Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №583/2207/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Суд: Полтавський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №583/2207/26

Суддя: Стрюк Л. І.

Справа № 583/2207/26

Провадження № 2/545/2322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Стрюк Л.І.

за участю секретаря – Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до відповідача, обґрунтовуючи тим, що 04 листопада 2016 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 шляхом приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено Кредитний договір № C02.193.73885.

За умовами договору банк надав відповідачу відновлювальну кредитну лінію з використанням платіжної картки зі сплатою 48 % річних та обов`язком щомісячного сплати обов`язкового мінімального платежу, виконавши свої зобов`язання з надання коштів у повному обсязі.

11 грудня 2025 року на підставі Договору № 11-12/25 АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 69 021,92 грн, з яких: 26 901,52 грн — заборгованість за тілом кредиту та 42 120,40 грн — проценти за користування кредитом, нараховані з моменту відступлення права вимоги.

Посилаючись на вищенаведене, просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмір 69021,92 грн та судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, зокрема, зазначала, що вона не заперечує щодо укладення кредитного договору з АТ «Ідея Банк», однак вказувала, що вона здійснювала регулярні платежі в погашення тіла кредиту, відсотків та додаткових платежів. На погашення кредиту та відсотків нею 31.12.2020 було здійснено останній платіж. Надалі платежів по кредиту не здійснювала в зв`язку з повним погашенням кредиту. Доказом відсутності заборгованості по кредиту за вказаним кредитним договором є додана до позовної заяви виписка АТ «Ідея Банк» по особовому кредитному рахунку в період з 04.11.2016 по 11.12.2025, де зазначено, що останній платіж був 31.12.2020 та результат повного погашення кредиту: «Дебет» - 95334,55 грн, «Кредит» - 95334,55 грн, «Вхідний» - 0, «Вихідний» - 0.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, свою позицію, викладену у відзиві, підтримала, проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04 листопада 2016 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № C02.193.73885 шляхом приєднання відповідача до публічної оферти (договору комплексного банківського обслуговування) через підписання заяви за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору відповідачу було надано відновлювальну кредитну лінію з використанням платіжної картки з максимальним лімітом до 200 000,00 грн (початковий доступний ліміт — 20 000,00 грн) зі сплатою 48,00 % річних та обов`язком щомісячного погашення мінімального платежу. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитовий ліміт у розпорядження позичальника.

11 грудня 2025 року на підставі Договору № 11-12/25 АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги заборгованості за Кредитним договором № C02.193.73885 відповідно до ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України.

За розрахунками позивача, відповідач ОСОБА_1 систематично порушувала графік платежів та не повернула кредитодавцю отримані кошти. Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором С02.193.73885 від 04.11.2016 станом на 11.12.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 69 021,92 грн, яка складається з:

26 901,52 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту);

42 120,40 грн — проценти за користування кредитом, нараховані після відступлення права вимоги (на дату відступлення — 0,00 грн);

0,00 грн — пеня, штрафи, комісії, 3% річних та інфляційні збитки (а.с. 32).

Згідно з випискою від 11.12.2025, наданою АТ «Ідея Банк», у період з 04.11.2016 по 11.12.2025 дебет становить – 95334,55 грн, кредит становить 95334,55 грн, вхідний – 0, вихідний - 0 (а.с. 15-31).

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Норми частини 2 статті 1054 ЦК України поширюють на кредитні правовідносини положення про позику (ст.ст. 1046–1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Право позикодавця на отримання процентів від суми позики закріплено в частині 1 статті 1048 ЦК України, де також визначено, що їх розмір та порядок сплати встановлюються безпосередньо договором.

Припинення розстрочення та право вимагати дострокового повернення всієї залишкової суми позики зі сплатою належних процентів у разі прострочення чергового платежу передбачено частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Принцип виконання зобов`язання у визначений строк зафіксовано в статті 530 ЦК України, за змістом якої зобов`язання підлягає виконанню у строк (термін), обумовлений договором або вказівкою на неминучу подію.

Факт порушення часових меж виконання регламентовано приписами статті 612 ЦК України, за якими боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у визначений строк.

Процедура заміни кредитора та гарантії боржника врегульовані частиною 3 статті 512 та статтею 517 ЦК України: заміна кредитора забороняється, якщо це обмежено законом чи договором, а боржник наділений правом зупинити виконання на користь нового кредитора до моменту надання беззаперечних доказів переходу прав вимоги та належних правовстановлюючих документів.

За змістом статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та обробки даних на основі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 69 021,92 грн (з яких 26 901,52 грн — тіло кредиту та 42 120,40 грн — проценти за користування кредитом), позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» надав сформовану ним довідку-розрахунок заборгованості станом на 11.12.2025.

Проте зазначений розрахунок заборгованості є лише відображенням односторонніх розрахунків позивача (нового кредитора) і не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Натомість додана позивачем до позовної заяви та досліджена судом виписка з особового/кредитного рахунку відповідача за період з 04.11.2016 по 11.12.2025 (видана первісним кредитором АТ «Ідея Банк», дата складання 11.12.2025), підтверджує, що вхідний залишок за рахунком становить 0,00 грн, дебетовий оборот — 95 334,55 грн, кредитовий оборот (погашення) — 95 334,55 грн, а вихідний залишок заборгованості становить 0,00 грн (а.с. 15-31).

Суд зауважує, що саме банківська виписка з особового рахунку є належним та допустимим первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух коштів, факт надання кредиту, а також фіксує підсумковий стан взаєморозрахунків між сторонами зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/18 та від 16 лютого 2022 року у справі № 204/7008/20, згідно з якою належним доказом підтвердження руху коштів по кредитному рахунку та розміру заборгованості є саме виписка з банківського (особового) рахунку позичальника, тоді як розрахунок заборгованості, виготовлений новим кредитором або факторинговою компанією за відсутності первинних документів, не є беззаперечним доказом існування боргу у визначеному ним розмірі.

Крім того, відповідно до правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04 вересня 2019 року у справі № 522/16559/16-ц та від 15 грудня 2021 року у справі № 361/1307/20), новий кредитор за договором факторингу набуває право вимоги лише у тих межах та обсягах, які дійсно існували у первісного кредитора на момент відступлення права вимоги, і не має права самостійно здійснювати нарахування боргів за відсутності первинної документальної бази первісного кредитора.

З огляду на те, що первинний бухгалтерський документ (виписка АТ «Ідея Банк») підтверджує повне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором № C02.193.73885 та відсутність будь-якого вихідного боргу станом на дату відступлення права вимоги (11.12.2025), суд доходить висновку, що права первісного кредитора на момент укладення Договору факторингу № 11-12/25 були відсутні, а подана ТОВ «Факторинг Партнерс» довідка-розрахунок є необґрунтованою та спростованою матеріалами справи.

Вказана позиція викладена в постанові КЦС ВС від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та від 16.02.2022 у справі № 204/7008/20: розрахунок заборгованості не є первинним документом, а є лише процесуальним документом, що відображає позицію позивача. Доказом розміру заборгованості та руху коштів є банківська виписка з особового рахунку боржника.

Щодо межі вимог нового кредитора (факторингової компанії), то у постанові КЦС ВС від 04.09.2019 у справі № 522/16559/16-ц, суд зазначив, що новий кредитор не має права нараховувати заборгованість чи проценти за період до укладення договору відступлення права вимоги, якщо первісний кредитор таких нарахувань не здійснював або якщо вони не підтверджені первинними бухгалтерськими документами первісного кредитора.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69 021,92 грн задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 525, 526, 610, 1054 ЦК України, суд —

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua