 2023 року.

У подальшому відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру боржників №271 від 13 лютого 2024 року право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а на підставі договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року та відповідного реєстру прав вимоги - до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором №602027918 становить 19 564,80 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 15 564,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, судом установлено, що 29 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №103911726, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів, із кінцевою датою повернення 28 лютого 2022 року.

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором J92889. Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти відповідно до погоджених сторонами умов.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103911726.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за зазначеним договором становить 8 020,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 20,00 грн - заборгованість за процентами.

Також судом установлено, що 22 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №2533981, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 21 лютого 2024 року.

Умовами договору передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до погоджених сторонами процентних ставок та порядку їх застосування. Договір укладено з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця відповідно до вимог законодавства у сфері електронної комерції.

На виконання умов договору первісний кредитодавець здійснив перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується наданими документами про проведення платіжної операції.

Відповідно до договору факторингу №14/06/21 та реєстру боржників №26 від 24 червня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги за договором позики №2533981.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за зазначеним договором становить 10 875,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 875,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Крім цього, судом установлено, що 15 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №633712, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 18 750,00 грн строком на 365 днів, із кінцевою датою повернення 15 червня 2022 року.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строки й порядку, визначені договором та графіком платежів.

24 січня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №2401-24, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №633712.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за зазначеним договором становить 7 794,32 грн, з яких: 5 727,55 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 2 066,77 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, позивачем надано кредитні договори, розрахунки заборгованості, документи щодо перерахування кредитних коштів, договори факторингу та відповідні реєстри боржників на підтвердження виникнення кредитних зобов`язань відповідача та переходу прав грошової вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідач узяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати передбачених договорами процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданими позивачем розрахунками загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за чотирма кредитними договорами становить 46 254,12 грн, з яких: 19 564,80 грн - за договором №602027918 від 08 грудня 2023 року; 8 020,00 грн - за договором №103911726 від 29 січня 2022 року; 10 875,00 грн - за договором №2533981 від 22 січня 2024 року; 7 794,32 грн - за договором №633712 від 15 червня 2021 року.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами, правомірності нарахування процентів, дотримання строків позовної давності та погашення утвореної заборгованості, права вимоги за якими перейшли до позивача на підставі договорів факторингу, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 6 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Аналізуючи подані позивачем докази, зокрема кредитні договори, документи щодо їх укладення в електронній формі, використання відповідачем одноразових ідентифікаторів, підтвердження акцепту умов договорів, документи про перерахування кредитних коштів, розрахунки заборгованості, договори факторингу та відповідні реєстри боржників, суд оцінює їх у сукупності та приходить до висновку, що вони підтверджують виникнення між відповідачем і первісними кредитодавцями кредитних правовідносин, надання кредитних коштів, а також передачу позивачу відповідних прав грошової вимоги.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд враховує, що останній заперечує проти належності переходу права вимоги за кредитним договором №602027918, правомірності нарахування процентів за договорами №602027918 та №2533981, а також заявляє про застосування позовної давності до вимог за договорами №103911726 та №633712.

Щодо заперечень відповідача про неналежний перехід права вимоги за кредитним договором №602027918 від 08 грудня 2023 року суд зазначає, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і вимога, яка виникне в майбутньому.

Із наданих документів убачається, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в редакції додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року передбачав можливість відступлення майбутніх грошових вимог, а конкретне право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №602027918 було передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до реєстру боржників №271 від 13 лютого 2024 року, тобто після виникнення кредитного зобов`язання. Надалі зазначене право вимоги перейшло до позивача на підставі договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року та відповідного реєстру прав вимоги.

Стосовно заперечень відповідача щодо розміру нарахованих процентів за договорами №602027918 та №2533981 суд ураховує, що розмір процентних ставок, порядок і періоди їх нарахування визначалися умовами відповідних договорів. На підтвердження заявлених вимог позивачем подано розрахунки заборгованості, які містять відомості про суми основного боргу, нараховані проценти та періоди відповідних нарахувань.

Водночас відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, власного контррозрахунку не надав, конкретних арифметичних помилок у розрахунках позивача не зазначив та доказів здійснення платежів, які не були враховані кредитодавцями, суду не подав.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності за договорами №103911726 від 29 січня 2022 року та №633712 від 15 червня 2021 року суд виходить із такого.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас суд враховує особливості обчислення строків позовної давності, встановлені законодавством у період карантину та воєнного стану.

Законом України №540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким передбачено продовження визначених у ньому строків, зокрема строків загальної позовної давності, на строк дії карантину.

Законом України №2120-IX від 15 березня 2022 року зазначений розділ доповнено пунктом 19, яким було передбачено продовження відповідних строків на період дії воєнного стану.

Законом України №4434-IX від 14 травня 2025 року пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено, у зв`язку із чим із 04 вересня 2025 року відновлено перебіг строків позовної давності.

Ураховуючи дати виникнення права вимоги за зазначеними кредитними договорами, періоди законодавчого продовження позовної давності та дату звернення позивача до суду, суд приходить до висновку, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив, а тому підстав для застосування наслідків його спливу немає.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд ураховує, що відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості та доказів здійснення додаткових платежів у рахунок погашення кредитних зобов`язань, які не були враховані позивачем. Разом із тим наведені обставини не звільняють позивача від обов`язку підтвердити належними та допустимими доказами підстави виникнення і розмір заявлених вимог.

Суд оцінює надані позивачем договори, документи щодо перерахування кредитних коштів, розрахунки заборгованості, договори факторингу та реєстри боржників у їх сукупності, з урахуванням доводів і заперечень сторін та відповідних положень матеріального права.

У порушення зазначених норм закону та умов укладених кредитних договорів відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти у визначені договорами строки не повернув та передбачені договорами проценти в повному обсязі не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач позовних вимог не визнав, однак доказів належного виконання зобов`язань, погашення заявленої заборгованості чи здійснення платежів, не врахованих у наданих позивачем розрахунках, суду не подав. Водночас наведені відповідачем заперечення щодо переходу права вимоги та спливу позовної давності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Розподіл судових витрат:

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2662,40 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 46 254 (сорок шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 12 копійок, з яких: за договором кредитної лінії №602027918 від 08 грудня 2023 року - 19 564,80 грн; за кредитним договором №103911726 від 29 січня 2022 року - 8 020,00 грн; за договором позики №2533981 від 22 січня 2024 року - 10 875,00 грн; за кредитним договором №633712 від 15 червня 2021 року - 7 794,32 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua