Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №712/2601/26
Суддя: Стеценко О. С.
ЄУ №712/2601/26
Провадження №2/712/2600/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., представника відповідача Гаврилова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №95996879000 від 20.12.2019 у сумі 31 429,15 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 20.12.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 26 260,00 грн.
21.09.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №182, згідно якого право вимоги за кредитним договором №95996879000 від 20.12.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 31 429,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 22 552,19 грн., заборгованість по процентам – 8 876,96 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 14 травня 2026 року, яке відкладено на 10 червня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача та його представника.
10 червня 2026 року судове засідання відкладено на 21 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача.
21 липня 2026 року судове засідання відкладено на 07 вересня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів.
07 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 06 жовтня 2026 року за клопотанням представника відповідача.
06 жовтня 2026 року судове засідання відкладено на 03 листопада 2026 року за клопотанням представника відповідача.
Протокольною ухвалою від 03 листопада 2026 року відкладено проголошення рішення на 12 листопада 2026 року.
13 травня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову. У обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Щодо розміру відсотків зазначив, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, з якого б вбачалося порядок та розмір нарахування відсотків, а тому сума заборгованості за відсотками є необґрунтованою. Просив зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
У додаткових поясненнях, поданих до суду 06 липня 2026 року, відповідач зазначає, що ним були здійснені наступні оплати за кредитним договором: 20.01.2020 – погашення заборгованості згідно кредитної угоди 1 594,82 грн.; 12.03.2020 – погашення відсотків згідно кредитної угоди 250 грн.; 12.03.2020 – погашення комісії 1 374,91 грн.; 12.03.2020 – погашення відсотків згідно кредитної угоди 1 686,05 грн.; 21.04.2020 – погашення заборгованості згідно кредитної угоди 385,90 грн.; 12.03.2020 – погашення заборгованості згідно кредитної угоди 76,25 грн.; 13.03.2020 – погашення відсотків згідно кредитної угоди 250,00 грн.; 25.03.2020 – погашення відсотків згідно кредитної угоди 250,00 грн.; 13.04.2020 – погашення відсотків згідно кредитної угоди 250,00 грн.; 21.04.2020 – погашення заборгованості згідно кредитної угоди 1 181,25 грн. Загальна сума фактично здійсненого відповідачем погашення заборгованості за вказаний період становить 7 299,18 грн. Просить врахувати указану суму в рахунок зменшення заборгованості за тілом кредиту.
У додаткових поясненнях, поданих до суду 14 серпня 2026 року, позивач указує, що ним не пропущений строк позовної давності, з огляду на те, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540 IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року. До 04.09.2025, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», де було виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно зазначеного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії. Під час розрахунку строків позовної давності слід враховувати, що їх перебіг зупинявся: з 18.03.2020 по 30.06.2023 – через карантин; з 01.07.2023 по 03.09.2025 – у зв`язку з воєнним станом. З 04.09.2025 почалось відновлення перебігу строків на підставі Закону №4434-ІХ. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене було звернутись 23.02.2026 із даним позовом у судовому порядку. Останнім днем строку кредитування за кредитним договором №95996879000 від 20.12.2019 є 20.12.2020. Отже, перебіг строку позовної давності слід відраховувати від 20.12.2020. Термін від 20.12.2020 (останній день строку кредитування) до 30.06.2023 (зупинка перебігу строків позовної давності у зв`язку з карантином) не враховується у строк позовної давності. Термін від 01.07.2023 (початок перебігу строків позовної давності) до 30.01.2024 (зупинка перебігу строків давності у зв`язку з воєнним станом) становить 214 календарних днів. Термін від 03.09.2025 (початок перебігу строків позовної давності) до 23.02.2026 (дата подачі позовної заяви до суду) становить 174 календарних днів. У загальному строк позовної давності складає 388 календарних днів, що не перевищує три роки.
Щодо розміру відсотків позивач зазначив, що заявлений розмір заборгованості нараховано згідно умов договору. Під час підписання кредитного договору відповідач ознайомився з указаними умовами.
Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, додатково зазначив, що позивач не мав права здійснювати будь-які нарахування заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідача не було повідомлено про заміну кредитора.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 20.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Укрсиббанк» із заявою про надання споживчого кредиту, на підставі якої між АТ «Украсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №95996879000.
Згідно п. 2.1 Договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
Згідно п. 3.1. Договору сума кредиту становить 26 260,00 грн.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що кредит надається Позичальнику для особистих потреб, а саме:
- в сумі 26 000,00 грн. на споживчі цілі;
- в сумі 260,00 грн. на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування Позичальника, укладеного з ПрАТ «СК «Кардіф».
У додатку №1 до Договору №95996879000 від 20.12.2019 відображено графік платежів, у якому наведено строки та суми платежів за кредитом, загальна вартість кредиту становить 36 728,55 грн. з урахуванням процентів за користування кредитом у сумі 10 468,55 грн.
З виписки за кредитним договором за період з 20.12.2019 по 21.09.2020 вбачається, що відповідач частково здійснював платежі за кредитом, а саме 20.01.2020 платежі на суми 1 594,82 грн., 1 466,18 грн., 39,00 грн., 13.03.2020 платежі на суми 250,00 грн., 1 374,91 грн., 1 686,05 грн., 20.03.2020 платіж на суму 385,90 грн., 13.04.2020 платежі на суми 250,00 грн., 385,90 грн., всього відповідачем сплачено – 7 432,76 грн.
Відповідно до договору факторингу №182 від 21.09.2020, укладеного між АТ «Укрсиббанк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Фактор), Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 4.1. договору факторингу №182 передбачено, що право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав Вимог у Фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі Права Вимоги (Додаток №1.2 до цього Договору), за умови сплати Фактором Суми фінансування у порядку, визначеному Договором.
Виконання вищевказаного договору підтверджується самим договором факторингу №182, Актом приймання-передачі Права Вимоги від 21.09.2020, актом взаємозаліку від 21.09.2020 та платіжною інструкцією №19722 від 21.09.2020.
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №182 від 21.09.2020 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №95996879000 від 20.12.2019 на загальну суму 31 429,15 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №95996879000, наданого ТОВ «ФК «Кредит Капітал», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 31 429,15 грн., з яких 22 552,19 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 8 876,96 грн. – заборгованість за відсотками.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами у сумі 26 260,00 грн., однак в добровільному порядку у повному обсязі не повернув.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем на виконання ухвали суду, вбачається, що за період з 20.12.2019 по 21.09.2020 відповідачем сплачено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 3 707,81 грн., отже залишок заборгованості за основною сумою кредиту складає 22 552,19 грн.
Крім того, з указаного розрахунку вбачається, що первісним кредитором нараховані відсотки за період з 20.01.2020 по 21.09.2020 у сумі 9 555,05 грн., відповідачем сплачено відсотки у сумі 2 844,23 грн., залишок заборгованості за відсотками становить 6 710,82 грн.
Окрім зазначеного, відповідачу за період з 13.04.2020 по 21.09.2020 нараховані проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 2 166,14 грн.
Також 13.03.2020 відповідачем було сплачено комісію у сумі 250,00 грн.
Суд зазначає, що у анкеті-заявці на надання споживчого кредиту, паспорті споживчого кредиту та договорі про надання споживчого кредиту відсутні умови щодо нарахування та сплати комісії.
З урахуванням викладеного, нарахування комісії є необґрунтованим, а тому сплачені відповідачем 250,00 грн. слід врахувати у рахунок загальної заборгованості.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит №95996879000 від 20.12.2019 у сумі 31 179,15 грн. (22 552,19 грн. (залишок заборгованості за тілом кредиту) + 6 710,82 грн. (залишок відсотків за користування кредитом) + 2 166,14 грн. (проценти за ст. 625 ЦК України) – 250,00 грн. (сплачена відповідачем комісія).
У решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не мав права здійснювати нарахування відповідачу заборгованості, оскільки боржника не було повідомлено про зміну кредитора, суд зазначає таке.
Згідно досудової вимоги Вих. №20009337 від 13.02.2026, яка направлена ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_1 про укладення Договору факторингу №182 від 21.09.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал».
Крім того, згідно наданих позивачем розрахунків останній не проводив будь-яких нарахувань заборгованості відповідачу.
Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що до позовних вимог сплинув строк позовної давності.
Так, строк пред`явлення зобов`язання настав 20.12.2020.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та згідно п. 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, отже строк позовної давності не пропущено.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №1289 від 13 лютого 2026 року та детальний опис наданих послуг до Акту №1289, згідно яких вартість наданих адвокатом послуг становить 8 000,00 грн.
Відповідач просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу. У обґрунтування заперечень зазначив, що указана справа є типовою, розглядається у спрощеному провадженні, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandispimeniw ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»npoTH України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18).
Судом вбачається, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 2 000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги у сумі 31 179,15 грн., що становить 99,2% від заявленої позовної вимоги, відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , а отже судовий збір у сумі 2 641,10 грн. слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Договором про споживчий кредит №95996879000 від 20.12.2019 у сумі 31 179,15 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, за рахунок держави судовий збір у сумі 2 641,10 грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 12.11.2026.
Суддя: О.С. Стеценко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua