Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №473/6154/25 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Суд: Єланецький районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №473/6154/25

Суддя: Чернякова Н. В.

Справа № 473/6154/25

Провадження № 2/476/126/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Желєзняк А.А.

представника позивача Кащенка С.О., представника відповідачки Мезінова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг

В С Т А Н О В И В :

18.12.2025 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.09.2024 відповідачка ОСОБА_1 звернулася до КП ММР «Миколаївелектротранс» з заявою про прийняття її в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 09.09.2024. Позивач уклав з відповідачкою договір № 426 від 09.09.2024 про надання послуг із навчання відповідача за професією водій тролейбуса. Строк навчання 14 тижнів. Відповідачка відвідувала заняття з 09.09.2024 по 24.12.2024 включно. Наказом №551/к-тр від 24.12.2024 відповідачка закінчила курси навчання водіїв трамвая, та цим же наказом її було відраховано з групи підготовки водіїв тролейбуса учбово-виробничого центру підприємства у зв`язку із закінченням повного курсу навчання. Згідно умов договору, відповідачка зобов`язалася після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві не менше 2 років. Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, не уклала трудовий договір з позивачем за професією водій трамвая та не почала відпрацьовувати 2 роки в якості розрахунку за її навчання. Тобто, ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з позивачем. Відповідно до фактичного кошторису витрат на професійне навчання водіїв тролейбусу ОСОБА_1 , витрати на її навчання склали в загальному розмірі 98298,50 грн.

Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь КП ММР «Миколаївелектротранс» 98298,50 грн. витрат на її навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса та судові витрати у справі.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.11.2025 справу передано за підсудністю на розгляд до Єланецького районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 22.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову Вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини не можуть вказувати на наявність підстав для задоволення позову. Позивач безпідставно заявив до стягнення з відповідачки витрат на навчання, оскільки ці витрати були йому повністю компенсовані іншою особою. Так, згідно з п.1.1. Договору про благодійну допомогу щодо фінансування професійного навчання від 05.09.2024 року № 05/09/24–41Н/416, укладеного між позивачем та Благодійною організацією «Благодійний фонд Щедрик», Виконавець (Позивач) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника (БО «БФ Щедрик») здійснити теоретичне та практичне навчання здобувачів освіти у кількості 22 осіб за списком згідно із Додатком № 1 до цього Договору (в тому числі і відповідачки), за напрямком підготовки «Водій тролейбуса (категорія Т)» з присвоєнням робітничої кваліфікації зі строком навчання 14 тижнів (94 календарних днів) у кількості 428 годин (315 годин теорії, 80 годин індивідуального навчання водіння (на кожного здобувача освіти), 18 годин виробничого навчання, 8 годин консультацій та 7 годин на Державну кваліфікаційну атестацію). Відповідно до платіжних інструкцій № 1094 від 17.09.2024 року, № 1169 від 04.10.2024 року та № 2476 від 26.12.2024 року БО «БФ Щедрик» перерахував на користь позивача обумовлену договором №41Н суму за навчання (1524024,5 грн.), виконавши таким чином свої зобов`язання в повному обсязі. Договором № 41 не передбачено повернення позивачем на користь БО «БФ Щедрик» сплачених останнім коштів за навчання у разі, якщо здобувач освіти не відпрацював у позивача за професією водія тролейбуса два роки та позивач не посилається та не надає доказів того, що він повертав ці кошти. Таким чином, з вищенаведених обставин вбачається, що позивач, підписавши Договір № 41 та прийнявши оплату, підтвердив, що послуги з навчання, надані відповідачці за договором від 09.09.2024 року № 452, були повністю оплачені іншою особою - БО «БФ Щедрик», а відтак відсутні підстави вважати, що позивач поніс витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачкою. Позиція позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки вартості послуг з навчання є суперечливою, що є підставою для застосування принципу «естопель». Так, позивач по суті приховав від суду той факт, що вартість послуг з навчання відповідачки йому була повністю компенсована з боку БО «БФ Щедрик». Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ним фактично понесені витрати на навчання відповідачки в розмірі 98298,50 грн., а тому підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

Враховуючи викладене, просив суд у задоволенні позовних вимог КП ММР «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса в сумі 98298,50 грн. Стягнути з КП ММР «Миколаївелектротранс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката.

Вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 09.09.2024 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до КП ММР «Миколаївелектротранс» із заявою на ім`я директора про прийняття її в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 09.09.2024 року.

09.09.2024 року між комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» та відповідачкою укладено договір про надання послуг із навчання №426 та договір про відпрацювання за сплату за навчання №427.

Відповідно до розділу 1 Договору №426, на підставі ліцензії серії АЕ №636566 від 27.05.2015 року, виданої Міністерством освіти і науки України, виконавець надає послуги із навчання (перепідготовки) замовнику за професією (кваліфікацією) водій тролейбуса. Строк навчання за навчальною програмою 14 тижнів. Дата початку навчання з 09 вересня 2024 року.

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору №426, навчання здійснюється на базі учбово-виробничого центру виконавця за рахунок коштів виконавця за умовою, що після закінчення навчання замовник не менше двох років зобов`язується відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбуса. Фактична вартість навчання станом на дату укладення договору становить 78026,25 грн. Замовник укладає договір про відпрацювання на підприємстві не менше двох років за сплату за навчання з виконавцем.

Наказом директора КП ММР «Миколаївелектротранс» №380/К-тр від 09.09.2024 року ОСОБА_1 була прийнята з 09.09.2024 року в учбово-виробничий центр підприємства для проходження навчання за професією «водій тролейбуса» відповідно до укладеного договору.

Відповідачка навчалась в групі №102.

20.11.2024 року відповідачка звернулася до позивача із заявою, в якій просила надати додаткові години практичного керування учбовим тролейбусом в кількості 30 годин для повного опанування навиків водіння.

21.11.2024 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №426 від 09.09.2024 року, відповідно до якої у зв`язку із необхідністю збільшити на 30 годин курс практичного керування учбовим тролейбусом, сторони дійшли згоди збільшити фактичну вартість навчання з 78026,25 грн. до 94206,41 грн.

11.12.2024 року відповідачка ОСОБА_1 знову звернулась до позивача із заявою, в якій просила надати додаткові години в кількості 10 для покращення практичного керування та навиків водіння на навчальному тролейбусі.

18.12.2024 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №426 від 09.09.2024 року, відповідно до якої у зв`язку із необхідністю збільшити на 10 годин курс практичного керування учбовим тролейбусом, сторони дійшли згоди збільшити фактичну вартість навчання з 94206,41 грн. до 99592,17 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 по закінченню навчання склала державну кваліфікаційну атестацію, отримала свідоцтво про отримання робітничої кваліфікації «Водій тролейбуса 3 класу», та була відрахована з групи підготовки водіїв тролейбуса учбово-виробничого центру підприємства у зв`язку із закінченням повного курсу навчання, що підтверджується наказом директора КП ММР «Миколаївелектротранс» №551/к-тр від 24.12.2024 року.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 3.3.3 Договору №426 та пунктів 1.1, 2.5 Договору №427, відповідач зобов`язаний після закінчення навчання відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбусу не менше 2 (двох) років.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка не уклала трудовий договір з позивачем відповідно до вимог ст.24 КЗпП України та не приступила до роботи водієм тролейбуса, чим порушила взяті на себе зобов`язання згідно Договору №426 та Договору №427 щодо відпрацювання на підприємстві після закінчення навчання та отримання свідоцтва, протягом 2 (двох) років.

Згідно Акту про не працевлаштування на підприємстві від 26.08.2025 року трудовий договір з відповідачкою не укладено, до відділу кадрів для оформлення на роботу ОСОБА_1 , не з`явилася.

На адресу відповідачки направлено лист-повідомлення про необхідність виходу на роботу, однак він повернувся з відміткою поштового відділення: «закінчення строку зберігання».

Із акту про не працевлаштування на підприємстві від 19.11.2025 року вбачається, що трудовий договір з відповідачкою не укладено, до кадрової служби для оформлення на роботу ОСОБА_1 , не з`явилася.

Відповідно до фактичного кошторису витрат на професійне навчання водіїв тролейбусу ОСОБА_1 , витрати на її навчання склали в загальному розмірі 98298,50 грн.

Із пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка працювала на основній роботі і попередила, що допрацює і вийде на роботу водієм тролейбуса. Вона не відмовлялася відпрацювати два роки, але їй відмовив начальник з експлуатації, а самовільно без його дозволу вона не могла вийти на лінію працювати водієм тролейбуса. На сьогоднішній день відповідачка не бажає працювати водієм тролейбуса, оскільки вищевказана посадова особа повела себе у її відношенні грубо, некоректно, ображала її.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договірне зобов`язання – це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, у пунктах 4, 5 статті 34 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:

1) установлення інвалідності;

2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій;

3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;

5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19.09.2018 у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31.10.2018 у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18), від 15.05.2019 у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30.01.2019 у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26.06.2019 у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами було укладено договори про здобуття професійної освіти, відповідно до умов яких передбачений обов`язок одержувача послуги після закінчення відповідного навчання відпрацювати два роки, або у разі розірвання договору відшкодувати підприємству збитки згідно кошторису витрат на професійно-технічне навчання учня. Таке зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Зважаючи на те, що вказаний договір був розірваний за ініціативи відповідачки, підприємство вправі вимагати відшкодування збитків, що відповідає викладеним нормам цивільного права та умовам договору, який є обов`язком для сторін та до виконання.

Посилання представника відповідачки на безпідставне стягнення з відповідачки витрат на навчання, оскільки вказані витрати КП ММР «Миколаївелектротранс» були повністю компенсовані іншою особою — Благодійною організацією «Благодійний фонд «Щедрик», суд відхиляє як безпідставні. Підставою для цього є те, що умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з навчання водія тролейбуса визначено відшкодування підприємству повного розміру здійснених витрат за навчання, у разі порушення відповідачкою умов договору, зокрема у випадку відмови працівника відпрацювати у роботодавця протягом погодженого сторонами строку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка підписала договір № 426 про надання послуг із навчання від 09.09.2024 року та договір № 427 про відпрацювання за сплату за навчання від 09.09.2024 року. Вказані договори набрали чинності з моменту їх підписання і діють до виконання сторонами зобов`язань за ними.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 3.3.3 Договору №426 та пунктів 1.1, 2.5 Договору №427, відповідач зобов`язаний після закінчення навчання відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбусу не менше 2 (двох) років.

За умовами зазначених вище договорів, відповідачка набула зобов`язання перед КП ММР «Миколаївелектротранс» відпрацювати 2 роки, а у разі невиконання цієї умови відшкодувати вартість навчання. Пункт договору, укладеного між сторонами, яким передбачений розмір витрат КП ММР «Миколаївелектротранс» на навчання, відповідачкою в установленому законом порядку не оспорювався. Окрім того, відповідачка до початку навчання була ознайомлена з кошторисом витрат на навчання, дала особисту згоду на укладання договорів, та не оспорювала розмір витрат на її навчання.

З досліджених письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно порушено зобов`язання щодо відпрацювання не менше двох років на підприємстві КП ММР «Миколаївелектротранс» після закінчення навчання і складання іспитів. До цього часу відшкодування відповідачкою в добровільному порядку не проведено.

Отримання позивачем від Благодійної організації коштів на оплату навчання відповідачки саме по собі не припиняє договірного обов`язку відповідачки, передбаченого договором про навчання. Благодійна організація не є стороною зазначеного договору, а договір між позивачем і благодійною організацією не містить умов про звільнення працівника від обов`язку відшкодувати підприємству визначену договором суму у разі невиконання ним обов`язку щодо відпрацювання встановленого строку. Отже, компенсація вартості навчання благодійною організацією не змінює змісту та обсягу договірних зобов`язань відповідачки перед позивачем.

Доводи представника відповідачки про те, що витрати на навчання ОСОБА_1 були компенсовані Благодійною організацією «Благодійний фонд «Щедрик», не спростовують її обов`язку, передбаченого договором про навчання. Як встановлено судом, кошти були надані позивачу на підставі договору про надання благодійної допомоги щодо фінансування професійного навчання. Така благодійна допомога є джерелом фінансування навчання, а не підставою для зміни чи припинення зобов`язань відповідачки, визначених договором про навчання. Благодійний фонд не є стороною цього договору, а умови договору про надання благодійної допомоги не передбачають звільнення осіб, які проходили навчання, від обов`язку відпрацювати встановлений договором строк або відшкодувати витрати на навчання у разі порушення такого обов`язку.

А тому, суд вважає, доведеним посилання позивача, щодо надання відповідачці освітніх послуг за договором № 426 від 09.09.2024 року на суму 98298,50 грн. та те, що відповідачка порушила умови договору, не приступивши до виконання обов`язків водія тролейбуса.

У зв`язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса, які складають 98298,50 грн.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витрати за її навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса у розмірі 98298 (дев`яносто вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 02.11.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua