Суд: Рівненський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №570/3149/26
Суддя: Гладишева Х.В.
Справа № 570/3149/26
Номер провадження 2/570/2546/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,
учасники справи – не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
в с т а н о в и в :
22 червня 2026 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в якій позивачка просить збільшити розмір аліментів, які стягуються відповідно до судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 року з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини на частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає про те, що судовим наказом Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11 квітня 2025 року і до повноліття дітей.
На момент пред`явлення позову державний виконавець стягує аліменти лише у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , оскільки донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досягла повноліття.
Однак, з таким розміром аліментів позивачка не згідна, з огляду на наступне.
Так, їх спільний з відповідачем син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній формі навчання у відокремленому структурному підрозділі «Рівненський автотранспортний фаховий коледж» Національного університету водного господарства та природокористування на платній основі. Оскільки є неповнолітнім та навчається на денній формі, працювати не має змоги. З кожним місяцем витрати на харчування, одяг, взуття, проїзд та інші потреби, зростають. Також, вона допомагає і їхній повнолітній доньці, яка також навчається.
Відповідач має постійний заробіток, на утриманні інших неповнолітніх осіб та непрацездатних членів сім`ї не має та має можливість сплачувати аліменти в розмірі частини від заробітку, оскільки позивачці на пенсію по інвалідності ІІІ групи їй важко належним чином утримувати дітей.
З урахуванням викладеного, просить збільшити розмір аліментів, які стягуються відповідно до судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 року з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини на частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
04.11.2026 року від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій він вказує про те, що не заперечує щодо заявлених позовних вимог, розгляд справи просить проводити у його відсутність.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін.
В судове засідання позивачка не з`явилися, подала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву заява про визнання позову, в якій він вказує про те, що не заперечує щодо заявлених позовних вимог, розгляд справи просить проводити у його відсутність.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність сторін, з урахуванням поданих ними заяв.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що з відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на підставі судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 року на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11 квітня 2025 року і до повноліття дітей.
Донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла повноліття та стягнення аліментів на неї припинилося.
Як стверджує позивачка, на даний час, на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) боржника.
Позивачка посилається на те, що такий розмір аліментів не забезпечує належне забезпечення їхнього спільного сина, оскільки син навчається, потребує коштів, а відповідач працевлаштований, має достатній розмір доходу для сплати аліментів на утримання сина в розмірі розміру доходу відповідача.
На підтвердження своїх доводів позивачка надала копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 виданого повторно 27.05.2026 року; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_4 виданого 08.05.2009 року; копію студентського квитка ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 ; довідку до акта огляду МСЕК серія АВ №0009937 ОСОБА_1 про встановлення ІІІ групи інвалідності; копію посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_6 виданого 16.09.2019 року ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 виданого Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 03.02.2006 року; копію картки платника податків ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1
04.11.2026 року від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій він вказує про те, що не заперечує щодо заявлених позовних вимог, розгляд справи просить проводити у його відсутність.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Так, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі №364/1139/19 провадження № 61-11271св20).
Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивач послалася на те, що судовий наказ Рівненським районним судом Рівненської області був ухвалений на користь двох дітей та було стягнуто аліменти з відповідача у розмірі 1/3 від доходу відповідача на користь двох дітей. На даний час донька досягла повноліття, а стягуваний розмір аліментів в розмірі 1/6 на їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не забезпечує належний рівень його утримання та розвитку. З урахуванням вимог закону просить встановити розмір аліментів в розмірі від доходу відповідача, оскільки саме такий розмір передбачений чинним законодавством на утримання неповнолітньої дитини.
Крім того, вказує про те, що є інвалідом ІІІ групи та не має змоги сама забезпечувати неповнолітнього сина, який на даний час навчається та повнолітню доньку, яка теж навчається. Стверджує, що відповідача працевлаштований та має змогу сплачувати аліменти в розмірі від доходу (заробітку).
Так, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Крім того, з аналізу даної статті висновується, що розмір аліментів може бути змінений за рішенням суду, якщо обставини, що були враховані при попередньому визначенні розміру аліментів, змінилися. Зокрема, це може бути зміна матеріального становища, погіршення або поліпшення здоров`я, або інші обставини, передбачені Сімейним кодексом.
Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, проаналізувавши надані суду докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано належні та переконливі докази, щодо зміни обставин після видачі судового наказу Рівненським районним судом Рівненської області 15.04.2025 року, зокрема донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на яку прийнято рішення стягувати аліменти досягла повноліття, а розмір стягуваних державним виконавцем аліментів у розмірі 1/6 доходу заробітку відповідача не забезпечує належний рівень утримання спільного сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до положень статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
Так, позивач просить збільшити розмір аліментів та стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх доходів відповідача.
Суд погоджується з розміром аліментів у виді 1/4 частки від всіх доходів відповідача. Такий розмір аліментів, на думку суду, забезпечить рівність та пропорційність участі батька у матеріальному забезпеченні доньок, буде розумним, співрозмірним і таким, що забезпечить належний рівень утримання дітей та не призведе до порушення їхніх прав.
Такий розмір аліментів, на думку суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку спільних дітей сторін.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідач погодився з позовними вимогами та сплатою аліментів саме в такому розмірі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, судом враховується усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, а також позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів — задоволити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 року у справі №570/1699/25, на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням.
Сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_7 , виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 03.02.2006 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 02.09.1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гладишева Х.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua