Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №539/2068/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №539/2068/26

Суддя: Даценко В. М.

Справа № 539/2068/26

Провадження № 2/539/1777/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Даценка В.М.,

з участю секретаря – Шрейтер С.О.,

представника позивачки – адвоката Антіховича В.В.

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Кривошея О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

У позові вказала, що 13.03.2021 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.11.2025.

05.10.2021 нею було придбано квартиру АДРЕСА_1 , при цьому право власності зареєстровано за відповідачем. Вартість майна на час купівлі склала 99 600 грн.

Позивачка стверджує, що дана квартира була придбана за її особисті кошти, отримані від продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Продаж будинку відбувся 25.01.2021, тобто до укладення шлюбу з відповідачем. Вартість майна під час продажу склала 150 400 грн. Таким чином, грошові кошти у розмірі 150 400 грн. були набуті нею до реєстрації шлюбу з відповідачем і є її особистою приватною власністю. Вартість проданого будинку перевищує вартість придбаної квартири, що додатково підтверджує відсутність необхідності використання будь-яких спільних коштів подружжя для придбання квартири.

На підставі вищевикладеного позивачка прохає суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У відзиві на позов відповідач позов не визнав, стверджуючи, що позивачка не мала особистих коштів на придбання 05.10.2021 спірної квартири та дана квартира була куплена за його особисті кошти. Так, за належні позивачці кошти від продажу будинку за адресою АДРЕСА_2 , позивачка придбала квартиру АДРЕСА_3 (а.с.63-70).

У судовому засіданні сторони підтримали свої позиції, викладені в заявах по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2.3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх видів процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи…Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень…Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи…Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях … Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що 10.03.2005 року позивачка придбала за договором купівлі-продажу будинок по АДРЕСА_2 (а.с.9,10).

08.05.2019 року позивачка придбала квартиру АДРЕСА_3 . Ціна угоди – 198 692 грн (а.с.74).

25.01.2021 року позивачка продала свій будинок по АДРЕСА_2 . Сума продажу – 150 400 грн (а.с.12-14).

13.03.2021 року між сторонами укладено шлюб, який був розірваний рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.11.2025 року (а.с.16, 24).

Під час шлюбу, 05.10.2021 року відповідач придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 . Ціна угоди – 99 600 грн (а.с.17).

Також встановлено, що з 2018 року позивачка перебувала на обліку в Лубенській філії Полтавського ОЦЗ, працювала на ТОВ «Лубенський м`ясокомбінат», працювала в ЛДСРЦ «Надія». В свою чергу відповідач заробляв тим, що виконував підрядні роботи з ремонту приміщень.

Такі обставини у справі сторони не заперечуються.

Допитані в судовому засіданні свідки надали суду такі пояснення.

Свідок ОСОБА_2 суду зазначила, що позивачка є її матір`ю. Спірну квартиру АДРЕСА_4 вона придбала їй, а записала на відповідача через те, що отримувала субсидію, яку не хотіла втратити.

ОСОБА_3 суду повідомила, що є матір`ю позивачки. Зазначила, що позивачка мала у власності будинок, який продала, щоб придбати спірну квартиру.

ОСОБА_4 суду повідомила, що продала спірну квартиру АДРЕСА_4 позивачці за 12 500 дол. США.

ОСОБА_5 суду повідомила, що є знайомим відповідача. Вказав, що протягом життя відповідач мав непогані заробітки, оскільки робив ремонти приміщень.

ОСОБА_6 суду повідомила, що знає відповідача по спільній роботі в КП «Лубнитеплоенерго». Свого часу вона позичила відповідачу 2500 дол. США на придбання квартири в жовтні 2021 року. Ці кошти він протягом року повернув. В підтвердження своїх слів надала суду письмову розписку (а.с.89).

Позиція позивачки зводиться до того, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за її особисті кошти, отримані від продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . На підставі цього прохає суд визнати за нею право особистої приватної власності на спірну квартиру.

Однак, з таким суд не погоджується.

У статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

В свою чергу тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

На думку суду, під час розгляду справи позивачкою не були надані переконливі докази того, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти.

Перш за все суд звертає увагу на значний проміжок часу від дати продажу будинку до придбання спірної квартири – близько 10 місяців. Під час розгляду справи судом не здобуто прямих доказів того, що саме ці кошти були спрямовані на придбання квартири АДРЕСА_4 .

Поряд із цим в матеріалах справи наявна розписка про взяття позики ОСОБА_1 2 500 дол. США у ОСОБА_6 на придбання квартири АДРЕСА_4 . Факт укладання договору позики в судовому засіданні безпосередньо підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_6 . Дійсність такої угоди позивачкою не було поставлено під сумнів.

Наведене спростовує доводи позивачки про те, що спірна квартира була придбана виключно за її кошти.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що з 2018 року позивачка мала незначні доходи, яких ледве вистачало на життя: перебувала на обліку в Лубенській філії Полтавського ОЦЗ, працювала на ТОВ «Лубенський м`ясокомбінат», працювала в ЛДСРЦ «Надія». В свою чергу доходи відповідача були значно більші, оскільки він виконував роботи з ремонту приміщень. Тому квартира АДРЕСА_3 була придбана позивачкою в рахунок майбутнього продажу будинку по АДРЕСА_2 . Про це зазначає і ОСОБА_7 в своїх письмових поясненнях. Вартість придбаної квартири 198 692 грн (а фактично 12 500 дол. США, приблизно 300 000 грн) значно перевищує вартість проданого будинку - 150 400 грн. Наведене вказує на те, що всі кошти від будинку пішли на придбання квартир АДРЕСА_5 , а іншу частину коштів за цю квартиру сплачено коштами позивача та відповідача. Після придбання квартири АДРЕСА_5 позивачка вже не мала коштів на придбання спірної квартири АДРЕСА_4 . Тобто квартира АДРЕСА_4 була придбана виключно за кошти відповідача.

Суд зазначає, що така версія відповідача узгоджується з обставинами справи та підтверджується наявними у справі доказами щодо фінансового становища сторін. При цьому позивачка не довела наявність у неї інших доходів, майна, тощо, окрім коштів від продажу будинку, за рахунок яких вона могла придбати квартиру АДРЕСА_5 .

Враховуючи наведене, особливості розподілу тягаря доказування у справах цієї категорії, суд приходить до висновку, що позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 4,89,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua