Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №462/5120/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №462/5120/26

Суддя: Гуляк Василь Васильович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 462/5120/26 пров. № А/857/53470/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради,

на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2026 року (суддя – Волоско І.Р., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №462/5120/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради,

про скасування постанови,

встановив:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просила: 1) поновити строк звернення до суду; 2) скасувати постанову від 06.03.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів серії ЛВ №00792740, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом. Адміністративний позов задоволено. Постанову від 06.03.2025 року серії ЛВ №00792740, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення – закрито.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, при ухваленні якого неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що законодавством передбачено процедуру встановлення інспектором з паркування відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 КУпАП, тільки за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Після встановлення особи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як належного користувача, за яким, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови зареєстровано транспортний засіб. Звертає увагу на ту обставину, що сплата ОСОБА_2 за вчинене правопорушення не є фактом визнання скоєного правопорушення та підтвердженням того, що ця особа керувала транспортним засобом. Без дотримання встановленої процедури звільнення від адміністративної відповідальності належного користувача транспортного засобу відповідно чинного законодавства, не дає підстави стверджувати про те, що винесена постанова є неправомірною. Особа, яка керувала транспортним засобом із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення, яке було вчинене 20 червня 2025 року та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчасно не зверталася, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що постанова складена неправомірно, оскільки не вчинення дій, передбачених ст.279-3 КУпАП визначених законодавством, не дає правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та, відповідно, скасування постанови. Вважає апелянт, що інспектором з паркування було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 33, 279-1 - 279-4 КУпАП, при вирішенні питання про накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність не враховується.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

06 березня 2025 спеціаліст І категорії – інспектор з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Грева Петро Григорович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00792740, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. (а.с.6).

Як зазначено у вказаній постанові, 02.02.2025 року о 15:19 год водієм транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснено стоянку на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м за адресою: м.Львів, вул. Квітки-Основ`яненка Г., 10, чим порушила вимоги (п. 15.10 (в)) Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Колегія суддів враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 15.10 «в» ПДР передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за правопорушення - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Апеляційний суд враховує, що відносно позивача 06 березня 2025 року інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Грева П.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00792740, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн., за те, що вона 02.02.2025 року о 15:19 год як водій транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, д. н. з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м за адресою: м.Львів, вул. Квітки-Основ`яненка Г., 10, чим порушила вимоги п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

За змістом норми підпункту “в” пункту 15.10 ПДР, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку рішенню суду першої інстанції лише в частині оскарження, а саме, чи правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності як належного користувача транспортного засобу, яким здійснено стоянку на тротуарі з порушенням вимог п.15.10 «в» ПДР.

Так, позивач, дізнавшись про винесення щодо неї постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів серії ЛВ №00792740 від 06.03.2025, стверджує, що така винесена щодо неналежного суб`єкта адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 вказує на те, що вона не є належним користувачем транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , а поставлене у вину адміністративне правопорушення вчинила інша особа - ОСОБА_2 , який і є власником цього транспортного засобу, і який не заперечує факту вчинення зазначеного у постанові серії ЛВ №00792740 від 06.03.2025 адміністративного правопорушення та визнає, що саме він користувався транспортним засобом у момент фіксації події, зазначеної в оскаржуваній постанові.

Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.

Згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 власником значиться ОСОБА_2 . В графі належний користувач відсутня інформація про такого (а.с.15).

Згідно платіжної інструкції від 02.02.2025 за №0.0.4167813390.1, саме ОСОБА_2 здійснив сплату штрафу в розмірі 340 грн. за вчинене ним в цей день адміністративне правопорушення щодо здійснення стоянки ТЗ на тротуарі (а.с. 8).

Як визначено п.1 ст.247, ст.251 КУпАП, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує, що обов`язок доведення правомірності винесення спірної постанови покладено саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, на підставі яких інспектором з паркування встановлено, що саме позивач була належним користувачем транспортного засобу на дату та час вчинення правопорушення і що саме позивач допустила порушення вимог ПДР.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що суб`єктом правопорушення є позивач ОСОБА_1 .. Тому в адміністративного суду відсутні підстави для формування висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУАП, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за обставинами, що зазначені в оскаржуваній постанові серії ЛВ №00792740 від 06.03.2025.

За наведеного оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, яке не спростоване доводами апеляційної скарги.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2026 року в адміністративній справі №462/5120/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Повний текст постанови суду складено 11.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua