Суд: Зарічний районний суд м. Сум
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №591/12834/26
Суддя: Косар А. І.
Справа № 591/12834/26 Провадження № 3/591/3046/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1
за скоєння правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
27.10.2026 року о 21 :02 в м.Сумах по вул.Харківська, 2/2 ОСОБА_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами повторно протягом року керував автомобілем Volkswagen LT н.з. НОМЕР_2 та під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності маневру скоїв наїзд на перешкоду, а саме дорожній знак. Внаслідок ДТП дорожній знак отримав механічні пошкодження . Після цього місце пригоди залишив. У ході розшукових заходів водій та автомобіль були встановлені і розшукані, чим порушив п. 2.10 а),10.9,2.1 а) ПДР України та скоїв правопорушення, передбачені ст. ст. 122-4, 124 ч.5 ст. 126 КУпАП.
За наведеними фактами відносно ОСОБА_1 29.10.2026 складено адміністративні протоколи серії ЕПР1 № 809130 за ст. 122-4 КУпАП, серії ЕПР 1 № 809123 за ст. 124 КУпАП, серії ЕПР1 № 809136 за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи, що в провадженні Зарічного районного суду знаходяться три справи про вчинення адміністративних правопорушень однією особою, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/12834/26, провадження №3/591/3046/26.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. І така позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини і, зокрема, рішенню від 7 липня 1989 року «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» .
У даному випадку неявка ОСОБА_1 до суду, неповідомлення про причини свого неприбуття, відсутність його письмових заперечень чи пояснень є демонстрацією недобросовісного використання своїх процесуальних прав.
Статтею ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст. 122-4, 124, 126 КУпАП. При цьому, особа, яка притягається до відповідальності наділений правом подати суду письмові пояснення та докази.
За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, а також письмових пояснень особи, було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні адмінправопорушень передбачених 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами , а саме: протоколами про адміністративні правопорушення складеним відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124, ч.5 ст. 126 КУпАП (а.с. 1); схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рапортом, формою звернення, рапортом , фототаблицями, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 7912645 за ч. 4 ст. 126 КУпАП , копією постанови Зарічного районного суду м.Суми від 02.02.2026 № 591/143/26, відеозаписом на оптичному носії даних, яким переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколах, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні, довідкою відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 29.10.2026, з якої вбачається, що відповідно до даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України ОСОБА_3 не отримував посвідчення водія.
Оплатне вилучення предмета як вид адміністративного стягнення передбачено статтею 28 КУпАП. Відповідно до норм вказаної статті, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Власник транспортного засобу — фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами (свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, Постанова КМ "Про Правила дорожнього руху" від 10.10.2001 N 1306).
Власник транспортного засобу - громадянин, що відповідно до законів України має право власності на транспортний засіб, яке підтверджується документально (Державна митна служба, Наказ "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" від 17.11.2005 N 1118).
У цій справі підтверджуючі документи щодо належності ОСОБА_1 транспортного засобу Volkswagen LT на праві власності відсутні.
Відтак, жодних обставин чи фактів, які б давали підстави не довіряти наведеним доказам чи фактичним даним, що в них містяться, суду не наведено, тому факт скоєння ОСОБА_1 правопорушень суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ст.ст. 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Обставини, що обтяжуютьта пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суду не зазначені.
При визначенні виду та міри стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 який скоїв декілька правопорушень, пов`язаних з безпекою руху транспорту, що за своїм характером становлять велику суспільну небезпеку, ступінь його вини, майновий стан, тому суд вважає, що відносно ОСОБА_1 належить призначити адміністративне стягнення з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким на думку суду є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу оскільки в матеріалах справи відсутні докази належності транспортного засобу на праві власності саме ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
На підставі ч.3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП з особи, що притягається до адміністративної відповідальності необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 36, 122-4, 124, ч. 5 ст. 126, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И В :
Об`єднати в одне провадження справу № 591/12834/26, провадження №3/591/3046/26, справу № 591/12838/26, провадження № 3/591/3049/26 та справу №591/13159/26, провадження № 3/591/3144/26, під одним номером: справа 591/12834/26, провадження №3/591/3046/26.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. ст.ст. 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, в порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.І.Косар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua