Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №694/2843/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Суд: Звенигородський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №694/2843/26

Суддя: Смовж О. Ю.

Справа № 694/2843/26

провадження № 2/694/2090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Н.В.

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кенчадзе Тимур Тимурович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

08.09.2026 до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивачка та її представник просять розірвати шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_1 зареєстрований 06 червня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис № 57.

В обґрунтування позову позивачка та її представник зазначають, що 06.06.1998 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Приблизно в кінці 2021року між подружжям стали виникати сварки в зв`язку з несумісними поглядами на сімейне життя, внаслідок чого вони фактично розірвали шлюбні відносини і на початку січня 2022року відповідач перейшов проживати в їх спільний дачний будинок. З метою розірвання шлюбу на початку лютого позивачка подавала до суду заяву про розірвання шлюбу. Але відповідач попросив вибачення, пообіцяв, що все буде добре і справу залишено без розгляду. В кінці лютого 2026 року знову стали виникати сварки в зв`язку з несумісними поглядами на шлюбні відносини і вони фактично розлучилися та стали проживати за різними адресами. Подружжя не спілкується, відповідач перебуває в ЗСУ, фактичне його знаходження позивачці невідоме, тому вони не мають можливості розірвати шлюб шляхом подачі заяви до ДРАЦСу. Так як сім`я розпалася остаточно, відповідач проживає з іншою жінкою, то позивачка просить суд не надавати строк на примирення, оскільки такої перспективи немає, і це лише затягне час, просить розірвати шлюб.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю. від 28.09.2026 прийнято до провадження цивільну справу. Розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, у прохальній частині позову просили справу розглядати без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги просили задовольнити.

22.10.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити.

Під час розгляду встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06 червня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис № 57, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 06 червня 1998 року.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінилося на « ОСОБА_4 ».

Позивач на примирення не згідна, вважає подальше спільне життя та збереження сім`ї неможливим.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч.ч.2,3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК (2947-14). При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.

Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Розірвання шлюбу відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом з`ясовано, що немає згоди позивача та відповідача на продовження шлюбу.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які в сторін відсутні.

Суд вважає, що причини, що спонукають сторони наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331, 20 грн.

Також, позивач просить відшкодувати понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі №826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано: ордер б/н від 07.09.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Кенчадзе Т.Т., розрахунок вартості наданих послуг(гонорару) від 07.09.2026, акт наданих правничих послуг(виконаних робіт) від 07.09.2026, квитанцію про отримання готівкових коштів згідно з договором від 07.09.2026.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що справа є незначної складності, не потребує значних зусиль фахівця у галузі права, оскільки є типовою, розгляд справи відбувся в порядку спрощеного провадження, без участі представника позивача, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим застосувати принцип співмірності та зменшити заявлений розмір відшкодування, стягнувши з відповідача витрати за надання професійної правової допомоги на користь позивача в сумі 4 000 грн. 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмету спору та виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе розподілити витрати на правову допомогу між сторонами порівну, стягнувши з відповідача на користь позивача 4000,00 грн.

На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 24, 56, 105, 110-113, ч.2 ст. 114 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кенчадзе Тимур Тимурович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований 06 червня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис № 57.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн та за надання правової допомоги в розмірі 4000 грн.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 , тел.. НОМЕР_5 ).

Суддя О.Ю. Смовж

Оригінал: reyestr.court.gov.ua