Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №707/2044/26
Суддя: Позарецька С. М.
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/2044/26
Номер провадження2/711/3323/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
27.10.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого – судді Позарецької С.М.,
при секретарі – Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Позивач ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернувся у Черкаський районний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.04.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2036169281, за умовами якого Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.
Пунктом 2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2036169281_CARD від 16.04.2021, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (далі Договір) та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб, про що міститься підпис Позичальника.
Відповідно до Заяви-Анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Заявою-Анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Відповідачем також було підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Як зазначено, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитними договорами № 2036169281 від 16.04.2021 (п.2 Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2036169281 від 16.04.2021) виконав в повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 18.10.2021.
Водночас, у порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
У позовній заяві також вказано, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно з яким АТ «ОТП БАНК» відступив на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2036169281 від 16.04.2021 (п.2 Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2036169281_CARD від 16.04.2021), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Станом на день відступлення права вимоги (відповідно до розрахунків заборгованості) загальний розмір заборгованості за кредитним договором №2036169281 від 16.04.2021 становить 45 630 грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за продуктом POS – 30107 грн. 88 коп., що включає: тіло кредиту — 30103 грн. 57 коп.; заборгованості за відсотками — 4 грн. 31 коп. та заборгованості за продуктом CARD – 15523 грн. 01 коп., що включає: тіло кредиту — 9400 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками — 6123 грн. 01 коп.
Позивач також вказує, що 14.10.2025 ним було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором та по карті на адресу боржника, вказану при оформленні договору. Дана вимога не була особисто отримана відповідачем, а була повернута за закінченням встановленого терміну зберігання.
До того ж зазначає, що він очікує нести витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 8500 грн. 00 коп.
Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №2036169281 від 16.04.2021 (п.2 Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2036169281 від 16.04.2021) у розмірі 45 630 грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за продуктом POS – 30107 грн. 88 коп., що включає: тіло кредиту — 30103 грн. 57 коп.; заборгованості за відсотками — 4 грн. 31 коп. та заборгованості за продуктом CARD – 15523 грн. 01 коп., що включає: тіло кредиту — 9400 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками — 6123 грн. 01 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн. 00 коп.
Відповідно до ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 18.05.2026, матеріали цієї справи передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, для розгляду за підсудністю.
Ухвалою суду від 03.07.2026 цивільну справу прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Відповідач, в установлений судом строк, не подав до суду відзив на позовну заяву, в зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п. 5 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства.
У судове засідання відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення СМС-повідомлень на номер телефону/у додаток «Viber», вказаного в позовній заяві. Крім того, за відомим зареєстрованим місцем проживання судом скеровувалася відповідачу судова повістка разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, пам`яткою про права та обов`язки учасника справи. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду справи та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.04.2021 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2036169281.
Відповідно до умов укладеного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит в загальному розмірі 40100 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних. Згідно із п.1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
Даний договір є змішаним, у якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг — кредитування та видача і обслуговування картки.
Пунктом 2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2036169281_CARD від 16.04.2021, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (далі Договір) та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб, про що міститься підпис Позичальника.
Відповідно до Заяви-Анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Заявою-Анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Відповідачем також було підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 16.04.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 2036169281, а також отримання відповідачем коштів у позику на підставі вказаного вище договору.
Таким чином, АТ «ОТП Банк» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором №2036169281 від 16.04.2021, надав у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, однак відповідач свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж відповідачем було внесено 18.10.2021, відповідно до звіту-рахунку, що наданий позивачем і досліджений судом під час розгляду справи.
Водночас, у порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови кредитного договору № 2036169281 від 16.04.2021. Навіть після отримання кредитних коштів він не відмовився від договору і не повернув отримані в кредит грошові кошти.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення кредитного договору № 2036169281 від 16.04.2021 між ним та АТ «ОТП Банк», а також факт отримання та використання кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2036169281_CARD від 16.04.2021 картковий рахунок НОМЕР_1 UAH про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 , складеного станом на 24.03.2023, відповідачу ОСОБА_1 нараховано заборгованість у розмірі – 45630 грн. 89 коп. з підстав того, що по продукту POS використано (тіло кредиту) 30103 грн. 57 коп. та нараховано заборгованість за відсотками в розмірі 4 грн. 31 коп. (всього 30107 грн. 88 коп.), а по продукту CARD використано (тіло кредиту) 9 400 грн. 00 коп. та нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 6 123 грн. 01 коп. (всього 15 523 грн. 01 коп.), що у загальній сумі складає 45630 грн. 89 коп. (30 103 грн. 57 коп. + 4 грн. 31 коп. + 9 400 грн. 00 коп. + 6 123 грн. 01 коп. = 45630 грн. 89 коп.), що повністю відповідає ціні позову.
Судом також встановлено, що 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» («Клієнт») та ТОВ «Брайт Інвестмент» («Фактор») укладено Договір факторингу № 24/03/23, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 265.
Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору факторингу, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.
Згідно з п. 6.1 Договору факторингу, відповідно до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.
Відповідно до п. 6.2.3 Договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
При цьому, виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Пунктом 8.1 Договору факторингу визначено, що копії всієї документації, крім довідок про рух коштів по рахункам (виписки по рахунку боржника) та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору на дату укладення договору факторингу, щодо боржників, яких включено до реєстру боржників №1 та №2 (Додаток №1), вказаних в акті приймання передачі права вимоги до боржників та за якими сума загального боргу вказана у Реєстрі боржників №1 та №2 (Додаток №1) як «сума загального боргу в гривні» складає більше ніж 2000 гривень, клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 8 місяців з моменту передачі вищезазначеного реєстру боржників.
24.03.2023, на виконання умов договору факторингу№ 24/03/23 від 24.03.2023, АТ «ОТП Банк» («Клієнт») та ТОВ «Брайт Інвестмент» («Фактор») підписали Акт приймання передачі реєстру Боржників №1, №2 по Договору Факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023.
Факт оплати фактором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») клієнту (АТ «ОТП Банк») вартості договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 судом встановлено на підставі платіжної інструкції № 46 від 24.03.2023, відповідно до якої ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» сплатило АТ «ОТП Банк» кошти в розмірі — 7 155 000 грн. 00 коп. за перехід права вимоги згідно з означеним правочином.
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким, чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» право вимоги до позичальників, зокрема, і за кредитним договором № 2036169281 від 16.04.2021, що укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а тому ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу № 24/03/23, укладеного 24.03.2023, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2036169281 від 16.04.2021, у загальному розмірі — 45 630 грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за продуктом POS – 30107 грн. 88 коп., що включає: тіло кредиту — 30103 грн. 57 коп.; заборгованості за відсотками — 4 грн. 31 коп. та заборгованості за продуктом CARD – 15523 грн. 01 коп., що включає: тіло кредиту — 9400 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками — 6123 грн. 01 коп.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», ні на рахунки АТ «ОТП Банк» (первісного кредитора).
Судом встановлено, що позивачем, який набув права грошової вимоги, на поштову адресу відповідача направлялася вимога № 1014/2 від 14.10.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка повернута за закінченням встановленого терміну зберігання і залишена останнім без належного реагування.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Брайт Інвестмент». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано. Крім того, й не спростовані доводи позивача щодо розміру заборгованості.
До того ж, відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Встановлено, що відповідачем позивачу, не було сплачено в повному обсязі коштів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а тому суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку, враховуючи, що позовна заява подана до суду 14.05.2026, а строк кредитування з 16.04.2021 становить 24 місяці, тобто до 16.04.2023.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір № 2036169281 від 16.04.2021 та договір факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).
Суд звертає увагу, що Договір №2036169281 від 16.04.2021 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, які визначені умовами договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.
Установивши, що кредитний договір № 2036169281 від 16.04.2021 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні договору первісний кредитор АТ «ОТП Банк» надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2036169281 від 16.04.2021 у розмірі 45630 грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за продуктом POS – 30107 грн. 88 коп., що включає: тіло кредиту — 30103 грн. 57 коп.; заборгованості за відсотками — 4 грн. 31 коп. та заборгованості за продуктом CARD – 15523 грн. 01 коп., що включає: тіло кредиту — 9400 грн. 00коп.; заборгованості за відсотками — 6123 грн. 01 коп.
Вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів.
З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №2036169281 від 16.04.2021, укладеного між ним та АТ «ОТП Банк», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 45 630 грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за продуктом POS – 30107 грн. 88 коп., що включає: тіло кредиту — 30103 грн. 57коп.; заборгованості за відсотками — 4 грн. 31 коп. та заборгованості за продуктом CARD – 15523грн. 01 коп., що включає: тіло кредиту — 9400 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками — 6123 грн. 01 коп.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 552 від 14.05.2026.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №2036169281 від 16.04.2021 обґрунтованими і задовольнив їх у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 02/01-26 від 02.01.2026, укладеного з АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «Юлії Чміль», в особі керуючого бюро Чміль Юлії Володимирівни (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3080 від 10.06.2016; ордер серії АЕ № 141264 від 13.05.2026), яка діє на підставі Статуту, за умовами Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.
- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.
- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх форм та у всіх інстанціях під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що вартість наданих юридичних послуг Бюро визначає самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання юридичної допомоги, відповідно до тарифів вказаних в Додатку №1 до Договору та виставляє КЛІЄНТУ відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку від Бюро. Такий рахунок за вибором АДВОКАТА може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА. Рахунок вважається отриманим КЛІЄНТОМ з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) КЛІЄНТА та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА.
Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правової допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 сторони погодили вартість послуг за означеним договором.
Відповідно до Акту про надання правничої допомоги № 1305-26 від 13.05.2026, сторони підтвердили, що Адвокатське бюро надало Клієнту певні послуги. Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 8500 грн. 00 коп.
Дослідивши письмові докази на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження №61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» судом визнано обґрунтованими і задоволено їх у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 8500 грн. 00 коп.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №2036169281 від 16.04.2021, а саме: заборгованість за продуктом POS – 30103 грн. 57 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 04 грн. 31 коп. – заборгованість за процентами та заборгованість за продуктом CARD – 9400 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 6123 грн. 01 коп. – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8500 грн. 00 коп., а всього – 56793 грн. 29 коп.
Суд також зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, м. Дніпро, вул.Січових Стрільців, 9) заборгованість за кредитним договором №2036169281 від 16.04.2021, а саме: заборгованість за продуктом POS - 30103грн. 57коп. – заборгованість за тілом кредиту, 04грн. 31коп. – заборгованість за процентами та заборгованість за продуктом CARD – 9400грн. 00коп. – заборгованість за тілом кредиту, 6123грн. 01коп. – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662грн. 40коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8500грн. 00коп., а всього – 56793грн. 29коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 02.11.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua