Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №300/1141/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №300/1141/26

Суддя: Курилець Андрій Романович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1141/26 пров. № А/857/31594/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 300/1141/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Кафарський В.В.,

час ухвалення рішення 21 травня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 21 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Руда Х.Д., в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю II групи;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 29 грудня 2025 року в ході перевірки встановлено, що інші члени сім`ї І та ІІ ступеня споріднення, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 - відсутні. При прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував цей доказ, який достовірно підтверджує відсутність онучки, як особи, яка зобов`язана та може здійснювати постійний догляд за бабусею, та не навів жодних мотивів відхилення цього доказу, що свідчить про неповне дослідження обставин справи. Згідно Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб No 12/3250 від 29 жовтня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання має тільки одна особа - ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_3 (онука ОСОБА_2 ) зареєстрована та проживає у зовсім іншому населеному пункті - АДРЕСА_2 . Тобто, онука ОСОБА_3 не проживає разом з ОСОБА_2 . За таких обставин, онука ОСОБА_3 через наведені об`єктивні причини не може виконувати обов`язки по здійсненню постійного догляду за ОСОБА_2 . Необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї другого ступеня споріднення (онука), її неможливість здійснювати догляд за бабою через постій?не проживання у іншому місті та наявність у неї особистих сімейних обставин, про які вона повідомила у своїй заяві від 21 січня 2026 року, свідчить про підтвердження відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Відтак, позивачем доведено, що окрім нього, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли б здійснювати постійний догляд за його матір`ю, немає.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

23.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, зареєстрованим відповідачем за №8/625 від 02.02.2026 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (зв. ст. а.с. 38 – а.с. 39).

До рапорту позивач долучив:

1) Нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 , серія СС №082677 (а.с. 13-15);

2) Нотаріально завірену копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (а.с. 16);

3) Завірену закладом охорони здоров`я копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №255/25/611/В (а.с. 30-31);

4) Завірену закладом охорони здоров`я копію рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №255/25/611/1 (а.с. 32-33);

5) Нотаріально завірену копію висновку №306 від 16.04.2025 закладу охорони здоров`я про стан здоров`я ОСОБА_2 (а.с. 21);

6) Нотаріально завірену копію висновку №306 від 16.05.2025 лікарсько- консультативної комісії щодо потреби в догляді щодо ОСОБА_2 (а.с. 22);

7) Нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 (а.с. 17-19);

8) Нотаріально завірену копію ідентифікаційного коду ГачевськоїЛ.І. (а.с. 20);

9) Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 №00055544468 (а.с. 23-25);

10) Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 №00055584040 (а.с. 26-27);

11) Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_1 №00055584424 (а.с. 28-29);

12) Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 №00055584891 (зв. ст. а.с. 45 – а.с. 46);

13) Нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_4 (а.с. 34);

14) Нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_4 (а.с. 35);

15) Нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_5 (а.с. 36);

16) Нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , серія НОМЕР_6 (а.с. 37);

17) Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №12/3250 від 29.10.2025 (а.с. 38);

18) Нотаріально завірену копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , серія НОМЕР_7 (а.с. 40);

19) Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця №44 від 01.01.2026 (а.с. 41-42);

20) Нотаріально завірену заяву ОСОБА_3 №85 від 21.01.2026 (зв. ст. а.с. 42);

21) Нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_3 №011557161 (а.с. 43);

22) Нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_8 (зв. ст. а.с. 43);

23) Нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , серія НОМЕР_9 (а.с. 44);

24) Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 №2026/000952476 від 20.01.2026 (а.с. 45).

За результатами розгляду рапорту позивача, відповідач надав відповідь від 06.02.2026 №1838/1.4-116, згідно з якою рапорт ОСОБА_1 залишено без задоволення у зв`язку із тим, що у поданому рапорті та доданих документах не міститься достатніх підстав, передбачених чинним законодавством для звільнення з військової служби під час дії військового стану, а саме: не вказано потребу ОСОБА_2 в постійному догляді, а також у доданих документах наявна інформація про наявність у ОСОБА_2 челена сім`ї ІІ ступеня споріднення – онуки ОСОБА_3 (а.с. 10-12).

Позивач вважає таке рішення відповідача та відмову у звільненні із військової служби за сімейними обставинами протиправним та таким, що порушує його права, а тому його представник звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі – Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства – у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого вище Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі – Закон №389-VIII), воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі – військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За приписами пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі – військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Так, правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульовано пунктом 2 частини четвертої статті 26 Законом №2232-ХІІ.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту вказаної норми Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №420/30227/24.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - інструкція №170).

Відповідно до п. 12.11 розділу XII інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Пунктом 5 додатку 19 до інструкції №170 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати:

документ, що підтверджує родинні зв`язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби у період військового стану військовослужбовця, який має одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із рапортом про звільнення з військової служби документи підтверджують його право на звільнення, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв`язку з чим у січні 2026 року звернувся з рапортом до відповідача про звільнення з військової служби. Правовою підставою вказав п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, тобто у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІI групи і потребує постійного стороннього догляду (зв. ст. а.с. 38 – а.с. 39).

При цьому, до рапорта позивачем долучено завірені закладом охорони здоров`я копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №255/25/611/В (а.с. 30-31) та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №255/25/611/1 (а.с. 32-33), а також копії висновку №306 від 16.04.2025 закладу охорони здоров`я про стан здоров`я ОСОБА_2 (а.с. 21) та висновку №306 від 16.05.2025 лікарсько- консультативної комісії щодо потреби в догляді щодо ОСОБА_2 (а.с. 22).

При цьому, як уже зазначено вище, подаючи рапорт про звільнення за підставою, передбаченою підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» також слід довести необхідність здійснення постійного догляду, зокрема, за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, в даному випадку спірним є факт достатнього підтвердження позивачем відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його матері ОСОБА_2 або у випадку наявності таких членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, чи вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, визначення інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII відсутнє.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Суд зазначає, що згідно з доданими до рапорту документами, зокрема з акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №44 від 01.01.2026 вбачається, що в ОСОБА_2 наявні родичі першого ступеня споріднення – син ОСОБА_1 , а також другого ступеня споріднення – внучка ОСОБА_5 (а.с. 41-42).

Таким чином, суд констатує, що у матері позивача, крім самого позивача, є інші особи другого ступеня споріднення, що й не заперечується стороною позивача.

Стосовно внучки ОСОБА_5 (після одруження – ОСОБА_3 ), то суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що остання на момент подання спірного рапорту позивачем досягла повноліття.

Суд звертає увагу, що системний аналіз пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 3 ст. 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення військовослужбовця у випадку наявності члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи (особи, за яким бажає здійснювати догляд військовослужбовець), такі члени сім`ї самі мають потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, Законом чітко визначено, що якщо члени першого чи другого ступеня споріднення в наявності, то вони не можуть доглядати хворих осіб, тільки якщо самі потребують догляду згідно висновків МСЕК чи ЛКК.

Разом з тим, надані позивачем документи не містять висновку про те, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду. Обставини встановлення ОСОБА_3 потреби в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або наявності об`єктивних причин, які б унеможливлювали здійснення постійного догляду за бабою, судом не встановлені.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 інших близьких родичів та членів сім`ї, які можуть здійснювати за нею постійний догляд як особою з інвалідністю ІI групи, зокрема онука.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24 наголошує, що застосування абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, яка регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків, можливе з урахуванням конкретних обставин справи за наявності сукупності таких умов:

1) доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи;

2) об`єктивна неможливість іншого члена сім`ї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, зокрема проходження військової служби (відсутність іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд в ситуації, що склалася), до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.

Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання представника позивача на заяву від 21.01.2026, засвідчену нотаріусом, про те, що ОСОБА_3 у зв`язку з об`єктивними сімейними обставинами не має можливості здійснювати постійний догляд за бабою та відмовляється від його здійснення, оскільки така заява не є належним підтвердженням неможливості внучки здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

Так, в даному випадку нотаріус засвідчив тільки справжність підпису ОСОБА_3 , а не факт об`єктивної неможливості її здійснювати догляд за бабою чи бути доглядальником.

Окрім цього, об`єктивних сімейних обставин/причин неможливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 представником позивача не доведено. Ба більше, таких не тільки не підтверджено, а й не зазначено, які саме це можуть бути обставини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем документально не підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 або що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту та долучених до нього документів є відсутніми, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 300/1141/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua