Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №380/18345/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції)

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №380/18345/25

Суддя: Затолочний Віталій Семенович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18345/25 пров. № А/857/35308/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Калмикової Ю.О., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіом» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 380/18345/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіом» до Львівської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, (рішення суду першої інстанції ухвалені суддею Кедик М.В. у м. Львові в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіом» (далі – ТОВ «Аксіом», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Львівської митниці (далі – митниця, відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 19.06.2025 № UA2090002025218 (щодо донарахування ввізного мита 380 388,63 грн);

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо позбавлення позивача права на преференційний режим оподаткування без надання повного масиву індивідуалізованих «документально підтверджених» відомостей і з порушенням процедур ст. 32 Доповнення І.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що листи іноземних державних органів не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Під час митного оформлення імпортованого товар позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Аксіом» впродовж 2020-2023 років ввозив на митну територію України імпортні товари. Так, Товариство за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4 здійснило митне оформлення товарів.

Застосування пільги в частині звільнення від сплати ввізного мита за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4 Товариством здійснене на підставі наданих під час митного оформлення товарів преференційних документів, а саме: сертифікатів з перевезення EUR. І від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від 28.02.2023 № Ту0600110, декларації про походження, складених експортером «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» на інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, які зазначені у графі 44 митних декларацій, під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1» та під кодом « 7016» - «декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 Євро».

Країна походження товару «EU» (Європейський союз) у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних сертифікатах з перевезення EUR. 1 та деклараціях-інвойсах, складених експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 Євро, наданих експортерами Федеративної Республіки Німеччини, Словацької Республіки та Чеської Республіки.

Державна митна служба України направила на перевірку до уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини декларації про походження, складені експортером «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» на інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, до уповноваженого органу Словацької Республіки сертифікати з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, до уповноваженого органу Чеської Республіки сертифікат з перевезення EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110.

Уповноважений орган Федеративної Республіки Німеччини листом від 05.04.2022 № б/н не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у деклараціях-інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, зазначивши наступне: «перевірка показала, що повторно вкладені пільгові посвідчення є справжніми. Однак перелічені в них товари не є товарами походження відповідно до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, яка застосовує Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Статус походження товарів не вдалося підтвердити.».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 06.11.2023 № 540812/2023-2000102/38 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, зазначивши наступне: «Наші дослідження показали, що сертифікати EUR.1 видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки. Результати субперевірки напівпричепів до тягачів, поставлених від інших країн-членів ЄС показали, що напівпричепи до тягачів були невірно вказані як товари походженням з ЄС. Напівпричепи до тягачів не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони.».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 25.07.2024 № 373236/2024- 2000102/115 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, зазначивши наступне «Сертифікати на перевезення EUR.1 № А740982, № А760911, № А759382 є вірними, вони видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки на підставі супутніх документів (декларації постачальника), виданих постачальником інших раїн- членів ЄС. Результати субперевірки показали, що застосовані напівпричепи були невірно вказані як товари походженням з ЄС, таким чином, ці напівпричепи не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони (надалі іменується як «протокол»). Застосовані напівпричепи не підпадають під преференційний режим відповідно до вказаного протоколу.» та надав копії вказаних сертифікатів з внесеними уповноваженим органом Словацької Республіки відповідних відміток в графу 14 сертифікатів «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.».

Уповноважений орган Чеської Республіки листом від 11.01.2023 № 2045-2/2023- 900000-212/JS не підтвердив преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110, зазначивши наступне «Експортер не зміг надати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару, тому вантажівка, яка використовувалася для перевезення DAF XF 510 FT з VIN- кодом НОМЕР_1 (рік випуску 2016), зазначена в сертифікаті на перевезення EUR.1 та рахунку-фактурі, повинна розглядатися як така, що має невизначене походження, а підтвердження походження-як таке, що не є дійсним для застосування преференційного режиму.» та надав копію вказаного сертифіката з внесеною уповноваженим органом Чеської Республіки відповідної відмітки в графу 14 сертифіката «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.».

У подальшому, на підставі наказу від 23.04.2025 № 146 Львівська митниця провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аксіом» (ЄДРПОУ 31490065) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4.

За результатами перевірки складений акт від 27.05.2025 № 78/25/7.4-19/31490065. Перевіркою встановлені порушення:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 380388,63 грн;

- підпункту «в» пункту185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 76077,73 гривень.

Як слідує із Акту перевірки, підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація з офіційно отриманих відповідей від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини щодо непідтвердження преференційного походження товарів у деклараціях-інвойс від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, від уповноваженого органу Словацької Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товарів у сертифікатах з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від уповноваженого органу Чеської Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товару у сертифікаті з перевезення EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110 10, вказаних у пункті 2.6 частини II Акта перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України (далі - МК України), групою з проведення перевірки встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині І Акта перевірки та Додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною, внаслідок чого ТОВ «АКСІОМ» порушено вимоги статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, статті 46, частини першої статті 257 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 № UA2090002025218, яким збільшено суму грошового зобов`язання мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 380388,63 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки документів походження уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки не підтверджено преференційне походження товарів, оформлених за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4.

Отже, сертифікати з перевезення товару EUR.1, які надні позивачем до митного органу разом із зазначеними вище митними деклараціями, з урахуванням результатів їх перевірки не можуть вважатись належною підставою для застосування ТОВ «Аксіом» преференції за кодом « 410» при митному оформленні товарів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частинами першою та другою статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Статтею 351 МК України встановлено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Так, з Акту перевірки митного органу встановлено, що:

підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація з офіційно отриманих відповідей від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини щодо непідтвердження преференційного походження товарів у деклараціях-інвойс від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 13 2/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, від уповноваженого органу Словацької Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товарів у сертифікатах з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від уповноваженого органу Чеської Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товару у сертифікаті з перевезення EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110 10, вказаних у пункті 2.6 частини II Акта перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, групою з проведення перевірки встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині І Акта перевірки та Додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною, внаслідок чого ТОВ «АКСІОМ» порушено вимоги статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, статті 46, частини першої статті 257 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України.

На підставі наведеного прийнято спірне податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 19.06.2025 № UA2090002025218 (щодо донарахування ввізного мита 380 388,63 грн).

Так, підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стали сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які наданий при митному оформленні товару, зазначений у графі 44 МД під кодом « 0954» «сертифікат з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 МД була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у декларації на сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

За частинами першою та другою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

Частиною першою статті 41 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини другої статті 41 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Згідно з статтею 27 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Відповідно до статті 29 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 Розділу II «Визначення концепції походження товарів» Протоколу I до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Суд апеляційної інстанції в розвиток аналізу спірних правовідносин зазначає, що процедура видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Отже з наведеного вище правового регулювання можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Частиною першою статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частинами першою та другою статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Отже, вказаними вище нормами МК України, Угоди про асоціацію та Протоколом І до Угоди про асоціацію передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товарів та їх випуску.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 260/4347/20.

З матеріалів справи встановлено, що позивач придбавав товар в експортера «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» Seydlitzstrasse 1723564 Lubeck.

При митному оформленні вказаного товару, позивач при поданні контролюючому органу митних декларацій у графі 36 «Преференція» вказав цифровий код « 410000000» та застосував преференційну ставку ввізного мита. Відтак, ввізне мито нараховане і сплачене за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, що сторонами не заперечується.

У подальшому Державна митна служба України направила на перевірку до уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки сертифікати з перевезення з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від 28.02.2023 № Ту0600110.

Уповноважений орган Федеративної Республіки Німеччини листом від 05.04.2022 № б/н не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, зазначивши наступне «перевірка показала, що повторно вкладені пільгові посвідчення є справжніми. Однак перелічені в них товари не є товарами походження відповідно до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, яка застосовує Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Статус походження товарів не вдалося підтвердити.».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 06.11.2023 № 540812/2023-2000102/38 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, зазначивши наступне: «Наші дослідження показали, що сертифікати EUR.1 видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки. Результати субперевірки напівпричепів до тягачів, поставлених від інших країн-членів ЄС показали, що напівпричепи до тягачів були невірно вказані як товари походженням з ЄС. Напівпричепи до тягачів не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони.».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 25.07.2024 № 373236/2024-2000102/115 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, зазначивши наступне «Сертифікати на перевезення EUR.1 № А740982, № А760911, № А759382 є вірними, вони видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки на підставі супутніх документів (декларації постачальника), виданих постачальником інших країн- членів ЄС. Результати субперевірки показали, що застосовані напівпричепи були невірно вказані як товари походженням з ЄС, таким чином, ці напівпричепи не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони (надалі іменується як «протокол»). Застосовані напівпричепи не підпадають під преференційний режим відповідно до вказаного протоколу.».

Крім цього, уповноважений орган Словацької Республіки у графі 14 сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382 вніс відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.».

Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Словацької Республіки, у зв`язку з чим товари, на які поширюються сертифікати з перевезення форми EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції.

Уповноважений орган Чеської Республіки листом від 11.01.2023 № 2045-2/2023- 900000-212/JS не підтвердив преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110, зазначивши наступне «Експортер не зміг надати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару, тому вантажівка, яка використовувалася для перевезення DAF XF 510 FT з VIN- кодом НОМЕР_1 (рік випуску 2016), зазначена в сертифікаті на перевезення EUR.1 та рахунку-фактурі, повинна розглядатися як така, що має невизначене походження, а підтвердження походження-як таке, що не є дійсним для застосування преференційного режиму.».

Крім цього, уповноважений орган Чеської Республіки у графі 14 сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110 вніс відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.».

Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Чеської Республіки, у зв`язку з чим товари, на які поширюються сертифікати з перевезення форми EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки документів походження уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки не підтверджено преференційне походження товарів, оформлених за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4.

Отже, сертифікати з перевезення товару EUR.1, які надані позивачем до митного органу разом із зазначеними вище митними деклараціями, з урахуванням результатів їх перевірки не можуть вважатись належною підставою для застосування ТОВ «Аксіом» преференції за кодом « 410» при митному оформленні товарів.

Щодо доводів позивача, наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

Колегією суддів встановлено, що компанія-експортер під час проведення відповідної перевірки не надала належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листі-відповіді уповноваженого органу зазначено, що сертифікати EUR.1 були видані та є формально дійсними, однак не пройшли перевірку та не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.

Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Вказаним вимогам оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржувані судові рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіом» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 380/18345/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіЮ. О. Калмикова

Н. М. Судова-Хомюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua