Суд: Шептицький міський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №459/2712/26
Суддя: Мельникович М. В.
Справа № 459/2712/26
Провадження № 2/459/1154/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
11 листопада 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Середницької І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У С Т А Н О В И В :
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором кредитної лінії №527751637 від 28.06.2025 у розмірі 20 933,58 грн та вирішити питання судових витрат.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №527751637 (далі – Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором TKMC-8896, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 6 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язувався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. 28.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу (шляхом ініціювання через банк-провайдер) грошові кошти в розмірі 6 900,00 грн. 26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором. Надалі, 27.02.2026 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з позивачем Договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на суму заборгованості 24 383,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Всупереч умовам Договору відповідач не виконав свої зобов`язання. Разом із цим, позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20 933,58 грн. Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем вищевказаного Договору представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 02.07.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача та для витребування доказів.
06.11.2026 сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача у позовній заяві просила здійснювати розгляд цієї справи за відсутності позивача та зазначила, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю № 2968625 від 02.07.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 18). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 11 листопада 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 6 листопада 2026 року, датою ухвалення цього рішення є саме 11 листопада 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що 28.06.2025 ОСОБА_1 заповнив в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», доступ до якої забезпечувався через вебсайт moneyveo.ua, Заявку на отримання грошових коштів у кредит, яка містить детальну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію, номер та дату видачі паспорта, номер мобільного телефону, адресу проживання, адресу електронної пошти та номер банківської картки.
28.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на вебсайті moneyveo.ua, було укладено Договір кредитної лінії № 527751637, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором TKMC-8896 (далі – Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п. 2.2 Договору загальний розмір кредиту становить 6 900,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту – 6 900,00 грн. Відповідно до п. 2.3 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту, 28.06.2025 (що є датою надання кредиту).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що на момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 28 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Згідно з п. 3.3 Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 28 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 386 грн 40 коп.
Відповідно до пп. 7.1, 7.2 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 26.07.2025. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з таких обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору.
У пункті 7.3 Договору сторони погодили, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 28.07.2030.
Згідно з п. 7.4 Договору протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, а після закінчення дисконтного періоду кредитування – сплачувати проценти щоденно.
Згідно з п. 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотка в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотка річних.
Відповідно до п. 8.4 Договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних, крім першого, траншів за цим Договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується в день видачі кожного траншу.
Згідно з п. 8.5 Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором, становить 414 грн 00 коп.
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 Договору за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту та нарахованої комісії протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування за період з 28.06.2025 до 26.07.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 79,59 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,20 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 73,00 відсотка річних.
Пунктом 9.1.1.7 Договору передбачено право кредитодавця у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.
Згідно з п. 11.1 Договору цей Договір діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії.
З довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що заявку на кредит подано 28.06.2025 о 18:30, одноразовий ідентифікатор TKMC-8896 відправлено позичальнику 28.06.2025 о 18:31:32, а перерахування грошових коштів позичальнику відбулося 28.06.2025 о 18:32:10.
У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «8896», вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту – кредитна лінія, сума (ліміт) кредиту – 6 900,00 грн, строк кредитування – до 1826 днів (дисконтний період 28 днів з можливістю продовження та поновлення), мета кредиту – на споживчі потреби, базова процентна ставка – 357,70 % річних, тип процентної ставки – фіксована.
На виконання умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.06.2025 перерахувало грошові кошти в сумі 6 900,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_1 , з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 527751637 від 28.06.2025», що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 527751637/02032026/Э від 02.03.2026, платіжним дорученням № 168db6ad-6fdb-4a8a-957b-73c68034da9c від 28.06.2025 та випискою АТ «А-Банк» від 15.10.2026 про рух коштів по вищевказаній банківській картці за період з 28.06.2025 по 03.07.2025.
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 28.06.2025 по 26.08.2025 обліковується заборгованість у сумі 14 375,82 грн, з яких: 6 900,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 611,82 грн – сума заборгованості за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). При цьому, 03.08.2025 та 25.08.2025 боржником здійснено платежі по 15,00 грн кожен, які зараховано в рахунок погашення процентів.
26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50 (далі – Договір факторингу № МВ-ТП/50), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № МВ-ТП/50 право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть у майбутньому.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу № МВ-ТП/50 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 26.08.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/50, підписаного кваліфікованими електронними підписами керівників клієнта та фактора, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 14 375,82 грн, з них: 6 900,00 грн – сума заборгованості за основним боргом (тіло кредиту); 3 611,82 грн – сума заборгованості за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – неустойка; сума фінансування – 2 760,00 грн.
Також 27.02.2026 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 27/0226-01 (далі – Договір факторингу № 27/0226-01), відповідно до умов якого позивачу ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 27/0226-01 згідно з умовами цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу № 27/0226-01 разом з правом вимоги до фактора переходять усі інші права клієнта за кредитним договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу № 27/0226-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку.
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 27.02.2026 до Договору факторингу № 27/0226-01 клієнт (ТОВ «Таліон Плюс») передав, а фактор (ТОВ «Юніт Капітал») прийняв Реєстр прав вимог № 1.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 до Договору факторингу № 27/0226-01 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 383,58 грн, з них: 6 900,00 грн – сума заборгованості за основним боргом (тіло кредиту); 13 619,58 грн – сума заборгованості за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – неустойка; сума фінансування – 1 469,70 грн. Оплату за відступлення прав вимоги за Договором факторингу № 27/0226-01 у сумі 5 369 858,49 грн підтверджено платіжною інструкцією № 1003 від 10.03.2026.
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що після набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» нараховувало відповідачу проценти за користування кредитом з 27.08.2025 по 21.01.2026 по 67,62 грн щоденно, а заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.02.2026 становить 24 383,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Листом-повідомленням № ТП/527751637 від 22.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» повідомило відповідача про перехід до нього права вимоги за Договором та на підставі п. 9.1.1.7, пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору і ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» – про дострокове розірвання Договору з 22.01.2026 у зв`язку з простроченням сплати процентів понад один місяць та про необхідність сплатити всю суму заборгованості в розмірі 24 383,58 грн.
Із виписки з особового рахунку, складеної позивачем, вбачається, що за ОСОБА_1 станом на 01.05.2026 обліковується заборгованість у сумі 24 383,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями. ТОВ «Юніт Капітал» нарахувань за Договором не здійснювало.
Позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20 933,58 грн.
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується такими правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 28.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на вебсайті moneyveo.ua, було укладено Договір кредитної лінії № 527751637 (далі – Договір) у формі електронного документа, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором TKMC-8896, який відповідно до вимог чинного законодавства був введений відповідачем для електронного підпису, відповідно до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами Договору, а тому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладення договорів з використанням електронного підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на вебсайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором, та підтверджено погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт до особистого кабінету за допомогою пароля та логіна Договір з ним не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним Договором, здійснивши 28.06.2025 переказ у сумі 6 900,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_1 , яка зазначена відповідачем у Заявці на отримання грошових коштів від 28.06.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 527751637/02032026/Э від 02.03.2026, платіжним дорученням № 168db6ad-6fdb-4a8a-957b-73c68034da9c від 28.06.2025 та випискою АТ «А-Банк» від 15.10.2026 про рух коштів по вищевказаній банківській картці за період з 28.06.2025 по 03.07.2025.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач приступив до виконання умов Договору, здійснивши 03.08.2025 та 25.08.2025 два платежі по 15,00 грн кожен (усього 30,00 грн), що підтверджує факт укладення ним Договору та отримання кредитних коштів.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти на умовах, визначених цим Договором. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам Договору, належним чином не виконував.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із матеріалів справи вбачається, що, крім двох платежів по 15,00 грн, відповідач інших платежів не здійснював. Отже, свого зобов`язання за Договором він не виконав, у передбачений Договором строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість.
Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 28.06.2025 по 26.08.2025 обліковується заборгованість у сумі 14 375,82 грн, з яких: 6 900,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 611,82 грн – сума заборгованості за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Разом із цим, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Таліон Плюс» (аналогічного складеному позивачем), вбачається, що станом на 27.02.2026 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 24 383,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Позивач зазначає, що вимог про стягнення штрафних санкцій не заявляє, та просить стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 20 933,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні Договору позичальник був ознайомлений з орієнтовною вартістю кредиту та загальними витратами за ним, що підтверджується підписаним ним одноразовим ідентифікатором Паспортом споживчого кредиту, в якому позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи з обраних ним умов кредитування, а також отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за Договором у розмірі 6 900,00 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з такого.
Судом встановлено, що відповідач отримав грошові кошти, однак своїх зобов`язань за Договором не виконав, кредит не повернув, проценти в повному обсязі не сплатив.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.
Порядок та розміри сплати процентів за користування кредитними коштами визначено пунктом 8.3 Договору, відповідно до якого базова процентна ставка складає 0,98 відсотка в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотка річних.
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 Договору за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту та нарахованої комісії протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування за період з 28.06.2025 до 26.07.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 79,59 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,20 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 73,00 відсотка річних. Згідно з п. 8.11 Договору у разі користування кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на процентну ставку не надається; перерахунок зобов`язань позичальника по оплаті процентів під базову процентну ставку може здійснюватися, на вибір кредитодавця, за весь строк дисконтного періоду або лише за останні 30 календарних днів дії дисконтного періоду.
У пункті 7.3 Договору сторони погодили, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 28.07.2030.
Відтак сторони погодили, що кредит надається строком з 28.06.2025 до 28.07.2030, тобто кредитор згідно з умовами Договору мав право нараховувати проценти за Договором починаючи з дня укладення Договору.
Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що проценти нараховані за період з 28.06.2025 по 26.08.2025 у розмірі 3 641,82 грн із застосуванням дисконтної процентної ставки 0,20 % та базової процентної ставки 0,98 %, а з урахуванням сплачених відповідачем 30,00 грн заборгованість за процентами становить 3 611,82 грн.
Суд вважає, що проведений первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунок відповідає умовам Договору та здійснений у межах строку кредитування, тобто протягом строку, визначеного п. 7.3 цього Договору.
Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи.
З урахуванням наведеного виконаний первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунок заборгованості за процентами за період з 28.06.2025 по 26.08.2025 у розмірі 3 611,82 грн суд вважає обґрунтованим.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 414,00 грн суд враховує таке.
Пункт 8.5 Договору передбачає, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором, становить 414 грн 00 коп.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 414,00 грн, встановлена в п. 8.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Умови Договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлено цю комісію. Більше того, відповідно до п. 5.4 Договору кредитодавець не надає позичальнику під час укладення Договору додаткових та/або супутніх послуг.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 414,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
У справі, що розглядається, судом встановлено, що право вимоги до відповідача за Договором перейшло від первісного кредитора – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/50 від 26.08.2025, а від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» – на підставі Договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026.
Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку, немає.
Відтак, до позивача як до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача щодо заборгованості, яка виникла за Договором.
У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого заборгованість станом на 27.02.2026 становить 24 383,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами; 414,00 грн – заборгованість за комісією; 3 450,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Як встановлено судом, після переходу права вимоги 26.08.2025 ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів за користування кредитом за базовою процентною ставкою 0,98 % на день від суми кредиту 6 900,00 грн (67,62 грн щоденно) за період з 27.08.2025 по 21.01.2026, тобто за 148 днів, на загальну суму 10 007,76 грн.
Такий розрахунок здійснено в межах строку дії кредитного договору, визначеного п. 7.3 Договору, до дострокового розірвання Договору з 22.01.2026 на підставі п. 9.1.1.7 Договору, про що ТОВ «Таліон Плюс» повідомило відповідача листом № ТП/527751637 від 22.01.2026.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № МВ-ТП/50 право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть у майбутньому.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу № МВ-ТП/50 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Отже, суд вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» на підставі умов Договору факторингу № МВ-ТП/50 правомірно здійснювало нарахування процентів за користування кредитом після переходу права вимоги та в межах строку дії кредитного договору, передбаченого п. 7.3 Договору, а заборгованість за процентами в загальному розмірі 13 619,58 грн (3 611,82 грн + 10 007,76 грн) є обґрунтованою.
За таких обставин позов ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № 527751637 від 28.06.2025 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 20 519,58 грн, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 3–5 статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: Додаткову угоду № 25771544223 від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 з детальним описом наданих послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тимошенка О. О. № 4267/10 від 26.08.2010; довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, часткове задоволення позову, обсяг виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не брав участі в судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 45539 від 26.06.2026 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 609,75 грн, виходячи з такого розрахунку: 20 519,58 грн (розмір задоволених позовних вимог) / 20 933,58 грн (розмір заявлених позовних вимог) ? 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору).
Керуючись ст. ст. 2, 133, 137, 141, 259, 263–265, 268, 273, 280–282, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 527751637 від 28.06.2025 в сумі 20 519 (двадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 58 копійок, з яких: 6 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 619,58 грн – заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у сумі 2 609 (дві тисячі шістсот дев`ять) гривень 75 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 11.11.2026.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, офіс 333);
відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua