Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №570/541/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №570/541/26

Суддя: Красовський О.О.

Справа № 570/541/26

Номер провадження 2-др/570/53/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заяву адвоката Павленка Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

08.10.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - адвоката Павленка Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 570/541/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Заявник зазначає, що наявні підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45000 грн, надану адвокатом Павленком Олександром Анатолійовичем на підставі Договору № 4085/27/26 від 22 травня 2026 року, які поніс ОСОБА_4 . За наведеного просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 570/541/26, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень, фактично понесені відповідачем у зв`язку з розглядом цивільної справи № 570/541/26 у Рівненському районному суді Рівненської області.

12.10.2026 від адвоката Ніколова Віталія Михайловича (представника позивача) до суду надійшли заперечення на подану заяву. Зазначається, що фактично адвокат Павленко О. А. підготував один письмовий документ із запереченнями проти позову та взяв участь лише у двох судових засіданнях. У заяві відповідний письмовий документ названо відзивом, поданим 27.05.2026. Підготовку цього документа та дві участі у засіданнях не можна ототожнювати з обсягом роботи, який заявник обґрунтовує самим переліком чотирьох дат призначення справи, а тому 45 000 грн за один письмовий документ та участь у двох засіданнях є неспівмірними із зазначеним фактичним обсягом роботи. З урахуванням одного підготовленого письмового документа та двох участей у судових засіданнях просить визначити компенсацію у розмірі не більше 7 000 грн. Ця сума пропонується як межа розумного відшкодування за зазначений обсяг роботи.

На розгляд справи ніхто з учасників не з`явився.

Від адвокатів надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду суд дійшов наступних висновків.

Щодо повідомлення учасників справи.

У постанові Верховного Суду від 1 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23) зазначено про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення...

Отже, положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату і час розгляду заяви.

Обставини справи.

В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 570/541/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів 268 231 грн майнової шкоди відмовлено повністю.

Під час розгляду справи інтереси відповідача ОСОБА_3 представляв адвокат Павленко Олександр Анатолійович.

До ухвалення судового рішення представником відповідача було зроблено відповідну процесуальну заяву про те, що стороною відповідача після ухвалення рішення буде подано заяву про розподіл судових витрат та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначена обставина безпосередньо відображена судом у рішенні суду від 07 жовтня 2026 року.

22 травня 2026 року між адвокатом Павленком Олександром Анатолійовичем та ОСОБА_3 укладено Договір № 4085/27/26 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання здійснювати представництво та захист прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_3 у Рівненському районному суді Рівненської області саме у цивільній справі № 570/541/26.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни щодо надання професійної правничої допомоги від 22 травня 2026 року сторони погодили загальну договірну ціну за комплекс професійної правничої допомоги у справі № 570/541/26 у фіксованому розмірі 45000 грн.

Положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд зважає на положення ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позиція адвоката Павленка О.

22 травня 2026 року між адвокатом Павленком Олександром Анатолійовичем та ОСОБА_3 укладено Договір № 4085/27/26 про надання професійної правничої допомоги, та визначений її розмір - 45000 грн.

У відзиві стороною відповідача, зокрема, зверталась увага суду на недоведеність заявлених позовних вимог, недоліки визначення розміру майнової шкоди, питання щодо використаних експертом вихідних даних та характеристик транспортних засобів, а також на відсутність належного обґрунтування правових підстав покладення відповідальності саме на ОСОБА_3 . Факт подання адвокатом Павленком О.А. відзиву 27 травня 2026 року та наведені в ньому заперечення безпосередньо відображені у рішенні суду. Крім підготовки письмової правової позиції, адвокатом здійснювалась поточна підготовка до розгляду справи, аналізувалися матеріали та процесуальні документи, подавалися необхідні процесуальні клопотання, забезпечувалось представництво інтересів відповідача під час судового розгляду та надавалися усні пояснення і заперечення проти позовних вимог. Справа перебувала на розгляді суду протягом декількох місяців та призначалася до розгляду, з урахуванням підготовчих судових засідань, на 28 травня 2026 року, 30 червня 2026 року, 27 серпня 2026 року та 28 вересня 2026 року.

Представництво інтересів ОСОБА_3 здійснювалось адвокатом Павленком О.А., у тому числі в режимі відеоконференції.

При цьому правова допомога не обмежувалась формальною участю представника у судових засіданнях. Характер спору вимагав аналізу підстав деліктної відповідальності, положень законодавства щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, правового статусу особи, яка керувала транспортним засобом, можливих трудових відносин між відповідачами, правового режиму обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розміру страхового відшкодування, а також належності, допустимості та достатності доказів, якими позивач обґрунтовував вимогу про стягнення з відповідачів 268 231 грн.

Разом із цим визначальною підставою для відмови в позові стала недоведеність самим позивачем належними та допустимими доказами обставин, необхідних для задоволення заявленої майнової вимоги.

08 жовтня 2026 року між адвокатом Павленком Олександром Анатолійовичем та ОСОБА_3 складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору № 4085/27/26, яким підтверджено, що професійна правнича допомога у справі № 570/541/26 фактично надана адвокатом у повному обсязі та прийнята клієнтом без зауважень щодо її обсягу, якості та вартості. Цим же актом підтверджено погоджений сторонами фіксований гонорар у розмірі 45 000 грн.

Крім того, фактичне проведення розрахунку між клієнтом та адвокатом підтверджується квитанцією від 08 жовтня 2026 року до Договору № 4085/27/26, відповідно до якої від ОСОБА_3 прийнято 45 000 грн за професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом його інтересів у Рівненському районному суді Рівненської області.

Позиція адвоката Ніколова В.М.

Фактично адвокат Павленко О. А. підготував один письмовий документ із запереченнями проти позову та взяв участь лише у двох судових засіданнях.

У заяві відповідний письмовий документ названо відзивом, поданим 27.05.2026.

Підготовку цього документа та дві участі у засіданнях не можна ототожнювати з обсягом роботи, який заявник обґрунтовує самим переліком чотирьох дат призначення справи.

Призначення засідання саме по собі не доводить, що воно відбулося за участю цього адвоката або що ним у кожну із зазначених дат надавалися окремі послуги.

Загальні посилання на поточну підготовку, аналіз матеріалів, консультації та необхідні клопотання потребують зіставлення з конкретними наданими послугами та поданими документами. Якщо заявник посилається на додаткові роботи, їх фактичне виконання і зв`язок із цією справою мають бути встановлені за доказами, а не лише за узагальненим переліком можливих дій адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України суд також оцінює зв`язок витрат із розглядом справи та обґрунтованість і пропорційність їх розміру. Відмова у позові визначає загальний напрям розподілу витрат, але не звільняє суд від перевірки суми, яку пропонується покласти на позивача.

45 000 грн за один письмовий документ та участь у двох засіданнях є неспівмірними із зазначеним фактичним обсягом роботи. Сам перелік норм про деліктну відповідальність, страхування та оцінку доказів не доводить особливої складності виконаних робіт. Тривалість перебування справи у провадженні також не дорівнює тривалості активної роботи адвоката.

Позивач не заперечує право адвоката і клієнта погодити фіксований гонорар. Однак договірна сума винагороди та сума, яка компенсується іншою стороною, підлягають окремій оцінці. Позивач не є стороною цього договору, тому погодження гонорару 45 000 грн саме по собі не встановлює обов`язку позивача відшкодувати його повністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що домовленості адвоката і клієнта не є обов`язковими для суду при розподілі судових витрат. Суд оцінює реальність і необхідність компенсації. За фіксованого гонорару неспівмірність можна доводити через складність справи, обсяг матеріалів, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань та інші конкретні обставини.

Отже, відсутність погодинного розрахунку не є самостійною підставою цього клопотання. Підставою є невідповідність суми 45 000 грн фактичному обсягу послуг: одному письмовому документу та двом участям у засіданнях. Наявність акта чи квитанції може підтверджувати договірні відносини та розрахунок, але не усуває перевірку співмірності компенсації за рахунок позивача.

Заявник указує, що гонорар становить 16,78 відсотка ціни позову. Цей відсоток не є передбаченим законом тарифом або достатнім доказом розумності витрат. Ціна позову враховується разом з іншими критеріями, зокрема з фактично виконаною роботою.

З урахуванням одного підготовленого письмового документа та двох участей у судових засіданнях просить визначити компенсацію у розмірі не більше 7 000 грн.

Висновки суду.

Суд враховує положення частини 9 статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зі змісту частини дев`ятої статті 141 ЦПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов`язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 141 ЦПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

У даній справі суд враховує, що спір між сторонами виник через відмову відповідачів відшкодувати шкоду позивачеві, яка настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 . Представник позивача зазначав, що власник транспортного засобу - ОСОБА_4 , який є фізичною особою-підприємцем.

Це зумовило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Суд відмовив у задоволенні не через його безпідставність.

Суд зазначив, що «не може вимагати від відповідача доводити, що він «не винен» або що фактів порушення не було, якщо сам позивач не надав жодних первинних доказів (принцип «Ei incumbit probatio qui dicit, non qui negat» - обов`язок доказування покладається на того, хто стверджує, а не на того, хто заперечує).

У деяких категоріях справ закон автоматично перекладає тягар доказування на відповідача з самого початку. Зокрема, у спорах про відшкодування шкоди перебуває в силі презумпція вини заподіювача шкоди. Позивач доводить лише наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок, а відповідач повинен довести, що шкода завдана не з його вини.

Суд зазначає, що обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, а саме: факт звернення до страховика, факт і розмір виплати страхового відшкодування, мали б бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Самі по собі пояснення представника сторони не є окремим самостійним засобом доказування таких обставин.

Також суд зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, кому саме належить автомобіль Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .

Представник позивача покликається на те, що ОСОБА_2 працював у відповідача ОСОБА_5 , який є фізичною особою-підприємцем.

Проте суду не були надані докази на підтвердження тієї обставини, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований як ФОП, та що ОСОБА_2 перебував з ним у трудових відносинах.

Зазначена обставина не може підтверджуватися чи заперечуватися: лише поясненнями чи то представника позивача, чи то представника відповідача.

Представник позивача не надав суду доказів того, що він звертався із заявами для отримання такої інформації, та що у наданні такої інформації йому було відмовлено. При дотриманні цього порядку у сторони виникало б право на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів.

Також не прозвучало клопотання щодо визнання судом обов`язкової явки відповідача ОСОБА_3 в судове засідання.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони, і що обставина має бути доведена належним чином.

Також суд зазначає, що у даному випадку представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Павленко О. зобов`язаний був надавати докази, на які він покликається, зокрема, щодо відсутності підстав для відповідальності його довірителя.

Проте, через призму того, що представник позивача не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог щодо розміру отриманого страхового відшкодування, то не надання суду представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Павленком О. своїх доказів щодо того, чи є ОСОБА_3 зареєстрований як ФОП, чи перебував ОСОБА_6 з ним у трудових відносинах, що у даному випадку є другорядним, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, через недоведеність позовних вимог».

За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені відповідачем ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу є наслідком неналежного виконання ним зобов`язання, що призвело до виникнення спору, а тому покладення таких витрат на позивача буде необґрунтованим.

Таким чином суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні заяви адвоката Павленка Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Ніколов Віталій Михайлович ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Павленко Олександр Анатолійович ( АДРЕСА_5 , ел. адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Суддя Красовський О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua