Суд: Богунський районний суд м. Житомира
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №295/12940/26
Суддя: Воробйова Т. А.
Справа №295/12940/26
Категорія 140
2-а/295/138/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7280527 від 29.05.2026, винесену за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що 04.05.2026 близько 13 год 20 хв позивач керував автомобілем «Фольксваген гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія. У відповідності до ч. 2 ст. 126 КУпАП в той же день відносно позивача працівниками патрульної поліції було винесено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Погодившись із притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у відповідності до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки №0.04890334361.1 від 18.05.2026, сплатив штраф у розмірі 3400 грн. Натомість, начальником управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції підполковником поліції Шкроб А.О. прийнято рішення щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7135867, а справу закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. У подальшому, на підставі цих же матеріалів, без участі позивача, поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в Житомирській області 29.05.2026 винесено постанову серії ЕНА №7280527 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.1. «а» ПДР України, як за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, за яке передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. Позивач вважає, що обставини, викладені в постанові від 29.05.2026, не відповідають дійсності, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Під час оформлення адміністративного матеріалу працівником поліції не було дотримано вимог щодо оформлення та заповнення оскаржуваної постанови, допущено неточності та помилки, що є підставою для скасування постанови. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими обґрунтовується вина позивача. Відповідач, як на обставини вчинення правопорушення, покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений відеозапис. Разом з тим, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. В оскаржуваній постанові відповідачем технічного засобу, яким здійснено відеозапис, не зазначено, тобто останній є неналежним. У той же час на самому відеозаписі зафіксовано лише момент спілкування позивача з правоохоронцями, проте саме правопорушення (керування транспортним засобом, яке мало б бути предметом правопорушення) не зафіксоване. Таким чином, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме щодо порушення останнім п. 2.1.а Правил дорожнього руху, та керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР, а тому у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 286 КАС України. Також, відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. Позивач вважає, що керівник управління поліції діяв поза межами власної компетенції та з перевищенням повноважень.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.09.2026 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
09.09.2026 від представника відповідача Ярошенко О.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що скасування первинної постанови не було наслідком відсутності події адміністративного правопорушення чи встановлення невинуватості позивача. Необхідність її скасування була зумовлена тим, що на момент первинного винесення постанови, через технічні проблеми інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» поліцейський не мав можливості належним чином перевірити відомості, необхідні для правильної правової кваліфікації встановлених дій позивача. Посилання позивача на те, що він раніше вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за цією ж подією, не може бути підставою для скасування постанови серії ЕНА № 7280527 від 29.05.2026, оскільки постанова серії ЕНА №7135867 від 04.05.2026 була скасована. Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що оскаржувана постанова була винесена без його участі та що він не був повідомлений про розгляд справи. Після встановлення факту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та необхідності проведення нового розгляду справи, 20.05.2026 позивачу було направлено письмове повідомлення про необхідність прибути до приміщення УПП в Житомирській області ДПП 29.05.2026 о 17:40 год для розгляду матеріалів справи та складання адміністративних матеріалів, а також зазначено правові наслідки неприбуття. Відповідно до списку №20/05/2026 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» УПП в Житомирській області ДПП зазначене повідомлення було направлено позивачу 20.05.2026 за номером R0 6717 6754 033. Згідно з інформацією щодо відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», рекомендований лист було отримано позивачем 22.05.2026. Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У позивача було достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема для прибуття до підрозділу поліції, надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань та інших заперечень. Однак, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач у визначені дату та час до підрозділу поліції не прибув, про причини своєї неявки відповідача не повідомив та не скористався наданими йому процесуальними правами. За таких обставин, посилання позивача на те, що справу було розглянуто за його відсутності, саме по собі не свідчить про порушення його прав, оскільки така відсутність була зумовлена його власною неявкою після належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Не погоджується відповідач і з твердженням позивача про те, що матеріали справи не містять доказів його вини. Під час розгляду справи було встановлено факт керування позивачем транспортним засобом 04.05.2026, цей факт позивачем не оспорюється та підтверджується також сплатою штрафу, а також на підставі відповідної інформації було встановлено юридично значиму обставину позбавлення його права керування транспортними засобами на підставі судового рішення. Таким чином, сукупність наявних у справі матеріалів дала посадовій особі достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. Позов представник відповідача вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.
14.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що на момент розгляду нової справи за тим же фактом первинна постанова скасована не була, що унеможливлює повторне притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за одним і тим же фактом. Наданий відповідачем трекінг АТ «Укрпошта» не підтверджує належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи, оскільки не містить його підпису про отримання поштового відправлення та не є доказом його вини. Жодного спростування щодо процесуальної можливості керівника УПП в Житомирській області скасовувати постанови своїх підлеглих відповідачем не надано. Відзив вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Позивач вказує, що позов підтримує та просить задовольнити.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до постанови серії ЕНА №7280527 від 29.05.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що 04.05.2026 о 13:26 год водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_1 , на дорозі А.Д.Н.03 Житомир-Чернівці 5 км, будучи позбавленим права керування рішенням Богунського районного суду від 26.06.2025 справа 295/18543/24, чим порушив п. 2.1.а ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, відзначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, прийнятої поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у Житомирській області рядовим поліції Павлюком В.В.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі також Закон № 580-VIII) систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції. У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
На виконання вказаних приписів Кабінет Міністрів України постановою від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (далі також Постанова № 730): утворив як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1; ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.
У додатку 1 до цієї постанови в Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються, вказано Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Водночас згідно з пунктами 1, 3 розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ вказаного Положення Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.
Структурні підрозділи патрульної поліції очолюють керівники, які підпорядковуються керівнику Департаменту патрульної поліції та його заступникам.
Згідно з пунктом 1 розділу IV Положення Департамент патрульної поліції очолює керівник Департаменту патрульної поліції, який підпорядковується керівникові Національної поліції та заступнику, який відповідно до розподілу функціональних обов`язків здійснює координацію роботи патрульної поліції і контроль за її діяльністю.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи (пункт 1 розділу V вказаного Положення).
Пунктом 1 розділу III Положення встановлено, що Департамент, відповідно до покладених на нього повноважень:
7) здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції України, у тому числі у справах про адміністративні правопорушення, виявлені та зафіксовані за допомогою системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі;
41) бере участь у судових процес в порядку самопредставництва через керівника, а також уповноважених працівників підрозділу правового забезпечення апарату Департаменту та підрозділів правового забезпечення територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту.
Територіальні (відокремлені) підрозділи Департаменту беруть участь у судових справах в порядку самопредставництва через своїх начальників, а також уповноважених працівників підрозділів правового забезпечення територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту.
З наведеного нормативного регулювання висновується, що Департамент патрульної поліції є тим органом Національної поліції України, посадові особи якого уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі та виносити постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення відповідного правопорушення. Департамент є окремою юридичною особою та самостійно забезпечує представництво своїх інтересів у суді.
Отже, відповідачем у зазначених справах з приводу оскарження постанови інспектора ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності, що розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме Департамент як уповноважений орган Національної поліції, а не його підрозділ чи посадова особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова винесена поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у Житомирській області рядовим поліції Павлюком В.В., який є посадовою особою Департаменту та діє від його імені, тобто належним відповідачем у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, а не Управління патрульної поліції у Житомирській області, яке є його територіальним (відокремленим) підрозділом.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Суд зазначає, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог, визначених позивачем.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, та з врахуванням відсутності у суду можливості замінити його належним відповідачем, оскільки позивач відповідного клопотання не заявляв, а суд не має права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
При цьому, суд не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.
Керуючись статтями 7, 122, 251, 283 КУпАП, статтями 2, 5, 42, 43, 77, 139, 242-246, 286, КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (м. Львів, вул. Перфецького, 19).
Суддя Т.А. Воробйова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua