Суд: Франківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №465/10029/26
Суддя: Чорний І. Я.
Справа № 465/10029/26
Провадження 2-о/465/390/26
РІШЕННЯ
Іменем України
12.11.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Чорного І.Я.
з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.
представника заявника – адвоката Дейнеки В.М.,
з участю заінтересованої особи ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Яцишина О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису на строк шість місяців відносно ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що з 2021 року, вона – ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_1 перебувають у шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , 2016 р.н. та ОСОБА_4 , 2021 р.н. Діти проживають разом зі нею. Повноцінні відносини з ОСОБА_1 фактично припинились з червня 2022 року. Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв домашнє насильство починаючи з 2024 року, а саме 09.12.2024 – перший випадок відбувся коли вона перебувала закордоном по роботі, лишивши дітей з чоловіком ОСОБА_1 , проте останній перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння приїхав на таксі з дітьми в сусідній двір, і не міг пересуватися додому, діти вели його під руки додому, ці події відбувалися вночі. Вказує, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, після вживання яких в останнього стаються приступи агресії та поведінки, яка лякає її та дітей. На наступний день після такого випадку, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Поршна Львівської області, він не пам`ятав про свій стан та вчинки. Крім цього, 06.10.2026, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 відбувся конфлікт, що був спровокований ОСОБА_1 , який почав звинувачувати її в неправильному вихованні дітей та ображав. Намагаючись вийти з дітьми з квартири, щоб уникнути конфлікту, ОСОБА_1 заступив їм двері, почав кричати, що діти не підуть нікуди без сніданку. Вона хотіла підійти до дверей і відкрити їх, але він відштовхнув її і почав заштовхувати в дитячу (все це відбувалося на очах в обох дітей). Після телефонного дзвінка в поліцію ОСОБА_1 дозволив їй вийти з квартири і вона та діти залишили квартиру та більше туди не поверталися. Потім приїхала поліція в справах домашнього насилля і виписали ОСОБА_1 терміновий заборонний припис від 07.10.2026 року на 3 дні. Зазначає, що поведінка її чоловіка є не прогнозованою та не контрольованою, та він як людина, яка пройшла військову службу в умовах війни має травматичний досвід, що може бути небезпечним для оточуючих. Зі сторони чоловіка вчиняється психологічне насильство, яке проявляється у погрозах, бажанні застосовувати зброю, в тому числі при вживанні алкогольних напоїв, залякуванні та психологічному тиску. Він вчиняв фізичне насильство, зокрема під час конфліктів застосовував фізичну силу, а саме: штовхав, тягнув, не давав покинути приміщення, утримував так протягом певного часу, при цьому це все спостерігали неповнолітні діти. Наголошує, що діти є очевидцями факту домашнього насильства. В зв`язку з даними обставинами вона звернулася до суду.
У судове засідання заявник ОСОБА_2 не з`явилася, в поданій заяві зазначила, що в неї є страх бути присутній на засіданні, оскільки чоловік може її переслідувати та вчинити насильство після суду, тому просить розглянути заяву за її відсутністю.
Представник заявника ОСОБА_2 – адвокат Дейнека В.М. в судовому засіданні підтримала заву про видачу обмежувального припису, просила її задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що її довірителька ОСОБА_2 на даний час перебуває з дітьми за кордоном, однак планує повернутися на територію України, тому просить видати обмежувальний припис строком на шість місяців.
Заінтересована особа ОСОБА_1 та його представник – адвокат Яцишин О.В. в судовому засіданні проти заяви про видачу обмежувального припису заперечили та в задоволенні вказаної заяви просили відмовити. Адвокат Яцишин О.В. додатково зазначив, що заявниця ОСОБА_2 описує два епізоди насильства 09.12.2024 та 26.09.2026, які його довіритель ОСОБА_1 в повному обсязі заперечує та які не підтверджуються жодними належними доказами. Вказує, що до заяви не додано будь яких доказів в підтвердження вказаних обставин, як то – підтверджень звернення заявниці до поліції, ЄО, термінових заборонних приписів, медичних документів, пояснень свідків тощо. Щодо подій, які мали місце 07.10.2026 заінтересованого особа ОСОБА_1 та його представник – адвокат Яцишин О.В. зазначали наступне. Сторони перебувають у шлюбі, однак тривалий час спільно не проживають. Заявниця проживала окремо разом із дітьми в с. Поршна Львівського району, однак вони практикували спільні ночівлі як за місцем проживання ОСОБА_2 так і за місцем проживання ОСОБА_1 . Увечері 06.10.2026 заявниця разом із дітьми самостійно приїхала до квартири заінтересованої особи за адресою: АДРЕСА_1 , де вони грали в настільні ігри та залишилися ночувати. Вранці 07.10.2026 між подружжям виник словесний конфлікт щодо сніданку доньки. ОСОБА_1 запропонував нагодувати дітей і почистити їм зуби перед виходом з дому. Однак ОСОБА_1 з цим не погодилася і вирішила вивести дітей з квартири без сніданку. Зазначають, що саме заявниця запропонувала викликати поліцію для вирішення суперечки, з чим заінтересована особа погодився. ОСОБА_1 заперечує, що застосовував до заявниці будь який вплив, чи то моральний тиск, чи то фізичну силу.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який застосовується лише в інтересах постраждалих осіб.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
У справі, що розглядається, заявниця ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для застосування обмежувального припису описує три випадки, що на її переконання є проявом насильства з боку заінтересованої особи ОСОБА_1 та долучає до заяви лише Терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія ЕТ №116210 від 07.10.2026. Інших доказів на підтвердження вказаних в заяві про видачу обмежувального припису обставин ОСОБА_2 не надано.
Так, вищевказаний Терміновий заборонний припис складено стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням домашнього насильства: фізичного 07.10.2026 о 08:20, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 фізичного характеру, а саме штовхав її без нанесення тілесних ушкоджень та своїми діями завдав шкоди її психічному здоров`ю. Заходи які були застосовані: заборона в будь який спосіб контактувати з постраждалою собою на строк три доби з 07.10.2026 по 10.10.2026.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
09.11.2026 року суду надано відзив на заяву до якого долучено ряд документів, а саме: форма оцінки ризиків від 07.10.2026, пояснення ОСОБА_2 від 07.10.2026, пояснення ОСОБА_1 від 07.10.2026, відеозапис нагрудної камери 07.10.2026, та інші документи.
Так судом встановлено, що за наслідками виклику інспектором СПДН ВП ЛРУП № 2 07.10.2026 проведено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства де у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.10.2026 (далі - Форма) працівник поліції визначив рівень небезпеки як «низький».
Також у вказаному документі в графі «зауваження поліцейського..» працівник поліції зазначив: «конфлікт на побутовому рівні, через виховання спільних дітей».
Також, за наслідками опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Формі на питання про те, - чи погрожував кривдник убити постраждалу особу або дітей (п. 2), - чи залякував, переслідував їх або погрожував їм (п. 10), - чи має алкогольну залежність або зловживає алкоголем (п. 14), - чи вчиняв раніше щодо постраждалої фізичне, психологічне, економічне чи сексуальне насильство (п. 17), - чи щось іще змушує постраждалу турбуватися про безпеку (п. 27), - відмічено відповідь «Ні». На питання, чи постраждала особа потребує притулку, також відмічено «Ні».
Відповідь «Так» у вказаному документі зазначена на запитання: - кривдник має зброю та/або може її легко дістати і застосувати (п.7), - кривдник утримував постраждалу особу або дітей проти її/їх волі в певному місці або будь-яким іншим чином обмежував свободу у тому числі свободу у спілкуванні (п.12), - поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої особи та дітей (п.13).
Слід зазначити, що заявник ОСОБА_2 не зверталася до працівників поліції з заявою про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності по факту подій 07.10.2026.
Згідно відповіді ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 02.11.2026 № 401483-2026 на адвокатський запит, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за матеріалами ЄО № 21737 від 07.10.2026 не складався.
Суд зазначає, що у поданій заяві до суду ОСОБА_2 зазначає ряд обставин, яких немає в письмових поясненнях заявниці від 07.10.2026, що надані нею безпосередньо після події 07.10.2026, а саме: що ОСОБА_1 «почав заштовхувати її в дитячу», що донька «почала плакати», а син «впав в ступор». Про це в поясненнях, складених ОСОБА_2 власноручно безпосередньо після події, не зазначено.
Також у заяві про видачу обмежувального припису заявниця стверджує, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем. Водночас у Формі оцінки ризиків від 07.10.2026 на питання, чи має кривдник алкогольну залежність або зловживає алкогольними напоями (п. 14), відмічено відповідь «Ні». Також до матеріалів справи не долучено жодного належного доказу на підтвердження даної обставини.
Невідповідність та неповнота обставин, що викладена заявницею ОСОБА_2 в заяві про видачу обмежувального припису та надані останньою безпосередньо після події 07.10.2026 працівникам поліції, ставлять під обґрунтований сумнів достовірність обставин, викладених у заяві про видачу обмежувального припису.
На відео з нагрудних камер поліцейських, що долучене до відзиву, зафіксовано процес надання пояснень сторонами 07.10.2026. Будь якої інформації, яка б підтвердила чи спростувала пояснення сторін за фактом подій 07.10.2026 відеофайли не містять.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову в його видачі приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Єдина наявна у справі офіційна оцінка ризиків, проведена уповноваженим працівником поліції безпосередньо на місці події 07.10.2026, визначила рівень небезпеки як «низький» і кваліфікувала ситуацію як побутовий конфлікт щодо виховання спільних дітей.
До та після 07.10.2026 жодних звернень заявниці ОСОБА_2 до поліції щодо дій ОСОБА_1 не зафіксовано, суду в підтвердження даної обставини не надано жодного доказу.
Обмежувальний припис є заходом тимчасового обмеження прав особи і має застосовуватися лише за наявності реального ризику. Сторони спільно не проживають, заявниця ОСОБА_2 мешкає окремо, на час розгляду справи перебуває за кордоном, а єдина зафіксована подія відбулася у квартирі заінтересованої особи ОСОБА_1 , куди заявниця прибула добровільно. Отже, обставин, які свідчили б про системність та вірогідність продовження чи вчинення домашнього насильства в майбутньому судом не встановлено.
Суд зазначає, що вчинення ОСОБА_1 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , має бути доведено належними доказами, оскільки рішення суду, яке обмежує конституційне право особи не може ґрунтуватися на припущеннях та виключно на словах заявника ОСОБА_2 .
Застосування судом обмежувального припису є втручанням у права та свободи людини, суд не може застосувати такий захід без достатніх підстав.
Таким чином заявниця не надала жодних доказів на підтвердження фактів домашнього насилля (заяви свідків, скріншоти листування з погрозами, у тому числі фізичною розправою, вживанням ненормативної лексики, образ та приниження, фото, відео фіксації, тощо), а тому у суду відсутні докази про те, що ОСОБА_1 одноразово чи систематично вчиняє щодо заявниці ОСОБА_2 протиправні дії у виді домашнього насильства, або що існують ризики вчинення насильницьких дій щодо неї в майбутньому.
Тобто заявниця не надала суду доказів, на підставі яких можна зробити висновки про наявність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Ураховуючи усі надані учасниками справи докази, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.259, 265, 294, главою 13 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -
У Х В А Л И В :
у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
- заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заінтересована особа: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: І.Я. Чорний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua