Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №369/11267/26
Суддя: Пінкевич Н. С.
Справа № 369/11267/26
Провадження № 2/369/13612/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
12.11.2026 року м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Худинець Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа «Товариство з обмеженою відповідальністю «Комекосервіс» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в :
У червні 2026 року Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа «Товариство з обмеженою відповідальністю «Комекосервіс».
Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності Вишневої міської територіальної громади, в особі Вишневої міської ради.
Зі слів Позивача, Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, у зв`язку з чим утворилась значна заборгованість, в утриманні житла участі не бере, квартира знаходиться в занедбаному стані. Перешкод в користуванні жилим приміщенням Відповідачу не чинили. Факт реєстрації Відповідача порушує право Позивача на вільне розпорядження і користування майном. Інформація про можливе місце проживання Відповідача не відоме, фактичні обставини щодо не проживання Відповідача у житловому приміщенні не відомі.
Враховуючи, що в позасудовому порядку зняти ОСОБА_1 з реєстрації неможливо, Позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом задля усунення перешкоди у здійсненні права користування квартирою, шляхом визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_2 .
Просили суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловими приміщеннями в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2026 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник Позивача не з`явився, 27.10.2026 р. представником Позивача, за допомогою системи «Електронний суд» було подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника Вишневої міської ради, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на останню відому адресу зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 . Конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Додатково відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлень та розміщенням оголошенням на сайті суду. Також сторони мають можливість дізнатись про час розгляду справи з офіційного сайту суду. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки відділу реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб виконавчого комітету Вишневої міської ради №272 від 19.03.2026.
Як вбачається з інформації зазначеною Вишневою міською радою квартира, за адресою: АДРЕСА_2 є комунальною власністю.
Згідно рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області №95/1 від 17.12.2024 р. ТОВ «КОМЕКОСЕРВІС» було призначено управителем багатоквартирних житлових будинків, зокрема житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 .
Із звернення обслуговуючої організації ТОВ «КОМЕКОСЕРВІС» на адресу Виконавчого комітету Вишневої міської ради вбачається, що по квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває в комунальній власності Вишневої міської територіальної громади, в особі Вишневої міської ради утворилась значна заборгованість по комунальним платежам, з травня місяця 2024 року на рахунок підприємства не надходило жодної оплати за надані послуги.
Згідно довідки КП «Управління міським господарством» № 660 щодо стану заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 01.04.2026 р. за вищевказаною квартирою обліковується заборгованість за спожиті комунальні послуги, в сумі 75 317, 63 грн.
Відповідно до Акту обстеження про фактичне проживання особи за місцем реєстрації від 09.06.2026 р. складеному міською громадською комісією з житлових питань при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ніхто не проживає з травня місяця 2024 року, даний факт також було підтверджено сусідами, які проставили свій особистий підпис.
Зважаючи на предмет та підстави позову, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.
Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18.03.2020 у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст. 71 ЖК України строки.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Ця ж позиція була підтверджена судом і в інших постановах, в тому числі й у постанові від 06.07.2022 у справі № 760/25823/14-ц.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності особа зберігає намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності її у приміщенні понад 6 місяців та поважність причин такої відсутності. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.05.2021 у справі №759/19579/17.
Таким чином, оцінивши докази у справі, суд вважає доведеним, що Відповідач ОСОБА_1 , який зареєстрований у неприватизованій квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , з травня місяця 2024 року, тобто більше року тому, з власної ініціативи покинув квартиру та не проживає в ній, а тому є підстави для визнання його таким, що втратив право користування цією квартирою.
Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на задоволення позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3328 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.
На підставі ст.ст. 47, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 379 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 18, 19, 23, 30, 76-82, 141, 259,263-268, 280-282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, , судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім грн.).
Інформація про позивача:
Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, адреса: Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул. Святошинська, буд.29, код ЄДРПОУ 04054628
Інформація про відповідача:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua