Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №158/2529/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №158/2529/26

Суддя: Хобор Романа Богданівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 158/2529/26 пров. № А/857/36774/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Валюха В.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року, що ухвалила суддя Сіліч Ю.Л. у місті Ківерці, у справі № 158/2529/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № R574285 від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 червня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалив постанову № R574285, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Згідно з постановою, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягає у тому, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R574285 від 10 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень протиправною, так як оскаржена постанова не містить жодних відомостей та посилань на докази, які б підтверджували факт визнання позивача обмежено придатним до військової служби, дату та реквізити відповідного висновку ВЛК, а також наявність у позивача обов`язку проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025.

Постанова, на думку позивача, не містить належного опису складу адміністративного правопорушення та не підтверджує наявність у діях позивача об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

24 червня 2026 року Ківерцівський районний суд Волинської області прийняв рішення, яким вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №від 10.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. залишити без змін.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції вважав, що доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і, відповідно, пройшов медичний огляд до 10.06.2026, суду не надано.

Тому суд першої інстанції, вважав, що станом на 10.06.2026 позивач не мав діючого висновку ВЛК та відмовся від проходження ВЛК, що у свою чергу є порушенням ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що в оскарженій постанові не має жодних відомостей та посилань на докази, які б підтверджували факт визнання позивача обмежено придатним до військової служби, дату та реквізити відповідного висновку ВЛК, а також наявність у позивача обов`язку проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року.

Окрім того, разом із відзивом на позовну заяву відповідач також не надав жодного документу чи витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджувало б наявність такого обов`язку як у “обмеженого придатного”.

Позивач зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази вручення чи направлення позивачу повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Тому позивач вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки твердженню позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 обов`язку проходження ВЛК до 05 червня 2025 року, а також не дослідив в повній мірі питання закінчення строків для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 10.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № R574285 відносно ОСОБА_1 , якою позивача визнано винним у тому, що ОСОБА_2 не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд першої інстанції зазначив, що 09.06.2026 є датою надходження від особи заяви, в якій позивач вказує, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності позивача.

За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Також, вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України Про оборону України це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України Про введення воєнного стану від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210, 210-1 КУпАП, а від імені таких центрів розглядати справи та накладати адміністративні стягнення мають право їх керівники.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, за наявності визначених цією нормою умов, зокрема якщо особа не з`явилася без поважних причин за належним чином врученою повісткою, а у територіального центру комплектування та соціальної підтримки є документи, які підтверджують вручення виклику. У цій справі такими документами суд першої інстанції визнав повістку № 2549941, конверт із штрих-кодом, довідку ф. 20 про причини повернення та відстеження поштового відправлення.

Апеляційний суд встановив, що військово-лікарська комісія визнала позивача обмежено придатним до військової служби, внаслідок чого позивач належав до громадян, на яких п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21 березня 2024 року № 3621-IX (далі - Закон № 3621-IX) у редакції Закону України від 12 лютого 2025 року № 4235-IX поклав обов`язок до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію та пройти повторний медичний огляд.

Також апеляційний суд встановив, що позивач до 05 червня 2025 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію не звертався і повторного медичного огляду не пройшов.

Таким чином сукупність встановлених апеляційним судом обставин підтверджує той факт, що позивач не виконав до 05 червня 2025 року обов`язку пройти повторний медичний огляд, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зважаючи на те, що позивач не виконав законодавчо встановлений обов`язок, відповідач, на думку апеляційного суду, правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № R574285 від 10 червня 2026 року є правомірною.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Апеляційний суд з витягу додатку «Резерв+» встановив, що правопорушення виявлено 26.12.2025 року, а тому підстав для закриття провадження, на підставі ч. 9 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова № R574285 від 10.06.2026 відносно ОСОБА_1 , прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № R574285 від 10 червня 2026 року є правомірною вказану постанову необхідно залишити без змін.

Цей висновок є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року в справі № 158/2529/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

В. М. Валюх

Оригінал: reyestr.court.gov.ua