Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №300/3281/26
Суддя: Гуляк Василь Васильович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3281/26 пров. № А/857/36688/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя – Микитюк Р.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повної ухвали – не зазначено),
в адміністративній справі №300/3281/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо індексації пенсії позивача, без застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у 2021 році, 1,14, у 2022 році, 1,197, у 2023 році; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування у 2024-2026 роках при проведенні перерахунку пенсії позивача шляхом зменшення показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки з 7763,17 грн. до 3764,40 грн; 3) зобов`язати відповідача здійснити з 09.03.2026 року індексацію (перерахунок) та виплату пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 гривень (за 2017- 2019 роки) на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 та у зв`язку із вказаним провести з 03.03.2025 року перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду першої інстанції від 20.05.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
03.06.2026 року на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що є матір`ю дитини з інвалідністю та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, а саме, у зв`язку із здійсненням постійного догляду та вихованням дитини, яка потребує особливої уваги і турботи. Значну частину свого часу приділяє догляду за дитиною, її лікуванню, медичному супроводу та вирішенню повсякденних питань, пов`язаних зі станом її здоров`я.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 визнано неповажними зазначені в заяві про поновлення строків звернення до суду причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії, ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 гривень (за 2017 - 2019 роки) на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 та у зв`язку із вказаним провести перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.03.2025 по 12.11.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії, ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 гривень (за 2017 - 2019 роки) на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 та у зв`язку із вказаним провести перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.03.2025 по 12.11.2025 - повернуто позивачу. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи у їх сукупності, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнання їх неповажними, і як наслідок повернення позовної заяви в частині позовних вимог. Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали має декларативний характер та практично зводиться до загального посилання на норми матеріального права без належного аналізу всіх обставин. Звертає скаржниця увагу суду, що дитині встановлено саме першу групу інвалідності підгрупи А, яка присвоюється особам із найвищим ступенем втрати здоров`я, що не здатні до самообслуговування та потребують постійного стороннього догляду і нагляду. Весь свій вільний час позивач приділяє увагу по догляду за дитиною, її лікуванню, медичному супроводу та вирішенню повсякденних питань, пов`язаних зі станом її здоров`я, оскільки донька потребує особливого догляду, уваги та турботи. Тому об`єктивно була позбавлена можливості вивчення рахунків її пенсійної виплати та її індексації. Вважає, що сам лише факт періодичного отримання пенсійних виплат не може автоматично свідчити про її обізнаність щодо порушення її прав та не спростовує наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які підлягають оцінці з урахуванням конкретних обставин кожної справи та принципу забезпечення ефективного доступу до правосуддя. В той час, коли дізналась про можливі порушення при проведенні індексації пенсійних виплат та відмінності у порядку їх нарахування, нею було надіслано заяву до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській область, та отримавши відповідь, звернулась до суду із відповідним позовом. Вважає апелянт, що оскільки є матір`ю дитини з інвалідністю та тривалий час здійснювала постійний догляд за важкохворою дитиною, такі обставини є об`єктивними, непереборними та поважними причинами, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Відтак вони підлягали належній оцінці судом як підстава для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у заяві про поновлення строків звернення до суду не обґрунтувала дотримання строків звернення до суду в частині позовних вимог, не подала належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є передчасними, не відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 122 частин 1, 2 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернулась в суд із цим адміністративним позовом 14.05.2026 та заявила до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області такі позовні вимоги: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо індексації пенсії позивача, без застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у 2021 році, 1,14, у 2022 році, 1,197, у 2023 році; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування у 2024-2026 роках при проведенні перерахунку пенсії позивача шляхом зменшення показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки з 7763,17 грн. до 3764,40 грн; 3) зобов`язати відповідача здійснити з 09.03.2026 року індексацію (перерахунок) та виплату пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 гривень (за 2017- 2019 роки) на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 та у зв`язку із вказаним провести з 03.03.2025 року перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, спір у вказаній справі існує між позивачем та відповідачем, і полягає у правомірній/протиправній дії відповідача, що виразились у не неналежному, на думку позивача, проведенні індексації її пенсії.
Суд апеляційної інстанції враховує, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, у розглядуваній справі суд встановив, що позивач у березні 2026 року звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила, зокрема, здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії, ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 гривень (за 2017 - 2019 роки) на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 та у зв`язку із вказаним провести з 03.03.2025 перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У заяві про поновлення строку звернення до суду від 03.06.2026 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач зазначила, що є матір`ю дитини з інвалідністю та отримує пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку із здійсненням постійного догляду та вихованням дитини, яка потребує особливої уваги і турботи. Значну частину свого часу приділяє догляду за дитиною, її лікуванню, медичному супроводу та вирішенню повсякденних питань, пов`язаних зі станом її здоров`я.
Однак, в ухвалі суду про повернення позовної заяви окружний суд не надав жодної оцінки такій підставі для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Тобто, судом першої інстанції не враховано доводів позивача щодо догляду за дитиною, якій встановлено першу групу інвалідності підгрупи А, яка присвоюється особам із найвищим ступенем втрати здоров`я, що не здатні до самообслуговування та потребують постійного стороннього догляду. Такі обставини вважає позивач об`єктивними, непереборними та поважними причинами, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
В такій ситуації являються обґрунтованими доводи апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки цим доводам та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
За таких умов висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є передчасним і необґрунтованим.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано необґрунтовані висновки, які не відповідають обставинам справи, оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), а тому ухвалу суду першої інстанції від 08.06.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відносно питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат здійснює суд, який вирішує справу по суті позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не приймає у цьому апеляційному провадженні рішення по суті позовних вимог, а вирішує процесуальне питання щодо направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, у колегії суддів при ухваленні цієї постанови відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №300/3281/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддяВ. В. Гуляк
суддіН. В. Ільчишин
В. О. Кушнір
Оригінал: reyestr.court.gov.ua