Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №380/8027/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: застосування адміністративного арешту коштів та/або майна

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №380/8027/25

Суддя: Ільчишин Надія Василівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8027/25 пров. № А/857/49766/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (судді Качур Р.П., ухвалене в порядку письмового провадження в м. Львів) у справі №380/8027/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (адреса: вул. Стрийська 35 м. Львів 79026) (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК" (адреса: вул. Володимира Великого 97/88 м. Львів 79053) (далі - відповідач), в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «Брок» (ЄДРПОУ – 20833498), що знаходяться у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що посилання на порушення контролюючим органом порядку надсилання/вручення податкових вимог є неприйнятними, зважаючи, що такі докази все ж таки були надані.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у ТзОВ “Брок” є заборгованість по податках та платежах перед бюджетом згідно довідки про наявність заборгованості від 17.03.2025 № 3180/5/13-01-13-01-12 становить 356762,42 грн.

Позивачем винесено податкову вимогу від 15.12.2023 року № 0014944-1302-1301, а на підтвердження вручення податкової вимоги форми «Ф» № 0014944-1302-1301 від 15.12.2023 відповідачу надав список згрупованих рекомендованих листів № 13.

Головне управління ДПС у Львівській області подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК", в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «Брок» (ЄДРПОУ – 20833498), що знаходяться у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 витребувано в Головного управління ДПС у Львівській належним чином оформлені докази вручення податкової вимоги форми «Ю» від 15.12.2023 № 0014944-1302-1301 відповідачу.

На адресу Львівського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 87743 від 04.11.2025) у якій зазначив, що у зв`язку із наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок» податкового боргу сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 15.12.2023 № 0014944-1302-1301 та надіслано на адресу боржника рекомендованим повідомленням з повідомленням про вручення, як цього вимагає Податковий кодекс. Докази скерування податкової вимоги долучено до позовної заяви. Покликається на п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Просив суд вимоги ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 № 380/8027/25 – вважати виконаними.

Суд першої інстанції залишив без розгляду подану позовну заяву, оскільки до заяви про виконання ухвали суду позивач не надав витребуваних судом належних доказів

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 41.1, 41.5 статті 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач на підтвердження вручення податкової вимоги форми «Ф» № 0014944-1302-1301 від 15.12.2023 відповідачу надав список згрупованих рекомендованих листів № 13.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 витребувано в Головного управління ДПС у Львівській належним чином оформлені докази вручення податкової вимоги форми «Ю» від 15.12.2023 № 0014944-1302-1301 відповідачу.

В силу приписів ч. 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 6, 9 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до заяви про виконання ухвали суду позивач не надав витребуваних судом в ухвалі від 21.10.2025 належних доказів, зазначивши про надіслання на адресу боржника рекомендованого повідомленням про вручення податкової вимоги, які долучено до позовної заяви, тобто ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 про витребовування належним чином оформлених доказів вручення податкової вимоги форми «Ю» від 15.12.2023 № 0014944-1302-1301 відповідачу не виконана позивачем-апелянтом, а подані до позовної заяви докази, а саме Згруповані рекомендовані листи Ф.103 не є достатніми та у своїй сукупності не дають змогу установити факт надіслання податкової вимоги, яка є підставою для звернення до суду в даному позові, також суд враховує, що ідентифікатор поштового відправлення за порядковим номером де зазначено ТЗОВ БРОК не відстежується через відповідний сервіс відстеження поштових відправлень поштового оператора.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Колегія суддів аналізуючи вказане, а також доводи апелянта дійшла висновку, що позивач у визначений судом строк не подав витребувані судом першої інстанції докази, необхідні для вирішення спору, тому позовна заява залишена без розгляду правильно, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №380/8027/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua