Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №484/2802/26
Суддя: Лівінський І. В.
12.11.26
22-ц/812/2130/26
Провадження № 22-ц/812/2130/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Миколаїв
справа № 484/2802/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Пузіним Денисом Миколайовичем,
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 29 липня 2026 року під головуванням судді Максютенко О.А. в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене 04 серпня 2026 року,
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі – ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 10 січня 2026 року між позивачем та відповідачем був укладений договір в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, про надання кредиту № 21754-01/2026. З боку позивача договір підписувався кваліфікованим електронним підписом з кваліфікованою електронною позначкою часу, що унеможливлює змінити договір та дає можливість перевірити в будь-який час за допомогою відповідних сервісів.
10 січня 2026 року позичальником було підписано договір, чим засвідчено вивчення його умов, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису відповідно до умов договору, договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, шляхом використання калькулятора на сайті Товариства, ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Погодження», коли він був готовий підписати погодженні умови кредиту, він натиснув кнопку «Підписати», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Позичальника і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання договору. При цьому ІКС Товариства не дозволяє перейти до наступного кроку у випадку невиконання умов попереднього. Тому Позичальник мав ознайомитися послідовно з паспортом кредиту (додається) та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору. Договір містить персональні дані Позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, адреса реєстрації, паспортні дані, контактний номер телефону. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт Товариства та вибору строку і суми кредиту, договір між Позичальником та Товариством не був би укладений. Відповідач здійснив чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептував надану Товариством оферту.
В паспорті кредиту зазначено про умови надання позики, в тому числі: сума кредиту; строк, на який надається позика; процентна ставка за користування позикою в день; загальні витрати; тип процентної ставки; реальна річна відсоткова ставка *Розрахована, відповідно до Постанови Правління Національного банку України 11.02.2021 р. №16 з використанням функції XIRRT. Крім того, Позичальнику було надано пропозицію укласти договір (оферту) у вигляді договору з істотними умовами і реквізитами, що передбачені законодавством, для вивчення і прийняття Позичальником рішення.
Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 10 січня 2026 року на вказаний Позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 10000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про зарахування на картковий рахунок Відповідача. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
У зв`язку із тим, що відповідач належним чином умови договору не виконував, у нього утворилася заборгованість перед кредитором у розмірі 24460,00 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 10000 грн; сума заборгованості за відсотками становить 8460 грн; сума заборгованості за комісією становить 1000 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями становить 5000 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача вказану заборгованість, а також позивач просив суд розподілити судові витрати, зокрема, стягнути з відповідача на його користь 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" заборгованість за Договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10 січня 2026 року в розмірі 19460 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Крім того, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2118,21 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2386,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Суд зазначав, що оскільки відповідачем розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надано, тому суд вважав доведеним обов`язок відповідача і його невиконання по сплаті строкових платежів за користування кредитними коштами, з огляду на що позовні вимоги частково задовольнив шляхом стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом за тілом кредиту та нарахованими відсотками в загальному розмірі 18460,00 грн.
Аналізуючи умови договору про надання кредиту №21754-01/2026 від 10 січня 2026 року, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та відповідачем договором передбачено нарахування одноразово комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів. А тому суд стягнув з відповідача на користь позивача суму несплаченої комісії в загальному розмірі 1000 грн.
Суд, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відмовив в задоволенні позовних вимог в частині нарахування позивачем штрафів в розмірі 5000 грн.
Стягуючи судові витрати на правничу допомогу суд виходив з того, що оскільки позивачем надано належні докази, які підтверджують надання послуг позивачу та понесених ним витрат, а також часткове задоволення судом позову на 79,56%, то суд зменшив розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн, оскільки усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта та формування додатків до позовної заяви (письмові докази), має входити до послуги зі складання позовної заяви, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2386,80 грн відповідно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 79,56% від зменшених судом витрат з 6000,00 грн до 3000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Пузіна Д.М., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт зазначав, що суд не виконав вимоги частини шостої статті 95 ЦПК України, не розглянув по суті подане 30 червня 2026 року окреме клопотання відповідача про витребування електронного оригіналу договору, первинних технічних журналів, платіжної інструкції та деталізованого розрахунку, не застосував актуальний на дату рішення правовий висновок КЦС ВС від 04 лютого 2026 у справі № 758/14925/23 та помилково витлумачив альтернативний контррозрахунок у відзиві як «фактичне визнання» позову в частині 18 460,00 грн. Суд першої інстанції не встановив первинними електронними доказами, що одноразовий ідентифікатор Y533 був фактично згенерований, доставлений і введений саме ОСОБА_1 та приєднаний саме до того незмінного електронного файла договору, копія якого подана до суду. Суд лише повторив твердження позивача, що код було направлено на телефон відповідача. Так само суд не дослідив первинну платіжну інструкцію. Натомість поклався на квитанцію iPay.ua та лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», які підтверджують технічну операцію переказу, але не замінюють повного первинного платіжного документа, витребування якого відповідач прямо просив. При цьому позивач є первісним кредитодавцем, а тому всі первинні документи перебувають у його сфері контролю.
Апелянт вказує, що суд визнав електронний договір укладеним, хоча електронний оригінал не досліджувався; визнав 10000 грн фактично отриманими, хоча клопотання про первинний платіжний документ залишилося без належного вирішення; визнав 8460 грн процентів доведеними за одностороннім розрахунком; визнав 1000 грн комісії правомірною без визначення економічного змісту окремої послуги; а умовний альтернативний розрахунок відповідача перетворив на визнання позову.
Апелянт не просить визнати договір недійсним лише на підставі абстрактного твердження. Він процесуально поставив копію під сумнів і просив конкретні технічні оригінали, які можуть об`єктивно підтвердити або спростувати авторство Y533. Саме в такій ситуації відмова від перевірки оригіналу є істотним порушенням. Подана до суду візуалізація договору не дає відповідачу можливості перевірити криптографічні реквізити, метадані, часові позначки, хеш документа чи технічний факт приєднання Y533 до конкретного електронного примірника. Саме тому паперова копія не може автоматично замінити електронний оригінал, коли сторона прямо просить його дослідити.
В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач нібито «фактично визнав позовні вимоги частково в розмірі 18 460,00 грн», з яких 10 000,00 грн — тіло і 8 460,00 грн — проценти. Цей висновок не відповідає змісту відзиву. У відзиві прямо зазначено, що позов не визнається повністю. Альтернативний розрахунок був сформульований лише на випадок, якщо суд, всупереч основним запереченням, визнає факт отримання кредиту та електронний договір доведеними. Умовний процесуальний розрахунок не є безумовним волевиявленням про визнання позову.
Матеріали містять квитанцію № 974794873 від 10 січня 2026 року та лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24 квітня 2026 року. У листі зазначено операцію 10.01.2026 о 12:55:06 на суму 10000 грн, маску картки НОМЕР_1 , номер транзакції iPay.ua 974794873, код авторизації та ПІБ ОСОБА_1 . Ці документи мають доказове значення і не можуть ігноруватися. Водночас відповідач просив саме первинну платіжну інструкцію або інший первинний документ кредитодавця про ініціювання переказу, який містить повні обов`язкові реквізити платіжної операції та дозволяє встановити її виконання. Позивач заперечив проти витребування, вважаючи лист і квитанцію достатніми. Суд фактично погодився, але не навів мотивів, чому первинний документ, який перебуває в розпорядженні кредитодавця/платіжного провайдера, не потрібний для перевірки. Таке мотивування особливо необхідне, коли факт фактичного надання кредиту є центральною спірною обставиною.
Зазначає, що апеляція не ґрунтується на необґрунтованому твердженні про автоматичне перевищення денної ставки. Натомість законодавчий ліміт має значення для перевірки того, що комісія 1000 грн була врахована в загальних витратах і денній ставці, а позивач не може стягувати інші непередбачені платежі понад розраховану вартість.
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надійшов відзив, в якому представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.
У відзиві представник позивача зазначав, що як вбачається з матеріалів справи та п. 8 Договору, у його змісті зазначено персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, а підписання договору здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора Y533, який було направлено на номер мобільного телефону, зареєстрований в особистому кабінеті позичальника, що підтверджує авторизацію відповідача та укладення між сторонами електронного договору відповідно до вимог ст. 207, 639 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Заява-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, а також договір про надання кредиту № 21754 01/2026 від 10 січня 2026 року разом із Додатком № 1 до нього були укладені та підписані відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після проходження відповідачем авторизації в особистому кабінеті на веб сайті кредитодавця із використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера мобільного телефону, без чого укладення зазначених документів було б технічно неможливим.
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Звертають увагу суду, що з метою підтвердження факту укладення правочину в електронній формі позивачем через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» до позовної заяви долучено візуальні форми оригіналів електронних доказів, а саме: заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, договір про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10.01.2026 та Додаток № 1 до нього, укладені між відповідачем та кредитором, у яких зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреса електронної пошти (e-mail), номер мобільного телефону та одноразовий ідентифікатор, використаний для підписання зазначених документів. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.
Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.
Таким чином, позивач надав до суду першої інстанції всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ, а саме: заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, договір про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10.01.2026 та Додаток № 1 до нього, укладені між відповідачем та кредитором.
Договір про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10.01.2026 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована представником апелянта.
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало всі необхідні умови для укладення договору про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10 січня 2026 року, у зв`язку з чим 10 січня 2026 року на банківський рахунок відповідача (Клієнта) було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується листом за Вих. № 3426_260424144253 від 24-04-2026 та квитанцією про зарахування № 974794873 від 10.01.2026, виданими ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», копії яких додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» у спірних правовідносинах виступає технічним посередником (платіжним провайдером), через якого було здійснено перерахування кредитних коштів кредитором на банківський рахунок відповідача, що підтверджується відповідним листом зазначеної платіжної установи, долученим до матеріалів справи. Наявні в матеріалах справи копія листа вих. № 3426_260424144253 від 24-04-2026 та квитанція про зарахування № 974794873 від 10.01.2026, видані ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», є належними та допустимими доказами, що підтверджують перерахування кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10.01.2026.
Позивач звертає увагу суду, що відповідач не був позбавлений можливості надати належні та переконливі докази у встановленому законом порядку того, що картковий рахунок НОМЕР_2 не належить йому або, якщо належить, що на цей рахунок не надходили кредитні кошти в сумі 10 000 грн, однак, незважаючи на прямий процесуальний обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач цього не зробив, чим фактично уникає доведення власних заперечень та ставить під сумнів принцип «affirmanti incumbit probatio», який означає: «хто стверджує, той і доводить».
Законодавство не звільняє позичальника від обов`язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняють позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов`язків (щодо споживчих кредитів) та гарантують, що кредитор в цей період не погіршить умови договору для позичальника, зокрема не підвищить процентну ставку за кредитом. Отже, Позивачем було обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.
Отже, нарахування відсотків у розмірі 8460 грн є обґрунтованим, здійсненим у межах погодженої сторонами денної процентної ставки, визначеної умовами договору, та відповідає положенням статті 1048 ЦК України, оскільки розрахунок здійснено виключно на суму фактично отриманого та неповернутого кредиту (тіла кредиту) у розмірі 10 000 грн за період користування коштами в межах встановленого строку кредитування, у зв`язку з чим нараховані відсотки є арифметично обумовленими розміром основного зобов`язання, прямо залежать від нього та є повністю співмірними з сумою тіла кредиту.
Зазначає, що представником апелянта в суді першої інстанції не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитним договорам кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було не вірно трактовано зазначене у відзиві на позовну заяву: «…Альтернативний контррозрахунок подається лише на випадок, якщо суд дійде висновку про доведеність укладення договору та факту отримання відповідачем 10 000 грн. У такому випадку із заявленої позивачем суми 24 460 грн підлягає виключенню комісія у розмірі 6 000 грн, оскільки позивач не довів реального надання окремої послуги за цю комісію та правомірності її нарахування як поточної і простроченої складової боргу. Після виключення комісії арифметично залишається 18 460 грн, що складається з 10 000 грн тіла кредиту та 8 460 грн процентів …». Отже сторона Відповідача розуміє, що Відповідачем укладався даний кредитний договір, але максимально намагається своїми запереченнями, які не підтверджуються жодними доказами уникнути взятих Відповідачем на себе кредитних зобов`язань.
2. Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 12 листопада 2026 року, датою ухвалення рішення є 12 листопада 2026 року.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Обставини справи
Судом встановлено, що 10 січня 2026 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №21754-01/2026, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало кредитні кошти в сумі 10000,00 грн строком на 120 днів (з 10.01.2026 по 09.05.2026 р.), з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту), що є одноразовою сплатою. У випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: - в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Договір про надання кредиту підписано електронним підписом позичальника Y533, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер мобільного телефону, відповідно до п. 2.14-2.18 вказаного договору.
Відповідно до договору про надання кредиту №21754-01/2026 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10 січня 2026 року складає 24460,00 грн, зокрема: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8460,00 грн - сума заборгованості за процентами; 1000,00 грн - сума заборгованості за комісією; 5000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Позиція апеляційного суду
Щодо укладення договору кредиту
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
За статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Умовами кредитного договору передбачено, що видача кредитів клієнту-фізичній особі товариством здійснювалася онлайн, використовуючи офіційний веб-сайт ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» («starfin.com.ua»). Для отримання кредиту клієнт відвідує сайт товариства та ознайомлюється із відповідною інформацією - правилами надання коштів у кредит. За результатами з ознайомленою інформацією на сайті товариства або в мобільному додатку Starfin клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу, після чого переходить до створення Особистого кабінету та підтверджує відповідну дію. Для створення Особистого кабінету клієнт вводить свій особистий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з смс – повідомлення або приймає вхідний дзвінок від товариства з одноразовим кодом та підтверджує відповідну дію. Після авторизації, клієнт для отримання кредиту заповнює заявку-анкету, в якій зазначає свої точні та правдиві особисті дані. Заповнюючи заявку, клієнт дає свою згоду на передачу товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Після отримання попереднього рішення про видачу кредиту клієнт на сайті товариства або у мобільному додатку проходить ідентифікацію та верифікацію, у випадку успішного проходження, клієнту підтверджують можливість оформлення кредиту. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку «підписати», після чого йому надсилається код в повідомленні з одноразовим ідентифікатором або він отримує вхідний дзвінок на свій номер телефону та вводить одноразовий ідентифікатор у відповідне поле. Введенням коду, клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) товариства на укладення кредитного договору, електронний підпис накладається на оригінал договору (розділ 2 договору про надання кредиту № 21754-01/2026).
Із матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту «starfin.com.ua» укладено електронний Договір про надання кредиту № 21754-01/2026.
За умовами договору позивач надав відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник у свою чергу зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплатити всі нараховані кредитодавцем платежі за видачу та користування кредитом у порядку, передбаченому договором.
Кредитний договір разом із заявкою-анкетою клієнта, паспортом споживчого кредиту становлять єдиний договір, який містить усі істотні умови кредитування.
Відповідно до пункту 2.18 кредитного договору, сторони погодили, що укладення договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти товариства, що є укладенням договором відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», товариство накладає на оригінал паспорту споживчого кредиту та договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал договору завантажується в Особистий кабінет клієнта.
Отже, договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 639 ЦК України шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця і підписання позичальником одноразовим ідентифікатором – Y533.
Сторони узгодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний договір у особистий кабінет позичальника.
Перерахування кредитних коштів відповідачу у платіжній системі iPay.ua підтверджується квитанцією про зарахування № 974794873 від 10 січня 2026 року з призначенням платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 . А також підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24 квітня 2026 року. У листі зазначено про успішність перерахованих коштів на платіжну картку клієнта: 10.01.2026 о 12:55:06 на суму 10000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 974794873, призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку № 264150, ПІБ клієнта: ОСОБА_1 ( а.с.32, 37).
В кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» в графі «Клієнт», окрім анкетних даних позичальника, зокрема, зазначений номер платіжної картки ОСОБА_1 «4149-43хх-хххх8479».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже позичальник ознайомився послідовно з паспортом кредиту та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору. Кредитний договір містить персональні дані позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, адреса реєстрації, паспортні дані, контактний номер телефону; позичальником зазначено номер платіжної картки.
Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт Товариства та вибору строку і суми кредиту, договір між Позичальником та Товариством не був би укладений. Відповідач здійснив чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептував надану Товариством оферту.
З боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Відповідач в свою чергу не заперечував та не підтвердив відповідними засобами доказування, що банківська картка № НОМЕР_3 хх-хххх8479, на яку були перераховані кредитні кошти, йому не належить. Крім цього не надано доказів, що стороння особа могла скористатись особистими даними паспорта відповідача, його номером телефону, несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, до логіна та паролю його особистого кабінету.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного кредитного договору.
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.
ТОВ «Стар Файненс Груп» є фінансовою, а не банківською установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду позивачем квитанції та листи є належними та допустимими доказами перерахування коштів на рахунок відповідача. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Надана позивачем інформаційна довідка ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та квитанція в системі iPay.ua містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку, зазначену відповідачем в кредитному договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, заявка-анкета та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 10000 грн.
Враховуючи, що платіжна операція в даному випадку здійснювалася через небанківську платіжну систему, а тому вказаний інформаційний лист та квитанція є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування на картку позичальника 10000 грн.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що вказаний інформаційний лист та квитанція не є первинним документом кредитодавця про ініціювання переказу, який містив би повні обов`язкові реквізити платіжної операції та дозволяє встановити її виконання, а тому вони не можуть бути доказом належного виконання кредитором своїх обов`язків за договором про відкриття кредитної лінії, є безпідставними та спростовуються вищезазначеним.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що на його платіжний засіб 10 січня 2026 року не надходили від позивача грошові кошти у розмірі 10000 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав договір про надання кредиту № 21754-01/2026 від 10 січня 2026 року, заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту електронним підписом, а саме одноразовими ідентифікаторами W823 та Y533, що відповідає як умовам цього договору, так і положенням статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, із зазначеного вбачається, що позичальник належним чином був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту та його складовими, на що погодився, засвідчивши своїм одноразовим цифровим підписом.
Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк, кредит не повернув. Укладений між сторонами кредитний договір містить усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема, персональні дані відповідача, його ідентифікаційні відомості, адресу місця проживання та електронну адресу.
Вказаний договір підписаний відповідачем власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що наявна у матеріалах справи копія договору не доводить, що саме відповідач підписав кредитний договір, є необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам.
При цьому колегія суддів зауважує, що визначальним для вирішення спору є встановлення волевиявлення самого позичальника на укладення договору та одержання ним кредитних коштів, а в цьому аспекті матеріали справи містять достатню сукупність взаємопов`язаних доказів, зокрема: заявку-анкету із детальними персональними даними відповідача, номером його телефону, електронною адресою та реквізитами його платіжної картки; електронний підпис одноразовим ідентифікатором; кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, підписані також одноразовим ідентифікатором; подальше перерахування погодженої суми кредиту саме на вказану під час оформлення картку, емітовану на ім`я відповідача.
Заперечуючи факт укладення договору, апелянт не навів переконливого пояснення, яким чином без його участі було оформлено заявку на його ім`я з використанням сукупності його персональних даних, контактного номера телефону та реквізитів банківської картки і чому в результаті кошти за цим правочином були зараховані саме на його банківський рахунок. Матеріали справи не містять доказів заяв відповідача про викрадення чи неправомірне використання його персональних даних, номера телефону або платіжної картки, які могли б поставити під сумнів встановлений судом механізм укладення договору.
Не можуть бути підставою для скасування рішення й доводи про подання документів у паперових копіях, оскільки їх зміст узгоджується між собою та підтверджується незалежними доказами подальшого виконання договору.
Щодо клопотання апелянта про витребування та дослідження: електронного оригіналу договору № 21754-01/2026 від 10.01.2026 з усіма додатками; первинні журнали генерації, доставки та введення Y533; дані сесії та ідентифікатор незмінності документа; первинну платіжну інструкцію на 10 000 грн; деталізований розрахунок, який пояснює зменшення договірних 10 800 грн процентів до заявлених 8 460 грн, колегія суддів вважає, що таке клопотання належить залишити без задоволення.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи скарги про те, що надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, враховуючи, що відповідачем не додано відповідно до статті 84 ЦПК України доказів неможливості (існування перешкод) самостійно отримати та надати зазначені докази суду, а також не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданому позивачем доказу, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені.
Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу.
Порушень порядку надання і отримання доказів у суді першої інстанції не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. При цьому встановлено, що у суду немає сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу.
Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.
Щодо розміру заборгованості по кредиту
Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» посилалося на те, що відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 22 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 24460 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн; заборгованість за процентами – 8460 грн; 1000 грн заборгованості за комісією та 5000 грн заборгованості за штрафними санкціями.
Рішення в частині відмови у стягненні 5000 грн заборгованості за штрафними санкціями сторони не оскаржують, а тому рішення в цій частині колегія суддів не перевіряє.
Заперечуючи щодо наявної заборгованості за кредитним договором відповідач зазначав, що до встановлення первинними доказами електронного акцепту, факту видачі коштів і руху розрахунку, жодна конкретна сума не може вважатися безумовно доведеною лише на підставі копії договору та односторонньої таблиці.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".
Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.
Згідно з укладеним між позивачем та відповідачем договором про надання кредиту № 21754-01/2026, 10 січня 2026 року ОСОБА_1 був наданий кредит на власні потреби, не повязані із підприємницькою діяльністю, у розмірі 10000 грн строком на 120 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Наданий кредит відповідач зобов`язався погасити в останній день строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення 09 травня 2026 року (пункти 1.1, 1.2 договору про надання кредиту).
За умовами укладеного кредитного договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості (фіксована), що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1000 грн (одноразовий платіж) (пункт 1.4 кредитного договору).
Перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується квитанцією про зарахування № 974794873 у платіжній системі iPay.ua від 10 січня 2026 року з призначенням платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 . А також підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24 квітня 2026 року. У листі зазначено про успішність перерахованих коштів на платіжну картку клієнта: 10.01.2026 о 12:55:06 на суму 10000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 974794873, призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку № 264150, ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .
Однак відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, не здійснив жодної оплати на погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором 21754-01/2026 від 10 січня 2026 року.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого станом на 22 квітня 2026 року утворилася заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Задовольняючи частково заяву щодо відшкодування судових витрат, понесених на правничу допомогу у даній цивільній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надано належні докази, які підтверджують надання послуг позивачу та понесених ним витрат, а також враховуючи часткове задоволення судом позову на 79,56%, то суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта та формування додатків до позовної заяви (письмові докази), має входити до послуги зі складання позовної заяви, та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2386,80 грн відповідно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 79,56% від зменшених судом витрат з 6000,00 грн до 3000,00 грн.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Пузіним Денисом Миколайовичем, залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складене 12 листопада 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua